Постанова

від 14.07.2020 по справі 761/36887/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/36887/18 Головуючий у 1-й інст. - Юзькова О.Л.

Апеляційне провадження 22-ц/824/6300/2020 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Мараєва Н.Є.

при секретарі Букалов В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Інвестиційний Клуб - Хмирова Едуарда Олександровича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Юзькової О.Л. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Інвестиційний Клуб , Філії Комунального підприємства Київської обласної Ради Готово державного реєстратора Петришина Василя Михайловича, третя особа: Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання недійсним державної реєстрації прав та їх обтяжень,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Інвестиційний Клуб , Філії Комунального підприємства Київської обласної Ради Готово державного реєстратора Петришина Василя Михайловича, третя особа: Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просять визнати недійсною з моменту вчинення державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42704073 від 21.08.2018 15:25:0316:41:09 про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Інвестиційний Клуб на квартиру АДРЕСА_1 ), що складається з 2 (двох) житлових кімнат загальною площею 44,7 кв. м., жилою площею 29,7 кв. м. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Посилаються на те, що 25 жовтня 2007 року, між Закритим акціонерним товариством Міжнародний іпотечний Банк , правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство Платинум Банк було укладено Договір про іпотечний кредит № 1.07101751 , за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти в сумі 62 000,00 доларів США 00 центів, на строк користування 180 (місяців, а позичальник зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 10,5 % річних, комісії, неустойки та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені Договором ) . На виконання положень Кредитного договору між ЗАТ Міжнародний іпотечний Банк , як Іпотекодержателем та позивачами, які спільно виступили як Іпотекодавець, укладено Іпотечний договір № 1.07101751, за умовами якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання всіх своїх зобов`язань нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка належить Іпотекодавцю на праві власності. Заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 542 786,13 грн., що за офіційним курсом Національного Банку України, на день укладання цього Договору складає 107 482, 22 долари США. 14 березня 2018 року на підставі договору №107К про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за договором про іпотечний кредит № 1.07101751 від 25 жовтня 2007 року та додатковими угодами до нього, а також іпотечним договором № 1.07101751 від 25 жовтня 2007 року перейшло до ТОВ Перший Інвестиційний Клуб . 16.03.2018 року ТОВ Перший Інвестиційний Клуб , разом з повідомленням про відступлення прав вимоги надіслано вимогу про усунення порушень та повернення заборгованості за договором про іпотечний кредит в сумі 16 662,23 доларів США. 11.04.2018 року відповідач отримав лист-відповідь на вимогу від 16.03.2018 про неможливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. 04.09.2018 року позивачами отримано лист-вимога про виселення з приміщення, в якому ТОВ Перший Інвестиційний Клуб повідомлено, що з 27.08.2018 року право власності на спірну квартиру належить Філії КП Київської обласної ради Готово . Перехід права власності на квартиру, реєстрація якого відбулась 21.08.2018 15:25:03 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.08.2018 11:36:37 індексний номер 42704073. є незаконним, а тому вказане рішення та запис про право власності № 27641015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно повинно бути скасоване судом, як такі, що суперечать закону та договору іпотеки.Зазначають, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя між позивачами та ТОВ Перший Інвестиційний Клуб не укладався, а отже рішення про реєстрацію прав власності на предмет іпотеки за ТОВ Перший Інвестиційний Клуб прийнято за відсутності правовстановлюючого документу. Рішення про реєстрацію прав власності та реєстраційні дії проведені державним реєстратором з порушенням п.57 Порядку державної реєстрації прав та їх обтяжень. За відсутності факту безспірності вимог іпотекодержателя реєстрація переходу права власності до ТОВ Перший Інвестиційний Клуб на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки є протиправною.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсною з моменту вчинення державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42704073 від 21.08.2018 15:25:0316:41:09 про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Інвестиційний Клуб на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 2 (двох) житлових кімнат загальною площею 44,7 кв. м., жилою площею 29,7 кв. м.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Інвестиційний Клуб та державного реєстратора Петришина Василя Михайловича Філія Комунального підприємства Київської обласної Ради Готово`на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп. з кожного.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Інвестиційний Клуб та державного реєстратора Петришина Василя Михайловича Філія Комунального підприємства Київської обласної Ради Готово на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп. з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Інвестиційний Клуб - Хмиров Едуард Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовну заяву залишити без задоволення. Стягнути з позивачів сплачений судовий збір.

Посилається на те, що іпотечний договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст.36 Закону України Про іпотеку . Вказаний іпотечний договір позивачами не оспорювався та в судовому порядку не визнаний недійсним. Оскільки ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, у ТОВ Перший Інвестиційний Клуб виникло право на задоволення своїх вимог як іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки шляхом його прийняття у власність згідно з умовами договору іпотеки. Суд не звернув увагу на те, що рішення про реєстрацію права власності за ТОВ Перший Інвестиційний Клуб на предмет іпотеки відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства. Позивачі отримали повідомлення іпотекодержателя про намір звернути стягнення на предмет іпоетки та не вчинили дії щодо погашення заборгованості, а ТОВ Перший Інвестиційний Клуб надало державному реєстратору для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки документи, що підтверджують сплив 30 - денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, ТОВ Перший Інвестиційний Клуб дотримався вимог ч.1 ст.35 Закону України Про іпотеку та пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Суд помилково послався на Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , оскільки мораторій поширюється лише на стадії звернення стягнення на майно боржника примусово, у виконавчому провадженні. Суд безпідставно послався на проведення державної реєстрації поза межами адміністративно - територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження КП Київської обласної ради Готово , оскільки оспорювана державна реєстарція проведена не безпосередньо КП Київської обласної ради Готово , а Філією КП Київської обласної ради Готово .

Позивач ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що ТОВ Перший Інвестиційний Клуб зареєстрований як іпотекодержатель лише 27.08.2018 року, тобто на момент надсилання листа - вимоги не був іпотекодержателем та не мав права надсилати вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором. Позивачем було запропоновано відповідачу врегулювати заборгованість шляхом сплати суми у розмірі 300 000 грн., проте відповіді на лист не було, а у серпні 2018 року ТОВ Перший Інвестиційний Клуб зареєстрував на себе право власності на спірне майно. У матеріалах справи відсутні відомості про направлення позивачам та отримання ними письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, інформацію про вартість майна, за якою відбулось зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватись з власником майна. Крім того, оцінка предмету іпотеки на момент переходу права власності станом на 28 серпня 2018 року за зверненням іпотекодержателя та за погодженням з іпотекодавцем не проводилась та ця підстава відповідачем не спростована. ТОВ Перший Інвестиційний Клуб не взяв до уваги вимоги Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті та у період дії вказаного закону у примусовому порядку здійснив відчуження квартири позивача, яка за своїми параметрами та умовами кредитного договору підпадає під дію мораторію. ТОВ Перший Інвестиційний Клуб безпідставно за відсутності окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки, оскільки згідно Закону України Про іпотеку , що був чинним на час укладення договору іпотеки, лише окремий договір про задоволення вимог іпотекодердателя є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. ТОВ Перший Інвестиційний Клуб було відомо щодо дітей, які зареєстровані та проживають у спірній квартирі.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Позивачі та їх представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

В судовому засіданні 23 червня 2020 року представник Служби у справах дітей Шевченківської РДА в місті Києві заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , який передбачає тимчасову заборону на примусове звернення стягнення на нерухоме майно, але державним реєстратором вказані вимоги закону лишились поза увагою. Судом враховано, що квартиру було передано в іпотеку банку в рахунок забезпечення кредиту в розмірі 62 000 дол. США для придбання нерухомості у вигляді цієї самої квартири, площа якої становить 44,70 кв.м., квартира використовується позивачами та двома їхніми малолітніми дітьми як постійне місце проживання. Державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності ТОВ Перший Інвестиційний Клуб на квартиру АДРЕСА_1 поза межами адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється його повноваження, всупереч положенню ч. 5 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки Комунальне підприємство Київської обласної Ради Готово , яке є суб`єктом державної реєстрації, зареєстровано за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, м. Боярка, вул. Матросова,11.Крім того, при здійсненні державної реєстрації державним реєстратором не було дотримано положення статті 20 Закону України Про державну реєстрацією прав на нерухоме майно щодо невідкладного повідомлення власника об`єкту нерухомого майна про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій, з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про повідомлення позивачів про надходження такої заяви .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Міжнародний іпотечний Банк , правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство Платинум Банк та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено Договір про іпотечний кредит № 1.07101751 (т.1, а.с.18-21).

Відповідно п. 1.1. договору, Кредитор надає позичальнику грошові кошти в сумі 62 000,00 доларів США на строк користування 180 місяців, а Позичальник зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 10,5 процентів річних, комісії, неустойки та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені Договором.

Відповідно п. 1.2. Кредитного договору, Кредит надається Позичальнику дляпридбання у власність житлової нерухомості: квартири АДРЕСА_1 .

Згідноп. 5.1. Кредитного договору, забезпеченням виконання Позичальника перед Кредитором за цим договором, в тому числі щодо повернення Кредиту, сплати процентів за його користування та виконання інших платіжних зобов`язань Позичальника за цим Договором, є житлова нерухомість, зазначена в п.1.2 цього Договору, яка передається в іпотеку за іпотечним договором, при цьому Позичальник зобов`язується укласти з Кредитором іпотечний договір одночасно з укладенням Сторонами цього Договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

На виконання умов Кредитного договору, між Закритим акціонерним товариством Міжнародний іпотечний Банк та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які спільно виступили як Іпотекодавець, 25.10.2007 року було укладено Іпотечний договір № 1.07101751, посвідчений Малиновською О .Ю. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстровий № 3652 (т.1, а.с.23).

Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки, Іпотекодавець передає , а Іпотекодержатель приймає в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу нерухомості, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маліновською О.Ю. 24 жовтня 2007 року за реєстровим №3646.

Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки, заставна вартість Предмету іпотеки за згодою Сторін становить 542 786,13 грн., що за офіційним курсом НБУ на день укладання цього Договору складає 107 482, 22 доларів США.

Судом встановлено, що 14.03.2018 року між ТОВ Платинум Банк та ТОВ Перший інвестиційний Клуб було укладено договір № 107К про відступлення права вимоги, за умовами якого, право вимоги за кредитним договором № 1.07101751 від 25.10.2007 року та іпотечним договором № 1.07101751 від 25.10.2007 рокуперейшло до ТОВ Перший Інвестиційний Клуб .

Згідно ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Узв`язку із укладанням вказаногодоговору про відступлення права вимоги, представники ТОВ Перший Інвестиційний Клуб повідомляли позивачів про наявність заборгованості за договором про іпотечний кредит в сумі 16 662,23 долари США та 04.09.2018 року повідомили іпотекодавців про те, що 27.08.2018 рокуправо власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ТОВ Перший Інвестиційний Клуб на підставі рішення № НОМЕР_1 Філія комунального підприємства Київської обласної ради Готово м. Києва.

За умовами п.2.5.2. договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем обов`язків, що передбачені кредитним та цим договором, іпотекодержатець має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.3.2. договору іпотеки звернення стягнення за цим договором здійснюється на підставі цього договору, виконавчого напису або за рішенням суду .

Відповідно до п.3.3. договору іпотеки даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки, на підставі цього договору, шляхом: організації продажу предмету іпотеки шляхом укладання договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та покупцем; продажу від свого імені предмету іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України Про іпотеку ; прийняття предмету іпотеки у власність в порядку, визначеному ст. 37 Закону України Про іпотеку . При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2018 року державним реєстратором Петришиним Василем Михайловичем, Філія комунального підприємства Київської обласної ради Готово міста Києва, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42704073, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власностівнесено запис, за яким право власності на предмет іпотеки кв. АДРЕСА_1 було зареєстровано за ТОВ Перший Інвестиційний Клуб (т.1, а.с.24).

Підстава виникнення права власності - договір про відступлення прав вимоги від 14.03.2018 року, видавник ПН КМНО Лісіцина Я.Б.; договір іпотеки № 1.07101751 від 25.10.2007 року, видавник ПНКМНО Маліновська О.Ю. ; лист вимога ТОВ Перший Інвестиційний Клуб від 16.03.2018 року. Загальна площа об`єкту 44,7 кв. м., житлова площа 29,7 кв. м.

У постанові від 30.09.2019 року у справі №910/10987/18 Верховним Судом, посилаючись на статті 546, 575 ЦК України, статті 1, 3, 23, 33 Закону України Про іпотеку та статтю 12 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вказано, що державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне визначення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідноч. 1 ст. 36 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 36 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону .

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

14 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 127/8068/16-ц, провадження № 61-5164св18 досліджуючи підстави та умови належності згоди іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), дійшов висновку, що в силу положень статей 17 , 33 , 36 , 37 Закону України Про іпотеку згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

11 квітня 2018 року Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу №554/14813/15-ц (провадження №14-66 цс 18) дійшла висновку щодо форми договору про задоволення вимог іпотекодержателя: 39. Суди першої й апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що сторони за договором іпотеки погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку (підпункти 5.2.1 і 5.2.2 пункту 5.2 договору іпотеки). Проте, як встановили суди, докази укладення такого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у матеріалах справи відсутні. А тому прийняття нотаріусом рішення про державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним .

Враховуючи вищевикладене, суд вірно не прийняв до уваги доводи представника відповідача, що набуття права власності на спірне майно шляхом прийняття відповідного рішення державним реєстратором відбулось з дотриманням норм законодавства України.

Суд погодився з твердженнями позивачів щодо порушення положень Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті та звернення на примусове стягнення заставного майна в період дії мораторію, виходячи з наступного .

Відповідно до п.п. 1 п. 1 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , протягом дії цього Закону:

не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Судом встановлено, що позивачам було надано грошові кредитні кошти у валюті, а саме в доларах США, в якості забезпечення виконання зобов`язання в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 .

Суду не надано та матеріали справи не містять доказів, що підтверджують наявність у позивачів іншого житла.

Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-1356цс15 дійшов правового висновку про те, що поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то він не може бути мотивом для відмови у позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахуванням положень статті 109 Житлового кодексу Української РСР .

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що нотаріус не може перереєструвати іпотечну квартиру за валютним кредитом протягом дії Закону Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті (з 07.06.2014 і до набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті та порядок погашення курсової різниці).

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 465/1310/17 від 31 жовтня 2018 року, мораторій на стягнення квартир за іпотечним боргом у валюті розповсюджується і на позасудовий порядок виконання умов іпотечного застереження, добровільно погодженого сторонами при укладенні іпотечного договору.

Верховний Суд залишив в силі рішення першої інстанції, яким скасовано державну реєстрацію права власності на іпотечну квартиру, оскільки нотаріус фактично примусово стягнув майно на користь кредитора без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом про мораторій (спірна квартира підпадає під дію мораторію, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та не перевищує 140 кв. м).

Верховний Суд пояснив, що мораторій не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, але може бути підставою відмови нотаріусом здійснити державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі договорів. У даному спорі іпотекодержатель у позасудовому порядку на дату розгляду спору набув право власності на предмет іпотеки, внаслідок чого нерухоме житлове майно вибуло з власності іпотекодавця та майнових поручителів без їх згоди як власників.

Судом встановлено, що спірна квартира є єдиним житлом не лишедля позивачів, а й для їхніхмалолітніх дітей ОСОБА_6 , 2009 року народження та ОСОБА_7 , 2015 року народження .

Згідно ст. 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Як свідчать матеріали справи і не заперечувалось в суді представником ТОВ Перший Інвестиційний Клуб , відповідний дозвіл органів опіки та піклування щодо реєстрації права власності отримано не було.

Суд не прийняв до уваги твердження представника відповідача щодо отримання права власності на підставі вчинення дії, а не правочину, оскільки відповідно до положень статті 33 Закону України Про іпотеку , звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Закон в редакції від 04 червня 2017 року, чинній на момент здійснення реєстраційної дії)державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

Квартира, в якій проживає ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , і яка є предметом Договору іпотеки розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, згідно ч. 5 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності на квартиру можлива лише шляхом звернення до будь-якого суб`єкта державної реєстрації в межах міста Києва.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство Київської обласної Ради Готово , яке є суб`єктом державної реєстрації, зареєстровано за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, м. Боярка, вул. Матросова,11, тобто як суб`єкт державної реєстрації акредитований за межами міста Київ та не має право здійснювати реєстраційні дії іншого адміністративного округу.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що державним реєстратором було проведено державну реєстрацію поза межами адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються його повноваження.

Аналогічний висновок щодо порушення державним реєстратором умов повноважень, зазначено у постанові Верховного Судувід 27.02.2018 року у справі №826/2693/17.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Пунктами 8, 13 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком.

Згідно пункту 15 Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для такої відмови, що визначені Законом № 1952-ІV (пункт 28 Порядку).

Згідно пункту 5 статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев`ятою статті 15 цього Закону.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Вказаний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права сформований Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2014 року у справі № 21-357а14 та від 19 травня 2015 року у справі № 21-121а15.

Передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36 і 37 Закону України Про іпотеку є виключно способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. (Постанова ВП ВС від 21 березня 2018 року у справі №760/14438/15-ц (провадження №14-38цс18).

Аналогічні висновки зазначені у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 521/18393/16-ц від 24.04.2019 року.

Як встановлено, матеріали справи немістять доказів, які свідчать про надання таких відомостей та відповідно перевірку реєстратором таких відомостей.

При здійсненні державної реєстрації державним реєстратором не було дотримано положення, викладене у ст. 20 Закону України Про державну реєстрацією прав на нерухоме майно щодо невідкладного повідомлення власника об`єкту нерухомого майна про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій, з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про повідомлення позивачів про надходження такої заяви.

Враховуючивищевикладене, суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги, що суд помилково послався на Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті колегія суддів не приймає до уваги.

Відповідно до висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону № 898-IV , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV ).

Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що квартира площею 44,70 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , яка використовується позивачами та їхніми малолітніми дітьми як місце постійного проживання не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону №1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ТОВ Перший Інвестиційний Клуб , як забезпечення виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умов кредитного договору від 25 жовтня 2007 року, укладеного в іноземній валюті.

Таким чином, у державного реєстратора Петришина В.М. Філія Комунального підприємства Київської обласної Ради Готово були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ Перший Інвестиційний Клуб .

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону №1304-VIIміститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18-а.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали особисто вимоги про усунення порушень та повернення заборгованості за договором про іпотечний кредит, проте вказані вимоги залишили без задоволення, а тому у іпотекодержателя виникло безумовне право зареєструвати право власності на предмет іпотеки незалежно від претензій іпотекодавців, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані твердження спростовуються вищезазначеними вимогами Закону України №1304-VII Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставних посилань позивачів та суду на те, що у державного реєстратора були відсутні правові підстави для прийняття рішення про проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ Перший Інвестиційний Клуб у зв`язку з не укладенням сторонами окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та у зв`язку з відсутністю рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів не приймає до уваги.

Відповідно до ст.37 Закону України Про іпотеку в редакції чинній на час укладення договору іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Таким чином, редакція Закону України Про іпотеку , що була чинною на час укладення іпотечного договору, не передбачала можливості набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем без окремого договору про задоволення вимог кредитора. Відсутність укладеного між сторонами окремого договору про задоволення вимог кредитора є підставою для відмови реєстратором прийняття рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно лише за іпотечним застереженням.

Доводи апеляційної скарги, що державна реєстрація права власності була проведена Філією, яка зареєстрована у м. Києві та діяла в межах адміністративного округу за місцем реєстрації, колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи, що доступ до реєстру мають виключно акредитовнаі особи, акредитація здійснюється при Міністерстві юстиції та акредитованим суб`єктом було саме Комунальне підприємство Київської обласної Ради Готово , а не його відокремлена філія.

За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Інвестиційний Клуб - Хмирова Едуарда Олександровича - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 липня 2020 року.

Головуючий Рубан С.М.

Судді Заришняк Г.М.

Мараєва Н.Є.