Постанова

від 23.06.2020 по справі 916/439/13-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/439/13-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Случ О.В., за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І., та прокурора відділу Генеральної прокуратури України Костюка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Затоківської селищної ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 (судді Ярош А.І., Принцевська Н.М., Савицький Я.Ф.) та рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2019 (судді Гут С.Ф., Волков Р.В., Погребна К.Ф.) у справі № 916/439/13-г за позовом Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кимстрой" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - Іллічівської ОДПІ Білгород-Дністровського відділення Головного управління ДФС в Одеській області про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання звільнити земельну ділянку, ВСТАНОВИВ:

Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кимстрой" про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання звільнити земельну ділянку у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань зі сплати орендних платежів.

Під час неодноразового розгляду заявленого прокурором позову суди попередніх інстанцій встановили, що Договір оренди земельної ділянки, розірвати який просить прокурор у даній справі, було укладено між Затоківською селищною радою - орендодавцем - та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кимстрой" - орендарем - 12.11.2004 (надалі - Договір). На умовах цього Договору орендодавець надав, а орендар прийняв у довгострокове платне користування терміном на 25 років земельну ділянку загальною площею 2,300 га для будівництва оздоровчо-розважального комплексу, яка знаходиться за адресою: Одеська область, смт. Затока, м. Білгород-Дністровського, Лиманський курортний район. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 375 360,80 грн, у розрахунку за один квадратний метр земельної ділянки - 16,32 грн (пункт 5 Договору).

Пунктами 9, 10, 11, 13 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем щомісяця у сумі 3128 грн без урахування ПДВ; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції; орендна плата вноситься щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного місяця; у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до пункту 35 Договору, дія договору припиняються у разі: - закінчення строку, на який його було укладено; - придбання орендарем земельної ділянки у власність; - викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 36 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: - взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законодавством України.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та умов цього договору (пункт 39 Договору).

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначав, що в порушення умов Договору, Закону України "Про оренду землі" відповідач з 1 листопада 2010 року не сплачує орендну плату, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 190 419, 59 грн, в тому числі, пеня у сумі 10 852, 42 грн, що є істотним порушенням умов Договору, підставою для його розірвання, та, як наслідок, зобов`язання відповідача звільнити орендовану за цим договором земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.02.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2020, прокурору відмовлено в позові.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів здійснив власний розрахунок розміру належних до сплати орендних платежів, на підставі якого дійшов висновку про відсутність у відповідача заявленої прокурором заборгованості, відтак, про недоведеність останнім підстав для розірвання договору.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи оскаржене позивачем рішення без змін, не погодився із здійсненим місцевим судом перерахунком, однак дійшов аналогічного висновку про недоведеність прокурором та міською радою наявності у відповідача боргу з орендної плати, та, відповідно, наявності будь-яких передбачених законодавством або умовами договору підстав для розірвання договору.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Затоківська селищна рада звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій стверджує, що висновки судів є безпідставними, такими, що здійснені з порушенням вимог законодавства, яке регулює питання нарахування та сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності; просить рішення та постанову у справі скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить Верховний Суд залишити оскаржені судові рішення без змін з огляду на безпідставність доводів позивача.

Переглянувши в межах статті 300 ГПК України оскаржені позивачем судові рішення, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Частиною 1 статті 2 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 ЗУ "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 ЗУ "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей 24, 25 ЗУ "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати. Разом з тим за частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Вказаний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

Крім того, у вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Як свідчать встановлені судами обставини, позивачем та прокурором не доведено існування обох умов, необхідних для задоволення позову про розірвання укладеного з відповідачем Договору в односторонньому порядку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що спір у даній справі внаслідок різного розуміння сторонами питання щодо порядку розрахунку розміру орендної плати, яку відповідач мав сплачувати відповідно до умов укладеного Договору, та, відповідно, підтвердження або спростування обставин існування у відповідача заборгованості та систематичності несплати відповідачем орендної плати.

З матеріалів справи видно, що з метою з`ясування вказаних питань судом першої інстанції призначено проведення судової економічної експертизи. Однак зважаючи на те, що висновок експерта здійснено на підставі податкових декларацій ТОВ "Кимстрой", банківських виписок ТОВ "Кимстрой" та "Облікових карток" Білгород - Дністровської ОДПІ без з`ясування розміру орендної плати, передбаченого Договором, суди обох інстанцій такий висновок відхилили з підстав його невідповідності приписам статті 21 Закону України "Про оренду землі", за якими Податковим кодексом регулюються строки внесення орендної плати, тоді як розмір орендної плати встановлюється першочергово саме договором оренди.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вищевказаними висновками судів, та зазначає, що згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі.

Судами обох інстанцій правильно зазначено, що для встановлення факту систематичної несплати орендної плати, який визначено підставою для розірвання Договору, в першу чергу необхідно встановити розмір орендної плати, що підлягав до сплати за Договором та , відповідно , дослідити питання існування заборгованості з орендної плати .

При цьому, в силу приписів статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписами статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 86 ГПК України зобов`язує суд оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як свідчить зміст пунктів 9, 10 Договору, сторонами погоджено, що кожного місяця на розмір орендної плати 3128 грн буде нараховуватись індекс інфляції.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції не вказано алгоритм здійснення власного розрахунку, на підставі якого ним зроблено висновок, що орендна плата, яка підлягала сплаті відповідачем за Договором за період з травня 2005 року по лютий 2013 року (включно) становить 296 343,58 грн, при цьому такий розрахунок зроблено без урахування необхідності індексації орендної плати, суд апеляційної інстанції обґрунтовано його спростував .

Водночас, апеляційним судом за наслідком дослідження наданих сторонами доказів з`ясовано, що належним є розрахунок, здійснений відповідачем, оскільки він відповідає умовам договору, здійснений відповідно до передбаченого Договором порядку, а саме, шляхом множення попереднього розміру орендної плати на індекс інфляції у кожному місяці, при цьому позивачем не надано контррозрахунку розміру належних до сплати платежів та не спростовано правильності цього розрахунку.

Стосовно посилання позивача на податкові відомості, то апеляційним судом правильно враховано, що такі дані не відображають належної до сплати щомісячної орендної плати з урахуванням індексу інфляції, за умовами пункту 10 Договору, тому не можуть належним чином свідчити про порушення відповідачем умов укладеного договору.

Враховуючи, що дослідженими судом апеляційної інстанції доказами підтверджено, що протягом дії договору - з листопада 2004 року по січень 2013 року - відповідач мав сплатити позивачу 328 051, 29 грн орендної плати, а сплатив 336 948, 29 грн, при цьому, ані прокурором, ані позивачем суду не надано достатніх та належних доказів систематичної несплати відповідачем орендної плати, колегія суддів погоджується з висновками судів про недоведеність у даному випадку існування правових підстав для розірвання Договору та для зобов`язання відповідача звільнити орендовану земельну ділянку.

Щодо протилежних доводів скаржника, то колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на те, що касаційною скаргою, доводи якої зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою наявних у справі доказів щодо дійсного розміру заборгованості з орендної плати, не доведено наявності у даному спорі істотного порушення відповідачем договору та шкоди, завданої цим порушенням, необхідних для задоволення позову про розірвання договору, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових рішень у даній справі.

За таких обставин, оскаржені постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2019 у даній справі мають бути залишені без змін, а судовий збір за подачу касаційної скарги - покладений на її заявника.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Затоківської селищної ради залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2019 у справі №916/439/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Кушнір І.В. Случ О.В.