Постанова

від 14.07.2020 по справі 420/5949/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5949/19 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, ГУ Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу № 15 о/с від 12.09.2019, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, та зобов`язання присвоїти спеціальне звання, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив:

1.Визнати протиправним та скасувати наказ Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №15 о/с від 12.09.2019 року, в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з 16.09.2019 з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у запас Збройних Сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів).

2.Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 17.09.2019.

3.Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області прийняти заяву та розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та видати відповідний наказ з цього приводу.

4. Стягнути з Суворовського РВ ОМУ ГУМВ України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674525) грошове забезпечення ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_1 ) за час вимушеного прогулу за період - з 17.09.2019 по дату винесення судового рішення.

5. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Одеській області, щодо не розгляду питання про можливість присвоєння ОСОБА_1 - оперуповноваженому сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, у строк чергового спеціального звання начальницького складу - майор міліції , з 09.07.2019.

6.Зобов`язати Головне управління МВС України в Одеській області розглянути питання про можливість присвоєння ОСОБА_1 - оперуповноваженому сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, чергового спеціального звання - майор міліції та присвоїти йому чергове спеціальне звання начальницького складу - майор міліції з 09.07.2019.

7. Встановити ГУ МВС України в Одеській області, (код ЄДРПОУ 08592268) строк для подачі звіту про виконання судового рішення протягом 10 робочих днів, з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 02.11.2016 Одеський окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо визнання незаконним та скасування наказу ГУ МВС України в Одеській області № 1500 о/с від 04.11.2015 в частині звільнення у запас Збройних Сил України капітана міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою від 13.02.2019 Верховний Суд задовольнив частково касаційну скаргу ОСОБА_1 - постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 скасував, а справу направив на розгляд до суду першої інстанції.

09.07.2019 по справі № 815/6861/15 Одеський окружний адміністративний суд прийняв рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (ліквідаційна комісія), Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області, ГУ Національної поліції в Одеській області, третя особа без самостійних вимог Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії - визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Одеській області № 1500 о/с від 04.11.2015 в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 у запас Збройних Сил України за скороченням штатів з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 07.11.2015; стягнуто з ГУ МВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по 08.07.2019 в розмірі 134 927, 38 грн (без урахування обов`язкових відрахувань та виплаченої вихідної допомоги).

З 2006 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. Згідно з наказом № 89 о/с від 18.08.2009 призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

25.10.2010 позивач звільнений з органів внутрішніх справ України. Постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 2а/1570/1378/2011 від 23.06.2011 позовні вимоги позивача задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ МВС України в Одеській області № 1129 від 13.10.2010 Про покарання працівника Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області . Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС в Одеській області № 528 о/с від 20.10.2010 в частині звільнення у запас ЗС України оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ст.лейтенанта міліції ОСОБА_1 Зобов`язано ГУ МВС України в Одеській області поновити ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України на займаній посаді та стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.10.2010 по дату поновлення на роботі з урахуванням знаходження на лікарняному.

Зазначена постанова Одеського окружного адміністративного суду по справі № 2а/1570/1378/2011 від 23.06.2011 набрала законної сили 26.03.2013 на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.03.2013.

23.10.2013 згідно з наказом № 568 о/с позивач поновлений на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Наказом від 16.12.2013 № 705 о/с начальника ГУМВС України в Одеській області Про покарання працівника Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області позивач з 23.12.2013 звільнений з органів внутрішніх справ України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/424/14 від 10.02.2015 позов ОСОБА_1 до ГУМВС України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, ГУ Державного казначейства України в Одеській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було задоволено, поновлено позивача на займаній посаді з 23.12.2013.

03.11.2015 у зв`язку із виявленим бажання проходити службу в поліції позивач на ім`я начальника ГУМВС України в Одеській області подав рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64з у зв`язку з переходом в установленому порядку на роботу (службу) і інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно з положенням Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

06.11.2015 позивач подав заяву на ім`я начальника ГУ НП в Одеській області, про прийняття на службу в поліцію та здав його працівникам відділу кадрового забезпечення Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

24.11.2015 позивач з отриманого витягу з наказу начальника ГУ МВС України в Одеській області № 1500 о/с від 04.11.2015 був повідомлений про звільнення з 06.11.2015 з займаної посади згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 65 г (через скорочення штатів).

12.09.2019 наказом Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області Про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/6861/15 № 14 о/с скасовано наказ ГУ МВС України в Одеській області від 04.11.2015 № 1500 о/с, в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України, за пунктом 64 г (через скорочення штатів).

Наказом Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області № 14 о/с від 12.09.2019 позивач поновлений на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з 07.11.2015.

12.09.2019 наказом Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області № 15 о/с відповідно до Положення про проходження служби позивач звільнений з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України, за пунктом 64 г (через скорочення штатів).

Позивач вважає таке звільнення з займаної посади протиправним та безпідставним, оскільки відповідач не дотримався вимог Конституції України, КЗпП України, Законів України Про міліцію та Про Національну поліцію , а також Положення про проходження служби.

В обґрунтування відзиву представник відповідача, ГУ НП в Одеській області, зазначив, що ГУ НП в Одеській області є територіальним органом поліції, відповідно до статті 15 Закону Про Національну поліцію відповідач ніколи не перебував в трудових відносинах з позивачем.

Також представник відповідача зазначив, що повноваження ГУ НП в Одеській області щодо прийому на службу до Національної поліції і безпосередньо на службу до Головного управління є дискреційними повноваженнями і реалізуються ГУНП на власний розсуд за наявності такої необхідності, з урахуванням потреб у персоналі.

В обґрунтування відзиву представник відповідача, Ліквідаційна комісія ГУ МВС в Одеській області, зазначив, що у зв`язку з ліквідацією територіальних органів МВС у жовтні 2015 року було видано накази про затвердження складу ліквідаційних комісій територіальних органів із визначенням її основних повноважень, як це передбачено статтями 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України та Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074.

Отже, представник відповідача зазначив, що вирішення питання подальшого проходження служби працівниками міліції ГУМВС України в Одеській області, поновленими на службі в органах внутрішніх справ за рішенням судів не відносяться до компетенції ліквідаційної комісії цього ГУМВС.

Так, вимога позивача про поновлення на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області не належить до задоволення у зв`язку з тим, що юридична особа, куди поновлюється позивач знаходиться в процесі ліквідації та в організаційно - штатній структурі не передбачено посад рядового і начальницького складу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 06 лютого 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 815/6861/15.

- суд першої інстанції суттєво звузив права та гарантії ОСОБА_1 , зокрема щодо розгляду його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом;

- суд першої інстанції не з`ясував намір ОСОБА_1 про подальше проходження служби в органах внутрішніх справ;

- суд першої інстанції не врахував постанову Верховного Суду України від 04.03.2014 (справа № 21-8а14), від 27.05.2014 (справа № 21-108а14), від 28.10.2014 (справа № 21-484а14), згідно з якими встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи;

- згідно із оскаржуваним наказом 15/ос від 12.09.2019 ОСОБА_1 вдруге звільнений зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів, тобто з тих самих підстав, з яких він був звільнений згідно з наказом № 1500 о/с від 04.11.2015, який в судовому порядку (справа № 815/6861/15) визнаний протиправним та скасований, а отже відповідно до вимог частини 4 статті 78 КАС України це є обставиною, яка не доказується;

- суд першої інстанції проігнорував, що на час прийняття оскаржуваного наказу ГУМВС України в Одеській області знало про наявність у ОСОБА_1 хвороби, про встановлення другої групи інвалідності та знало про переважне право ОСОБА_1 на звільнення в запас із зняттям з військового обліку у зв`язку із хворобою.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були належно сповіщені відповідно до статей 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини 2 статті 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно зі статтею 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що позивач з 2006 року проходив службу в органах внутрішніх справ. Згідно з наказом № 89 о/с від 18.08.2009 призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

25.10.2010 позивач звільнений з органів внутрішніх справ України. Постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 2а/1570/1378/2011 від 23.06.2011 позовні вимоги позивача задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ МВС України в Одеській області № 1129 від 13.10.2010 Про покарання працівника Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області . Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС в Одеській області № 528 о/с від 20.10.2010 в частині звільнення у запас ЗС України оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_1 Зобов`язано ГУ МВС України в Одеській області поновити ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України на займаній посаді та стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.10.2010 по дату поновлення на роботі з урахуванням знаходження на лікарняному.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 10.11.2011 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року - скасував, прийняв нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області за участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці відповідачів ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування наказів, зобов`язання відповідачів вчинити певні дії, стягнення з Державного бюджету моральної шкоди, - відмовив у повному обсязі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26.03.2013 касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, Суворовського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа на стороні відповідачів - ОСОБА_3 про поновлення на публічній службі скасував.

Отже, постанова Одеського окружного адміністративного суду по справі № 2а/1570/1378/2011 від 23.06.2011 набрала законної сили 26.03.2013 на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.03.2013.

23.10.2013 згідно з наказом № 568 о/с позивач поновлений на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Наказом від 16.12.2013 № 705 о/с начальника ГУМВС України в Одеській області Про покарання працівника Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області позивач з 23.12.2013 звільнений з органів внутрішніх справ України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/424/14 від 10.02.2015 позов ОСОБА_1 до ГУМВС України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, ГУ Державного казначейства України в Одеській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було задоволено, поновлено позивача на займаній посаді з 23.12.2013.

03.11.2015 у зв`язку із виявленням бажання проходити службу в поліції позивач на ім`я начальника ГУМВС України в Одеській області подав рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64з у зв`язку з переходом в установленому порядку на роботу (службу) і інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно з положенням Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

06.11.2015 позивач подав заяву на ім`я начальника ГУ НП в Одеській області, про прийняття на службу в поліцію та здав його працівникам відділу кадрового забезпечення Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

24.11.2015 позивач з отриманого витягу з наказу начальника ГУ МВС України в Одеській області № 1500 о/с від 04.11.2015 був повідомлений про звільнення з 06.11.2015 з займаної посади згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 65 г (через скорочення штатів).

12.09.2019 наказом Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області Про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/6861/15 № 14 о/с скасовано наказ ГУ МВС України в Одеській області від 04.11.2015 No1500 о/с, в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України, за пунктом 64 г (через скорочення штатів).

Наказом Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області № 14 о/с від 12.09.2019 позивач поновлений на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з 07.11.2015.

12.09.2019 листом за № 9/715 ГУНП в Одеській області повідомило Голову ліквідаційної комісії ГУМВС в Одеській області про те, що погодження ГУНП в Одеській області на переведення (прийняття) на службу до поліції відсутнє.

12.09.2019 відповідач, ГУ НП в Одеській області, листом № 9\7155 адресованому позивачеві, повідомив, що на виконання рішення суду за результатами розгляду кандидатури ОСОБА_1 позитивне рішення не прийнято.

Позивач в судовому засіданні повідомив, що про розгляд його кандидатури ГУНП в Одеській області та фактичну відмову про прийняття його на службу в поліції йому раніше не було відомо. Про зазначені листи він дізнався в судовому засіданні впродовж розгляду даної адміністративної справи. Відповідач доказів направлення листа про відмову позивачеві проходити службу в поліції до суду не надав.

12.09.2019 наказом Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області № 15 о/с відповідно до Положення про проходження служби позивач звільнений з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України, за пунктом 64 г (через скорочення штатів).

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи те, що відповідач, ГУНП в Одеській області, фактично визначив відсутність можливості подальшого використання позивач на службі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Ліквідаційна комісія ГУМВС України в Одеській області мала законні підстави для звільнення позивача за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України "Про Національну поліцію", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ їх права і обов`язки на час виникнення спірних правовідносин регулювалися Законом України Про міліцію , Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України № 3460-ІV від 22.02.2006 та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР No 114 від 29.07.1991.

02.07.2015 прийнятий Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VІІІ, який згідно з його преамбулою визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

На підставі пункту 1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон № 580-VІІІ набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1,2,3,7-13,15,17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини 7 статті 15 та частини 5 статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Закон України "Про Національну поліцію" опублікований 06.08.2015 та набрав чинності 07.11.2015.

За правилами пункту 4 розділу ХІ Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 8 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

За змістом пункту 10 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Отже, обов`язок видати наказ про призначення лежить саме на органі поліції. Відповідно розглянути питання щодо подальшого проходження служби в поліції та надання пропозиції вакантних посад повинно надходити від органу поліції.

Верховний Суд у постановах від 26.04.2019 (справа № 808/8930/15), від 16.05.2019 (справа № 805/475/16-а), від 25.04.2019 (справа № 826/4003/16) зазначив, що працівнику міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, впродовж трьох місяців з дня опублікування Закону України "Про Національну поліцію" гарантоване право бути прийнятим на службу до поліції за умови його відповідності вимогам до поліцейських та надання згоди на призначення на дану посаду у випадку успішного проходження конкурсу. Крім того, у висновках Верховного Суду, у справах, вказаних вище, зазначено, що наданню згоди працівника міліції повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду. А саме-ініціатива керівництва, оскільки згода особи по своїй суті є відповіддю на ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду.

Також Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 (справа № 815/6861/15, № судового рішення в ЄДРСРУ 79822753) зробив висновок про те, що норми Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" та Положення № 114, про які йдеться у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме:

а) при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції;

б) не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення;

в) при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Повертаючись до обставин даної адміністративної справи, суд встановив, що на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року, винесеною у справі № 815/6861/15, відповідач, ліквідаційна комісія ГУМВС України в Одеській області, поновила позивача в органах внутрішніх справ з 16 вересня 2019.

Оскільки відповідно до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" обов`язок видати наказ про призначення на службу в поліції лежить саме на органі поліції, відповідач, ГУ МВС України в Одеській області, 12.09.2019 направило лист начальнику ГУНП в Одеській області № 9/7152 про надання інформації щодо процедури прийняття позивача на посаду в ГУНП в Одеській області.

12.09.2019 листом за № 9/715 відповідач, ГУНП в Одеській області, повідомив Голову ліквідаційної комісії ГУМВС в Одеській області про те, що позитивного рішення відносно позивача не прийнято.

Крім того листом від 12.09.2019 за № 9/7155, адресованому позивачеві, відповідач, ГУ НП в Одеській області, повідомив, що на виконання рішення суду за результатами розгляду кандидатури ОСОБА_1 позитивне рішення не прийнято. Подальший розгляд питання про прийняття його до поліції повинно здійснюватися на загальних підставах у відповідності до Закону України Про Національну поліцію .

Отже, враховуючи те, що відповідач, ГУНП в Одеській області, фактично визначив відсутність можливості подальшого використання позивача на службі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Ліквідаційна комісія ГУМВС України в Одеській області мала законні підстави для звільнення позивача за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів). А тому позовна вимога про визнання протиправним наказу № 15 о/с від 12.09.2019, в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з 16.09.2019 з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у запас Збройних Сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів) та похідні позовні вимоги про поновлення на цій посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не належать до задоволення.

Так само, позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області прийняти заяву та розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та видати відповідний наказ з цього приводу не належать до задоволення.

Як зазначено вище, ГУ Національної поліції в Одеській області кандидатуру позивача розглянуло та 12.09.2019 зробило негативний висновок щодо подальшого проходження служби позивача в органах поліції. Незгода позивача з даним висновком відповідача, про який йому стало відомо впродовж розгляду даної адміністративної справи, є предметом іншого спору.

Також свідченням того, що відповідач вже фактично розглянув кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади підтверджується листом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 12.11.2019 № 9/8981.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Одеській області, щодо не розгляду питання про можливість присвоєння ОСОБА_1 - оперуповноваженому сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, у строк чергового спеціального звання начальницького складу - майор міліції , з 09.07.2019 та зобов`язання Головне управління МВС України в Одеській області розглянути дане питання, слід зазначити таке.

Згідно з пунктом 28 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 чергові спеціальні звання особам начальницького складу присвоюються в послідовному порядку при відповідності чергового звання спеціальному званню, передбаченому за займаною штатною посадою після закінчення встановленого строку вислуги в попередньому званні та при позитивній атестації.

В ході судового розгляду суд встановив, що граничне спеціальне звання за посадою, яку займав позивач, - оперуповноважений карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС, капітан міліції.

Отже, відповідно до зайнятої посади позивача у відповідача не було законних підстав для присвоєння чергового спеціального звання "майор міліції".

Водночас аргументи позивача про те, що 4-х річний строк перебування його у званні "капітан міліції" відповідно до приписів пункту 34 Положення № 114 є достатньою підставою для присвоєння йому чергового звання "майора міліції" є непереконливими, оскільки, перебування осіб у відповідному спеціальному званні протягом відповідного строку є не єдиною підставою для присвоєння чергового звання. Важливою також є відповідність з чергового звання займаній посаді.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 815/6861/15 є хибними, оскільки в цьому рішенні суд дійшов висновку, що у разі обґрунтованості та правомірності звільнення позивача, суди попередніх інстанцій не встановили та не дослідили питання ліквідації установи, в якій він працював, а також чи було запропоновано позивачу іншу посаду для працевлаштування.

Водночас наказ № 15 о/с від 12.09.2019 фактично ґрунтується на відсутності можливості подальшого використання позивача на службі.

Так, ГУ Національної поліції в Одеській області кандидатуру позивача розглянуло та 12.09.2019 зробило негативний висновок щодо подальшого проходження служби позивача в органах поліції. Незгода позивача з даним висновком відповідача, про який йому стало відомо впродовж розгляду даної адміністративної справи, є предметом іншого спору.

Стосовно доводів апелянта, що суд першої інстанції суттєво звузив права та гарантії ОСОБА_1 , зокрема щодо розгляду його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не надано жодних належних доказів та не вказано на будь-які факти невиправданого затягування розгляду справи та ознак упередженості суду першої інстанції.

Щодо посилання апеляційної скарги, що суд першої інстанції не з`ясував намір ОСОБА_1 про подальше проходження служби в органах внутрішніх справ слід вказати наступне.

Так, як зазначено вище, ГУ Національної поліції в Одеській області кандидатуру позивача розглянуло та 12.09.2019 зробило негативний висновок щодо подальшого проходження служби позивача в органах поліції.

Отже вказана обставина виключає подальше проходження служби позивача в органах поліції незалежно від наміру позивача про подальше проходження служби.

Крім того лише сам по собі намір особи про подальше проходження служби в органах внутрішніх справ за наявності об`єктивних причин неможливості в повному обсязі виконання посадових обов`язків не може бути підставою для скасування оскаржуваного наказу.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду України від 04.03.2014 (справа № 21-8а14), від 27.05.2014 (справа № 21-108а14), від 28.10.2014 (справа № 21-484а14), згідно з якими встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи, колегія суддів відхиляє, адже відповідач виходив з відсутності можливості подальшого використання позивача на службі. При цьому доказів зворотного позивач суду не надав.

Стосовно доводів, що згідно із оскаржуваним наказом 15/ос від 12.09.2019 ОСОБА_1 вдруге звільнений зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів, тобто з тих самих підстав, з яких він був звільнений згідно з наказом № 1500 о/с від 04.11.2015, який в судовому порядку (справа № 815/6861/15) визнаний протиправним та скасований, а отже відповідно до вимог частини 4 статті 78 КАС України це є обставиною, яка не доказується, варто зазначити наступне.

Так, наслідки скасування та обставини, з якими суд пов`язував протиправність наказу № 1500 о/с від 04.11.2015 стосуються лише для цього наказу та не можуть розповсюджуватись на інші.

Крім того наказ № 15 о/с від 12.09.2019 фактично ґрунтується на відсутності можливості подальшого використання позивача на службі, в той час коли наказ № 1500 о/с від 04.11.2015 обумовлений скороченням штатів, що також свідчить на користь висновку про неприпустимість застосування висновків, викладених у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 (справа № 815/6861/15).

Щодо доводів, що суд першої інстанції проігнорував, що на час прийняття оскаржуваного наказу ГУМВС України в Одеській області знало про наявність у ОСОБА_1 хвороби, про встановлення другої групи інвалідності та знало про переважне право ОСОБА_1 на звільнення в запас із зняттям з військового обліку у зв`язку із хворобою, слід вказати таке.

Так, відповідно до довідки МСЕК № 037629 від 15.02.2019 (а.с. 25) позивачу встановлена друга група інвалідності.

Оскаржуваний наказ № 15 о/с датований 12.09.2019.

При цьому матеріалами справи не встановлено та позивачем не надано будь-яких доказів його звернення з заявою про звільнення в запас із зняттям з військового обліку у зв`язку із хворобою з 15.02.2019 до 12.09.2019.

Також, апелянт в своїх поясненнях не наводить обставин, які заважали йому звернутись до відповідача у період з 15.02.2019 до 12.09.2019, не надає належних та допустимих доказів, що він не мав можливості звернутись до відповідача у період з 15.02.2019 до 12.09.2019.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 420/5949/19 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Г.В. Семенюк

Суддя: С.Д. Домусчі