Рішення

від 15.07.2020 по справі 922/1721/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1721/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукмі Україна" (01133, м. Київ,вул.Михайла Бойчука(Кіквідзе),буд.1/2) до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Моск5овський ,буд.299) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лукмі Україна" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про стягнення 23500,0грн. основного боргу, 3% річних в сумі 127,88грн., 320,50грн. інфляційних втрат, витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,0грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору №267-243 від 06.05.2019 року. Нормативно позов обґрунтований ст.ст. 20, 173-175, 193 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629,901,903 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.06.2020 відкрито провадження у справі № 922/1721/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

25.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду Харківської області представником відповідача подано відзив на позов(вх.№14586), відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову не заперечує, але заперечує проти означених в описовій частині позовної заяви позивачем 6000,0грн. витрат на правничу допомогу .

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Харківської області встановив наступне.

21.03.2019 р. ДП ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ (далі також - Замовник або Відповідач) направив ТОВ ЛУКМІ УКРАЇНА (далі також - Виконавець або Позивач) договірного листа № 267/17 з метою оформлення відносин щодо надання послуг з обробки даних, а саме моніторингу ЗМІ з 01.04.2019 р. по 30.04.2019 р. Замовник зобов`язався оплатити вартість послуг у розмірі 7 500 грн. після підписання акта виконаних послуг. На виконання цього зобов`язання ТОВ ЛУКМІ УКРАЇНА надало запитувані послуги, а ДП ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ прийняв га оплатив їхню вартість.

У подальшому, 06.05.2019 р. ДП ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ і ТОВ ЛУКМІ УКРАЇНА уклали договір № 267-243 про надання послуг .

Відповідно до п. 1.1. предметом Договору є надання за плату послуг з проведення моніторингу матеріалів засобів масової інформації, які стосуються замовника з метою формування аналітичних звітів. Строк дії Договору сторони погодили з дати його підписання до 31.12.2019 р.

На виконання п. 2.3. Договору приймання-передачу наданих послуг сторони щомісяця оформлювали шляхом підписанням актів та здійсненням розрахунків. Згідно з п. 4.1. Договору ціна послуг за місяць складає 7 500 грн. З огляду на це, сторони підписали акти надання послуг, а ДП ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ на їх підставі оплатив

TOB ЛУКМІ УКРАЇНА вартість отриманих послуг за 6 місяців у загальному розмірі 45 000 грн.

Однак, після прийняття ДП ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ наданих виконавцем послуг за листопад і грудень 2019 року згідно з актами № 334 від ЗО. 11.2019 р. та № 366 від31.12.2019 р., замовник так і не здійснив необхідної оплати. При цьому замовник підтвердив прийняття послуг у повному обсязі та відсутність яких-небудь претензій. У зв`язку із чим, у ДП ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ виникла заборгованість за Договором перед ТОВ ЛУКМІ УКРАЇНА у розмірі 15 000 грн.

З метою продовження договірних відносин, 16.01.2020 р. замовник надіслав Виконавцю договірного листа № 261/41/1, в якому просив виставити рахунок на оплату за послуги щодо проведення моніторингу ЗМІ з01.01.2020 р. по 31.01.2020 р. та гарантував оплату в розмірі 8 500 грн.

31.01.2020 р. сторони підписали акт надання послуг № 26.

Замовник підтвердив відсутність претензій по об`єму, якості і строках отриманих від Виконавця послуг, однак так і не оплатив їхню вартість у встановлений строк. Зважаючи на це, у Замовника виникла додаткова заборгованість у розмірі 8 500 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, виконавець (позивач) вживав заходи досудового врегулювання спору, а саме звертався до замовника (відповідача) з претензією № 05 від 31.03.2020 р., на яку останній до сьогоднішнього дня не відповів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своїм змістом укладений між сторонами договір містить елементи договору поставки та надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 179 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

Положеннями частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати головну суть договору даного виду.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання за договором та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 23 500,0грн. основного боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що заявлені до стягнення суми інфляційних та 3 % річних є арифметично правильними та відповідно обґрунтованими.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,0грн. судом не розглядаються, оскільки не були заявлені до стягнення з відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський ,буд.299, код 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукмі Україна" (01133, м. Київ, вул. Михайла Бойчука(Кіквідзе), буд.1/2, код 38863907) - 23500,0грн. основного боргу, 3% річних в сумі 127,88грн., 320,50грн. інфляційних втрат, витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,0грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лукмі Україна" (01133, м. Київ, вул. Михайла Бойчука(Кіквідзе),буд.1/2, код 38863907) .

Відповідач:Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський ,буд.299, код 00213121).

Повне рішення складено "15" липня 2020 р.

Суддя О.О. Присяжнюк