Рішення

від 13.07.2020 по справі 160/5537/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року Справа № 160/5537/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/5537/20 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДК» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 110205,08 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 25.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДК» , в якій позивач просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДК» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік у розмірі 110205,08 гривень.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 25.05.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 26.05.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративний справі №160/5537/20 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку положень ст.262 КАС України.

4. Також, ухвалою суду від 26.05.2020 року було витребувано у відповідача належним чином завірені копії таких документів:

- звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з відміткою про його отримання органами доходів і зборів;

- книгу обліку руху трудових книжок і вкладиші до них;

- наказ про прийняття та звільнення з роботи, копії довідок МСЕК;

- звіти 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії), які подавались до центру зайнятості у 2019 році та інші наявні матеріали щодо суті спору.

5. 03.07.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.

6. 13.07.2020 року позивачем була надана письмова відповідь на відзив відповідача.

7. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

9. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

10. Отже, рішення у цій справі приймається судом 13.07.2020 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

11. Позивач вказав, що Товариств з обмеженою відповідальністю «АДК» перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

12. Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 року №875 (далі - Закон №875), для підприємств, установ, організацій у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.

13. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю

14. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частини першій статті 20 Закону №875-ХІІ від 21.03.1991 року, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

15. Таким чином, за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2019 році, відповідач до 15.04.2019 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 110205,08 гривень.

16. Ця сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується наданим відповідачем річним «Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік» №7502/03-07 від 28.02.2020 року за формою №10-ПІ, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42 та розрахунком суми позову щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

17. Оскільки вищезазначена сума, у визначений законодавством строк, відповідачем не сплачена, утворилась заборгованість в розмірі 110205,08 гривень.

18. Ненадходження сум адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету України завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя, з підстав чого звернулися до суду із цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

19. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про те, що відповідно до листа Дніпровського міського центру зайнятості від 26.02.2020 року № 818, ТОВ АДК надавало до центру зайнятості Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) , згідно форми №3 -ПН, за період з січня 2019 року по грудень 2019 року.

20. На думку товариства, цей лист є належним доказом того, що ТОВ АДК виконувало добросовісно та належним чином вимоги ст. 18 Закону № 875-ХІІ, шляхом відповідних звернень до служби зайнятості, виконуючи при цьому одночасно вимоги п.4.ч.3 ст. 50 Про зайнятість населення та наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 Про затвердження форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання .

21. Також, вказали, що згідно Листа Дніпровського міського центру зайнятості, протягом 2019 року на обліку в центрі зайнятості особи з інвалідністю, які згідно рекомендацій МСЕК відповідають вимогам ТОВ АДК не перебували, тому направлення на працевлаштування на ТОВ АДК не видавалися.

22. 28.02.2020 року ТОВ АДК подало до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік (Форма № 10-ПІ), відповідно до змісту якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2019 році складала 118 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 3 особи. При цьому норматив створення робочих місць для інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, становить 5 робочих місця.

23. Отже, на думку відповідача, з їх боку на протязі 2019 року, були вчинені всі необхідні дії, які на них покладає законодавець в сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, і не зважаючи на обставину того, що центром зайнятості не направлялись до підприємства особи з інвалідністю для працевлаштування, ТОВ АДК своїми зусиллями працевлаштували 3 особи з інвалідністю.

24. Таким чином, відповідач вважає, що не порушувало законодавство України, а відтак позивачем неправомірно застосовано до них адміністративно-господарські санкції в розмірі 110205,08 гривень.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

25. Товариство з обмеженою відповідальністю «АДК» перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

26. Судом встановлено, що на відповідача покладено обов`язок щорічно подавати до відділення Фонду соціального захисту інвалідів відомості про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.

27. 28.02.2020 року відповідачем було подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік.

28. Товариство з обмеженою відповідальністю «АДК» у звіті зазначили, зокрема:

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 118, з них, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 3;

- кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в України (осіб) - 5;

- сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн.) - відсутня.

29. Згідно розрахунку позивача щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю:

1. Вихідні дані для розрахунку суми позову за даними наданого відповідачем документу звіт за формою 10-ПІ №03-07/7502 від 28.02.2020 року за 2019 рік ;

1.1. Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, осіб - 118.

1.2. Середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) - 3.

1.3. Фонд оплати праці штатних працівників - 6502100,00 гривень;

1.4. Перераховано коштів адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для осіб з інвалідністю - 0 гривень;

2. Розрахунок суми позову.

2.1. Кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до 4% нормативу, осіб - 118 х 0,04 =5.

2.2. Кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, одиниць 5 - 3 = 2 чол.

2.3. Середня річна заробітна плата штатного працівника - 6502100,00:118=55102,54 гривень;

2.4. Сума адміністративно-господарських санкцій - 55102,54х2-0=110205,08 гривень.

30. Загальна сума до сплати 110205,08 гривень.

31. Звертаючись до суду із цим позовом позивач зазначив про те, що товариством не вживалося необхідних заходів по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, а тому відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 110205,08 гривень, проте, станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено вищезазначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

32. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 року №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

34. Основи соціальної захищеності та гарантії осіб з інвалідністю в Україні, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами врегульовані Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

35. Відповідно до абз. 1-2 частини 1 статті 4 вказаного Закону, діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об`єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу, транспорту, інформації та зв`язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту.

36. З метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (ч. 1 ст. 17 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні ).

37. Частиною 3 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

38. Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

39. При цьому, частиною 2 статті 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

40. Частиною 1 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

41. Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

42. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

43. Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

44. Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення , роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

45. Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

46. Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316, затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

47. Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

48. Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

49. Чинним законодавством не встановлена періодичність подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

VI. ОЦІНКА СУДУ

50. Дослідивши докази по справі, встановлено, що згідно звіту форми 10-ПІ у Товариства з обмеженою відповідальністю «АДК» середньооблікова кількість штатних працівників в 2019 році, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складала 3 особи, а згідно ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2019 році визначена для відповідача 5 місць.

51. У зв`язку з наявністю вакантних місць для осіб з інвалідністю, відповідачем протягом всього 2019 року, а саме з січня по грудень 2019 року, було подано до Дніпровського міського центру зайнятості звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 (за погодженням із Державною службою статистки України). Копії цих звітів форми №3 - ПН (Інформація про попит на робочу силу (вакансії) з вакантними посадами для осіб з інвалідністю, підприємством були долучені до матеріалів справи.

52. Вказана звітність за формою №3-ПН щодо Інформації про попит на робочу силу (вакансії) містить необхідну для працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію щодо найменування та місцезнаходження роботодавця, відомості щодо назв, кількості вакансій, розміру заробітної плати та місця проведення робіт; характеристики вакансій та вимог до претендентів.

53. Отже, дослідивши докази по справі, встановлено, що на виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідачем на адресу Дніпровського міського центру зайнятості, систематично починаючи з січня 2019 року по грудень 2019 року направлялись щомісячно звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році.

54. Згідно листа Дніпровського міського центру зайнятості від 26.02.2020 року №818, встановлено, що ТОВ АДК (ЄДРПОУ 32534155) надавало звіти згідно форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за період з січня 2019 по грудень 2019 року, у тому числі, звіти про наявність вакансій для осіб з інвалідністю, а саме:

- звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 17.01.2019 року: оббивальник меблів (1 вакансія), столяр (1 вакансія);

- звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 12.02.2019 року: столяр (1 вакансія);

- звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 01.03.2019 року: оббивальник меблів (2 вакансії), комірник (1 вакансія);

- звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 05.04.2019 року: складальник меблів (2 вакансії), столяр (1 вакансія);

- звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 02.05.2019 року: швачка (2 вакансії), оббивальник меблів (1 вакансія);

- звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 03.06.2019 року: швачка (2 вакансії), оббивальник меблів (1 вакансія);

- звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 08.07.2019 року: швачка (1 вакансія), оббивальник меблів (2 вакансії);

- звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 20.08.2019 року: швачка (1 вакансія), оббивальник меблів (2 вакансії);

- звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 02.09.2019 року: оббивальник меблів (3 вакансії), закрійник (2 вакансії);

- звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 03.10.2019 року: оббивальник меблів (3 вакансії), закрійник (1 вакансія), склеювач блоків (2вакансії), складальник виробів з деревини (1 вакансія);

- звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 01.11.2019 року: оббивальник меблів (1 вакансія), склеювач блоків (1 вакансія), складальник виробів з деревини (1 вакансія);

- звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 03.12.2019 року: оббивальник меблів (1 вакансія), закрійник (1 вакансія), клеїльник кромки (1 вакансія).

55. Також, згідно листа від 26.02.2020 року №818, встановлено, що на обліку в Дніпровському міському центрі зайнятості протягом 2019 року особи з інвалідністю, які згідно рекомендацій МСЕК відповідають вимогам роботодавця не перебували, тому направлення на працевлаштування на підприємство не видавалися.

56. З урахуванням наведеного, слід дійти висновків, що відповідачем були здійсненні необхідні дії щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, про що свідчить зазначена вище звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316, а також інформація викладена у листі Дніпровського міського центру зайнятості №818 від 26.02.2020 року.

57. Отже, дослідивши матеріали справи, встановлено, що роботодавець вжив заходи для недопущення порушення Закону та товариством було вчинено передбачені чинним законодавством заходи спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю.

58. Інших доказів на спростування вищевикладеного позивачем до суду надано не було, а сам факт непрацевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій, підставою для застосування яких є наявність вини відповідача.

59. З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив всі необхідні дії на виконання обов`язку зі створення робочих місць для інвалідів, покладений на нього законодавством, а саме відповідач створював робочі місця для особи з інвалідністю та інформував центр зайнятості про наявність таких вакансій у позивача та самостійно здійснював пошук осіб з інвалідністю, котрі бажають працювати.

60. Доказів, які б свідчили про те, що позивач відмовляв у прийнятті на роботу особам з інвалідністю протягом 2019 року, які безпосередньо зверталися до відповідача або, які були направлені переліченими у ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні органами до суду надано не було.

61. Враховуючи те, що відповідачем вживалися заходи щодо виконання вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, судом під час розгляду справи встановлено, що причини не працевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

62. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 травня 2020 року у справі № 520/3919/19.

63. Отже, з урахуванням наведеного вище, позивачем по справі не було доведено правомірності своєї правової позиції щодо стягнення із відповідача адміністративно-господарських санкцій.

64. Таким чином, слід дійти до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення цього адміністративного позову, а тому у задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДК» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 110205,08 гривень, слід відмовити.

VІІ. ВИСНОВОК СУДУ

65. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

66. Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

67. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

68. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

69. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

70. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

71. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

72. Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

73. Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

74. Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

75. У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

76. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

77. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

78. Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем не було доведено в судовому порядку про порушення відповідачем норм чинного законодавства.

79. При цьому, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що роботодавець вжив заходи для недопущення порушення Закону, що підтверджується звітністю за 2019 рік, яка була долучена товариством до матеріалів справи.

80. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення цього адміністративного позову, а тому у задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДК» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 110205,08 гривень, слід відмовити.

81. З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

82. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

83. У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДК» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 110205,08 гривень - відмовити.

84. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

85. Позивач: Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52, код ЄДРПОУ 25005978).

86. Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АДК» (49000, м.Дніпро, вул.Верстова, 36, код ЄДРПОУ 32534155).

87. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

88. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

89. Повний текст рішення складено 13.07.2020 року.

Суддя В.В Ільков