Рішення

від 13.07.2020 по справі 160/5073/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 рокуСправа № 160/5073/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

08.05.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 4141-25/64 від 12.02.2020 року;

- визнати протиправними дії Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо опису майна ОСОБА_1 в податкову заставу згідно з актом опису майна від 12.02.2020 року № 406/3120020064/52-60-64;

- зобов`язати Лівобережне управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області виключити з державного реєстру прав на рухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів рухомого майна записи про обтяження податковою заставою майна ОСОБА_1 , що внесені згідно з актом опису майна від 12.02.2020 року № 406/3120020064/52-60-64;

- визнати протиправними дії Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо опису майна ОСОБА_1 в податкову заставу згідно з актом опису майна від 19.02.2020 року № 445/3120020064/52-60-64;

- зобов`язати Лівобережне управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області виключити з державного реєстру прав на рухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів рухомого майна записи про обтяження податковою заставою майна ОСОБА_1 , що внесені згідно з актом опису майна від 19.02.2020 року № 445/3120020064/52-60-64.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що у лютому 2020 року засобами поштового зв`язку позивачем отримано рішення Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 4141-25/64 від 12.02.2020 року та акти опису майна в податкову заставу № 406/3120020064/52-60-64 та № 445/3120020064/52-60-64. З рішеннями відповідача позивач не погоджується та вважає, що вони є протиправними та підлягають скасуванню. Податковим кодексом України визначено, що у разі наявності у платника непогашеного податкового боргу податковий орган вправі поширити на майно такого платника в межах суми боргу податкову заставу на підставі відповідного рішення. Зауважує, що податковий борг погашений у повному обсязі, що підтверджується відповідною квитанцією №0.0.1058820711.1 від 13.06.2018 р. у рамках виконавчого провадження, відкритого Індустріальним ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області. Таким чином, податкового боргу, про який зазначає відповідач, не існує, тому підстави для прийняття рішення про опис майна в податкову заставу відсутні. Також позивачем зауважено, що відповідачем протиправно проведено опис майна, балансова вартість якого не відповідає сумі боргу. Крім того, акти опису майна не містять обов`язкових реквізитів і відомостей про детальні характеристики кожного предмета застави, такі як, вартість майна, вартість одиниці виміру, підпису платника податків, оскільки позивач не був присутній під час їх складання, акти не містять підписів двох понятих, відсутні будь-які ознаки ліквідності майна, зазначеного податковим керуючим, крім того, опис майна здійснено без результатів оцінки, яка проводиться згідно із Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні . З урахуванням викладеного просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/5073/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

28.05.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що доводи позивача про безпідставність рішення про опис майна у податкову заставу № 4141-25/64 від 12.02.2020 року, протиправність дій щодо опису майна згідно з актами опису майна в податкову заставу № 406/3120020064/52-60-64 та № 445/3120020064/52-60-64 є хибними. Станом на 30.06.2015 року згідно з даними інформаційної системи Податковий блок за ОСОБА_1 обліковувався податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 50637,59грн. Податковий борг виник внаслідок несплати донарахованих грошових зобов`язань за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки та на підставі податкових повідомлень рішень від 13.03.2015 року №0006251703 у сумі 50467,59грн., від 13.03.2015 року №0006261703. Відповідно до вимог ст. 59 Податкового кодексу України у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу форми Ф від 13.07.2015 №4141-25 на суму 50637,59грн. У травні 2016 Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом про надання дозволу щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 50637,59грн. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 у справі №804/3466/16 позов Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу задоволено у повному обсязі. Отриманий виконавчий лист від 29.06.2016 у справі №804/3466/16 передано до Індустріального ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровської області 09.06.2017 для примусового виконання. Надалі, відповідно до даних інформаційної системи Податковий блок , в інтегрованій картці платника по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування проведено зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу ОСОБА_1 в сумі 50637,59грн. відповідно до платіжного доручення №4484 від 19.06.2018 р., які стягнуті з божника в межах виконавчого провадження Індустріальним ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровської області. Станом на 27.02.2020 р. по ОСОБА_1 обліковується податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, по пені у сумі 54239,10 грн., нарахованої в порядку пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України. Відтак, рішення про опис майна в податкову заставу цілком обґрунтоване та правомірне. Станом на 21.05.2020 року у відповідача відсутні правові підстави для звільнення майна з податкової застави. Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

На підставі висновків акту від 12.12.2014 р. № 4774/17-03/3120020064 документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, були винесені податкові повідомлення-рішення форми Р від 13.03.2015 р. №0006251703 про збільшення грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 50467,59грн. (з яких: 40374,07грн. основного платежу та 10093,52грн. штрафних санкцій) та від 13.03.2015 р. №0006261703 про збільшення грошового зобов`язання на 170грн. штрафних санкцій за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування .

13.07.2015 р., у зв`язку з несплатою платником податків податкового боргу, податковим органом в порядку ст. 59 Податкового кодексу України сформовано податкову вимогу форми Ф від 13.07.2015 р. №4145-25 на суму 50637,59грн., з яких: 40374,07грн. - основний платіж, 10263,52грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 р. у справі №804/3466/16, яка набрала законної сили 16.12.2016 року, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість до бюджету з податку на доходи з фізичних осіб у сумі 50637,59грн.

Згідно з квитанцією банківської установи №0.0.1058820711.1 від 13.06.2018 р. (отримувач Індустріальний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ) погашення податкового боргу відбулось в рамках виконавчого провадження ВП 56506354 за виконавчим листом №804/3466/16.

Згідно з даними інтегрованої картки платника податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, ОСОБА_1 станом на 22.06.2018 р. розмір боргу зменшено зарахуванням коштів в рахунок погашення податкового боргу в сумі 50637,59грн. відповідно до платіжного доручення №4484 від 19.06.2018 р.

У зв`язку із чим на суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, нарахована пеня.

Відповідно до розрахунку пені за порушення термінів сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування, наданого відповідачем, пеня нарахована в порядку п.п.129.1.1. п. 129.1, п.п.129.3.1 ст. 129 Податкового кодексу України з 01.07.2015 р. по 21.06.2018 р. у розмірі 54239,10грн.

Згідно з даними інтегрованої картки платника податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, станом на 27.02.2020 р. за позивачем обліковується податковий борг по пені з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 54239,10грн.

12.02.2020 р., керуючись ст. 89 Податкового кодексу України, начальник Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийняв рішення №4141-25/64 про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ОСОБА_1 , в податкову заставу.

12.02.2020 р. на підставі рішення №4141-25/64 про опис майна в податкову заставу податковим керуючим затверджено Акт опису майна №406/3120020064/52-60-64, згідно з яким описано таке майно:

- автомобіль NISSAN LEAF, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , білий колір, 2014 року випуску,

- автомобіль ГАЗ 330214, державний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , номер двигуна НОМЕР_7 , білий колір, 2003 року випуску.

Податкова застава згідно з актом опису майна №406/3120020064/52-60-64 зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 13.02.2020 р., розмір основного зобов`язання - 54239,10грн.

19.02.2020 р. на підставі рішення №4141-25/64 про опис майна в податкову заставу податковим керуючим затверджено Акт опису майна №445/3120020064/52-60-64, згідно з яким описано таке майно:

- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 169,1кв.м., житлова площа 90кв.м. літ.А-2 - житловий будинок (ракуш., обкл.цеглою); літ.Б - літня кухня (ракуш., обклад.цеглою); літ.В - сарай (цегла). №1-7, ІІ інші споруди.

Податкова застава згідно з актом опису майна №445/3120020064/52-60-64 зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.02.2020 р., розмір основного зобов`язання - 54239,10грн.

24.02.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до начальника Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області з інформаційним запитом, в якому просила повідомити:

на якій підставі виникло податкове зобов`язання в розмірі 54239,10 грн.;

на якій підставі винесено рішення про опис майна у податкову заставу № 4141-25/64 від 12.02.2020;

на якій підставі винесено акт опису майна від 12.02.2020 № 406/3120020064/52-60-64.

Листом від 05.03.2020 р. за вих.№23856/10/04-36-52-40 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області повідомлено позивачу, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 (акт № 4774/17-03/3120020064 від 12.12.2014 р.) винесені податкові повідомлення-рішення з податку на доход фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування від 13.03.2015 р. на загальну суму 50637,59 грн., які вручено 18.04.2015 р. - термін сплати 28.04.2015 р. Відповідно до даних інформаційної системи Податковий блок , погашення заборгованості зі сплати податкових зобов`язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями проведено 22.06.2018 р. у сумі 50637,59 грн. - стягнення в межах виконавчого провадження Індустріальним ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області. З урахуванням п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного п.п. 129.1.1 п. 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), пеня нараховується за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Розрахунок пені в АІС Податковий блок відбувається в автоматичному режимі, після погашення податкового зобов`язання. Отже, в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 загальна сума розрахованої пені за період з 01.07.2015 р. по 21.06.2018 р. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, становить 54239,10 грн. Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені ПК України, суми грошового зобов`язання, визначене контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Вважаючи протиправним винесення відповідачем рішення про опис майна в податкову заставу та неправомірними дії щодо опису майна в податкову заставу згідно з актами опису майна від 12.02.2020 р. та від 19.02.2020 р., позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з п. 36.1 та п. 36.5 ст. 36 ПК податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як передбачено п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

У відповідності до п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ст. 59 ПК України).

Так, по завершенню вказаного 10-денного строку, якщо у податкового органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов`язання, то контролюючий орган зобов`язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов`язання, зокрема сформувати податкову вимогу.

Згідно з пп. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Приписами пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Положенням статті 129 ПК України визначено порядок нарахування пені.

Відповідно до п.п. 129.1.1. п. 129.1., п.п. 129.3.1. п. 129.3 ст. 129 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2017 р.) нарахування пені розпочинається:

при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 ПК України).

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2 статті 88 ПК України).

Згідно з п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає:

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Відповідно до п. 89.2. ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до п. 89.6 ст. 89 ПК України якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п. 89.8 ст. 89 ПК України).

Умови припинення податкової застави визначені ст. 93 ПК України.

Так, відповідно до п. 93.1 вказаної статті майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

За приписами п. 93.2 ПК України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Порядок застосування податкової застави контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України 16.06.2017 № 586 (далі - Порядок №586).

Згідно з п. 8 Розділу І Порядку №586 день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів відповідно до законодавства.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 11 Розділу І Порядку № 586).

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку № 586 опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.

Пунктом 1 Розділу VI Порядку № 586 у випадках, визначених п. 93.1 ст. 93 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення (додаток 7).

Звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів здійснюються у порядку, передбаченому п. 93.2 ст. 93 глави 9 розділу II Кодексу (пункт 2 Розділу VI Порядку № 586).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом у їх сукупності, суд робить наступний висновок.

У ході судового розгляду справи встановлено, що підставою для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу від 12.02.2020 року № 4141-25/64 стали дані податкового органу (інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу) про наявність за позивачем податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, по пені у розмірі 54239,10грн.

Суд не враховує доводи позивача про те, що підстав для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу не було, оскільки податковий борг повністю сплачений, про що свідчить квитанція банківської установи №0.0.1058820711.1 від 13.06.2018 р.

Рішення про опис майна у податкову заставу нерозривно пов`язано з наявністю податкового боргу та його розміром. При цьому, податковий борг - це не лише сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, це також і непогашена пеня, нарахована у порядку, визначеному цим Кодексом.

За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов`язку несе платник.

Це визначено ст. 109 ПК України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 111 ПК України визначені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Положення ст. 129 ПК України визначають в якості підстави нарахування пені порушення строків погашення податкового боргу. Об`єктом застосування пені є саме погашена сума податкового боргу, яка в розумінні п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є сумою узгодженого грошового зобов`язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Відповідний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 14.05.2020 року у справі №822/3190/17.

З матеріалів справи видно, що податкові повідомлення-рішення від 13.03.2015 р. №0006251703, №0006261703 сформовані контролюючим органом за висновками акту перевірки від 12.12.2014 р. № 4774/17-03/3120020064.

Доказів узгодження позивачем податкових повідомлень-рішень від 13.03.2015 р. №0006251703, №0006261703 в адміністративному та/або судовому порядку суду не надано, у силу положень ст. 57 ПК України визначені контролюючим органом зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями є податковим боргом.

Погашення позивачем податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями у повному розмірі відбулось у рамках виконавчого провадження ВП 56506354 за виконавчим листом №804/3466/16.

Згідно із даними інтегрованої картки платника податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу ОСОБА_1 відбулось 21.06.2018 р. у сумі 50637,59грн., у зв`язку з чим нарахована пеня за порушення термінів сплати узгодженого зобов`язання.

Відповідно до даних інтегрованої картки платника податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, пеня нарахована за період з 01.07.2015 р. (дата виникнення податкового боргу) по 21.06.2018 р. (дата фактичної сплати).

Відповідні дані узгоджуються із розрахунком пені, наданої відповідачем.

Між тим, доказів що свідчили б про погашення податкового боргу з пені, нарахованої за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, суду не надано.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність у позивача податкового боргу з пені, а рішення про опис майна у податкову заставу нерозривно пов`язано з наявністю податкового боргу, суд погоджується з відповідачем про наявність підстав для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

Відтак, рішення про опис майна у податкову заставу № 4141-25/64 від 12.02.2020 року є таким, що прийняте в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, що унеможливлює задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо опису майна позивача в податкову заставу згідно з актом опису майна від 12.02.2020 року № 406/3120020064/52-60-64 та актом опису майна від 19.02.2020 року № 445/3120020064/52-60-64, суд зазначає наступне.

Положенням ст. 89 Податкового кодексу України та Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 16.06.2017 № 586, визначено, що проведення опису майна має відбуватися чітко за процедурою, визначеною у цьому кодексі та Порядку. Недодержання процедури тягне протиправність відповідних дій.

Так, відповідно до п. 89.2. ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків.

Згідно з п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Аналогічні положення закріплені у Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженому наказом Міністерства фінансів України 16.06.2017 № 586, у розділі ІІ пунктах 1-3.

Як видно з актів опису майна № №406/3120020064/52-60-64 від 12.02.2020 р. та №445/3120020064/52-60-64 від 19.02.2020 р. у графі Платник податків/його законний чи уповноважений представник відсутні записи про підпис, прізвище та ініціали. Також відсутні записи у графі Інші залучені особи .

Відповідачем до суду не надано доказів того, що про місце та час проведення опису майна була повідомлена ОСОБА_1 . Так, позивач була позбавлена права брати участь у проведені відповідної дії.

Не надано суду і доказів відмови платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави; здійснення опису майна у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до п. 89.2 ПК України у разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Відповідні положення кодексу містяться і в Порядку №586 у пунктах 6, 10 розділу ІІ.

Таким чином, обов`язковою передумовою для опису майна платника у податкову заставу є визначення його балансової вартості.

Разом з тим, в актах № №406/3120020064/52-60-64 від 12.02.2020 р. та №445/3120020064/52-60-64 від 19.02.2020 р. зазначена балансова вартість описаного майна 0,00 грн. .

Наведені обставини свідчать, що відповідачем у ході проведення опису майна позивача у податкову заставу допущено порушення норм Податкового кодексу України та Порядку №586, що у свою чергу призвело до складання актів опису майна з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством, та в подальшому, внесення на їх підставі у державні реєстри відповідні записи щодо встановлення обтяження податковою заставою майна позивача.

Зазначені порушення є підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення опису майна у податкову заставу згідно з актами опису майна № №406/3120020064/52-60-64 від 12.02.2020 р. та від 19.02.2020 р. № 445/3120020064/52-60-64, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справі Рисовський проти України , де Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що внесення у державні реєстри записів щодо встановлення обтяження податковою заставою на майна позивача, на підставі актів про опис майна, складених з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством, є неправомірним, таким, що призвело до незаконного та непропорційного втручання у право на мирне володіння майном згідно зі ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції.

Щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Акт опису майна не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача, такий акт не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі.

Означений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 р. у справі № 560/495/19.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

За таких обставин, враховуючи визнання судом протиправними дії відповідача щодо проведення опису майна у податкову заставу згідно з актами опису майна № №406/3120020064/52-60-64 від 12.02.2020 р. та від 19.02.2020 р. № 445/3120020064/52-60-64, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача виключити з державних реєстрів відповідний запис щодо встановлення обтяження податковою заставою майна ОСОБА_1 згідно з актами опису майна у податкову заставу, про що і просить позивач у позовній заяві.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судовий збір у сумі 1260 грн., сплачений позивачем за подання позовної заяви, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 242-243, 245-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_8 ) до Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (пр. Слобожанський, 95-а, м. Дніпро, 49026, код ЄДРПОУ 43187956) про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо опису майна ОСОБА_1 в податкову заставу згідно з актом опису майна від 12.02.2020 року № 406/3120020064/52-60-64.

Зобов`язати Лівобережне управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису щодо встановлення обтяження податковою заставою майна ОСОБА_1 , що внесений згідно з актом опису майна від 12.02.2020 року № 406/3120020064/52-60-64.

Визнати протиправними дії Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо опису майна ОСОБА_1 в податкову заставу згідно з актом опису майна від 19.02.2020 року № 445/3120020064/52-60-64.

Зобов`язати Лівобережне управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису щодо встановлення обтяження податковою заставою майна ОСОБА_1 , що внесений згідно з актом опису майна від 19.02.2020 року № 445/3120020064/52-60-64.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (пр. Слобожанський, 95-а, м. Дніпро, 49026, код ЄДРПОУ 43187956) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_8 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1260 (одна тисяча двісті шістдесят) грн. відповідно до квитанції № 120F091894 від 08.05.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський