Постанова

від 14.07.2020 по справі 826/13312/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13312/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Інжиніринг до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про опис майна у податкову заставу, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2019, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариством з обмеженою відповідальністю Енерджі Інжиніринг звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми В3 № 00000194302 від 30.03.2018 на суму 500000 грн., визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача № 88373-17 від 07.05.2018 на суму 469440,01 грн.

Також просило зобов`язати відповідача відновити в обліковій картці позивача суму 30599,99 грн., яка була списана в рахунок погашення неіснуючого боргу та скасувати рішення відповідача № 88373-17 від 07.05.2018 про опис майна у податкову заставу.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2019 позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ Енерджі Інжиніринг є юридичною особою, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, має статус платника податку на додану вартість.

ТОВ Енерджі Інжиніринг заявлено на поточний рахунок платника податку бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 500000,00 грн., відображене у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.02.2018 за січень 2018 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 27.02.2018 до податкової декларації з податку на додану вартість від 19.02.2018.

Відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2018 року, за результатами якої складено акт від 15.03.2018 № 1076/26-15-43-02/34202884.

Згідно вказаного Акта перевірки, контролюючим органом було встановлено порушення Товариством вимог пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 8 розділу VI Порядку заповнення уточнюючого розрахунку № 21 в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2018 року.

На підставі висновків означеного Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми В3 від 30.03.2018 № 00000194302 у зв`язку з відсутністю у позивача права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року в розмірі 500000,00 грн. з огляду на неподання останнім обов`язкового додатку (Д3) Розрахунок суми бюджетного відшкодування .

В подальшому, відповідачем виставлено позивачу податкову вимогу від 07.05.2018 № 88373-17 на суму 469440,01 грн. та прийнято рішення від 07.05.2018 № 88373-17 про опис майна Товариства у податкову заставу.

За результатами оскарження в адміністративному порядку податкова вимога від 07.05.2018 № 88373-17 та рішення від 07.05.2018 № 88373-17 про опис майна у податкову заставу рішенням Державної фіскальної служби України від 13.07.2018 № 23432/6/99-99-17-05-15 залишено без змін.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, ТОВ Енерджі Інжиніринг звернулося до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з урахуванням того, що у законодавстві не передбачено, що зміна значення рядків 20.2.1 і 20.2.2 податкової декларації з податку на додану вартість, які визначають напрями повернення суми бюджетного відшкодування, є порушенням законодавства, а тому дії щодо перенесення суми, зазначеної у рядку 20.2.2 Податкової декларації з ПДВ, у рядок 20.2.1, що фактично призвело до зміни напряму повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку не можуть розцінюватися як порушення законодавства України. Крім того, оскаржувана податкова вимога була сформована щодо бюджетного відшкодування, а не узгодженого грошового зобов`язання.

Апелянт в свою чергу вказує, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року в розмірі 500000,00 грн. Наголошує на правомірності податкової вимоги від 07.05.2018 № 88373-17 та рішення від 07.05.2018 № 88373-17 про опис майна у податкову заставу, прийнятих ним з метою забезпечення сплати позивачем грошових зобов`язань, які набули статусу податкового боргу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції судова колегія зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Положеннями ст. 21 ПК України визначено обов`язки органів фіскальної служби, серед яких обов`язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Отже, органи фіскальної служби та їх посадові особи при прийнятті рішень, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування є відшкодуванням від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 ПК.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, згідно із приписами підпунктів а-в пункту 200.4 статті 200 ПК України а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (пункт 200.8 статті 200 ПК України).

Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, затверджений Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Відповідно п. 5 розділу VI Порядку № 21, платники податку, які відповідно до ст. 200 ПК України мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (ДЗ) (додаток 3) ТА (д4) (додаток 4).

Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

У відповідності до приписів пункту 8 розділу VІ Порядку №21 у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Внесенню змін до податкової звітності присвячений IV розділ Порядку, відповідно до пункту 5 якого зміна напряму узгодженого бюджетного відшкодування за рішенням платника податку здійснюється шляхом подання до контролюючого органу уточнюючого розрахунку до декларації за звітний (податковий) період, в якому було задеклароване таке бюджетне відшкодування.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як встановлено, ТОВ Енерджі Інжиніринг подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період січень 2018 року від 19.02.2018 № 9025240040 із сумою від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету 500000,00 грн.

Позивачем подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві 27.02.2018 уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за № 9031898288 до податкової декларації з податку на додану вартість від 19.02.2018 № 9025240040, згідно з показниками якого змінено напрямок бюджетного відшкодування.

Товариством зменшено суму податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування, у рядку 20.2.2 (у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету) в розмірі 500000,00 грн. та збільшено рядок 20.2.1 (на рахунок платника у банку) на суму 500000,00грн.

Відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення у зв`язку з відсутністю у позивача права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року в розмірі 500000,00 грн. з огляду на неподання останнім обов`язкового додатку (Д3) Розрахунок суми бюджетного відшкодування .

ТОВ Енерджі Інжиніринг подано уточнюючий розрахунок від 27.03.2018 року № 9052329096 до декларації по ПДВ за січень 2018 року (з урахуванням від 27.02.2018 гоку № 9031898288), яким самостійно зменшено заявлену до бюджетного відшкодування суму ТДВ у розмірі 500 000,00 грн.

Як вказує апелянт, уточнюючий розрахунок подано підприємством після узгодження висновків акта перевірки та до складання податкового повідомлення-рішення, тому в інтегрованій картці платника з ПДВ уточнюючим розрахунком від 27.03.2018 року № 9052329096 зменешено суму ПДВ до відшкодування на рахунок платника у розмірі 500 000,00 грн., а по даті узгодження податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 року № 00000194302 у зв`язку з відсутністю переплати, донараховано податкові зобов`язання з ПДВ.

Однак, відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Тобто, єдиним обмеженням для подання уточнюючого розрахунку є встановлення строків подання такого уточнення, в загальному випадку такий строк визначено не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Подання уточнюючого розрахунку у зв`язку з виправленням помилок означає можливість змінювати не лише фінансові показники, але й будь-які інші дані, відображені в декларації.

Право на відшкодування податку на додану вартість є правом платника податку на майно, він самостійно вирішує питання щодо способу реалізації свого права, та законодавством не передбачено позбавлення суб`єкта господарювання права на отримання документально підтвердженого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, шляхом подання уточнюючого розрахунка у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок у раніше поданій податковій декларації.

Таким чином, виправлення помилок проводиться шляхом подання уточнюючого розрахунка, до якого у разі заповнення даних у відповідних рядках додаються відповідні додатки з відміткою уточнюючий . Зазначені додатки містять вартісні показники, які відображаються на суму уточнення (збільшення або зменшення) з відповідним знаком та відповідають даним з колонки 6 уточнюючого розрахунка. У разі якщо колонка 6 уточнюючого розрахунка у відповідних рядках, до яких повинні додаватися додатки, не заповнена, то відповідно додатки до таких рядків уточнюючого розрахунка платником податку не додаються.

Виправлення допущеної позивачем у звітній декларації з податку на додану вартість від 19.02.2018 № 9025240040 помилки щодо невірно обраного напряму повернення суми бюджетного відшкодування, яка не вплинула на суму бюджетного відшкодування, не може бути підставою для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за січень 2018 року у розмірі 500000,00 грн.

Відповідно до п.п.14.1.39. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 59.1, 59.3 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

07.05.2018 контролюючим органом сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу № 88373-17 щодо бюджетного відшкодування, а не узгодженого грошового зобов`язання.

Згідно з п.88.1. 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пп. 89.1.2 п. 89.1, п.89.3 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Аналіз вищевикладеного дає суду підстави дійти висновку, що підставою для прийняття контролюючим органом податкової вимоги є наявність у платника податків не сплаченої узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки та з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

07.05.2018 ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення № 88373-17 про опис майна ТОВ Енерджі Інжиніринг у податкову заставу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що повідомлення-рішення № 00000194302 від 30.03.2018 р. суперечить положенням статті 200 Податкового кодексу України, п.3 Розділу IV Порядку № 21, адже зазначена в податковому повідомленні-рішенні форми В3 сума не є зобов`язанням позивача перед бюджетом, а відтак право податкової застави не виникло, що свідчить про винесення протиправного рішення № 88373-17 про опис майна у податкову заставу.

Відповідач помилково вважає, нібито податкове повідомлення-рішення № 00000194302, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 500 000 грн., призвело до виникнення грошового боргу та зазначена податкова вимога була сформована щодо бюджетного відшкодування, а не узгодженого грошового зобов 'язання.

Прийняття податкової вимоги щодо платника, який має від`ємне значення ПДВ (тобто фактично - переплату ), і не мав жодного податкового боргу - суперечить показникам поданої звітності, не ґрунтується на положеннях Податкового кодексу України та фактичних обставинах (зокрема, суперечить даним Акта камеральної перевірки: як зазначено в п. 3.9. Акта № 1076/26-15-43-02/34202884 від 15.03.2018 р. податковий борг відсутній).

З огляду на викладене рішення № 88373-17 від 07.05.2018 р. про опис майна у податкову заставу направлено безпідставно, оскільки відсутній власне податковий борг.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача жодним чином не спростовують правильність та обґрунтованість рішення суду.

Судова колегія враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Представником відповідача подано клопотання щодо заміни сторони по справі з ГУ ДФС у м.Києві на Головне Управління ДПС у м. Києві.

Вказане клопотання вмотивоване тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України було утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Водночас, установлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19 червня 2019 року Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено у тому числі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві та реорганізовано Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві шляхом приєднання до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.

Відповідно до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив

Згідно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 05.03.2020 року за №1006427362, в результаті реорганізації, відбулась реєстрація ГУ ДПС у м. Києві.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку стосовно задоволення клопотання про заміну сторони.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Інжиніринг до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про опис майна у податкову заставу - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2019 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови виготовлено 14.07.2020