Рішення

від 15.07.2020 по справі 910/3726/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2020Справа № 910/3726/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Блок"

про стягнення 28 321,67 грн. та витребування майна

без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду м. Києва звернулась Фізична особа-підприємець Куліш Денис Юрійович (далі - ФОП Куліш Д. Ю., позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Блок" (далі - ТОВ "Агро Блок", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 25 375,52 грн. та витребування майна.

Позов мотивований тим, що відповідач порушив умови договору оренди майна № 1 від 19.07.2019 р. в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування будівельними риштуваннями, наданими позивачем для виконання робіт на об`єкті у с. Козин, вул. Старокиївська, 1. Внаслідок неналежного виконання господарського зобов`язання у відповідача утворилась заборгованість, яку останній повинен сплатити позивачу, а також повернути відповідачу об`єкт оренди.

У позові ФОП Куліш Д. Ю. просить суд:

- стягнути з відповідача заборгованість у сумі 22 968,00 грн., пеню у сумі 1 859,95 грн., інфляційну складову боргу у сумі 356,40 грн., 3 % річних у сумі 191,17 грн., а всього - 25 375,52 грн.;

- витребувати у ТОВ "Агро Блок" та повернути ФОП Кулішу Д. Ю. майно - будівельні риштування обсягом 99,00 кв.м. (площа фасаду, яку вони дозволяють закрити), загальною вартістю 201 000,00 грн., що складаються з: стійки 2,1 м. * 0,7 м. у кількості 30 одиниць; поперечини 0,7 м. у кількості 30 одиниць; опори регул. 0,60 м. у кількості 60 одиниць; стяжки-перильної 3 м. у кількості 30 одиниць; стяжки-горизонтальної 3 м. у кількості 30 одиниць; стяжки-діагональної 3,7 м. у кількості 15 одиниць; настилу металевого у кількості 30 одиниць; драбини у кількості 15 одиниць.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 р. у задоволенні заяви ФОП Куліша Д. Ю. про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін було відмовлено.

До початку розгляду справи по суті позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 24 948,00 грн., пеню у сумі 2 726,10 грн., інфляційну складову боргу у сумі 356,40 грн., 3 % річних у сумі 291,17 грн., а всього - 28 321,67 грн. Друга позовна вимога про витребування майна залишилась без змін.

Відповідач, у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому позов не визнав, вказав на відсутність підписаного сторонами договору оренди майна № 1 від 19.07.2019 р. та досягнення сторонами істотних умов такого договору. Також зазначив, що майно, яке просить витребувати позивач, не було передане відповідачу, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті позову та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.07.2019 р. між ФОП Кулішом Д. Ю. та ТОВ "Агро Блок" була досягнута усна домовленість про передачу відповідачу у тимчасове користування будівельних риштувань для виконання робіт на об`єкті: Київська обл., с. Козин, вул. Старокиївська, 1.

Звертаючись до суду з позовом, ФОП Куліш Д. Ю. зазначає, що на виконання вказаної усної домовленості 19.07.2019 р. він передав ТОВ "Агро Блок" будівельні риштування обсягом 99 кв.м. (площі фасаду, яку вони дозволяють закрити). Одночасно з передачею в оренду майна позивач надав відповідачу два примірника договору оренди майна № 1 від 19.07.2019 р., специфікацію до договору, акт приймання-передачі майна та рахунок-фактура № 1 з оренди риштувань на строк 30 діб на суму 2 970,00 грн. Також указані документи ФОП Куліш Д. Ю. направив відповідачу поштовим відправленням 19.12.2019 р., проте відповідач, зі свого боку, підписані оригінали договору оренди майна, специфікації та акту приймання - передачі не повернув.

Також судом встановлено, що відповідно до виставленого рахунку-фактури № 1 від 19.07.2019 р. ТОВ "Агро Блок" сплатило позивачу вартість 30 діб оренди майна у сумі 2 970,00 грн. (за період з 19.07.2019 р. по 18.08.2019 р.), що підтверджується платіжним дорученням № 1756 від 19.07.2019 р. У подальшому - у період з 19.08.2019 р. по 30.04.2020 р. відповідач користувався майном без будь-якої оплати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 24 948,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що хоча між сторонами і велись перемовини щодо підписання договору оренди риштувань, однак, такий договір з боку ТОВ "Агро Блок" не був підписаний та ніякого майна, зокрема, будівельних риштувань обсягом 99 кв.м., позивач не передавав.

Перевіряючи такі доводи сторін та розглядаючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору, як того вимагає частина 3 ст. 180 ГК України, сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так само згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. 1 ст. 641, ч.ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Ураховуючи наведені приписи, господарський договір вважається укладеним, якщо: було досягнуто згоди щодо його всіх істотних умов; сторонами дотриманий передбачений законом порядок укладання господарського договору; дотримана передбачена законом форма господарського договору.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГК України).

У матеріалах справи міститься наданий позивачем договір оренди майна № 1 від 19.07.2019 р. (з урахуванням додатку № 1 від 19.07.2019 р. до нього (специфікації)), предметом якого є передача орендарю у тимчасове платне володіння та користування будівельних риштувань, а саме: стійки 2,1 м. * 0,7 м. у кількості 30 одиниць; поперечини 0,7 м. у кількості 30 одиниць; опори регул. 0,60 м. у кількості 60 одиниць; стяжки-перильної 3 м. у кількості 30 одиниць; стяжки-горизонтальної 3 м. у кількості 30 одиниць; стяжки-діагональної 3,7 м. у кількості 15 одиниць; настилу металевого у кількості 30 одиниць; драбини у кількості 15 одиниць (далі - об`єкт оренди). Об`єкт оренди надається орендарю з метою здійснення будівельних робіт за адресою: Київська обл., с. Козин, вул. Старокиївська, 1 (п. 1.1, 1.2).

Ціна оренди одиниці майна розраховується з розцінки 1,00 грн. за календарний день за 1 кв.м. риштувань. Сума оренди добутку метражу 99,00 кв.м., переданого за актом приймання-передачі в оренду, на орендну ставку 1,00 грн. за 30 календарних діб, становить 2 970,00 грн. (п. 2.1, 2.2 договору). Орендар здійснює 100 % передоплату за оренду майна за 1 місяць оренди щляхом перерахування коштів на підставі виставленого орендодавцем рахунку (п. 2.3 договору).

Передача майна орендодавцем орендарю здійснюється протягом 3 робочих днів з дня перерахування грошових коштів за перший розрахунковий період (п. 3.1 договору). Датою припинення оренди майна є дата передачі майна на склад орендодавця, що фіксується в акті повернення майна (п. 3.5 договору). Вартість елементів або частин майна, якщо такі під час користування майном з вини орендаря будуть втрачені або пошкоджені та не відновлені орендарем власним коштом, підлягають відшкодуванню орендодавцю за цінами, вказаними у додатку № 1 (п. 3.4 договору).

Отже, дослідивши зміст зазначеної домовленості, суд встановив, що договір оренди № 1 від 19.07.2019 р. містить усі істотні умови, характерні договору оренди майна.

У той же час, із указаного договору (оформленого у письмовому вигляді) вбачається, що він підписаний лише з однієї сторони - ФОП Кулішем Д. Ю. (орендодавцем), а з боку орендаря (ТОВ "Агро Блок") - договір не підписаний. Проте, суд вважає, що відсутність підпису представника відповідача на вказаному договорі не свідчить про те, що сторони не погодили умови вказаного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Так, матеріали справи свідчать, що, окрім направлення відповідачу договору, специфікації та акту прийому-передачі № 1 від 19.07.2019 р., позивач передав відповідачу рахунок-фактуру № 1 від 19.07.2019 р. на загальну суму 2 970,00 грн. за користування риштуваннями протягом 30 діб. Указаний рахунок був оплачений відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1756 від 19.07.2019 р. При цьому, зі змісту рахунку-фактури № 1 від 19.07.2019 р. вбачається, що він був виставлений на виконання договору оренди № 1 від 19.07.2019 р.

Отже, встановивши такі обставини, можна дійти висновку, що відповідач своїми діями засвідчив згоду на укладення вищевказаного договору.

Також про укладеність договору на зазначених умовах та передачу відповідачу майна свідчать наявні у матеріалах справи акти наданих послуг з оренди майна № 1 від 18.08.2019 р., № 2 від 17.09.2019 р., № 3 від 17.10.2019 р., № 4 від 16.11.2019 р., № 5 від 16.12.2019 р., та рахунки-фактури за період з 19.07.2019 р. по 16.12.2019 р., які 19.12.2019 р. позивач направив на адресу відповідача для їх підписання, проте, останнім вони були залишені без уваги. Як зазначив Верховний Суд у своєму правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати від 05.06.2018 р. по справі № 338/180/17, договір не можна вважати неукладеним після його повного чи часткового виконання.

Таким чином судом встановлено, що сторони вчинили дії, направлені на виконання договору оренди, чим фактично погодили істотні умови правочину та уклали договір оренди майна № 1 від 19.07.2019 р. Зазначені обставини були встановлені судом на підставі наданих позивачем доказів.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд під час вирішення даного спору, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позивачем були надані більш достовірні та вірогідні докази щодо надання ФОП Кулішом Д. Ю. послуг з оренди будівельних риштувань у комплектації, обумовленій у договорі оренди майна № 1 від 19.07.2019 р. (з урахуванням додатку № 1 до нього) за період з 19.07.2019 р. по 15.03.2020 р., у той час, як ТОВ "Агро Блок" будь-яких доказів у обгрунтування своєї позиції суду не надало.

З урахуванням викладеного суд відхиляє пояснення представника відповідача про те, що договір між сторонами не був укладений, оскільки такі твердження відповідачем не доведені та спростовуються належними у справі доказами, які узгоджуються із встановленими у справі обставинами.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли зобов`язальні відносини, що регулюються нормами зобов`язального права, зокрема, положеннями глави 58 ЦК України "Найм (оренда)", а тому у відповідача виник обов`язок оплатити оренду будівельних риштувань обсягом 99 кв.м.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вже було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, загальна вартість наданих позивачем за період з 19.07.2019 р. по 30 квітня 2020 послуг з оренди будівельних риштувань склала 27 918,00 грн., що підтверджується актами наданих послуг з оренди майна № 1 від 18.08.2019 р., № 2 від 17.09.2019 р., № 3 від 17.10.2019 р., № 4 від 16.11.2019 р., № 5 від 16.12.2019 р., № 6 від 15.01.2020 р., № 7 від 15.02.2020 р., № 8 від 15.03.2020 р., а також рахунками-фактури з 19.07.2019 р. по 15.03.2020 р. При цьому частину указаних послуг відповідач (згідно з платіжним дорученням № 1756 від 19.07.2019 р.) сплатив у сумі 2 970,00 грн., у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за послуги оренди на суму 24 948,00 грн. (27 918,00 грн. - 2 970,00 грн.) за період з 19.08.2019 р. по 30.04.2020 р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів належної сплати вартості оренди відповідач не надав та доводів позивача не спростував, суд вважає, що позов в частині стягнення з ТОВ "Агро Блок" заборгованості у сумі 24 948,00 підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню, нараховану за прострочення зобов`язання, відповідно до п. 5.3 договору у сумі 2 726,10 грн.

Статтею ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У п. 5.3 договору оренди сторони погодили, що за порушення орендарем строку внесення орендних платежів він, на вимогу орендодавця, сплачує останньому пеню у розмірі 0,5 % за кожен день прострочки від несплаченої суми.

Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання, та в силу наведених приписів закону і умов договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені є правомірними.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Суд, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій відповідно до закону, вважає, що правильною сумою нарахування пені є 550,80 грн., тобто, розмір пені є меншим, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" щодо розміру пені, визначеного законом, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за прострочене зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 356,40 грн. та 3 % річних у сумі 291,17 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних також є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши власний перерахунок суми матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційна складова боргу у сумі 23,76 грн. та 3 % річних у сумі 52,98 грн., тобто у менших сумах, ніж заявлені позивачем, оскільки позивачем не була врахована дефляція у заявлені періоди, а розрахунок 3 % річних є арифметично невірним.

Щодо вимоги позивача про витребування від ТОВ "Агро Блок" майна - будівельних риштувань обсягом та у комплектації, обумовлених договором, а також повернення його позивачу на підставі ст. 782 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до п. 9.1 договору оренди договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до закінчення передбаченого ним строку оренди, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 3.6 договору встановлений строк оренди майна - 17.08.2019 р., а у разі належного виконання орендарем умов цього договору, відсутності поточної заборгованості з орендної плати, орендар має право продовжити термін оренди за 5 діб до закінчення строку оренди, письмово попередивши орендодавця.

Згідно з п. 2.11 договору оренди невнесення з вини орендаря орендної плати до початку розрахункового періоду, що наступає, є підставою для припинення відносин оренди за цим договором. Датою припинення оренди майна є дата передачі на склад орендодавця, що фіксується в акті повернення майна (п. 3.5 договору оренди).

Як встановив суд, відповідачем за період з 19.08.2019 по 30.04.2020 р. (тобто більше 3 місяців підряд) не були внесені орендні платежі, а тому у позивача виникло право відмовитись від договору оренди майна та вимагати повернення орендованого майна.

За таких обставин, оскільки доказів повернення орендованого майна, що було предметом договору оренди № 1 від 19.07.2019 р., відповідачем не надано, суд вважає обгрунтованою вимогою позивача про витребування майна від ТОВ "Агро Блок" та повернення його ФОП Кулішу Д. Ю., а тому позов і в цій частині підлягає задоволенню.

Таким чином, позов ФОП Куліша Д. Ю. з урахуванням часткового стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу, про які він зазначав у прохальній частині позову та які просив покласти на відповідача, суд встановив, що доказів понесення таких витрат матеріали справи не містять, а тому вказана вимога позивача залишається без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Блок" про стягнення заборгованості у сумі 28 321,67 грн. та витребування майна задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Блок" (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 59, кв. 45, ідентифікаційний код 40443927) на користь Фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг у сумі 24 948 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот сорок вісім) грн. 00 коп., пеню у сумі 550 (п`ятсот п`ятдесят) грн. 80 коп., інфляційну складову боргу у сумі 23 (двадцять три) грн. 76 коп., 3 % річних у сумі 52 (п`ятдесят дві) грн. 98 коп., судовий збір в сумі 3 398 (три тисячі триста дев`яносто вісім) грн. 64 коп.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Блок" (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 59, кв. 45, ідентифікаційний код 40443927) майно - будівельні риштування обсягом 99,00 кв.м. (площа фасаду, яку вони дозволяють закрити), загальною вартістю 201 000,00 грн., що складаються з наступних найменувань: стійки 2,1 м. * 0,7 м. у кількості 30 одиниць; поперечини 0,7 м. у кількості 30 одиниць; опори регул. 0,60 м. у кількості 60 одиниць; стяжки-перильної 3 м. у кількості 30 одиниць; стяжки-горизонтальної 3 м. у кількості 30 одиниць; стяжки-діагональної 3,7 м. у кількості 15 одиниць; настилу металевого у кількості 30 одиниць; драбини у кількості 15 одиниць, та повернути його Фізичній особі-підприємцю Кулішу Денису Юрійовичу ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

У решті вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 15 липня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.