Рішення

від 09.07.2020 по справі 695/776/20

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/776/20

номер провадження 2/695/924/20

09 липня 2020 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Середи Л.В.,

за участю секретаря - Оніщенко Н.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватне сільськогосподарське підприємство Плешкані , про поділ спадщини між спадкоємцями, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватне сільськогосподарське підприємство Плешкані , про поділ спадщини між спадкоємцями.

Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що 12.07.2000 року нотаріусом Золотоніської міської державної нотаріальної контори позивачу та відповідачу по справі були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували по 1/2 частці на земельну ділянку площею 3.44 га та земельну ділянку площею 3.44 га, які залишилися після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

На підставі вказаних свідоцтв про право на спадщину за законом позивач та відповідач по справі отримали державні акти на право приватної власності на землю.

Так відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 5-26, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 459 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано співвласниками земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,44 га, яка розташована у межах Плешканівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. При цьому вказана земельна ділянка фактично складається з двох окремих земельних ділянок, які внесені до Державного земельного кадастру: площею 2,9703 (кадастровий № 7121588400:06:002:0590) та площею 0.4668 га (кадастровий № 7121588400:03:002:0635).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 5-26, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №458 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано співвласниками земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею3,44 га, яка розташована у межах Плешканівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. При цьому вказана земельна ділянка фактично складається з двох окремих земельних ділянок, які внесені до Державного земельного кадастру: площею 2.972 га (кадастровий № 7121588400:05:003:0520) та площею 0.4708 га (кадастровий № 7121588400:03:002:0640).

Позивач наполягає, що такий поділ земельних ділянок по 1/2 кожній, порушує її права як власника успадкованого майна, оскільки згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України без згоди відповідача, вона позбавлена можливості розпорядитися належною їй часткою землі. При цьому її пропозиції здійснити добровільний поділ вказаних ділянок шляхом виділення кожному окремої земельної ділянки, які є рівними за вартістю, залишилися поза увагою відповідача. Дані обставини унеможливлюють вирішення спору у добровільному порядку

Окрім того позивач наполягає, що оригінали усіх правовстановлюючих документів знаходяться у орендаря вказаних вище земельних ділянок - ПСП Плешкані , а тому просить витребувати у останнього оригінали державних актів на право приватної власності на землю серії ЧР 5-26, зареєстровані 16.08.2000 року в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №№ 458, 459, а також відомості щодо проведення державної реєстрації речового права - права оренди землі, якими як позивач, так і відповідач не володіють.

За таких обставин позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

У судове засідання позивач не з`явилася, однак у своїй позовній заяві просила суд розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, але направила до суду заяву відповідно до якої позовні вимоги визнала повністю, розгляд справи просила провести за її відсутності.

Представник третьої особи - приватне сільськогосподарське підприємство Плешкані , в судове засідання повторно не з`явився, що ставало причиною для перенесення судового засідання, жодних клопотань до суду не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у порядку, визначеному чинним законодавством України.

За таких обставин суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності представника третьої особи.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.

Так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, а відповідач позовні вимоги визнала повністю, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні розглянути справу за відсутності осіб, що беруть участь у справі та прийняти рішення на підставі доказів, що знаходяться у ній.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

При цьому суд виходить із наступних підстав.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.

Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано державним нотаріусом Золотоніської міської державної нотаріальної контори 12.07.2000 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2475, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є спадкоємцями у рівних частках майна після смерті їх матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно на яке видано це свідоцтво складається із земельної ділянки площею 3.44 га, яка належить померлій згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 5-26, виданого Плешканівською сільською радою 15.03.1999 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №293.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано державним нотаріусом Золотоніської міської державної нотаріальної контори 12.07.2000 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2500, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є спадкоємцями у рівних частках майна після смерті їх батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкове майно на яке видано це свідоцтво складається із земельної ділянки, площею 3.44 га, яка належить померлому згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 5-26, виданого Плешканівською сільською радою 16.03.1999 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №433.

Згідно із ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Судом встановлено, що спадщина відкрилася в 1996 та в 1999 році, а тому до таких відносин необхідно застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Таким чином при вирішенні вказаної справи в частині відносин спадкування підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР.

Нормами ст. 529 ЦК УРСР визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Матеріалами справи стверджується, що позивач та відповідач по справі є дочками померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому відносяться до першої черги спадкування.

Відповідно до загальних принципів законодавства, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Нормами ст. 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Як вбачається із матеріалів справи позивач та відповідач належним чином прийняли спадщину, отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом та продовжують користуватися нею.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 5-26, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №459 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано співвласниками земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,44 га, яка розташована у межах Плешканівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. При цьому вказана земельна ділянка фактично складається з двох окремих земельних ділянок, які внесені до Державного земельного кадастру: площею 2,9703 (кадастровий № 7121588400:06:002:0590) та площею 0.4668 га (кадастровий № 7121588400:03:002:0635).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 5-26, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №458 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано співвласниками земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею3,44 га, яка розташована у межах Плешканівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. При цьому вказана земельна ділянка фактично складається з двох окремих земельних ділянок, які внесені до Державного земельного кадастру: площею 2.972 га (кадастровий № 7121588400:05:003:0520) та площею 0.4708 га (кадастровий № 7121588400:03:002:0640).

Належність вказаних земельних ділянок стверджується також витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номерами НВ-7101129432014 від 23.01.2014 року та НВ-7101129452014 від 23.01.2014 року.

Позивач наполягає, що існування такого порядку розподілу спадщини суттєво обмежує її права як володільця зазначеного майна, адже вона позбавлена можливості без згоди іншого співвласника розпоряджатися своєю власністю, а тому просить суд поділити спадщину між нею та відповідачем шляхом виділу ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані у межах Плешканівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області: площею 2.972 га (кадастровий № 7121588400:05:003:0520) та площею 0.4708 га (кадастровий № 7121588400:03:002:0640), загальною вартістю 33839 грн., а ОСОБА_2 земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані у межах Плешканівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області: площею 2,9703 (кадастровий № 7121588400:06:002:0590) та площею 0.4668 га (кадастровий № 7121588400:03:002:0635) загальною вартістю 33839 грн..

Поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців, що прийняли спадщину. При недосягненні згоди поділ провадиться судовим порядком відповідно до часток належних кожному з спадкоємців за законом або за заповітом, що було визначено статтею 562 ЦК Української PCP, який діяв на час набуття права власності в порядку спадкування зазначених земельних ділянок.

Чинне законодавство не передбачає вирішення такого питання шляхом нотаріального чи іншого посвідчення, лише в судовому порядку.

Згідно із ст. 131 Земельного кодексу України, громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі успадкування.

У відповідності до ч. 1 ст. 1225 ПК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно із ст.,ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Згідно із ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні даного спору суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Оскільки право на отримання обов`язкової частки не може бути поставлене у залежність від згоди інших спадкоємців і встановлений законом розмір обов`язкової частки може бути зменшений тільки в судовому порядку, а відповідач визнав позовні вимоги, то таке визнання не суперечить закону, суд приходить до висновку, про надання дозволу на зміну виду спадкового майна.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд прийшов до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009р. № 2, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Отже виходячи із вище вказаного суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в частині поділу спадщини.

Що стосується вимоги позивача про витребовування оригіналів документів від приватного сільськогосподарського підприємства Плешкані , то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч..ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норм ст.,ст. 77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до норм ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, здійснивши системний аналіз наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем до позовної заяви на підтвердження викладених у ній обставин, зокрема наявності у третьої особи по справі оригіналів зазначених документів є недостатніми для підтвердження зазначеного факту.

Так матеріали справи не містять жодних відомостей щодо факту передачі оригіналів державних актів на право приватної власності на землю до ПСП Плешщкані , як і не підтверджують факту зберігання таких у останнього.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач від сплати судового збору звільнена, то з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави в межах задоволених позовних вимог, оскільки підстав для звільнення від сплати судового збору відповідач суду не повідомила.

На підставі зазначеного та керуючись

ст., ст. 346, 1268 ЦК України та ст. 10,

ст., ст.76,264,265 ЦПК України ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватне сільськогосподарське підприємство Плешкані , про поділ спадщини між спадкоємцями - задовольнити частково.

Поділити спадщину між спадкоємцями, виділивши ОСОБА_1 земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані у межах Плешканівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області: площею 2.972 га (кадастровий № 7121588400:05:003:0520) та площею 0.4708 га (кадастровий № 7121588400:03:002:0640), загальною вартістю 33839 грн., а ОСОБА_2 - земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані у межах Плешканівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області: площею 2,9703 (кадастровий № 7121588400:06:002:0590) та площею 0.4668 га (кадастровий № 7121588400:03:002:0635) загальною вартістю 33839 грн..

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іден. код НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп., який сплатити на рахунок Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку: UА908999980313111256000026001; Код класифікаціїї доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення в порядку визначеному ст. 354-356 ЦПК України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зазначений судовим рішенням термін оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя: Середа Л.В.