Ухвала

від 10.07.2020 по справі 991/5313/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/5313/20

Провадження1-кс/991/5471/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , поданого в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Мосреалторг», про скасування арешту майна,

установив:

30 червня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, в якому адвокат ОСОБА_3 просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі № 758/15108/18 у кримінальному провадженні № 12013110060002990 на нерухоме майно ТОВ «Мосреалторг».

Клопотання обґрунтовує тим, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26.11.2018, з метою забезпечення збереження речового доказу, накладено арешт на майно, що належить ТОВ «Мосреалторг».

З постановленою слідчим суддею ухвалою від 26.11.2018 адвокат ОСОБА_3 не погоджується, вважає, що арешт на майно ТОВ «Мосреалторг» накладено необґрунтовано та в його застосуванні відпала потреба.

Зазначив, що з клопотанням про накладення арешту звернувся старший слідчий в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань ГПУ ОСОБА_4 , який відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК України не був належним суб`єктом подання відповідного клопотання про арешт майна третьої особи ТОВ «Мосреалторг» у кримінальному провадженні.

В ухвалі Подільського районного суду міста Києва від 26.11.2018 слідчим суддею не наведено жодної з ознак відповідності нерухомого майна речовому доказу відповідно до вимог норми ст. 98 КПК України, що, на думку адвоката ОСОБА_3 , не є достатньою підставою накладення арешту на майно.

Крім того, у кримінальному провадженні № 12013110060002990 ОСОБА_5 не має статус підозрюваного, обвинуваченого, правові підстави за яких ТОВ «Мосреалторг», як самостійний суб`єкт господарювання, повинен нести юридичну відповідальність за шкоду нанесену діянням підозрюваного також відсутні.

Обґрунтовуючи відсутність потреби у подальшому застосуванні арешту майна, як заходу забезпечення кримінального провадження, адвокат ОСОБА_3 вказує, що з моменту накладення арешту минув 1 рік 8 місяців, що обмежує право ТОВ «Мосреалторг» на володіння своїм майном.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив задовольнити, з викладених у ньому підстав.

Національне антикорупційне бюро України явку представника у судове засідання не забезпечило. Згідно письмових пояснень детектива Національного бюро ОСОБА_6 постановою Генерального прокурора від 18.11.2019 підрозділу детективів Національного бюро доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013110060002990 від 02.04.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 384 КК України. Вказана постанова для організації подальшого досудового розслідування надійшла до Національного бюро 27.11.2019, а матеріали кримінального провадження лише 27.04.2020. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110060002990 триває. Зазначив також, що не зможе бути присутнім в судовому засіданні, не заперечує щодо розгляду клопотання за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника ТОВ «Мосреалторг» адвоката ОСОБА_3 , дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, який не був присутнім при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абзац 2 ч. 1 ст. 174 КПК України).

Таким чином, підставою для скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України є відсутність потреби в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення або необґрунтованість його застосування, при цьому, з урахуванням вимог ст. 22 КПК України, доведення цих обставин покладається на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту майна.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі № 758/15108/18 у кримінальному провадженні № 12013110060002990 від 02.04.2013 накладено арешт на нерухоме майно ТОВ «Мосреалторг», а саме: нежитлову будівлю з льохом загальною площею 1364,10 кв.м., розташовану за адресою: Донецька область, м. Сніжне, вул. Карапетяна, 41, та будівлі літ. 1А-1, 13-1, 1О-2, 1И-1, Н, 1Л-1, 1М-1, 1К-1, 1П-2, 1Б-1, 1С-1, 1Р-1, 1Ф-1, 1Ц-1, 1Х-1, 1У-1, 1Ш-1 загальною площею 8307,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Прокоф`єва, 9.

Постановляючи ухвалу про накладення арешту на майно, слідчий суддя врахував встановлені органом досудового розслідування обставини у кримінальному провадженні, зокрема, що з метою легалізації коштів отриманих злочинним шляхом ОСОБА_7 залучив ОСОБА_5 до створення підконтрольного йому підприємства ТОВ «Мосреалторг». Нерухоме майно набуто цим підприємством у злочинний спосіб за рахунок злочинної діяльності ОСОБА_7 за сприянням ОСОБА_5 . Враховуючи, що нерухоме майно ТОВ «Мосреалторг», розташоване по вул. Карапетяна, 41 в м. Сніжне Донецької області та по вул. Прокоф`єва, 9, м. Донецьк, є доказом злочину, тому з метою збереження речових доказів та відомостей щодо незаконного факту їх отримання винесено постанову про визнання речових доказів.

Задовольняючи клопотання слідчого та накладаючи арешт на нерухоме майно слідчий суддя керувався вимогами статтей 170-173КПК України та дійшов висновку про наявність достатніх даних, які вказують на обґрунтованість доводів органу досудового розслідування про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, адже у разі не накладення арешту існують ризики відчуження його третім особам.

Доводи клопотання в частині, що із клопотанням звернулась неуповноважена особа згідно ст. 64-2 КПК України,слідчий суддя вважає безпідставними, оскільки, спеціальними нормами щодо застосування заходу забезпечення кримінального провадження є статті 170-175 КПК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Слідчий суддя вважає також безпідставними доводи адвоката ОСОБА_3 з приводу того, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки керівник товариства ОСОБА_5 не має статусу підозрюваного, обвинуваченого та відсутні підстави, за яких ТОВ «Мосреалторг» як самостійний суб`єкт господарювання, повинен нести відповідальність у кримінальному провадженні, оскільки арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Вирішення питання про належність матеріальних об`єктів до речових доказів відноситься до повноважень детектива, правомірність визнання речовими доказами перевірена слідчим суддею при накладенні арешту на майно у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні надати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (ст. 132 КПК України).

Доказів того, що внаслідок накладення арешту на нерухоме майно обмежено право ТОВ «Мосреалторг» на мирне володіння своїм майном, до клопотання не надано.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді від 26.11.2018 заборонено органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальними суб`єктами, наділеними функціями державного реєстратора, а також іншими особами, уповноваженими на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії щодо вказаного в ній майна.

Таким чином , наявність арешту майна ТОВ «Мосреалторг» не позбавляє товариство здійснювати господарську діяльність, користуватися цим нерухомим майном.

Слідчий суддя не бере до уваги твердження адвоката про необґрунтованість накладення арешту на майно, у зв`язку з неналежним на його думку мотивуванням ухвали слідчого судді від 26.11.2018, оскільки, під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції, а вирішує питання щодо обґрунтованості накладення арешту на майно з урахуванням нових доказів, які надаються слідчому судді під час розгляду клопотання та які не були відомі слідчому судді під час накладення арешту на майно.

Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу, що адвокатом ОСОБА_3 у клопотанні зазначено: "матеріали відносно керівника ТОВ «Мосреалторг» ОСОБА_5 виділені в інше кримінальне провадження, а тому відсутні підстави вважати, що він є на даний час підозрюваним у кримінальному провадженні № 12013110060002990", однак доказів на підтвердження зазначених обставин не надано, що позбавляє можливості визначити яке саме кримінальне провадження забезпечено арештом майна, яке належить ТОВ «Мосреалторг» .

За вказаних обставин слідчий суддя вважає, що адвокатом ОСОБА_3 не доведено, що арешт накладено необґрунтовано чи у його застосуванні відпала потреба, доводи клопотання зводяться до незгоди із прийнятим раніше судовим рішенням.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав, визначених ст. 174 КПК України, для скасування арешту майна, тому клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1