Постанова

від 14.07.2020 по справі 420/7707/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2020 р. Категорія: 111030000м.ОдесаСправа № 420/7707/19 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

час і місце ухвалення: 15:36:53, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.

при секретаріВишневській А.В.

за участю сторін: ДПСБуханов Ю.В. (витяг) ТОВ Об`єднання Одесаагрогаз Биков Д.Ю. (адвокат, довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднання Одесаагрогаз до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання не чинними (протиправними) та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання не чинними (протиправними) та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2019 року №0007873307, №0007913307, №0007863307, №00078405-01, №00078105-01, №00078305-01, №00078205-01, мотивуючи його тим, що Наявність податкової інформації щодо контрагентів позивача не може бути підставою для висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів та викладені в акті обставини носять характер припущень. Щодо висновків про надання працівникам додаткового блага ці твердження є безпідставними, оскільки працівники підприємства були відряджені на виставки, що пов`язано з господарською діяльністю позивача, тощо.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 06.12.2019 року № 0007873307. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 06.12.2019 року № 0007913307. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 06.12.2019 року № 0007863307. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 06.12.2019 року № 00078405-01. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 06.12.2019 року № 00078105-01. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 06.12.2019 року № 00078305-01. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 06.12.2019 року № 00078205-01.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки наявна податкова інформація та надані до перевірки первинні документи свідчать про фактичну неможливість здійснення господарських операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС в Одеській області в період з 28.10.2019 року по 08.11.2019 року проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений акт перевірки №376/15-32-05-01/13891526 від 15.11.2019 року (аркуші справи 25-59).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 229 034 грн. в 2017-2018 роках; п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 333 485 грн. в. 2017-2018 роках; п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України в частині не забезпечення зберігання первинних документів, що призвело до застосування до позивача штрафу в розмірі 510 грн.; п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині не своєчасної реєстрації податкових накладних в ЄДРПН, що призвело до застосування до позивача штрафу в розмірі 17 449 грн.; п. п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. п. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. п. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 20 769, 98 грн. у вигляді додаткового блага; п. п. 1.3-1.5, п. 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ п. п. 162.1.1, 162.1.2, 162.1.3, п. 162.1 ст. 162, п. п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1, п.п. 163.2.1, 163.2.2 п. 163.2 ст. 163, п.п. 164.1.1, 164.1.2 п. 164.1, п. п. 164.2.17 п. 164.2, п. п. 168.1.1, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, що призвело до донарахування військового збору в розмірі 1 419, 33 грн.; ст. 51, п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині не подання в повному обсязі звітності щодо виплачених доходів у вигляді додаткового блага.

На підставі виявлених порушень, ГУ ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 00078105-01 від 06.12.2019 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 229 034 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 114 517 грн., податкове повідомлення-рішення №00078205-01 від 06.12.2019 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 333 485 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 166 742 грн., податкове повідомлення-рішення № 0007863307 від 06.12.2019 року, яким позивачу збільшене податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 20 769, 98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5 192, 49 грн., податкове повідомлення-рішення № 0007913307 від 06.12.2019 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з військового збору на суму 1 419, 33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 354, 83 грн., податкове повідомлення-рішення № 0007873307 від 06.12.2019 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 510 грн., податкове повідомлення-рішення № 00078305-01 від 06.12.2019 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 510 грн., податкове повідомлення-рішення № 00078405-01 від 06.12.2019 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 17 449 грн. за не реєстрацію податкових накладних (аркуші справи 18-24).

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся його до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не довів вчинення позивачем порушень податкового законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до положень п. 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з змістом положень п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, відповідно до положень ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на формування податкового кредиту та витрат виникає у підприємства в разі фактичного здійснення господарських операцій, підтвердження первинними документами здійснення таких операцій та наявності належним чином оформлених податкових накладних для формування податкового кредиту.

Як убачається з матеріалів справи, позивач мав господарські відносини з ТОВ АСЕР , яке поставило на адресу позивача: GSM модем, радіо-модулі, лічильники, про що свідчать підписані сторонами угоди видаткові накладні № 264 від 25 грудня 2017 року, №265 від 29 листопада 2017 року, №25 від 31 березня 2017 року (аркуші справи 70-72), оплата коштів за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями (аркуші справи 60-65, 68-69).

Також, позивач мав господарські відносини з ТОВ МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА , про що свідчать відповідні видаткові накладні, складені та підписані в грудні 2017 року (аркуші справи 73-74, 83-89), оплата коштів за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями (аркуші справи 66-67, 79-82).

Проведення цих операцій в бухгалтерському обліку підтверджується картками рахунків 631 та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 (аркуші справи 75-78, 90-94).

Між ТОВ Об`єднання Одесаагрогаз та ТОВ БЕНЕДИКТУМ+ 27.09.2017 року укладений договір поставки матеріалів № 2709, за умовами якого ТОВ БЕНЕДИКТУМ+ зобов`язується поставити позивачу товар в кількості і по цінах, зазначених в видатковій накладній (аркуші справи 95-99). За цим договором позивачу поставлений товар, зазначений в додатках до договору (специфікаціях), зокрема, металеві труби, фурнітура.

Цей товар прийнятий позивачем за підписаними сторонами договору видатковими накладними, які містять всі необхідні дані щодо здійсненої господарської операції (аркуші справи 102-104). Оплата коштів за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями (аркуші справи 100-101), а проведення цих операцій в бухгалтерському обліку підтверджується карткою рахунку 631 та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (аркуші справи 105-109).

Крім того, позивач мав господарські відносини з ТОВ ДРІМ ВЕЙ ТРАНС , про що свідчать відповідні видаткові накладні, складені та підписані в грудні 2018 року на поставку наступних товарів: шафа з електрообігрівом, листи, фільтри газові, крани, труби, фланці, манометри, кути, пісок, щебінь, тощо (аркуші справи 117-118), оплата коштів за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями (аркуші справи 110-116).

Проведення цих операцій в бухгалтерському обліку підтверджується карткою рахунку 631 (аркуші справи 119-121).

Також, позивачем надані до суду докази, які підтверджують, що туристичні послуги, які оплачені позивачем пов`язані з відправленням працівників підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для участі у виставках обладнання в Німеччині та Фінляндії, які були відправлені у відрядження за наказами в жовтні та грудні 2017 року (аркуші справи 124-127).

Слід звернути увагу, що в акті перевірки відсутні будь-які зауваження до первинних документів по господарським операціям з ТОВ МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА , ТОВ АСЕР , ТОВ БЕНЕДИКТУМ+ , ТОВ ДРІМ ВЕЙ ТРАНС , щодо придбання туристичних путівок та податковим органом зазначено про не надання всіх первинних документів, однак у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а відповідач не довів будь-якими належними доказами обставини не надання документів.

Як убачається з матеріалів справи, перевірка, яка проводилася стосовно позивача, була плановою виїзною та податковий орган мав можливість знайомитися зі всіма первинними документами підприємства, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували витребування конкретних документів щодо певних господарських операцій та відмову позивача у їх наданні. Щодо господарських операцій з ТОВ АСЕР , ТОВ ДРІМ ВЕЙ ТРАНС відповідач взагалі послався тільки на наявність податкової інформації щодо неможливості цими підприємствами поставити позивачу товар з підстав відсутності у них основних засобів, робочої сили та здійснення ними господарських операцій з контрагентами, які також не могли їм поставити товар.

Жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування, позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару або послуг по ланцюгу.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами контролюючого органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач при встановленні порушень норм податкового законодавства позивачем керувався виключно податковою інформацією щодо контрагентів позивача без дослідження та надання оцінки первинними документам, наявним у позивача по спірним господарським операціям, його висновки зроблені виключно на припущеннях та можливих порушенням норм податкового законодавства контрагентами позивача.

Разом з цим, сам факт наявності господарських операцій з контрагентом, який порушує податкове законодавство не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки, даних про те, що позивач був обізнаний про такі дії його контрагента до суду не надано та якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Таку правову позицію неодноразово висловлював в своїх рішеннях Верховний Суд України та схожа позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі Булавес АД проти Болгарії .

Навіть в разі порушення зазначеними контрагентами податкового законодавства позивач не може нести відповідальність за дії цих підприємств, якщо податковий орган не доведе обізнаності позивача про такі дії контрагента, узгодженості дій з контрагентом для отримання податкової вигоди, тощо, проте таких доказів відповідачем до суду не надано.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту притягнення до відповідальності контрагентів позивача, не надано доказів винесення щодо контрагентів позивача податкових повідомлень-рішень, наявності вироків у кримінальних провадження щодо цих підприємств.

Висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Правомірність нарахування сум грошового зобов`язання не може мотивуватися виключно даними податкової інформації. Податкова інформація має оцінюватись судом з урахуванням інших доказів у справі. Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду в рішенні у справі № 804/939/16 від 20.03.2018 року.

Також, не може бути доказом нереальності та безтоварності господарських операцій факти відсутності реєстрації податкових накладних щодо основних фондів, транспортних послуг, вантажних робіт, споживання комунальних послуг, тощо, що відповідає висновкам Верховного Суду в рішенні у справі № 820/4648/13-а від 16.02.2018 року.

Таким чином, висновки відповідача спростовуються наданими доказами у справі, у позивача є первинні документи в підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту, а відповідачем не доведена нереальність господарських операцій, по яким позивачем сформований податковий кредит.

Дані інформаційних баз податкового органу про не залучення контрагентами позивача інших підприємств та працівників для виконання робіт, відсутність основних фондів, приміщень, тощо не є безперечним доказом, який би свідчив про ці обставини, оскільки контрагенти позивача могли використовувати робочу силу, транспорт, без відображення цих операцій в обліку та відповідальність за таки дії мають нести ці контрагенти, а не позивач.

Таким чином, позивач правомірно сформував витрати та податковий кредит за господарськими операціями з вищезазначеними контрагентами, а відповідачем не доведено безпідставність такого формування та ненадання первинних документів, що є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00078105-01 від 06.12.2019 року, № 00078205-01 від 06.12.2019 року, якими позивачу збільшені грошові зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також податкового повідомлення-рішення № 00078305-01 від 06.12.2019 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 510 грн. у відповідності до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України за не зберігання первинних документів.

Щодо висновків податкового органу про надання працівникам підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додаткового блага, яке є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також не зберігання первинних документів щодо цієї операції та не подання звітності щодо неї у відповідності до п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до положень п. п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України додаткове благо є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, який має сплачуватися, в даному випадку, позивачем як податковим агентом за ставкою, передбаченою п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Позивачем надані до суду докази які підтверджують те, що відправлення працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Німеччині та Фінляндії обумовлено їх відрядження для участі у виставках, пов`язаних з обладнанням, з яким пов`язана господарська діяльність позивача, таке відрядження підтверджується відповідними наказами про відрядження, які містять дані про місце проведення виставок, умови прийняття в них участі, тощо.

Будь-яких доказів, які б підтверджували, що працівники підприємства не перебували не виставках, табелювалися на робочому місці або подорожували з метою відпочинку, податковим органом до суду не надано та обставини зазначені позивачем податковим органом не спростовані.

Таким чином, відповідачем не доведено отримання працівниками підприємства додаткового блага, яке оподатковується податком на доходи фізичних осіб, безпідставного не декларування таких доходів, а тому оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0007863307 від 06.12.2019 року, № 0007873307 від 06.12.2019 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Що ж стосується збільшення позивачу податкових зобов`язань з військового збору за податковим повідомленням-рішення № 0007913307 від 06.12.2019 року, воно також є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки він у відповідності до п. 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України нарахований на отримане працівниками підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додаткове благо, однак такі висновки податкового органу є безпідставними.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 00078405-01 від 06.12.2019 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 17 449 грн. за не реєстрацію податкових накладних, слід зазначити, що суд під час судових засідань зобов`язував відповідача надати докази, з яких можливо встановити які саме податкові накладні не були зареєстровані позивачем, їх номер і дату складання, зазначити конкретні операції за якими такі податкові накладні не зареєстровані, однак податковий орган такі докази не надав та представник відповідача не зміг пояснити яких саме операцій такі висновки стосуються із зазначенням дати їх проведення, а позивач в свою чергу зазначив, що не знає про які саме накладні йде мова.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року по справі № 420/7707/19, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст Постанови складено - 15 липня 2020 року.

Суддя-доповідач Семенюк Г.В. Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.