Постанова

від 14.07.2020 по справі 461/1105/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/1105/19 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/811/3561/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Юзефович Ю.І.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 30 вересня 2019 року в складі судді Юрківа О.Р. в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Зіко , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лойко Олександра Івановича, про визнання недійсним договору купівлі - продажу та договору дарування майна, застосування наслідків недійсності правочину, скасування реєстраційних записів,-

встановила:

У лютому 2019 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТзОВ Зіко , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ПНЛМНО ОСОБА_6 , про визнання недійсним договору купівлі - продажу та договору дарування майна, застосування наслідків недійсності правочину, скасування реєстраційних записів.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 19 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

29 серпня 2019 року представник відповідача ТзОВ Зіко Перунов В.В. подав клопотання про закриття провадження у справі, оскільки вказаний спір належить до юрисдикції господарського суду. Клопотання обґрунтовував тим, що позовні вимоги ОСОБА_2 ґрунтуються на нібито порушенні відповідачем саме корпоративних прав учасника господарського товариства. ОСОБА_2 стверджує, що є учасником ТзОВ Зіко , з якого незаконно вибуло спірне майно, оскілки вона, як учасник товариства, не приймала участі в обранні директора товариства, який підписував спірний договір. Відтак, відчуження спірного майна відбулося без її згоди, як співзасновника (учасника) ТзОВ Зіко .

Представник позивача ОСОБА_3 заперечувала проти закриття провадження у справі.

Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30 вересня 2019 року клопотання представника ТзОВ Зіко Перунова В.В. про закриття провадження у справі - задоволено.

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Зіко , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Лойко Олександр Іванович про визнання недійсним договору купівлі - продажу та договору дарування майна, застосування наслідків недійсності правочину, скасування реєстраційних записів.

Роз`яснено позивачу її право на звернення із відповідною заявою до Господарського суду Львівської області

Ухвалу суду оскаржила представник позивача ОСОБА_3 , з ухвалою не погоджується, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку з приводу правової природи спірних відносин.

Покликаючись на норми ГК України зазначає, що під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

При цьому, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Не погоджується із висновком суду з приводу того, що суб`єктний склад спору не є важливим в контексті існування корпоративних спорів, оскільки такі мають обмежений склад: юридична особа, учасники юридичної особи (діючі та які вибули).

Крім цього, обов`язковою ознакою спору, що виник з корпоративних відносин, є пов`язаність із створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи.

Вважає, що спір, який вини у даній справі, не відповідає ознакам корпоративних спорів.

Зокрема, щодо суб`єктного складу, то стороною оспорюваних договорів є ОСОБА_4 , яка ніколи не була та не є учасником ТзОВ Зіко та без статусу підприємця.

ОСОБА_5 хоча і є учасником ТзОВ Зіко , однак у договорі дарування він є стороною за договором лише у якості фізичної особи без статусу суб`єкта підприємницької діяльності.

Крім цього, позов не спрямований на захист корпоративних прав, оскільки предметом оспорюваних правочинів не є корпоративні права, а об`єкт нерухомого майна - магазин на АДРЕСА_1 , при цьому таке майно було зареєстроване за ТзОВ Зіко , а позивачка має законний інтерес у його збереженні за товариством.

Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 30 вересня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Судові витрати стягнути з відповідачів.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, ззвернув увагу на практику Верховного Суду у схожих правовідносинах.

Апелянт ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, 13.02.2020 року подала заяву про розгляд апеляційної скарги без її участі.

Інші учасники справи в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 на заперечення доводів скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та закриваючи провадження у справі, місцевий суд виходив з того, що позивачка звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі - продажу та договору дарування майна, застосування наслідків недійсності правочину, скасування реєстраційних записів, зазначала, що є співзасновником товариства Зіко з розміром частки в статутному капіталі 49%, тому предметом спору є питання законності вибуття майна із власності вказаного вище товариства, що свідчить про те, що правовідносини, за захистом яких звернулася до суду ОСОБА_2 , виникли з корпоративних правовідносин.

Суд закрив провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та роз`яснив позивачці її право на звернення із відповідною заявою до Господарського суду Львівської області.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції (ч. 1 ст. 23 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави закриття провадження у справі визначено статтею 255 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За змістом ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу та договору дарування майна, застосування наслідків недійсності правочину, скасування реєстраційних записів.

Зокрема, позивачка просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 31,6 кв.м., розташованих в цокольному поверсі за адресою АДРЕСА_1 , який укладений 04.02.2010 між ТзОВ Зіко та ОСОБА_4 , визнати недійсним договір дарування цих самих нежитлових приміщень, який укладений 28.05.2010 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , застосувати наслідки недійсності правочинів та скасувати реєстраційні записи в реєстрі прав власності на нерухоме майно та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Як беззаперечно встановлено судом першої інстанції, позивачка ОСОБА_2 є співзасновником товариства Зіко із розміром частки в статутному капіталі 49%, а предметом спору є фактично питання законності вибуття майна із власності вказаного вище товариства.

Поряд з цим, як встановлено в частинах першій, третій статті 167 ГК України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про господарські товариства учасник товариства має право, зокрема брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах.

Зазначене право на участь в управлінні товариством передбачено також пунктом 1 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України, абзацом 1 частини першої статті 88 Господарського кодексу України та реалізується учасниками шляхом участі у зборах товариства, яке є найвищим органом управління акціонерного товариства і приймає рішення з різних питань діяльності товариства, у тому числі віднесені до виняткової компетенції зборів.

Аналіз наведених вище норм матеріального права свідчить про те, що учасник товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Тобто незалежно від суб`єктного складу, якщо учасник господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам.

Звертаючись з позовом у даній справі позивачка ОСОБА_2 посилалася на те, що внаслідок укладення 04.02.2010 між ТзОВ Зіко та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 , порушено її права як учасника ТзОВ Зіко , а майно, яке є предметом оспорюваного договору, вибуло з власності товариства незаконно, оскільки вона, як учасник товариства, не приймала участі в обранні директора товариства, який підписував спірний договір.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що правовідносини, за захистом яких звернулася до суду ОСОБА_2 , виникли з корпоративних правовідносин, відтак дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції господарського суду Львівської області.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В свою чергу, колегія суддів роз`яснює позивачу ОСОБА_2 , що відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України вона має право протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, при цьому така заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 30 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття , може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 15 липня 2020 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк