Рішення

від 10.07.2020 по справі 908/700/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/52/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2020 Справа № 908/700/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок «Дунаєвецький арматурний завод» , 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69Б

до відповідача Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 23-А

про стягнення коштів

за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І.

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Лясковець О.В., адвокат, ордер АР №1013810 від 10.04.2020; в минулому судовому засіданні Марчевський Д.І., адвокат, довіреність № б/н від 05.06.2020;

від відповідача - Мосур В.А., адвокат, довіреність № 5 від 02.01.2020.

Суть спору:

13.03.2020 до господарського суду Запорізької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок «Дунаєвецький арматурний завод» , м. Запоріжжя до відповідача Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про стягнення коштів за договорами постачання № 759 від 01.07.2019, № 758 від 02.07.2019, № 964 від 19.07.2019, № 1065 від 09.09.2019 заборгованості в сумі 765 641,88 грн, 3% річних в розмірі 5196,37 грн та інфляційних втрат в розмірі 527,24 грн, всього на загальну суму 772 410,49 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 599, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України та умови укладених між сторонами Договорів № 759 від 01.07.2019, № 758 від 02.07.2019, № 964 від 19.08.2019, № 1065 від 09.09.2019. При цьому вказує, що поставлений позивачем товар на виконання умов договорів, відповідачем в повному обсязі не оплачений, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем на суму 765 641,88 грн. Крім того, невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами, на думку позивача, є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності передбачених законом та договором санкцій у вигляді 3% річних в розмірі 5196,37 грн та інфляційних втрат в розмірі 527,24 грн, всього на загальну суму 772 410,49 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 908/700/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 17.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/700/20, присвоєно справі номер провадження 15/52/20. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 14.04.2020 о/об 10 год. 25 хв.

30.03.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 26.03.2020.

Ухвалою суд від 14.04.2020 відкладено підготовче засідання на 28.04.2020 о/об 14 год. 30 хв. У задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.

Ухвалою суду від 28.04.2020 продовжено строк розгляду справи на час загальнонаціонального карантину. Відкладено підготовче засідання на 27.05.2020 о/об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 27.05.2020 відкладено підготовче засідання на 09.06.2020 о/об 14 год. 30 хв.

Ухвалою від 09.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/700/20 до судового розгляду по суті на 25.06.2020 о/об 10 год. 00 хв.

25.06.2020 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.07.2020 о 14 год. 15 хв.

Розгляд справи 10.07.2020 відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Акорд» .

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд задовольнити.

Представник відповідача присутній у судовому засіданні підтвердив наявність заборгованості перед позивачем. Надав клопотання вих. № 1479/01-10 від 06.07.2020 про розстрочення суми боргу, 3% річних та інфляційних строком на 12 місяців із щомісячною сплатою коштів рівними частинами до 30 числа кожного місяця починаючи після офіційного закінчення карантину в Україні.

В судовому засіданні 10.07.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, дослідивши надані сторонами докази, суд установив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий будинок «Дунаєвецький арматурний завод» , (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (замовник, відповідач) укладено та підписано чотири договори поставки № 759 від 01.07.2019, № 758 від 02.07.2019, № 1065 від 09.09.2019, за умовами яких постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар, а замовник прийняти та оплатити товар за цінами вказаними у додатку №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (п. 1.1 Договору).

За умовами п. 1.1 Договору № 964 від 19.07.2019 постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар, а замовник прийняти та оплатити товар за цінами, вказаними в рахунку-фактурі до цього Договору.

Перелічені договори мають однаковий предмет, а саме постачання товару та однакові умови.

Відповідно до п. 5.1 розрахунки за цим договором проводяться замовником згідно рахунку постачальника та належним чином оформленої видаткової накладної за фактом постачання шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу 90 календарних днів.

Термін постачання товару протягом 2019 року, протягом 1 робочого дня з моменту отримання заявки від замовника (усної, за телефоном, електронною поштою або письмової)вказаними партіями або в роздріб) в будь-який день тижня, крім суботи, неділі, державних свят та офіційних вихідних днів (п. 6.1 Договору).

Приймання товару проводиться представниками замовника і постачальника згідно акту прийому-передачі товару та видаткової накладної на складі замовника (п. 7.1 Договору).

Товар вважається зданим постачальником та прийнятим замовником по кількості - згідно з кількістю, зазначеній в акті прийому-передачі Товару, за якістю - згідно якості з урахуванням вимог чинного законодавства України (п. 7.2 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, в частині зобов`язань до повного їх виконання (п. 12.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання договорів поставки № 759 від 01.07.2019, № 758 від 02.07.2019, № 964 від 19.07.2019, № 1065 від 09.09.2019 було виставлено рахунки БСФ-000902 від 02.08.2019 на суму 11 274,90 грн, БСФ-000903 від 02.08.2019 на суму 234 780,00 грн, БСФ-001006 від 19.08.2019 на суму 10 620,62 грн, БСФ-001135 від 13.09.2019 на суму 221 338,56 грн, БСФ-001445 від 09.10.2019 на суму 185 076,00 грн, БСФ-001586 від 24.10.2019 на суму 1532,64 грн, БСФ-001587 від 25.10.2019 на суму 28307,76 грн, БСФ-001596 від 25.10.2019 на суму 17 459,58 грн, БСФ-001602 від 30.10.2019 на суму 11 720,64 грн, БСФ-001601 від 30.10.2019 на суму 43 302,18 грн, БСФ-001642 від 01.11.2019 на суму 93,00 грн, БСФ-001643 від 01.11.2019 на суму 136,80 грн, та оформлено видаткові накладні РН-0663 від 02.08.2019, РН-0664 від 02.08.2019, РН-0699 від 19.08.2019, РН-0999 від 09.10.2019, РН-1063 від 24.10.2019, РН-1067 від 25.10.2019, РН-1068 від 25.10.2019, РН-1091 від 30.10.2019, РН-1092 від 30.10.2019, РН-1107 від 01.11.2019, РН-1108 від 01.11.2019 відповідно до яких було поставлено Комунальному підприємству «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради товар на загальну суму 765 642,68 грн, що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків від 02.03.2020, довіреностями КП «Запоріжремсервіс» ЗМР та свідчать про отримання товару відповідачем.

У видаткових накладних міститься посилання на спірні договори.

В усіх видаткових накладних у графі одержав міститься підпис представника відповідача з зазначенням його прізвища та довіреності.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин. Доказів укладення будь-якого іншого договору між сторонами не надано.

Статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості отриманого товару є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

З огляду на вищезазначене, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення суми боргу за договором № 759 від 01.07.2019, № 758 від 02.07.2019, № 964 від 19.07.2019, № 1065 від 09.09.2019 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 527,24 грн та 3% відсотків річних в розмірі 5196,37 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур`єр» . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок інфляційних втрат позивачем виконано частково правильно. Так сума інфляційних втрат за листопад 2019 року на суму боргу 246 054,90 грн становить 246,06 грн, сума інфляційних втрат за грудень 2019 року на суму боргу 478 014,00 грн становить - -956,03 грн, нарахування інфляційних втрат за вказані періоди зроблено з урахуванням виконаних поставок товару.

Перевірити правильність розрахунку суми інфляційних втрат на суму боргу 663 090,00 грн за січень 2020 року суду не вдалося, оскільки додаючи до суми боргу, яка утворилась станом на грудень 2019 року - 478 014,00 грн, заборгованості за поставками, які були здійснені в подальшому загальна сума боргу є більшою ніж наведено позивачем у розрахунку 663 090,00 грн, а саме така сума становить 765 642,68 грн. Таким чином суд вважає, що розрахунок суми інфляційних втрат у розмірі 326,18 грн на суму боргу в розмірі 663 090,00 грн на кінець січня 2019 року є безпідставним внаслідок помилковості наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, який виконано без наведених вище вимог законодавства.

Крім того, позивачем у позові наведено розрахунок інфляційних втрат на загальну суму 1572,24 грн, тоді як в прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 572,24 грн. Будь-які уточнення позовних вимог з приводу суми інфляційних втрат, які ТОВ Дунаєвецький арматурний завод просить стягнути з відповідача не надходили. Відтак суд виходить з розміру суми інфляційних втрат визначених в прохальній частині позову - 572,24 грн.

У зв`язку з помилковістю розрахунку інфляційних втрат, суд відмовляє в стягненні інфляційних втрат у розмірі 326,18 грн. Задоволенню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 246,06 грн.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 3% річних за допомогою комп`ютерної програми «Законодавство» , суд приходить до висновку, що розрахунок виконано вірно, відтак вимога в частині стягнення 5196,37 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач у письмовому відзиві зазначив, що позивачем у позові було безпідставно об`єднано декілька вимог, які мають різні підстави виникнення, сумісний розгляд яких перешкоджатиме встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Судом досліджено, що перелічені договори мають однаковий предмет, а саме постачання товару, та однакові умови.

Суд відхиляє заперечення відповідача, з огляду на безпідставність.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

06.07.2020 відповідач надав клопотання про розстрочку виконання судового рішення на 12 місяців шляхом сплати щомісячно заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат рівними частинами до 30 числа кожного місяця починаючи після офіційного закінчення карантину в Україні. Обґрунтовуючи клопотання відповідач посилається на складне фінансове становище підприємства, на підтвердження чого надав відповідну Довідку.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти заявленого клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення.

Розглянувши клопотання Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, виходячи з наступного.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено про те, що Комунальне підприємство Запоріжремсервіс Запорізької міської ради знаходиться в тяжкому фінансовому становищі.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За змістом ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу вказаних процесуальних норм предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов`язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

В даному випадку, жодних документальних доказів на підтвердження своїх доводів в обґрунтування заявленого клопотання про розстрочення судового рішення відповідачем не надано.

Надання розстрочки виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Надана Довідка скрутного фінансового становища підприємства № 1343/01-10 від 17.06.2020 або відсутність грошових коштів для сплати кредиторських зобов`язань не є достатньо обґрунтованою підставою для надання розстрочки виконання рішення.

Будь-яких доказів в обґрунтування необхідності надання відстрочки виконання рішення, ускладнення його виконання або наявності обставин, які роблять неможливим його виконання відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги фінансовий стан обох сторін, строк існування заборгованості перед відповідачем, суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача про надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідач не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних та допустимих доказів в обґрунтування.

Керуючись ст. ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 23-А, ідентифікаційний код юридичної особи 22144952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок «Дунаєвецький арматурний завод» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69Б, ідентифікаційний код юридичної особи 36535168) заборгованість за договорами поставки в розмірі 765 641,88 грн (сімсот шістдесят п`ять тисяч шістсот сорок одна гривня 88 коп), суму 3% річних в розмірі 5196,37 грн (п`ять тисяч сто дев`яносто шість гривень 37 коп), інфляцію в розмірі 246,06 грн (двісті сорок шість гривень 06 коп). Видати наказ.

Стягнути з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 23-А, ідентифікаційний код юридичної особи 22144952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок «Дунаєвецький арматурний завод» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69Б, ідентифікаційний код юридичної особи 36535168) судовий збір у розмірі 11 566,27 грн (одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят шість гривень 27 коп). Видати наказ.

У позові в частині стягнення 326,18 грн інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судом за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст рішення складено 15 липня 2020 року.

Суддя І. С. Горохов