Рішення від 15.07.2020 по справі 543/130/20

543/130/20

2/543/118/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15.07.2020 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Гришка О.Я., за участі секретаря судового засідання Федорини А.А., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості , -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся 14.02.2020 року до Оржицького районного суду Полтавської області з вказаним позовом.

У позовній заяві ОСОБА_2 вказано, що 02.07.2019 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, за умовами якого відповідач, як позичальник, отримав від позивача, як позикодавця, у позику грошові кошти в сумі 800 доларів США, які зобов`язався повернути в повному обсязі не пізніше 20.12.2019 року.

Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду з позовом відповідач своїх зобов`язань за договором позики не виконав.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язання, позивач ОСОБА_2 просить суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 800 доларів США, що на момент звернення до суду із позовною заявою еквівалентно 19663 гривні 52 копійки за офіційним курсом НБУ (1 долар США дорівнює 24,5794 гривні) та стягнути понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, в своїх поясненнях посилався на обставини, викладені в позовній заяві та просив її задовольнити. Зазначив, що до цього часу відповідач грошові кошти за договором позики не повернув.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання 15.07.2020 року повторно не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву щодо позову не подав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України та винесена відповідна ухвала.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позовОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 02.07.2019 року ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_2 800 доларів, які зобов`язався повернути до 20.12.2019 року, що підтверджується розпискою (а.с. 7).

Суду не надано доказів про повернення боргу ОСОБА_2 відповідачем ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, якщо інше не встановлено договором чи законом; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до ст. 629 ЦК України, укладений між сторонами договір є обов`язковим для виконання.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Законодавець у ч. 2 ст. 1047 ЦК України визначив, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Розглядаючи можливість визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, суд приходить до висновку, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесе двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. Таким чином, у рішенні суду кошти, які підлягають до стягнення з відповідача, повинні бути визначені у відповідній іноземній валюті.

При цьому, суд приймає до уваги висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, які містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19), від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

При вирішенні питання про можливість визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, суд приймає до уваги висновки, які містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19), від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18).

Висновки суду узгоджуються і зі змістом постанови Верховного Суду України від 11.11.2015 року (справа № 6-1967цс15), відповідно до якої розписка про отримання в борг грошових коштів за своєю суттю є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 840 грн. 80 коп. на відшкодування понесених позивачем судових витрат при зверненні з позовом до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 626, 640, 629, 1046-1047 ЦК України , 12, 13, 81, 141, 247, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 800 (вісімсот) доларів США.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя