Рішення

від 15.07.2020 по справі 440/2386/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2386/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Удовіченка С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНФАРМ 2016" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2020 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось /надалі - позивач/ до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю /надалі - відповідач; ТОВ "РЕГІОНФАРМ 2016"/ про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 191431,04 та пені в сумі 1263,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем у 2019 році не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, внаслідок чого Фондом соціального захисту інвалідів до ТОВ "РЕГІОНФАРМ 2016" застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 191431,04 грн. У зв`язку з несплатою відповідачем зазначеної суми у строк, передбачений Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", позивачем нараховано пеню у розмірі 1263,46 грн. Несплата вищевказаних сум стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені з підприємства.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

09.06.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТОВ "РЕГІОНФАРМ 2016" зазначає, що підприємство виконує норми Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", вживає всіх необхідних заходів для пошуку з метою працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому підстави для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.

17.06.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що у відзиві не наведено норм законодавства, які б визначали перелік підстав для звільнення роботодавця, який не виконує норматив від сплати адміністративно-господарського штрафу та пені.

01.07.2020 від відповідача надійшли заперечення, в яких ТОВ "РЕГІОНФАРМ 2016" наголошує, що позивачем та центром зайнятості жодного разу протягом останніх чотирьох років не направлялися для працевлаштування особи з інвалідністю створені відповідачем робочі місця. Крім того, зазначає, що у травні 2019 року на адресу Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості ТОВ "РЕГІОНФАРМ 2016" направлялася Звітність про наявність вакансії за формою 3-ПН, яка з невідомих причин не була отримана центром.

Суд розглядає дану справу на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "РЕГІОНФАРМ 2016" (код ЄДРПОУ 40784948) перебуває на обліку в Полтавському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у 2019 році становила 348 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 10 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) -14 осіб.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано ТОВ "РЕГІОНФАРМ 2016" адміністративно-господарські санкції у розмірі 191431,04 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1263,46 грн. (за 22 дні прострочення з 16.04.2020 по 07.05.2020) /а.с. 5/.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з частинами першою та другою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини третьої статті 217 Господарського кодексу України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина четверта статті 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналізу вищевикладеного дає підстави стверджувати, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб`єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною третьою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

За правилами частини першої статті 18 цього Закону забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою.

З наведених положень статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

Відтак, чинне законодавство не передбачає обов`язку підприємства самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для залучення їх до працевлаштування.

Частиною третьою статті 18 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Відповідно до приписів пункту 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

З огляду на вищезазначене, звітність за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення таких осіб на підприємство для працевлаштування.

За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме - неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 09.07.2013 та 19.11.2013 (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

Судом встановлено, що у 2019 році починаючи з січня ТОВ "Регіонфарм 2016" до Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості подавало звітність за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням вакансій для осіб з інвалідністю за посадами провізор та фармацевт кількістю січень - березень 2019 року - 17 осіб, червень - грудень 2019 року - 18 осіб, що підтверджується листом Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості № 16/47/149-20 від 15 травня 2020 року /а.с. 125/.

Однак, у вказаному листі Лубенською міськрайонною філією Полтавського обласного центру зазначається, що у травні 2019 року звіту за формою 3-ПН від ТОВ "РЕГІОНФАРМ 2016" не надходило.

Разом з тим, як пояснив у своїх запереченнях директор ТОВ "РЕГІОНФАРМ 2016", відповідач направляв у травні 2019 на адресу Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості Звітність про наявність вакансії за формою 3-ПН, яка з невідомих причин не була отримана центром. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: опису вкладення у цінний лист від 08.05.2019, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з номером 6105242087419 з відміткою дати подання 08.05.2019, конверта зі штемпелем поштової організації з відміткою про причини повернення "05.06.2019 за закінченням встановленого терміну зберігання" /а.с. 130-133/.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що відповідач вчинив активні дії щодо інформування органу працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у травні 2019 року.

Таким чином, упродовж 2019 року Лубенська міськрайонна філія Полтавського обласного центру зайнятості була проінформована про наявність у відповідача вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю та мала можливість у 2019 році направляти відповідних осіб для їх працевлаштування у кількості відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Враховуючи вищевикладене, з огляду на надані докази, суд вважає, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочого місця та працевлаштування інваліда.

Доказів того, що відповідач не створив робоче місце для інваліда, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу позивачем не представлено, а тому у суду немає жодних підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Європейська, 49, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНФАРМ 2016" (вул. Київська, 3, корпус А, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 40784948) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.О. Удовіченко