Рішення

від 10.07.2020 по справі 357/13842/19

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/13842/19

2/357/670/20

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 липня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

представника позивача - Кудлацької-Тишко В.В. ,

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою державного підприємства Білоцерківське лісове господарство до ОСОБА_2 , третя особа: Дроздівська сільська рада Білоцерківського району Київської області про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок вирубування дерев, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2019 року позивач державне підприємство Білоцерківське лісове господарство звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Дроздівська сільська рада Білоцерківського району Київської області про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок вирубування дерев, посилаючись на наступні обставини.

13.07.2019 року в адміністративних межах Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, був затриманий ОСОБА_2 , який скоїв самовільну рубку дерева породи: дуб звичайний (сухостій) в кількості 2 шт., дуб звичайний (сиро ростучий) в кількості 2 шт., клен гостролистий (сиро ростучий) в кількості 1 шт., в кварталі 40, виділ 15 Білоцерківського лісництва Державного підприємства Білоцерківське лісове господарство .

Державним підприємством Білоцерківське лісове господарство , в особі інженера з охорони та захисту лісу Хоменка О. Ю. , відносно ОСОБА_2 був складений протокол № 000032 від 13.07.2019 року за ст. 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За наслідками розгляду протоколу № 000032 про адміністративне правопорушення від 13.07.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 65 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн., що підтверджується копією постанови про накладення адміністративного стягнення 13.07.2019 року за № 000032.

Відповідач не оскаржував постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення по ст.65 КУпАП України.

Загальний розмір завданої Відповідачем шкоди загалом склав 24715,40 грн., розрахунок здійснено Державним підприємством Білоцерківське лісове господарство з урахуванням Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665 (зі змінами) та підтверджено копіями польової перелікової відомості, переводом пнів на висоту дерев, розрахунком шкоди, що додаються до позовної заяви.

Завдана внаслідок порушення лісового законодавства шкода Відповідачем відшкодована не була.

Просили суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, жителя м. Біла Церква Київської області, громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , на користь Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (вул. Польова, 2, с. Дрозди, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09130; код ЄДРПОУ: 04363018; розрахунковий рахунок № 331 13331010050 в УДКСУ у Білоцерківському районі Київської області, КБК 24062100, МФО 899998) збитки, завдані внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, у розмірі 24715,40 (двадцять чотири тисячі сімсот п`ятнадцять) грн. 40 (сорок) коп. та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, жителя м. Біла Церква Київської області, громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , на користь Державного підприємства Білоцерківське лісове господарство , місцезнаходження: м. Біла Церква, вул. Січневий прорив, 63, Київської області, код ЄДРПОУ 00992119, судові витрати по справі: судовий збір 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. (три тисячі гривень), всього - 4921 грн. (чотири тисячі дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. ( а. с. 2-7 ).

Ухвалою судді від 08 січня 2020 року постановлено прийняти позовну заяву та відкрити провадження у вищевказаній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін ( а. с. 39-40 ).

В судовому засіданні представник позивача Кудлацька-Тишко В.В. , яка діє на підставі Ордеру серії КС № 642481 від 29.01.2020 року підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стосовно виклику свідка не наполягала.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивача, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача державного підприємства Білоцерківське лісове господарство підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 13.07.2019 року в адміністративних межах Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, був затриманий ОСОБА_2 , який скоїв самовільну рубку дерева породи: дуб звичайний (сухостій) в кількості 2 шт., дуб звичайний (сиро ростучий) в кількості 2 шт., клен гостролистий (сиро ростучий) в кількості 1 шт., в кварталі 40, виділ 15 Білоцерківського лісництва державного підприємства Білоцерківське лісове господарство .

Державним підприємством Білоцерківське лісове господарство , в особі інженера з охорони та захисту лісу Хоменка О .Ю. , відносно ОСОБА_2 був складений протокол № 000032 від 13.07.2019 року за ст. 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( а. с. 10 ).

За наслідками розгляду протоколу № 000032 про адміністративне правопорушення від 13.07.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 65 КУпАП та постановою від 13.07.2019 року за № 000032 на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.( а. с. 11 ).

Вищезазначений протокол та постанова підписані відповідачем ОСОБА_2 та не містять жодного зауваження з боку відповідача.

Крім того, відповідач не оскаржував постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення по ст.65 КУпАП України, що не спростовано останнім в судовому засіданні під час розгляду справи.

Навпаки, відповідач підтвердив та наголосив, що сплатив штраф в розмірі 510 гривень, яке було на нього накладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

До того ж, з наявного в матеріалах справи пояснення відповідача вбачається, що останній підтверджує той факт, що він зранку 13.07.2019 року приїхав в ліс збирати дрова. Він зрізав декілька дерев і погрузив їх в причеп. В цей момент його спіймали лісники ( а. с. 16 ).

Встановлено, що загальний розмір завданої відповідачем шкоди склав 24715,40 грн., розрахунок здійснено державним підприємством Білоцерківське лісове господарство з урахуванням Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665 (зі змінами) та підтверджено копіями польової перелікової відомості, переводом пнів на висоту дерев, розрахунком шкоди, що доданий до позовної заяви ( а. с. 12-15 ).

Встановлено, що завдана внаслідок порушення лісового законодавства шкода відповідачем не відшкодована.

Згідно із ст. 7 Лісового кодексу України, ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (далі - ЛКУ): До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право не раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування .

За планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування земельні ділянки в кварталі 40 виділ 15 відносяться до земель лісогосподарського призначення і в цілому є землями державного лісового фонду.

Окрім того, право позивача на користування земельними лісовими ділянками підтверджується копією Державного акту на право постійного користування землею І -КВ № 001990 від 24.11.2005 року ( а. с. 17 ), який виданий на підставі розпорядження Білоцерківської райдержадміністрації Київської області від 21.03.2005 року № 80 Про надання земельних ділянок Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Білоцерківського району ( а. с. 20 ) та копією Витягу НВ- 3215201172019 від 07.05.2019 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3220481300:05:021:002. Кадастровий номер цієї земельної ділянки змінений автоматично з номера 3220481300:05:021:0001 на кадастровий номер 3220481300:05:021:002 ( а. с. 24 ) у зв`язку із зміною кадастрової зони та номеру земельної ділянки, що підтверджується копією листа Міськрайонного управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі та м. Біла Церква від 07.05.2019 року № 3210958422019 ( а. с. 23 ).

Згідно зі статтею 24 Лісового кодексу України права власників лісів, лісокористувачів та громадян охороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами; збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.

Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону; відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників (частина перша, пункт 1 частини другої статті 105 Лісового кодексу України).

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Аналогічно приписами статей 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність; застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України; шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитками є, зокрема, втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, за якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За роз`ясненням, викладеним у пункті 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди слід довести такі факти як: неправомірність поведінки особи; вина завдавана шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх цих умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди; відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. При цьому у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавана шкоди.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 364/1080/16-ц.

З огляду на наведене, матеріальна шкода в розмірі 24715,40 грн., заподіяна внаслідок знищення (порубки) дерев породи: дуб звичайний (сухостій) в кількості 2 шт., дуб звичайний (сиро ростучий) в кількості 2 шт., клен гостролистий (сиро ростучий) в кількості 1 шт. неправомірними діями відповідача, винуватість якого у вчиненні зазначених дій доведена згаданою вище постановою про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за статтею 65 КУпАП від 13.07.2019 року, тому між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною внаслідок порушення лісового законодавства шкодою наявний причинний зв`язок.

На підставі пункту 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 69-1 названого Кодексу до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Отже, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні.

Аналогічний висновок узгоджується з позицією, викладеною в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 364/1080/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 та 2 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частина 1 ст. 80 ЦПК України зазначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги державного підприємства Білоцерківське лісове господарство до ОСОБА_2 , третя особа: Дроздівська сільська рада Білоцерківського району Київської області про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок вирубування дерев є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з ОСОБА_2 на користь Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області збитки, завдані внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 24 715,40 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача державного підприємства Білоцерківське лісове господарство підлягає стягненню понесенні останнім при зверненні до суду судові витрати у розмірі 1921 гривень, понесення яких документально підтверджено ( а. с. 1 ).

Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, які були понесення останнім у розмірі 3000 гривень, то суд приходить до наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

Отже, матеріали справи не містять жодного належного доказу того, що позивач дійсно поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.

До того ж, з боку представника позивача в судовому засіданні не було зроблено відповідної заяви щодо надання доказів понесених позивачем на професійну правничу допомогу, які будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Тому, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки понесення таких витрат, жодним належним чином не підтверджено.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 1162 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 24, 105, 107 Лісового кодексу України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 79, 80, 82, 89, 133, 137, 141, 158, 258-265, 273, 353, 354 ЦПК України, ст. ст. 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , ст. ст. 29, 69-1 Бюджетного кодексу України, постановою Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги державного підприємства Білоцерківське лісове господарство до ОСОБА_2 , третя особа: Дроздівська сільська рада Білоцерківського району Київської області про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок вирубування дерев, - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області збитки, завдані внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 24 715,40 гривень ( двадцять тисяч сімсот п`ятнадцять гривень сорок копійок ).

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача державного підприємства Білоцерківське лісове господарство судові витрати у розмірі 1921 гривень ( одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня ).

В задоволенні вимог державного підприємства Білоцерківське лісове господарство до ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 ( три тисячі ) гривень, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Державне підприємство Білоцерківське лісове господарство ( юридична адреса: 09130, Київська область, Білоцерківський район, с. Дрозди, урочище Товста , квартал 50, поштова адреса: 09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 63, ЄДРПОУ: 00992119 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 );

Третя особа: Дроздівська сільська рада Білоцерківського району Київської області ( адреса місцезнаходження: 09130, Київська область, Білоцерківський район, с. Дрозди, вул. Польова, буд. 2, ЄДРПОУ: 04363018 ).

Повне судове рішення складено 15 липня 2020 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов