Рішення
від 01.07.2020 по справі 908/1506/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/108/17-12/27/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2020 Справа № 908/1506/17

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1506/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, 24)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд" (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 21-Б)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Запоріжспецсталь" (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 23)

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "М.К.С." (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 56-А)

про стягнення 1 726 670,14 грн.

за участю представників:

від позивача - Іванчук В.Я., довіреність від 30.01.2020, адвокат

від відповідача-1 - не з`явився

від відповідача-2 - не з`явився

від відповідача-3 - не з`явився

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 04.03.2020, 28.04.2020, 20.05.2020, 02.06.2020, 22.06.2020 та 01.07.2020 здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - комплексу Акорд .

Судові засідання 20.05.2020, 02.06.2020, 22.06.2020 проведені в режимі відеоконференції.

СУТЬ СПОРУ

Публічне акціонерне товариство "БАНК ВОСТОК" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 04/2662 від 17.07.2017 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд", Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Запоріжспецсталь", Товариства з обмеженою відповідальністю "М.К.С." про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором № ДК2014-0101 від 04.09.2014 в сумі 1726670,14 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.10.2017 у справі № 908/1506/17 позовні вимоги задоволено повністю, а саме вирішено:

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд", Товариства з обмеженою відповідальністю завод "Запоріжспецсталь", Товариства з обмеженою відповідальністю "М.К.С." 1 726 670,14 грн. заборгованості по кредиту;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд" на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" 8633 грн. 35 коп. судового збору;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю заводу "Запоріжспецсталь" на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" 8633 грн. 35 коп. судового збору;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М.К.С." на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" 8633 грн. 35 коп. судового збору.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю заводу "Запоріжспецсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1506/17 від 05.10.2017 повернуто заявникові без розгляду.

01.12.2017 господарським судом видані відповідні накази на виконання рішення від 05.10.2017 у справі № 908/1506/17.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю завод "Запоріжспецсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1506/17 від 05.10.2017 задоволено, рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1506/17 від 05.10.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд", Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Запоріжспецсталь", Товариства з обмеженою відповідальністю "М.К.С." про стягнення 1726670,14 грн. - відмовлено. Відповідно до вищевказаної постанови суд постановив: судові витрати по справі за подання позовної заяви та проведення експертиз покласти на позивача у справі, стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Запоріжспецсталь" 28490,07 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 908/1506/17 господарським судом був виданий відповідний наказ від 03.10.2019.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" задоволено частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2017 у справі №908/1506/17 скасовано, а матеріали справи №908/1506/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Судом прийнято до уваги, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи відповідно до вимог статті 316 ГПК України.

Скасовуючи рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2017 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 908/1506/17 Верховний суд зазначив, що вважає помилковим висновки апеляційного суду, який, посилаючись на ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку та ч. 4 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", дійшов висновку про те, що оскільки позивач набув права власності на майно, яке було предметом відповідних договорів іпотеки та застави, то зобов`язання відповідача-1 за кредитним договором є повністю виконаним, і позивач (обтяжувач) не вправі пред`являти боржнику інші вимоги, оскільки після завершення позасудового врегулювання наступна вимога позивача (іпотекодержателя) щодо виконання боржником основного зобов`язання за кредитним договором, є недійсною. Верховний суд в постанові від 14.01.2020 зазначив, що положення ст. 33 Закону України "Про іпотеку" узгоджуються з приписами ч. 5 ст. 590 ЦК України, у якій вказано, що якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави. Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" передбачає вирішення сторонами іпотечного договору питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Отже, чинним законодавством України передбачена можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку не тільки одного об`єкта нерухомого майна, а й декількох. У разі перебування в іпотеці декількох об`єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі. Тобто законодавець пов`язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не вказує на те, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі. Верховний суд в постанові виклав наступну правову позицію, а саме: нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення; забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту; внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки або застави шляхом визнання за кредитором права власності на нього, кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов`язання за рахунок іншого виду забезпечення. При цьому Верховний суд зазначив, що недійсними в розумінні ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" є наступні вимоги кредитора до боржника, які залишились невиконаними та виходять за межі інших видів забезпечення основного зобов`язання цим боржником. З огляду на викладене Верховний суд вказав про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав. Разом з тим суд касаційної інстанції зазначив, що вважає передчасними висновки місцевого суду щодо задоволення позову у повному обсязі, оскільки звернення з вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. Зокрема Верховний суд зазначив, що на час звернення з такою вимогою вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі, а право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Суд касаційної інстанції в постанові від 14.01.2020 вказав, що місцевим судом встановлено, що 24.06.2016 заборгованість відповідача-1 за кредитним договором № ДК2014-0101 від 04.09.2014 в позасудовому порядку частково була погашена на загальну суму 2000753,00 грн. (вартість предметів застави та іпотеки), втім місцевий суд достовірно не з`ясував в рахунок погашення якої саме заборгованості було здійснено зарахування вказаної вартості майна, яка заборгованість була розрахована позивачем станом на дату набуття кредитором права власності на заставне та іпотечне майно та які її складові, зокрема, чи було зараховане відповідне заставне та іпотечне майно в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, і якщо так, то за який період, і чи правомірно позивачем було визначено цей період. Без з`ясування вказаних обставин неможливим є визначення залишку непогашеної основної заборгованості позивача за кредитним договором, а відповідно й об`єктивне вирішення даного спору. Оскільки місцевий судом не було встановлено обставини, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, тому рішення місцевого суду не можна визнати обґрунтованим.

07.09.2017 на адресу суду від відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "М.К.С." надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість представника в іншому судовому засідання та відсутність іншого представника.

07.09.2017 на адресу суду від позивача надійшла заява про продовження процесуального строку розгляду справи на підставі ст. 69 ГПК України (в редакції, чинній станом до 15.12.2017).

Ухвалою суду від 07.09.2017 (з урахуванням ухвали суду від 20.09.2017 про виправлення описки) продовжений строк вирішення спору у справі № 908/1506/17 на 15 днів до 06.10.2017, судове засідання відкладено на 26.09.2017 об 11:00.

26.09.2017 на адресу суду від відповідача-2 - ТОВ Завод "Запоріжспецсталь" до початку судом вирішення спору по суті надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №908/1506/17 до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено Запорізьким окружним адміністративним судом у справі №808/465/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім заводу "Запоріжспецсталь" до Приватного нотаріуса Рички Юлії Олександрівни Дніпропетровського міського нотаріального округу, третя особа: ПАТ "Барк Восток" про визнання протиправними та скасування рішення.

26.09.2017 на адресу суду від відповідача - 2 - ТОВ Завод "Запоріжспецсталь" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив та зазначив, що не погоджується з розміром вартості трансформатора, за яким банк (позивач) зарахував часткове погашення заборгованості за кредитним договором № ДК2014-0101 від 04.09.2014, оскільки ціна на зазначений трансформатор була значно заниженою, та зазначає, що якби банк не перешкоджав відповідачу-2 у реалізації трансформатору, то заборгованість за кредитним договором № ДК2014-0101 від 04.09.2014 була б погашена повністю. Також відповідач-2 у відзиві звернув увагу на те, що для отримання власність трансформатора позивачем була використана протизаконна схема, а саме вказує, що ПАТ Банк Восток звернулось до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ ТД Комерц-Гранд , ТОВ завод Запоріжспецсталь , ТОВ М.К.С. , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 200/2107/16-ц). Зазначає, що підсудність справи № 200/2107/16-ц була визначена за місцезнаходженням ОСОБА_2 , який ніби то виступив поручителем за цим договором. Посилаючись на п. 3.1. кредитного договору № ДК2014-0101 від 04.09.2014 відповідач-2 вказує, що ПАТ Банк Восток поклав у справу № 200/2107/16-ц сфальсифікований договір для зміни територіальної підсудності справи. Разом з тим вказує, що Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська постановив ухвалу про забезпечення позову, якою вилучив у ТОВ завод Запоріжспецсталь силовий трьохфазний трансформатор ЄТЦПК 15000/10-УЗ, заводський номер 1133091 та передав позивачу на відповідальне зберігання, ця ухвала була терміново виконана. При цьому зазначає, що 06.07.2016 Апеляційний суд Дніпропетровської області скасував ухвалу Бабушкінського районного суда м. Дніпропетровська від 16.02.2016, ПАТ Банк Восток відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, однак у повороті виконання рішення ТОВ завод Запоріжспецсталь було відмовлено - трансформатор залишився у позивача.

Ухвалою суду від 26.09.2017 клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі №908/1506/17 відхилено, відкладений розгляд справи на 05.10.2017 о 10:00.

05.10.2017 до суду від позивача надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

05.10.2017 на адресу суду від відповідача-2 надійшло клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи, проведення якої останній пропонує доручити ТОВ Регіональне судово-експертне бюро , просить на вирішення експертів поставити наступне питання: Яка ринкова вартість трансформатора силового трьохфазного ЕТЦПК 15000/10-УЗ, 2010 року випуску, який знаходиться в робочому стані, станом на 24.04.2016 року з урахуванням його зносу?

Вказане клопотання було розглянуте судом та відхилене, про що зазначено в рішенні суду від 05.10.2017 в даній справі.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, розгляд справи здійснюється за правилами нової редакції ГПК України, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2020 матеріали справи № 908/1506/17 передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2020 прийнято справу № 908/1506/17 на новий розгляд, присвоєно справі номер провадження 4/108/17-12/27/20, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 04.03.2020 о 15:45.

02.03.2020 на адресу суду від відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю завод "Запоріжспецсталь" надійшли пояснення, в яких останній зазначає наступне:

- на підставі рішення засідання правління ПАТ Банк Восток , оформленого протоколом № 54 від 24.06.2016 банк, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ДК2014-0101 від 04.09.2014, прийняв у власність трансформатор силовий трьохфазний ЭТЦПК 15000/10-УЗ, заводський номер 1133091, який був предметом застави за договором застави № ДК2014-0101/О від 04.09.2014 та нежиле приміщення, підвалу та першого поверху № 74 літера А-3, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 10, площею 176,3 кв.м.;

- відповідно до протоколу № 56 засідання правління ПАТ Банк Восток від 01.07.2016 було здійснено облік набутого у власність майна за ціною, визначеною СОД ПП Діалог ;

- отже, після звернення стягнення на майно позивач зарахував у якості погашення боргу суму в розмірі 2000753,00 грн.;

- однак при розгляді цієї справи не було враховано, що позивач безпідставно зарахував отримані від звернення стягнення грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочені кредитні кошти в сумі 599504,75 грн.;

- про зарахування позивачем саме на вказану позицію грошових коштів, отриманих від звернення стягнення на майно, свідчить сам розрахунок заборгованості за кредитним договором № ДК2014-0101 від 04.09.2014 станом на 14.07.2017;

- починаючи з 24.07.2015, у зв`язку з пред`явленням позивачем вимоги про дострокове повернення кредиту, у основного боржника ТОВ ТД Комерц-Гранд виник обов`язок повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами;

- припис абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування;

- право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання;

- в нашому випадку строк кредитування, з урахуванням пред`явленої банком вимоги про дострокове повернення кредиту, сплив 24 липня 2015 року, це значить, що банк мав право нараховувати відсотки (21% річних) за користування кредитом лише до 24.07.2015 року, після цієї дати інтереси банку підлягали захисту в порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України;

- кредитний договір № ДК2014-0101 від 04.09.2014 не містить в собі положень, які б встановлювали розмір відсотків на випадок порушення умов кредитного договору;

- з розрахунку, який був доданий позивачем до позову, вбачається, що ним були нараховані відсотки за період з 09.09.2014 по 26.07.2015 на суму 290255,00 грн., остаточно заборгованість по цій позиції була закрита 01.07.2016 у розмірі 182005,00 грн.;

- розрахунок же суми відсотків за простроченими кредитними коштами за період з 30.04.2015 по 30.06.2016 на суму 599504,75 грн. є незаконним, оскільки розмір відсотку на випадок порушення умов договору умовами договору не передбачений;

- з огляду на вказане позивач не мав права нараховувати проценти до повного погашення заборгованості за кредитом, отже, грошові кошти, які надійшли від звернення стягнення на заставлене майно і які позивач зарахував в рахунок погашення процентів, нарахованих на період після припинення договору в сумі 599504,75 грн., повинні були бути зараховані в рахунок погашення 1726670,14 грн. - за кредитом;

- отже, сума заборгованості за кредитом є меншою на 599504,75 грн.;

- банк звернув стягнення на трансформатор і при чому зарахував його за ціною, що значно занижена - 498648,00 грн. з ПДВ;

- відповідно до п. 1.5. договору застави № ДК2014-0101 від 04.09.2014 ринкова вартість предмета застави становила 1668333,00 грн.;

- вказує, що після того, як банком були пред`явлені вимоги до відповідача-2, підприємством було прийнято рішення про продаж трансформатору, та знайдено покупця цього трансформатору за 6750000,00 грн.;

- станом на 2013 рік згідно листа заводу-виробника вартість трансформатора становила 3840000,00 грн.;

- відповідно до листа УкрНИИЕлектротерм вартість подібного трансформатора становить 15702000,00 грн.;

- повністю не згоден з розміром вартості трансформатора, за яким банк зарахував часткове погашення заборгованості. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Безпосередньо в судовому засіданні 04.03.2020 представник позивача надав суду письмові пояснення від 04.03.2020, в яких зазначає, що в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, нарахованих з 24.07.2015 по 30.06.2016, за рахунок набуття банком права власності на заставне та іпотечне майно 24.06.2016 було погашено 584368,13 грн., що підтверджується довідкою банку вих. № 10/2211 від 02.03.2020 та відповідними розрахунками заборгованості за кредитним договором, наявними в матеріалах справи. Вказує, що позовні вимоги банку за висновками суду касаційної інстанції мають бути задоволені частково, за вирахуванням помилково нарахованих та погашених процентів за кредитним договором за період з 24.07.2015 по 30.06.2016 в сумі 584368,13 грн. Позивач зазначає, що заборгованість за кредитним договором № ДК2014-0101 від 04.09.2014 на 14.07.2017 за висновками Верховного Суду має складати різницю заборгованості, заявленої в позовній заяві в сумі 1726670,14 грн. - вирахуванням помилково нарахованих і погашених процентів за період з 24.07.2015 по 30.06.2016 в сумі 584368,13 грн., а саме 1726670,14 грн. - 584368,13 грн. = 1142302,01 грн.

Ухвалою суду від 04.03.2020 відкладено підготовче засідання на 19.03.2020 об 11:00.

18.03.2020 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення від 12.03.2020, в яких зазначає наступне:

- підписання договору застави відповідачем 2 - ТОВ Завод Запоріжспецсталь свідчить про його обізнаність щодо ринкової вартості предмету застави на момент укладення договору застави та його згодою з даною оцінкою, крім того вказана оцінка предмету застави проводилась саме на замовлення ТОВ Завод Запоріжспецсталь та надавалась до банку безпосередньо заставодавцем;

- посилання ТОВ Завод Запоріжспецсталь на лист заводу-виробника, згідно якого станом на 2013 рік вартість трансформатору становила 3840000,00 грн. є безпідставним, як і посилання на лист УкрНИИЕлектротерм, відповідно до якого вартість подібного трансформатору становить 15702000,00 грн., адже наразі ані теоретично, ані практично неможливо визначити якої марки, моделі та чийого виробництва передавався в заставу банку трансформатор, що виступав предметом застави;

- трансформатору силового трьохфазного ЭТЦПК 15000/1000 УЗ, заводський номер 1133091, 2010 року випуску, який виступав предметом застави за договором застави не існує в природі, і він ніколи не виготовлявся, тому будь-які листи заводу-виробника та/або УкрНИИЕлектротерм щодо вартості неіснуючого трансформатору, які надані ТОВ Завод Запоріжспецсталь не можуть прийматися до уваги судом;

- суд апеляційної інстанції та суд касаційної інстанції не вбачали підстав для перегляду рішення суду першої інстанції та/або можливості відмовити у задоволенні позовних вимог банку виходячи з необхідності встановлення розміру вартості трансформатора (заставного майна), за яким банк зарахував часткове погашення заборгованості за кредитним договором;

- будь-які посилання відповідача-2 на необхідність відмови у задоволенні позовних вимог банку на підставі заниження вартості трансформатору, який виступав предметом застави за договором застави є необґрунтованими.

19.03.2020 на адресу суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із запровадження карантину у м. Запоріжжі.

Ухвалою суду від 19.03.2020 відкладено підготовче засідання на 13.04.2020 о 15:15.

01.04.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій останній просить суд підготовче засідання проводити без участі представника позивача та не заперечує проти переходу до розгляду справи по суті.

03.04.2020 на адресу суду від відповідача-2 надійшла заява, в якій останній просить суд провести судове засідання за відсутності його представника, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на іншу дату з урахуванням терміну дії карантину.

Ухвалою суду від 13.04.2020 відкладено підготовче засідання на 28.04.2020 о 14:15.

27.04.2020 на електронну адресу суду без електронного цифрового підпису від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, в якому останній просить суд справу не розглядати за відсутності представника підприємства, відкласти судове засідання, а також просить врахувати термін дії карантину при призначенні справи до слухання.

Ухвалою суду від 28.04.2020 закрито підготовче провадження у справі № 908/1506/17 та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2020 о 14:45.

Ухвалою від 18.05.2020 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" про проведення судового засідання 20.05.2020 о 14:45 в режимі відеоконференції у справі № 908/1506/17 поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

В судових засіданнях 20.05.2020 та 02.06.2020 судом оголошено перерви в розгляді справи по суті до 02.06.2020 об 11:00 та до 22.06.2020 об 11:00, про що винесені ухвали.

Ухвалою суду від 22.06.2020 відкладений розгляд справи на 01.07.2020 о 16:00.

В судове засідання 01.07.2020 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 в судове засідання 01.07.2020 не з`явилися.

Представник відповідача-2 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

На адресу суду від відповідача-1 надійшли повідомлення пошти з позначками "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" (немає договору), "адресат відсутній", "за закінченням терміну зберігання".

На адресу суду від відповідача-3 надійшли повідомлення пошти з позначкою "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" № 755-IV від 15.05.2003).

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача-1 відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 21-Б, місцезнаходження відповідача-3 відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 56-А (том1, а.с. 98, 102, 128).

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 242 ГПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Частиною 6 (пунктами 4, 5) ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідача-1 та відповідача-3 було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання 01.07.2020 представників відповідачів-1, 2, 3, належним чином повідомлених про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без їх участі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги пояснення представника позивача, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 04.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк Восток", далі Банк, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд", далі Позичальник (відповідач-1), був укладений кредитний договір № ДК2014-0101, далі кредитний договір, відповідно до п. 1.1. якого Банк відповідно до умов цього Договору зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти (Кредит) шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 3000000,00 грн., а Позичальник зобов`язується сплатити за користування кредитом проценти та повернути Кредит у порядку і в строки, визначені цим договором.

Згідно із п. п. 1.3., 1.4. кредитного договору проценти за користування Кредитом згідно цього Договору нараховуються за ставкою 21 (двадцять один) процент річних. Процентна ставка за цим Договором є фіксованою. Кредит має бути повернутий Позичальником не пізніше 03 вересня 2015 року, проте термін повернення кредиту може змінюватися згідно умов цього договору.

03.04.2015 до вказаного кредитного договору між позивачем та відповідачем-1 укладена додаткова угода до кредитного договору, якою було змінено графік зміни ліміту кредитної лінії. Разом з тим, умовами додаткової угоди від 03.04.2015 сторони домовились доповнити розділ 2 кредитного договору пунктом 2.6., виклавши його в наступній редакції: 2.6. За зміну основних умов кредитування згідно додаткової угоди від 03 квітня 2015 року до Договору, Позичальник сплачує на користь Банку комісію в розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень 00 копійок. Комісія нараховується 03.04.2015 р. та сплачується Позичальником в день її нарахування. В разі прострочення сплати комісії, заборгованість переноситься на рахунки обліку прострочених комісій .

Умовами п. п. 2.1., 2.2., 2.4. (п.п. 2.4.1, 2.4.2., 2.4.3.) кредитного договору передбачено, що за підготовку та оформлення цього договору Позичальник сплачує на користь Банку комісію у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень 00 копійок. Комісія нараховується в день надання першого траншу Кредиту згідно цього Договору та сплачується Позичальником в день нарахування. За надання Кредиту Позичальник сплачує Банку комісію 0,2 процента від максимального ліміту кредитної лінії, вказаного в пункті 1.1. Договору. Комісія нараховується в день надання першого траншу Кредиту за цим Договором, та сплачується Позичальником в день нарахування. За здійснення моніторингу застави, яка є забезпеченням зобов`язань за цим Договором, Позичальник сплачує комісію у такому розмірі:

- за моніторинг предмету застави товарів в обороті/переробці 300,00 (триста) гривень, в т.ч. ПДВ, за одним Договором застави;

- за моніторинг іпотеки 300,00 (триста) гривень, в т.ч. ПДВ, за одним Договором іпотеки;

- за моніторинг застави обладнання/транспортних засобів 300,00 (триста) гривень, в т.ч. ПДВ, за одним Договором застави.

Пунктом 2.5. кредитного договору визначено, що всі комісії, сплата яких передбачена цим розділом Договору, сплачуються на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ БАНК ВОСТОК , м. Дніпропетровськ, МФО 307123.

Згідно із п. 4.2., 4.3. кредитного договору для обліку заборгованості Позичальника за Кредитом згідно цього Договору відкривається кредитний рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ БАНК ВОСТОК , м. Дніпропетровськ, МФО 307123 (далі - кредитний рахунок). Кредит може бути наданий Позичальникові шляхом оплати платіжних документів Позичальника безпосередньо з кредитного рахунку або шляхом переказу на поточний рахунок Позичальника. Датою надання Кредиту вважається дата відображення Банком операції з надання траншу Кредиту на кредитному рахунку.

Відповідно до п. 4.6. кредитного договору зобов`язання Позичальника по погашенню Кредиту вважаються дотриманими, якщо протягом строку дії цього Договору заборгованість за Кредитом не перевищує чинного ліміту кредитної лінії, визначеного Графіком, а також станом на кінець операційного дня Банку, який є терміном повернення Кредиту, заборгованість за Кредитом відсутня.

Умовами п. 4.7. та п.п. 4.7.1 кредитного договору сторони обумовили, що термін повернення Кредиту визначається п. 1.4. цього договору, крім наступних випадків: в разі звернення Банку до Позичальника з вимогою про дострокове повернення Кредиту в порядку, визначеному п. 4.9. цього договору, термін повернення Кредиту вважається таким, що настав на одинадцятий календарний день від дати направлення Банком Позичальникові вимоги про дострокове повернення Кредиту. Датою направлення вимоги вважається дата подання оператору зв`язку відповідного поштового відправлення/телеграми або дата отримання зазначеної вимоги Банку представником позичальника під розписку.

Відповідно до п. 4.9. (п.п. 4.9.1., 4.9.2.) кредитного договору вимога про дострокове повернення Кредиту направляється Банком Позичальникові у письмовій формі, із зазначенням підстав для її направлення. За згодою сторін вимога про дострокове повернення Кредиту може бути направлена Позичальникові при настанні хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

- Позичальник прострочив сплату процентів по Кредиту;

- Позичальник не забезпечує зниження ліміту кредитної лінії відповідно до Графіку.

Умови та порядок сплати процентів за користування Кредитом визначені розділом 5 кредитного договору, а саме в п. 5.1. - 5.5.

Пунктами 4.12., 4.13. кредитного договору сторони визначили, що погашення Кредиту здійснюється з дотриманням вимог п. 4.13. та п. 4.14. цього Договору. Сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості за цим договором:

- в першу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування Кредитом;

- в другу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими відповідно до умов цього договору комісіями;

- в третю чергу погашається строкова заборгованість за нарахованими процентами за користування Кредитом;

- в четверту чергу погашається строкова заборгованість за нарахованими відповідно до умов цього договору комісіями;

- в п`яту чергу погашається прострочена заборгованість за Кредитом;

- в шосту чергу погашається строкова заборгованість за Кредитом;

- в сьому чергу погашається заборгованість за неустойкою, обчислена Банком. Належність заборгованості Позичальника до строкової та простроченої визначається Банком самостійно на підставі цього Договору та чинного законодавства.

Умовами п. 9.3. кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що Банк має право вимагати від Позичальника дострокового погашення Кредиту згідно п.п. 4.7., 4.9. цього Договору.

Згідно із п. 15.2. кредитного договору цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Пунктом 3.1. кредитного договору (п.п. 3.1.1., 3.1.2, 3.1.5, 3.1.6.) сторони визначили, що в якості забезпечення виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, неустойки, а також витрат, пов`язаних із здійсненням стягнення з Позичальника заборгованості за цим договором укладається:

- договір іпотеки комерційної нерухомості, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, проспект Металургів, буд. 10, приміщення 74. Площа - 176,3 кв.м. Власник - ТОВ Мегатранс (ЄДРПОУ 25481928). Договір іпотеки має бути укладений до надання першого траншу Кредиту.

- договір застави трансформатора силового трифазного ЭТЦПК 15000/10-УЗ, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 23. Власник - ТОВ Завод Запоріжспецсталь (ЄДРПОУ 36836387). Договір застави має бути укладений до надання першого траншу Кредиту.

- договір поруки з ТОВ М.К.С. код ЄДРПОУ 35366469. Договір поруки має бути укладений до надання першого траншу Кредиту.

- договір поруки з ТОВ Завод Запоріжспецсталь , код ЄДРПОУ 36836387. Договір поруки має бути укладений до надання першого траншу Кредиту.

З метою забезпечення виконання ТОВ "ТД Комерц-Гранд" зобов`язань перед позивачем за кредитним договором були укладені наступні договори.

04.09.2014 між ПАТ "Банк Восток", далі Кредитор, та ТОВ Завод "Запоріжспецсталь", далі Поручитель (відповідач-2), був укладений договір поруки № ДК2014-0101/П1, далі Договір поруки 1, відповідно до п. 1.1. якого (в редакції додаткової угоди від 03.04.2015 до договору поруки № ДК2014-0101/П1) Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ "ТД Комерц-Гранд", ідентифікаційний код 38191426, всіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору № ДК2014-0101 від 04.09.2014 (далі - Кредитний договір) зі змінами та доповненнями внесеними згідно додаткової угоди від 03.04.2015 до кредитного договору № ДК2014-0101 від 04.09.2014, як існуючих на дату укладання договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому.

04.09.2014 між ПАТ "Банк Восток", далі Кредитор, та ТОВ "М.К.С.", далі Поручитель (відповідач-3) був укладений договір поруки № ДК2014-0101/П2, далі Договір поруки 2, відповідно до п. 1.1. якого (в редакції додаткової угоди від 03.04.2015 до договору поруки № ДК2014-0101/П2) Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ "ТД Комерц-Гранд" ідентифікаційний код 38191426, всіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору № ДК2014-0101 від 04.09.2014 (далі - Кредитний договір) зі змінами та доповненнями внесеними згідно додаткової угоди від 03.04.2015 до кредитного договору № ДК2014-0101 від 04.09.2014, як існуючих на дату укладання договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому.

Згідно із п. 1.3., 1.4. Договорів поруки 1 та 2 Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Позичальник, зокрема за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату неустойки згідно з умовами Кредитного договору, проте максимальний обсяг відповідальності Поручителя за договором складає 3630000,00 грн. Відповідальність Поручителя і Позичальника є солідарною.

Пунктами 2.2. Договорів поруки 1 та 2 передбачено, що у разі невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором, Кредитор має право пред`явити безпосередньо до Поручителя свої вимоги. Під пред`явленням вимоги Кредитора до Поручителя сторони розуміють як направлення письмової вимоги Поручителю, так і звернення з відповідним позовом до суду. Обов`язок Поручителя виконати зобов`язання Позичальника за Кредитним договором виникає в перший день прострочення виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором.

За умовами п. 2.3. Договорів поруки 1 та 2 Поручитель зобов`язаний виконати свої зобов`язання перед Кредитором шляхом внесення суми заборгованості Позичальника за Кредитним договором на рахунки Кредитора (для з`ясування рахунків Поручитель звертається у ПАТ БАНК ВОСТОК , в т.ч. у його відділення).

Відповідно до п. 6.3. Договорів поруки 1 та 2 порука припиняється по спливу п`яти років від дати настання остаточного терміну повернення кредиту згідно Кредитного договору.

04.09.2014 між ПАТ "Банк Восток", далі Заставодержатель, та ТОВ Завод "Запоріжспецсталь", далі Заставодавець, був укладений договір застави №ДК2014-0101/О, далі Договір застави, відповідно до п. 1.1. якого (в редакції додаткової угоди від 03.04.2015 до Договору застави) Заставодавець передає в заставу Заставодержателю рухоме майно, вказане у п. 1.2. цього договору, для забезпечення вимог Заставодержателя, що випливають з кредитного договору № ДК2014-0101 від 04.09.2014 зі змінами та доповненнями внесеними згідно додаткової угоди від 03.04.2015 до кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені протягом строку дії кредитного договору № ДК2014-0101 від 04.09.2014 (надалі - "Основний договір"), укладеного між Заставодержателем та Позичальником, за умовами якого Заставодержатель надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом 3000000,00 грн., на строк по 03.09.2015, зі сплатою Позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 21% процент річних, а також зі сплатою комісій, неустойки згідно умов Основного договору.

Заставою за цим договором також забезпечуються вимоги Заставодержателя щодо відшкодування витрат, пов`язаних із пред`явленням вимоги за Основним договором, зверненням стягнення на предмет застави, витрат на утримання і збереження предмета застави, збитків, завданих порушенням умов договору та/або порушенням зобов`язань за Основним договором, неустойки, що підлягає сплаті за порушення умов цього договору. У відповідності до даного Договору Заставодержатель має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Основним договором та/або Заставодавцем цим договором отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна, вказаного у п. 1.2. цього договору, переважно перед іншими кредиторами Заставодавця, у порядку, встановленому цим договором.

Відповідно до додатку №1 до Договору застави ТОВ Завод "Запоріжспецсталь" передав в заставу Банку рухоме майно, а саме: Трансформатор силовий трьохфазний ЭТЦПК 15000/10-УЗ, заводський номер 1133091, що зберігається за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 23.

Згідно із п. 5.2., 5.3. Договору застави звернення стягнення на предмет застави за цим договором на розсуд Заставодержателя здійснюється в позасудовому порядку або на підставі рішення суду. В разі звернення стягнення у позасудовому порядку на предмет застави, Заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави:

- передача предмету застави у власність Заставодержателя в рахунок виконання зобов`язань за Основним договором;

- продаж Заставодержателем предмету застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем або на публічних торгах.

Пунктом 6.1. Договору застави визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання усіх зобов`язань за Основним договором (з врахуванням всіх додаткових угод до нього), а також виконання усіх зобов`язань Заставодавця за цим договором та всіма додатковими угодами до нього.

04.09.2014 між ПАТ "Банк Восток", далі Іпотекодержатель, та ТОВ "Мегатранс", далі Іпотекодавець, був укладений іпотечний договір №ДК2014-0101/И,, далі Іпотечний договір, посвідчений Петрушенко Т.І., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області за реєстровим №1130, за яким ТОВ "Мегатранс" передало в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, підвалу та першого поверху № 74 (сімдесят чотири), літера А-3, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, будинок 10 (десять) площею 176,3 кв.м., далі Предмет іпотеки.

До Іпотечного договору був укладений договір про внесення змін та доповнень № 1 від 03.04.2015.

Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень № 1 від 03.04.2015) Іпотекодавець надає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, вказане у п. 1.2. цього договору, для забезпечення вимог Іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № ДК2014-0101 від 04.09.2014 зі змінами та доповненнями, внесеними згідно додаткової угоди від 03.04.2015 до кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені протягом строку дії кредитного договору № ДК2014-0101 від 04.09.2014 (далі - Основний договір ), укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником, за умовами якого Іпотекодержатель надає Позичальнику кредитом шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 3 000 000,00 гривень, на строк по 03 вересня 2015 року, зі сплатою Позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 21% процент річних, а також зі сплатою комісій, неустойки згідно умов Основного договору.

Іпотекою за цим договором також забезпечуються вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов`язаних із пред`явленням вимоги за Основним договором, зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням умов договору та/або порушенням зобов`язань за Основним договором, неустойки, що підлягає сплаті за порушення умов цього договору. У відповідності до даного Договору Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Основним договором та/або Іпотекодавцем за цим договором отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна, вказаного у п. 1.2. цього договору, переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця, у порядку, встановленому цим договором.

Умовами п. 3.1.9. (п.п. 3.1.9.1.) Іпотечного договору передбачено право Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у наступних випадках, зокрема: коли термін виконання зобов`язань по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за кредитом та/або комісії та/або неустойки згідно Основного договору чи неустойки згідно цього договору настав, проте зобов`язання залишається невиконаним.

Пунктами 5.1.1., 5.1.2., 5.1.4. (п.п. 5.1.4.1., 5.1.4.2. 5.1.4.3.) Іпотечного договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом:

- переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку ;

- продажу предмету іпотеки будь-якій особі шляхом укладення договору купівлі-продажу від свого імені на підставі цього договору у порядку ст. 38 Закону України Про іпотеку . За згодою сторін, дане застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя має силу договору про задоволення вимог Іпотекодержателя. Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки здійснюється в такому порядку:

1) В разі застосування даного способу звернення стягнення на предмет іпотеки цей договір є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки та є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки. В разі обрання Іпотекодержателем даного способу звернення стягнення на предмет іпотеки, право власності на предмет іпотеки переходить до Іпотекодержателя у порядку, визначеному цим застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя і не потребує додаткового оформлення угод між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем.

2) Обравши даний спосіб звернення стягнення, Іпотекодержатель направляє Іпотекодавцю та Позичальнику вимогу про усунення порушення у відповідності до ст. 35 Закону України Про іпотеку . Якщо після спливу 30-ти календарних днів (якщо більш тривалий термін не встановлений самою вимогою) від дати отримання Іпотекодавцем та Позичальником зазначеної вимоги про усунення порушення така вимога не виконана, то Іпотекодержатель продовжує звернення стягнення на предмет іпотеки.

3) Після спливу 30-ти календарних днів (якщо більш тривалий термін не встановлений самою вимогою) від дати отримання Іпотекодавцем та Позичальником вимоги про усунення порушення, направленої згідно п. 5.1.4.2. цього договору, Іпотекодержатель замовляє в суб`єкта оціночної діяльності, якого обирає на власний розсуд, оцінку предмета іпотеки. Ринкова вартість, визначена оцінювачем, є вартістю, за якою Іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки.

Згідно з п. 6.1. Іпотечного договору цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання усіх зобов`язань за Основним договором (з врахуванням всіх додаткових угод до нього), а також виконання усіх зобов`язань Іпотекодавцем за цим договором та всіма договорами про внесення змін і доповнень до нього.

Позивач в позові вказує, що зобов`язання щодо надання кредитних коштів Позичальнику за кредитним договором № ДК2014-0101 від 04.09.2014 виконані у повному обсязі, однак ТОВ "ТД Комерц-Гранд" (відповідачем-1) було порушено умови п. 4.6. кредитного договору, та станом на 10.07.2015 прострочена заборгованість відповідача-1 за кредитним договором становила: 485613,39 грн. - заборгованість за простроченою частиною кредиту; 162610,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами; 7926,30 грн. - заборгованість за відсотками за простроченими кредитними коштами; 29930,81 грн. - пеня за прострочку кредиту; 9275,41 грн. - пеня за прострочку сплати відсотків.

Матеріали справи свідчать, що 13.07.2015 Банк направив Позичальнику вимогу за вих. № 04/3219 від 10.07.2015 про дострокове повернення кредиту згідно із п.п. 4.7., 4.9. кредитного договору, що підтверджується фіскальним чеком від 13.07.2015 та описом вкладення в цінний лист, скріплений штемпелем поштового зв`язку за 13.07.2015 (том 1, а.с. 49, 50), яка була отримана ТОВ "ТД Комерц-Гранд" (відповідачем-1, позичальником) - 17.07.2015 (том 1, а.с. 48), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, в силу умов п. 4.7.1. кредитного договору термін повернення кредиту вважається таким, що настав 24.07.2015 (на одинадцятий календарний день від дати направлення банком відповідачу-1 вимоги про дострокове повернення кредиту).

Позивач в позовній заяві зазначає, що станом на 27.07.2015 вимога про дострокове повернення кредиту відповідачем-1 виконана не була та заборгованість за кредитним договором становила: 2945613,39 грн. - заборгованість за кредитом; 202296,44 грн. - заборгованість за відсотками; 300,00 грн. - заборгованість за комісіями; 61667,53 грн. - пеня за кредитом, всього заборгованість - 3 209 877,36 грн.

28.07.2015 Банк, враховуючи п. 2.2. Договорів поруки 1 та 2, направив відповідачу-2 та відповідачу-3 вимоги (за вих. № 04/3570 та вих. № 04/3571) про усунення порушень, у яких просив поручителів здійснити повне погашення заборгованості за кредитним договором, протягом 10-и календарних днів з дати отримання даної вимоги. Також поручителів було повідомлено, що у разі невиконання даних вимог протягом 10-и календарних днів з дати її отримання Банк буде вимушений звернутися з відповідним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів або задовольнити свої вимоги у інший спосіб, передбачений договорами поруки. Факт направлення Банком Поручителям вказаних вимог підтверджується описами вкладення у цінні листи, які містяться у справі (том 1, а.с. 53, 56).

Матеріали справи свідчать, що Банк направив на адресу відповідача-2 (Заставодавцю) повідомлення про порушення забезпеченого зобов`язання вих. № 04/3572 від 28.07.2015, в якому просив виконати зобов`язання за кредитним договором як заставодавцем або передати предмет застави у володіння Банку.

В подальшому, на підставі протоколу № 54 засідання Правління ПАТ "Банк Восток" від 24.06.2016 Банк, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ДК2014-0101 від 04.09.2014, прийняв у власність Трансформатор силовий трьохфазний ЭТЦПК 15000/10-УЗ, заводський номер 1133091, який був предметом застави за договором застави № ДК2014-0101/О від 04.09.2014, та нежиле приміщення, підвалу та першого поверху № 74 (сімдесят чотири), літера А-3, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, будинок 10 (десять), площею 176,3 кв.м, яке було предметом іпотечного договору №ДК2014-0101/И від 04.09.2014.

Так, відповідно до Звіту про ринкову вартість, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ПП "Діалог", станом на 24.06.2016 ринкова вартість трансформатора силового трьохфазного ЭТЦПК-1500/10-УЗ заводський номер 1133091 становила 498648,00 грн. з ПДВ (том 2, а.с. 130-132).

Згідно зі Звітом про ринкову вартість, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ПП "Діалог", станом на 24.06.2016 ринкова вартість нежилого приміщення, підвалу та першого поверху № 74 (сімдесят чотири), літера А-3, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, будинок 10 (десять), площею 176,3 кв.м. становила 1502105,00 грн. з ПДВ (том 2, а.с. 126-129).

Відповідно до Протоколу № 56 засідання Правління ПАТ "Банк Восток" від 01.07.2016 було здійснено облік набутого у власність майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності ПП "Діалог", а саме:

- Трансформатор за ціною 498648,00 грн. з ПДВ;

- нежиле приміщення за ціною 1502105,00 грн. з ПДВ.

Посилаючись на те, що станом на 14.07.2017 заборгованість за кредитним договором, з урахуванням часткового погашення за рахунок набуття банком у власність заставного та іпотечного майна, становить 1726670,14 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом про солідарне стягнення вказаної заборгованості з відповідача-1, як з боржника, та з відповідача-2 та відповідача-3, як з поручителів за відповідними договорами поруки.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами був укладений кредитний договір, виконання зобов`язань за яким було забезпечено договорами поруки, договором застави та іпотечним договором. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 1054 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Згідно із приписами ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави про позику та договір позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1056 1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відсотки за грошовими зобов`язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором, на підставі ч. 3 ст. 198 ГК України.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частинами 1, 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому, відповідно до приписів ст. 543 ЦК України кредитору надано право вимоги виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від кожного окремо. Частиною 2 вказаної статті також визначено, що кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредитору надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

Пунктом 4.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають із кредитних договорів" передбачено, що в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Частиною 4 ст. 543 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов кредитного договору Банк видав Позичальнику (відповідачу-1) кредитні кошти на загальну суму 3000000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку за період з 04.09.2014 по 14.07.2017 (том 1, а.с. 61-62).

Позичальник за умовами кредитного договору зобов`язаний повернути Кредит у порядку та на умовах, визначених розділом 1 та розділом 4 цього договору (п. 8.2. кредитного договору). При цьому в пункті 1.2. кредитного договору зазначений Графік зміни ліміту кредитної лінії.

Втім, позичальник (відповідач-1) порушив умови кредитного договору в частині здійснення погашення кредитних коштів за вказаним Графіком, у зв`язку з чим 13.07.2015 Банк звернувся до останнього з вимогою про дострокове повернення кредиту за вих. № 04/3219 від 10.07.2015.

Отже, у зв`язку із зверненням Банком до позичальника з вимогою про дострокове повренення кредиту, строк повернення останнім боргу за тілом кредиту, процентів, комісії та пені настав 24.07.2015.

Докази у справі свідчать, що позичальником (відповідачем-1) було здійснено часткове погашення заборгованості за тілом кредиту, а саме 12.05.2015 на суму 44000,00 грн. (том 1, а.с. 84).

З урахуванням вказаного часткового погашення, борг відповідача-1 за тілом кредиту складає 2956000,00 грн.

З наданих позивачем до матеріалів справи розрахунків суми відсотків за користування кредитними коштами вбачається, що за період дії кредитного договору Банком були нараховані відсотки за користування кредитними коштами за період з 09.09.2014 по 26.07.2015 на загальну суму 531871,67 грн. (з якої 290255,00 грн. - прострочені відсотки) та відсотки за простроченими кредитними коштами за період з 30.04.2015 по 30.06.2016 на загальну суму 599504,75 грн. (прострочені відсотки).

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, звернення з вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору.

На час звернення з такою вимогою вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі, а право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Отже, оскільки термін повернення кредиту вважається таким, що настав 24.07.2015, відтак з 24.07.2015 право Банка нараховувати передбачені кредитним договором проценти припиняється.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що правомірним є нарахування Банком процентів за користування кредитними коштами до 23.07.2015 включно.

З розрахунку, наданого позивачем вбачається, що відсотки за простроченими кредитними коштами за період з 30.04.2015 по 30.06.2016 на загальну суму 599504,75 грн. (прострочені відсотки) були нараховані Банком саме за невиконання Позичальником обов`язку забезпечити зниження ліміту кредитної лінії відповідно до Графіку, встановленого кредитним договором.

Проте, нарахування Банком прострочених процентів в сумі 599504,75 грн. суперечить умовам п. 5.4. кредитного договору, оскільки у вказаному пункті кредитного договору зазначено наступне: Якщо проценти нараховуються за користування Кредитом, термін повернення якого настав , то такі проценти є простроченими з моменту нарахування (при цьому, дане правило застосовується лише при нарахуванні процентів за користування кредитом після настання терміну повернення всієї суми Кредиту та не застосовується при невиконанні Позичальником обов`язку забезпечити зниження кредитної лінії відповідно до Графіку ).

Враховуючи звернення Банку до Позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту, що в свою чергу змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору, термін повернення кредиту вважається таким, що настав 24.07.2015, а з 24.07.2015 право Банка нараховувати передбачені кредитним договором проценти припиняється, відтак нарахування Банком прострочених процентів за період з 30.04.2015 по 30.06.2016 на загальну суму 599504,75 грн. є неправомірним та суперечить умовам п. 5.4. кредитного договору.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи виписок банку по особовому рахунку, вбачається, що відповідачу-1 були нараховані проценти за користування кредитними коштами, а саме:

- 30.09.2014 нараховані проценти за період з 04.09.2014 по 30.09.2014 на суму 26366,67 грн.;

- 31.10.2014 нараховані проценти за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 на суму 54250,00 грн.;

- 11.11.2014 нараховані проценти за період з 01.11.2014 по 11.11.2014 на суму 19250,00 грн.;

- 17.11.2014 нараховані проценти за період з 12.11.2014 по 17.11.2014 на суму 10500,00 грн.;

- 28.11.2014 нараховані проценти за період з 18.11.2014 по 30.11.2014 на суму 22750,00 грн.;

- 31.12.2014 нараховані проценти за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 на суму 54250,00 грн.;

- 13.01.2015 нараховані проценти за період з 01.01.2015 по 13.01.2015 на суму 22750,00 грн.;

- 30.01.2015 нараховані проценти за період з 14.01.2015 по 31.01.2015 на суму 31500,00 грн.;

- 06.02.2015 нараховані проценти за період з 01.02.2015 по 06.02.2015 на суму 10500,00 грн.;

- 09.02.2015 нараховані проценти за період з 07.02.2015 по 09.02.2015 на суму 5250,00 грн.;

- 11.02.2015 нараховані проценти за період з 10.02.2015 по 11.02.2015 на суму 3500,00 грн.;

- 18.02.2015 нараховані проценти за період з 12.02.2015 по 18.02.2015 на суму 12250,00 грн.;

- 27.02.2015 нараховані проценти за період з 19.02.2015 по 28.02.2015 на суму 17500,00 грн.;

- 31.03.2015 нараховані проценти за період з 01.03.2015 по 31.05.2015 на суму 54250,00 грн.;

- 16.04.2015 нараховані проценти за період з 01.04.2015 по 16.04.2015 на суму 28000,00 грн.;

- 30.04.2015 нараховані проценти на суму 105,00 грн.;

- 30.04.2015 нараховані проценти за період з 17.04.2015 по 30.04.2015 на суму 24395,00 грн.;

- 28.05.2015 нараховані проценти на суму 2358,25 грн. та 46060,00 грн. за період з 01.05.2015 по 28.05.2015;

- 29.05.2015 нараховані проценти на суму 219,82 грн. та 4935,00 грн. за період з 29.05.2015 по 31.05.2015;

- 30.06.2015 нараховані проценти на суму 5243,23 грн. та 46305,00 грн. за період з 01.06.2015 по 30.06.2015;

- 10.07.2015 нараховані проценти на суму 2549,47 грн. та 12915,00 грн. за період з 01.07.2015 по 09.07.2015;

- 27.07.2015 нараховані проценти на суму 4815,67 грн. та 24395,00 грн. за період з 10.07.2015 по 26.07.2015.

Судом здійснено перерахунок процентів, які були нараховані 27.07.2015. Зокрема здійснено перерахунок процентів з урахуванням періоду їх нарахування: з 10.07.2015 по 23.07.2015 включно (14 днів): сума процентів за період з 10.07.2015 по 23.07.2015 складає 3965,85 грн. та 20090,00 грн.

З урахуванням здійсненого судом перерахунку, загальний розмір процентів за користування кредитними коштами за період з 04.09.2014 по 23.07.2015 включно складає 542008,29 грн.

Докази у справі свідчать, що відповідачем-1 було здійснено часткове погашення нарахованих процентів за кредитним договором на загальну суму 360253,28 грн., що підтверджується наявними у справі виписками банку по особовому рахунку, а саме:

- 06.10.2014 погашено проценти на суму 26366,67 грн.;

- 05.11.2014 погашено проценти на суму 54250,00 грн.;

- 04.12.2014 погашено проценти на суму 52500,00 грн.;

- 13.01.2015 погашено проценти на суму 54250,00 грн.;

- 05.02.2015 погашено проценти на суму 54250,00 грн.;

- 11.03.2015 погашено проценти на суму 49000,00 грн.;

- 08.04.2015 погашено проценти на суму 54250,00 грн.;

- 05.05.2015 здійснено оплату в сумі 10386,61 грн. (том 2, а.с. 45) з призначенням платежу: погашення відсотків по кредитному договору ДК2014-0101 від 04.09.2014 ;

- 15.09.2015 погашено проценти на суму 5000,00 грн.

Суд дійшов висновку про те, що кошти, сплачені відповідачем-1 05.05.2015 на суму 10386,61 грн. слід зарахувати в погашення боргу за нарахованими процентами з огляду на зазначене призначення вказаного платежу.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача-1 за процентами з урахуванням здійсненого їх часткового погашення, складає 181755,01 грн.

Поряд з цим, відповідно до умов кредитного договору відповідачу-1 Банком була нарахована комісія на загальну суму 9500,00 грн., що підтверджується відповідною випискою банку по особовому рахунку, а саме:

- 09.09.2014 на суму 1000,00 грн.;

- 09.09.2014 на суму 6000,00 грн.;

- 30.12.2014 на суму 300,00 грн.;

- 31.03.2015 на суму 300,00 грн.;

- 03.04.2015 на суму 1000,00 грн.;

- 30.06.2015 на суму 300,00 грн.

Докази у справі свідчать, що відповідач-1 здійснив часткове погашення заборгованості за комісією на загальну суму 9200,00 грн., що підтверджується відповідною випискою банку по особовому рахунку, а саме:

- 09.09.2014 на суму 1000,00 грн. та 6000,00 грн.;

- 30.12.2014 на суму 300,00 грн.;

- 03.04.2015 на суму 1000,00 грн.;

- 08.04.2015 на суму 900,00 грн.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача-1 за комісією з урахуванням здійсненого часткового погашення, складає 300,00 грн.

Разом з тим, відповідно до розрахунків, доданих до позовної заяви, вбачається, що Банк нарахував за порушення відповідачем-1 умов кредитного договору пеню, а саме: за період з 11.07.2015 по 11.07.2016 на суму 199344,03 грн. та за період з 11.07.2015 по 14.07.2017 на суму 1795143,67 грн., що разом складає 1994487,70 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, станом до дати набуття Банком права власності на заставне та іпотечне майно заборгованість відповідача-1 за кредитним договором складається з:

- непогашеної заборгованості за тілом кредиту в сумі 2956000,00 грн.;

- непогашеної заборгованості за процентами за користування кредитом (які нараховані по 23.07.2015 включно) в сумі 181755,01 грн.;

- непогашеної заборгованості за комісією в сумі 300,00 грн.;

- нарахованої Банком пені.

Відповідач-1 зобов`язання зі сплати боргу за тілом кредиту, процентами, комісією та пені не виконав.

Згідно із ч. 1 ст. 509 та ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у Главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов`язання. Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, майнові поручителі.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України є застава.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, з якою кореспондуються положення ст. 1 Закону України "Про заставу" № 2654-ХІІ від 02.10.1992, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст. 589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Одним із видів застави відповідно до приписів статті 575 ЦК України є іпотека.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003 іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Положення ст. 33 Закону України "Про іпотеку" узгоджуються з приписами ч. 6 ст. 590 ЦК України, у якій вказано, що якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" передбачає вирішення сторонами іпотечного договору питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Отже, чинним законодавством України передбачена можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку не тільки одного об`єкта нерухомого майна, а й декількох. У разі перебування в іпотеці декількох об`єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.

Тобто законодавець пов`язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не вказує на те, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Таким чином, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки або застави шляхом визнання за кредитором права власності на нього, кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов`язання за рахунок іншого виду забезпечення. Недійсними в розумінні ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" є наступні вимоги кредитора до боржника, які залишились невиконаними та виходять за межі інших видів забезпечення основного зобов`язання цим боржником.

Оскільки розмір забезпечення основного зобов`язання може мати істотне значення для кредитора при погодженні ним умов основного зобов`язання, у яке він вступає, припинення усіх інших забезпечень при реалізації кредитором одного з них - суперечило б принципу справедливості та розумності.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 910/2535/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16 та від 19.09.2019 у справі № 910/9508/17.

Як зазначено вище, на підставі протоколу № 54 засідання Правління ПАТ "Банк Восток" від 24.06.2016 Банк, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ДК2014-0101 від 04.09.2014, прийняв у власність Трансформатор силовий трьохфазний ЭТЦПК 15000/10-УЗ, заводський номер 1133091, який був предметом застави за договором застави № ДК2014-0101/О від 04.09.2014, та нежиле приміщення, підвалу та першого поверху № 74 (сімдесят чотири), літера А-3, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, будинок 10 (десять), площею 176,3 кв.м, яке було предметом іпотечного договору №ДК2014-0101/И від 04.09.2014.

- Трансформатор за ціною 498648,00 грн. з ПДВ;

- нежиле приміщення за ціною 1502105,00 грн. з ПДВ.

Отже, заборгованість відповідача-1 за кредитним договором № ДК2014-0101 від 04.09.2014 частково була погашена в позасудовому порядку на загальну суму 2000753,00 грн. (вартість предметів застави та іпотеки).

Так, умовами п. 4.13. кредитного договору було визначено черговість погашення заборгованості за договором, а саме, передбачено:

- в третю чергу погашається строкова заборгованість за нарахованими процентами за користування Кредитом;

- в п`яту чергу погашається прострочена заборгованість за Кредитом;

- в шосту чергу погашається строкова заборгованість за Кредитом;

- в сьому чергу погашається заборгованість за неустойкою, обчислена Банком.

З урахуванням умов п. 4.13. кредитного договору кошти від вартості предмету іпотеки та предмету застави повинні бути спрямовані Банком на погашення заборгованості за нарахованими процентами та комісіями, а потім на погашення заборгованості за кредитом.

Отже, в силу умов п. 4.13. кредитного договору за рахунок вартості предметів застави та іпотеки (2000753,00 грн.) мала бути погашена в першу чергу непогашена заборгованість відповідача-1 за процентами (181755,01 грн.) та заборгованість за комісією в сумі 300,00 грн. (2000753,00 грн. - 181755,01 грн. - 300,00 грн. = 1818697,99 грн.), а залишок коштів від вартості предметів іпотеки та застави в розмірі 1818697,99 грн. повинен бути врахований в рахунок погашення боргу за тілом кредиту (2956000,00 грн.).

Таким чином, непогашена частина боргу за тілом кредиту складає 1137302,01 грн. (2956000,00 грн. - 1818697,99 грн. = 1137302,01 грн.).

Відповідач-1, як позичальник, а також відповідач-2 та відповідач-3, як поручителі, докази погашення заборгованості за тілом кредиту в повному обсязі суду не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд", Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Запоріжспецсталь", Товариства з обмеженою відповідальністю "М.К.С." заборгованості за кредитним договором № ДК2014-0101 від 04.09.2014 підлягають задоволенню частково в сумі 1137302,01 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

При цьому суд враховує, що згідно із п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів , то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну . Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Відтак, судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог складає 17059,53 грн. та підлягає розподіленню порівну між трьома відповідачами, по 5686,51 грн. на кожного.

Так, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020 у справі № 908/1506/17 зазначено, що оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України не здійснюється.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України ).

Як свідчать матеріали справи, відповідач-2 поніс наступні судові витрати:

- за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2017 у справі № 908/1506/17 судовий збір в сумі 28490,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 153 від 16.11.2017 (том 3, а.с. 24).

Матеріали справи свідчать, що позивач поніс наступні судові витрати:

- за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 908/1506/17 судовий збір в сумі 17266,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 93561 від 07.10.2019 (том 5, а.с. 196).

Враховуючи викладене, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2017 у справі № 908/1506/17 в сумі 28490,07 грн. підлягає стягненню з відповідача-2 на користь позивача у справі - ПАТ БАНК ВОСТОК .

Враховуючи часткове задоволення касаційної скарги Верховним Судом, витрати позивача по сплаті судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 908/1506/17 покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 8633,35 грн. покладається на позивача у справі - ПАТ БАНК ВОСТОК .

Судовий збір за подання касаційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог складає 8633,35 грн. та підлягає розподіленню між трьома відповідачами наступним чином: по 2877,78 грн. на відповідача-2 та відповідача-3 (поручителі), та в сумі 2877,79 грн. на відповідача-1, який є позичальником.

Стосовно тверджень відповідача-2 про звернення банком стягнення на трансформатор (предмет застави) за заниженою ціною суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки, відповідач-2 (заставодавець) своєчасно протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", не заперечив проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження до позивача, в тому числі й з підстав значного заниження його вартості, через що позивач не позбавився права на задоволення своєї вимоги шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження та не повинен був задовольнити забезпечену обтяженням вимогу шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження, подальші заперечення відповідача-2 з цього приводу, в тому числі й аналогічні доводи є безпідставними, оскільки жодним чином не впливають на право позивача щодо набуття у власність спірного трансформатора за ринковою вартістю, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, обраним позивачем в односторонньому порядку відповідно до п.п. 1.5.1.2. Договору застави.

Посилання відповідача-2 у відзиві на позовну заяву на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/2107/16-ц та обставини прийняття вказаним судом такого рішення під час розгляду справи № 908/1506/17 господарським судом не досліджуються.

У судовому засіданні, яке відбулося 01.07.2020, згідно частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд", Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Запоріжспецсталь", Товариства з обмеженою відповідальністю "М.К.С." задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд" (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 21-Б, ідентифікаційний код 38191426), Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Запоріжспецсталь" (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 23, ідентифікаційний код 36836387), Товариства з обмеженою відповідальністю "М.К.С." (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 56-А, ідентифікаційний код 35366469) на користь:

- Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 24, ідентифікаційний код 26237202) заборгованість за кредитним договором № ДК2014-0101 від 04.09.2014 в сумі 1 137 302 (один мільйон сто тридцять сім тисяч триста дві) грн. 01 коп., видавши наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд" (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 21-Б, ідентифікаційний код 38191426) на користь:

- Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 24, ідентифікаційний код 26237202) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 5686 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 51 коп., видавши наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Запоріжспецсталь" (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 23, ідентифікаційний код 36836387) на користь:

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М.К.С." (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 56-А, ідентифікаційний код 35366469) на користь:

6. У задоволенні іншої частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд", Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Запоріжспецсталь", Товариства з обмеженою відповідальністю "М.К.С." відмовити.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Запоріжспецсталь" (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 23, ідентифікаційний код 36836387) на користь:

- Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 24, ідентифікаційний код 26237202) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 28490 (двадцять вісім тисяч чотириста дев`яносто) грн. 07 коп., видавши наказ.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд" (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 21-Б, ідентифікаційний код 38191426) на користь:

- Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 24, ідентифікаційний код 26237202) витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 2877 (дві тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 79 коп., видавши наказ.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Запоріжспецсталь" (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 23, ідентифікаційний код 36836387) на користь:

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М.К.С." (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 56-А, ідентифікаційний код 35366469) на користь:

Повне рішення складено - 14.07.2020 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.


Суд	Господарський суд Запорізької області
Дата ухвалення рішення	01.07.2020
Оприлюднено	16.07.2020
Номер документу	90413739
Судочинство	Господарське

Смірнов О.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 01.07.2020 по справі 908/1506/17ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —908/1506/17

Рішення
від 01.07.2020 по справі 908/1506/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ