Рішення

від 13.07.2020 по справі 279/1965/20

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження №2/279/1094/20

Справа № 279/1965/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Коваленко В.П.

за участю секретаря Комарової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження , про визнання договору дійсним та визнання права власності , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом до відповідача СТОВ Відродження (с. Купеч Коростенського району Житомирської області) , в якому просить визнати дійсними договори купівлі продажу зерноскладу №1 ; зерноскладу №2; приміщення млина, розташованих по АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на вказане майно.

В підтвердження своїх вимог посилається на те, що на підставі рішення зборів засновників вона придбала вказане майно, сплативши до каси товариства відповідні кошти. Однак, збори не визначили особу,яка від імені товариства здійснить всі дії необхідні для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу. Дана обставина перешкоджає їй належним чином використовувати та розпорядитися своєю власністю, що й змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідач надав суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі , позовні вимоги визнає.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного .

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до вимог ст.ст.16,386,391 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК України) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК України).

Згідно із пунктом 1 частини першої ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

До державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК України. При цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов`язання, яке виникло з договору про відчуження майна, а продавець є його законним володільцем.

Зазначене узгоджується з висновками постанови Пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав .

Відчуження нерухомого майна є підставою припинення права власності на нього (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК України).

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю суттю та загальним правилом договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмету купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.

Отже, за звичаями ділового обороту презюмується, що предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну та іншою особою. Крім того, покупець може домовитись з іншою особою про придбання власності за її рахунок з наступним відшкодуванням цій особі витрат.

Оскільки за договором купівлі-продажу продавець зобов`язаний передати покупцеві не лише саме майно, а й право власності на нього, то право продажу майна, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Тільки за такої умови у покупця може виникнути право власності.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз`яснено , що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно,яка означає,що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно,якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Порядок набуття та оформлення права власності на майно реформованого КСП регулюється Законом України Про колективне сільськогосподарське підприємство , законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62 Про порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств , (на час виникнення спірних правовідносин), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою КМ України від 22 червня 2011 року №703.

Відповідно до п.9 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62, виділення із складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групам за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством - правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Згідно акту на розпаювання майна по СТОВ Відродження (а.с.7) проведено інвентаризацію основних засобів для визначення пайового фонду членів товариства. В результаті інвентаризації комісія прийшла до висновку щодо розподілу основних фондів товариства. Даний акт затверджений загальними зборами пайовиків, про що свідчить протокол №2 від 25.03.2004 року.

Рішенням вказаних зборів було вирішено продати приміщення зерноскладів та приміщення млина, тобто майна, яке було придбано позивачем на платній основі.

За таких обставин суд вважає, що оскільки майно пайового фонду перебувало у спільній частковій власності колишніх членів КСП, то лише збори співвласників чи майнова комісія зі спостережною радою та уповноваженою особою, які ними були уповноважені, могли вирішувати питання про розпорядження зазначеним майном , що і вчинено під час продажу позивачці вказаного майна.

Відповідно до п.8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом №62 від 14.03.2001 року Міністерством аграрної політики України, виділення зі складу пайового фонду майна в натурі у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством - правонаступником на підставі рішення зборів (редакція на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.51 Порядку №1127 підставою для державної реєстрації права власності є Свідоцтво з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого КСП про виділення майна в натурі та акт приймання-передачі майна.

Матеріалами справи доведено, що згідно накладних №№ 49, 119 (а.с.24,23) позивач ОСОБА_1 сплатила відповідні суми коштів (27400 грн. та 19491 грн.) за укладення договору купівлі-продажу.

Проте, в зв`язку з тим, що збори не уповноважили особу для оформлення вказаних договорів купівлі-продажу, засвідчити їх нотаріально сторони не змогли.

Крім того, за положеннями статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна в іншу власність, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Вартість вказаного майна підтверджена звітом (а.с.38).

За змістом ст.220ч.2 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення , суд може визнати такий договір дійсним . У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Оскільки позивачем доведено, що вона сплатила кошти згідно договору, на даний час відкрито і вільно володіє спірним майном, а відповідач ухиляється від оформлення договору купівлі-продажу, то суд вважає, що позивач правомірно звернулася до суду з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263,265,268 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.ст. 220 Цивільного кодексу України , - суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити .

Визнати дійсним договір купівлі-продажу об`єктів :

зерноскладу №1 розташованого по АДРЕСА_5 загальною площею 1353,7 кв.м.;

зерноскладу №2 розташованого по АДРЕСА_4 загальною площею 795,1 кв. м.;

приміщення млина, розташованого по АДРЕСА_3 , загальною площею 37,3 кв.м., укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер картки платника податків НОМЕР_1 , мешканкою АДРЕСА_2 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю (код 31638365 с. Купеч Коростенського району Житомирської області).

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер картки платника податків НОМЕР_1 , мешканкою АДРЕСА_2 право власності на:

зерносклад №1 розташований по АДРЕСА_5 загальною площею 1353,7 кв.м.;

зерносклад №2 розташований по АДРЕСА_4 загальною площею 795,1 кв. м.;

приміщення млина, розташованого по АДРЕСА_3 площею 37,3 кв.м.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів після отримання його копії.

Суддя Коваленко В.П.