Постанова

від 14.07.2020 по справі 640/19001/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19001/18 Суддя першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т.,

при секретарі - Кузик О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю АЗВ-Київ та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЗВ-Київ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю АЗВ-Київ звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив:

- визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2018 року №0460151213 щодо донарахування штрафних санкцій у розмірі 10%, на загальну суму 25365,45 грн. за затримку грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва 25 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю АЗВ-Київ та Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулися з апеляційними скаргами, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю АЗВ-Київ просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відзиви на апеляційні скарги від Товариства з обмеженою відповідальністю АЗВ-Київ та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до суду апеляційної інстанції не надходили.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання , хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві протиправно застосовано штраф до позивача, нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.05.2017 року № 0000881201 на суму боргу 13 086,3 грн., яке на час винесення спірного податкового повідомлення - рішення оскаржувалось в суді (справа № 826/11910/17), а відтак, відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України було неузгодженим, отже, контролюючим органом порушено вимоги податкового законодавства щодо нарахування штрафних санкцій до суми боргу неузгодженого грошового зобов`язання, що нарахована на підставі податкового повідомлення-рішення від 17.05.2017 року № 0000881201, в іншій частині рішення контролюючого органу є законним.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 25.06.2018 року Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ АЗВ-Київ (ЄДРПОУ 39800793), за результатами якої складено акт від 25.06.2018 року №8087/26-15-12-13-20.

За результатами перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань встановлено порушення ТОВ "АЗВ-Київ" граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання по податку на додану вартість передбачених п. 57.1 п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Заперечення позивача на акт камеральної перевірки від 25.06.2018 року №8087/26-15-12-13-20 залишено відповідачем без розгляду. На підставі Акту перевірки Головного управління ДФС у місті Києві 23.07.2018 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0460151213.

Позивач оскаржив в адміністративному порядку прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0460151213 від 23.07.2018 року, однак рішенням ДФС України від 09.10.2018 року № 33056/6/99-99-11-03-01-25 скаргу залишено без задоволення. Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1, п.54.3 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках, встановлених п.п.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п.54.5 ПК України).

Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Статтею 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У той же час, згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем самостійно визначені податкові зобов`язання з податку на додану вартість шляхом подання податкових декларацій за період з жовтня 2015 року по грудень 2017 року, податкові зобов`язання сплачувалися несвоєчасно.

Не переконання колегії суддів, не заслуговує на увагу доводи Товариства з обмеженою відповідальністю АЗВ-Київ на нестабільну роботу електронного кабінету позивача, що, власне й позбавило можливості останнього включити до податкового кредиту всі податкові накладні, з огляду на наступне.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України Про електронні документи та електронний документообіг .

Відповідно до ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 зазначеного Закону електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

В той же час, як зазначалося вище, правовим актом, що визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної фіскальної служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, є Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений Наказом Міністерства фінансів України №557 від 06.06.2017 року (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку обміну електронними документами з контролюючими, договір про визнання електронних документів визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу та укладається шляхом приєднання автора до Договору в цілому шляхом надсилання заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів.

Відповідно до п. 1 розділу III вказаного Порядку юридичні особи, самозайняті особи, податкові агенти, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування набувають статусу СЕД з дати укладення Договору, примірну форму якого визначено у додатку 1 до цього Порядку, шляхом приєднання до нього на підставі Заяви про приєднання до Договору у порядку, визначеному цим розділом.

Так, матеріали справи не містять доказів розірвання із позивачем договору, відсутні докази відмови у прийнятті певних податкових накладних, невчасну їх реєстрацію (квитанції № 1 та 2 надіслані з значним проміжком часу), докази звернення позивача до органів ДФС зі скаргами на некоректну роботу електронного кабінету.

Відповідно до п. 102.1. ст.. 102 ПК України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку зокрема подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що враховуючи дату прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення (23 липня 2018 року), якими до позивача застосовані штрафні санкції (які законодавець відносить до визначення поняття грошове зобов`язання ), а також дати граничних строків сплати грошових зобов`язань, податкове повідомлення-рішення в частині сум штрафу за вказаними вище податковими деклараціями з податку на додану вартість, прийняті податковим органом в межах 1095 днів. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю АЗВ-Київ щодо того, що позивач отримав рішення про результати розгляду скарги ДФС України від 09.10.2018 року № 33056/6/99-99-11-03-01-25, яким скаргу позивача залишено без задоволення, направлено останньому з порушенням строків, встановлених п. 56.8, 56.9 ПК України, що свідчило про повне задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю АЗВ-Київ спростовуються наступним.

Та, відповідно до п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Втім, положеннями п. 56.9 вищевказаної статті передбачено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Так, з рішення про результати розгляду скарги від 09.10.2018 року № 33056/6/99-99-11-03-01-25 вбачається, що рішенням ДФС від 05.09.2018 року № 28676/6/99-99-11-03-01-25 розгляд скарги було продовжено до 14.10.2018 року, тобто контролюючий орган прийняв рішення за результатами розгляду скарги в строк, передбачений нормами ПК України.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю АЗВ-Київ та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2020 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю АЗВ-Київ та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Л.Т.Черпіцька

Повний текст виготовлено 14 липня 2020 року.