Рішення

від 12.07.2020 по справі 910/192/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2020Справа № 910/192/20

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомЗаступника військового прокурора об`єднаних сил в інтересах держави в особі 1) Міністерства внутрішніх справ України 2) Головного управління Національної гвардії України 3) Військової частини НОМЕР_1 доДержавного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державний концерн "Укроборонпром" простягнення 6 607 972 грн 59 коп.,Представники сторін: від прокуратури:Рудяк А.М.від позивача-1:Ільницька Л.В. представник за довіреністю від позивача-2:Жирін С.О. представник за довіреністювід позивача-3:не з`явився від відповідача:Шевцов О.М. представник за довіреністю Мормило Я.М. директор від третьої особи:Федюшкіна Є.І. представник за довіреністю Шевченко Б.В. представник за довіреністюОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника військового прокурора об`єднаних сил в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 з вимогами до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" про стягнення 6 607 972 грн 59 коп. штрафних санкцій за неналежне виконання умов контракту.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між позивачем-3 та відповідачем державного контракту належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної поставки продукції, у зв`язку з чим позивачем нараховано 6 607 972 грн 59 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

04.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/192/20 та прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, проводити розгляд справи у закритому судовому засіданні, підготовче засідання призначено на 16.03.2020.

28.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-2 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

10.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

10.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Суд зазначає, що вказаною статтею визначено право суду зупинити провадження у справі, а не покладено на нього обов`язок.

Крім того, справа № 912/2385/18 не є аналогічною даній справі.

Відтак, суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі.

16.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-3 надійшла заява свідка.

16.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-2 надійшли відповіді на запитання.

У підготовчому засіданні 16.03.2020 судом оголошено перерву до 23.04.2020.

26.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-2 надійшла відповідь на відзив.

02.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-1 надійшла відповідь на відзив.

03.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-3 надійшла відповідь на відзив.

14.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі Державного концерну "Укроборонпром" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача як суб`єкта владних повноважень уповноваженого державою на здійснення управління майном Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова".

16.04.2020 електронною поштою до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про відкладення.

У підготовчому засіданні 23.04.2020 судом оголошено перерву до 25.05.2020 для забезпечення процесуальних прав всіх учасників судового процесу під час дії карантинних заходів, про що сторін повідомлено ухвалою.

29.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафних санкцій.

14.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 25.05.2020 судом оголошено перерву до 22.06.2020.

У підготовчому засіданні 22.06.2020 суд постановив залучити до участі у справі Державний концерн "Укроборонпром" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача як суб`єкта владних повноважень уповноваженого державою на здійснення управління майном Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова".

У підготовчому засіданні 22.06.2020, суд, керуючись пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.07.2020.

13.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Державного концерну "Укроборонпром" надійшли пояснення щодо позову.

У судове засідання 13.07.2020 з`явилися представники сторін, третьої особи та прокурор.

Представники позивача надали пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Прокурор надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та просить суд відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.07.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників учасників справи та прокурора, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2017 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник за контрактом) та Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (виконавець за договором) укладено державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням № 1694-ХКБМ (далі - контракт), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виготовити і поставити замовнику в оборонних цілях, на період проведення антитерористичної операції та для забезпечення її проведення, з дотриманням вимог законодавства самохідні броньовані транспортні засоби ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник 35410000-1 «Броньовані військові автомобілі» (далі продукція), зазначені в специфікації продукції, що поставляється за державним оборонним замовленням (додаток № 1 до контракту) (далі специфікація), а замовник - прийняти через представництво замовника № 85 та оплатити таку продукцію.

Відповідно до пункту 4 контракту орієнтовна вартість продукції на момент укладення контракту без урахування податку на додану вартість становить 107 973 414,20 грн. Податок на додану вартість становить 0 (нуль) грн 00 коп.

Згідно з пунктом 5 контракту орієнтовна ціна продукції зафіксована у протоколі погодження орієнтовної ціни на поставку (закупівлю) продукції (додаток № 2 до контракту).

Пунктом 6 контракту сторонами погоджено, що замовник оплачує поставлену продукцію за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни на поставку продукції за державним оборонним замовленням. Договірна ціна продукції не може перевищувати орієнтовну ціну продукції.

За умовами пункту 10 контракту за рішенням замовника розрахунки за продукцію здійснюються шляхом попередньої оплати у розмірі до 100 % (але не менше 80 %) від вартості продукції за контрактом, визначеної згідно протоколу погодження орієнтовної ціни, протягом 10 календарних днів з дати надання виконавцем відповідного рахунку.

Відповідно до пункту 12 контракту поставки виконавцем та приймання замовником кожної одиниці продукції за контрактом оформляється актом приймання-передачі продукції за формою, згідно з додатком № 4.

Пунктом 20 контракту погоджено, що датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки продукції є дата підписання замовником акту приймання-передачі продукції.

За умовами пункту 21 контракту виконавець зобов`язаний поставити продукцію замовнику до 20.08.2018.

Контракт набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених контрактом зобов`язань (пункт 42 контракту).

В подальшому, додатковою угодою від 14.12.2017 № 1 збільшено кількість одиниць продукції, та відповідно збільшено орієнтовну ціну продукції, яка склала 129 568 097 грн 04 коп.

Дослідивши правову природу відносин, що склалися між сторонами, суд дійшов висновку про укладення між позивачем та відповідачем змішаного договору, в якому містяться елементи договорів підряду та поставки.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною1 статті 846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів не господарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норми частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем умов контракту в частині постачання продукції.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами контракту від 01.12.2017 № 1694-ХКБМ, позивач здійснив попередню оплату у розмірі 129 568 097 грн 04 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 07.11.207.12.2017 № 3501 на суму 107 973 414 грн 20 коп. та від 19.12.2017 № 3688 на суму 21 594 682 грн 84 коп., належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням від 01.12.2017 № 1694-ХКБМ та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної поставки продукції, зокрема, відповідачем були порушені обумовлені в контракті строки, що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано доказів поставки позивачу продукції на суму 129 568 097 грн 04 коп.

Листом від 20.08.2018 № 40/17/29/2-2230 позивач-3 звернувся до відповідача з претензією про порушення умов договору.

Листом від 20.09.2018 № 35/10 відповідач надав відповідь на претензію, відповідно до якої повідомив, що під час виконання контракту істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися під час укладення контракту, а також виникли обставини, що не залежали від підприємства, зокрема невиконання контрагентами відповідача своїх зобов`язань.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за державним контрактом на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням від 01.12.2017 № 1694-ХКБМ, позивачем за порушення термінів поставки продукції нараховано відповідачу пеню у розмірі 6 607 972 грн 59 коп. за період прострочення з 31.12.2018 по 19.02.2019.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 31 контракту встановлено за порушення терміну (строку) поставки продукції з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % відсотка вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вартості непоставленої (недопоставленої) продукції.

Дії відповідача є порушенням умов контракту, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 31 контракту.

Судом перевірено розрахунки відповідача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов контракту та нормам чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної поставки продукції за державним контрактом на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням від 01.12.2017 № 1694-ХКБМ, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені визнаються судом обґрунтованими на суму 6 607 972 грн 59 коп.

Разом з тим, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, обґрунтовуючи це відсутністю збитків у позивача, а також іншими обставинами, що мають значення при прийнятті судом такого рішення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Разом з тим суд зазначає, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру неустойки, відповідач повинен довести наявність тих обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що позивачем-3 не надано суду доказів наявності збитків та інших наслідків порушення зобов`язання відповідача, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності та принципу збалансованості інтересів сторін, з огляду на стратегічне значення відповідача для економіки та безпеки держави, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим та вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % та стягнути з відповідача штрафні санкції у загальному розмірі 3 303 986 грн 29 коп.

Що стосується тверджень відповідача щодо представництва інтересів прокурором у суді, суд зазначає наступне.

Вказане клопотання судом відхилено з тих підстав, що судом при прийнятті позову до розгляду не встановлено, що позовна заява підписана особою, яка не набула процесуальної дієздатності для звернення до суду в інтересах позивача.

Більше того, відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

За приписами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви прокурор самостійно обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, а саме недотримання умов контракту щодо своєчасної поставки продукції, внаслідок чого відповідачем фактично зірвано реалізацію програми з державного оборонного замовлення та не поставлено відповідної кількості одиниць продукції, незважаючи на своєчасне отримання 100 % попередньої оплати, в результаті чого замовлена та не оплачена техніка не надійшла до підрозділів Національної гвардії України, які перебувають у тому числі в зоні проведення Операції Об`єднаних Сил, що суттєво впливає на обороноздатність країни.

За таких обставин, суд зазначає, що прокурор обґрунтував наявність інтересів держави невиконанням зобов`язань з поставки продукції.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачами не вжито заходів щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань з поставки продукції оборонного призначення, прокурор звернувся до суду в особі уповноваженого органу, у зв`язку із порушенням інтересів держави.

При цьому, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2019 № 178 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за порушення вимог статей 11, 16, 99 та 100 Статуту внутрішньої служби ЗС України та неналежне виконання службових обов`язків щодо організації та ведення позовної роботи на начальника юридичної служби родів військ і служб Військової частини 3017 майора юстиції накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Більше того, листом від 21.12.2019 № 40/17/33-3923 Військова частина НОМЕР_1 у відповідь на лист Військової прокуратури Об`єднаних сил, повідомила про відсутність бюджетних призначень для сплати судового збору за подання позовної заяви до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов укладеного між сторонами контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням від 01.12.2017 № 1694-ХКБМ, а також звернулася з проханням вжити всіх необхідних заходів щодо представництва Військової частини НОМЕР_1 в суді.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (вул. Плеханівська, 126, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код 14310299) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 3 303 986 (три мільйона триста три тисячі дев`ятсот вісімдесят шість) грн 29 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (вул. Плеханівська, 126, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код 14310299) на користь Військової прокуратури Об`єднаних сил (вул. Маяковського, 21, м. Краматорськ, Донецька обл., 84333, ідентифікаційний код 37507880) судовий збір у розмірі 99 119 (дев`яносто дев`ять тисяч сто дев`ятнадцять) грн 59 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 14.07.2020

СуддяН.Б.Плотницька