Рішення

від 13.07.2020 по справі 910/4884/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2020Справа № 910/4884/20

За позовомАкціонерного товариства Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської доПриватного підприємства Укрбалтбуд простягнення 1 084 670,05 грн. Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Калініченко М.В. від відповідача:не з`явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської (надалі - Товариство ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Укрбалтбуд (надалі - Підприємство ) про стягнення 1 084 670,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки товару №1129 від 01.08.2018 позивач поставив товар, а відповідач зобов`язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, у зв`язку з чим позивач вказує на існування у відповідача заборгованості у розмірі 803 695,19 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 104 811,46 грн., штрафу у розмірі 160 738,96 грн., 3% річних у розмірі 10 684,00 грн. та інфляційних у розмірі 4 740,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 22.06.2020 судом вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.07.2020.

Представник позивача в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105473295004.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16).

З огляду на те, що належним чином повідомлений представник відповідача в судове засідання не з`явився та про причини неявки суд не повідомив, суд вважав за можливе здійснювати розгляд справи по суті за його відсутності.

В судовому засіданні 13.07.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.08.2018 між Товариством (постачальник) та Підприємством (покупець) був укладений договір поставки товару №1129 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю замовлений товар (бетон, бетонні і залізобетонні вироби та конструкції, інший товар відповідно до прайс-листа постачальника, далі - товар) на об`єкт: вул. Малиновського, 2А, м. Київ , а покупець зобов`язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах даного договору.

За змістом п. 2.1 Договору ціна, кількість товару, що підлягають виготовленню та поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках покупця, рахунках-фактурах постачальника та накладних (товарно-транспортних, фактичних або видаткових).

Пунктом 6.7 Договору передача товару здійснюється за видатковою накладною та товарно-транспортною накладною.

Згідно з п. 7.7 Договору покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату на розрахунковий рахунок постачальника за кожну партію товару, що поставляється протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури постачальником.

Відповідно до п. 7.11 Договору в порядку виключення, постачальник має право надати покупцю відстрочку оплати за товар на термін до 5 банківських днів. Покупець зобов`язаний оплатити отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту його поставки, згідно умов розділу 5 та п. 6.1 даного договору.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 119 146,65 грн., що підтверджується накладними №5/100867 від 19.11.2019, №5/59499 від 04.08.2019, №5/55828 від 23.07.2019, №5/53937 від 16.07.2019, №5/53845 від 16.07.2019, №5/50704 від 10.07.2019, №5/50625 від 09.07.2019, №5/49090 від 03.07.2019, №5/49271 від 05.07.2019 та №5/47669 від 30.06.2019.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання по оплаті поставленого згідно Договору товару на суму 803 695,19 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковими накладними №5/100867 від 19.11.2019, №5/59499 від 04.08.2019, №5/55828 від 23.07.2019, №5/53937 від 16.07.2019, №5/53845 від 16.07.2019, №5/50704 від 10.07.2019, №5/50625 від 09.07.2019, №5/49090 від 03.07.2019, №5/49271 від 05.07.2019 та №5/47669 від 30.06.2019) підтверджується належне виконання позивачем зобов`язання з поставки відповідачу товару на суму 1 119 146,65 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 7.11 Договору, відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений товар протягом 5 банківських днів з моменту поставки.

Позивач вказує, що відповідачем лише частково було оплачено поставлений товар, і станом на момент звернення до суду у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 803 695,19 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно з ч. 10 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Як встановлено приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З огляду на викладене, врахувавши розподіл обов`язків доказування, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не спростовано твердження позивача про існування у нього заборгованості у розмірі 803 695,19 грн., а відтак суд вважає за можливе визнати такі обставини встановленими в межах даної справи.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 803 695,19 грн. на підставі Договору за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Підприємством обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 803 695,19 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 104 811,46 грн., штрафу у розмірі 160 738,96 грн., 3% річних у розмірі 10 684,00 грн. та інфляційних у розмірі 4 740,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання у період з 08.07.2019 по 03.04.2020.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За змістом п. 8.4 Договору у разі порушення покупцем строку платежу, встановленого п. 7.11 цього договору, більше ніж на 5 банківських днів покупець зобов`язаний сплатити, крім пені, штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов такого договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 104 811,46 грн., штрафу у розмірі 160 738,96 грн., 3% річних у розмірі 10 684,00 грн. та інфляційних у розмірі 4 740,00 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 803 695,19 грн., пені у розмірі 104 811,46 грн., штрафу у розмірі 160 738,96 грн., 3% річних у розмірі 10 684,00 грн. та інфляційних у розмірі 4 740,00 грн. задовольняються судом повністю.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Укрбалтбуд (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13; ідентифікаційний код 35533023) на користь Акціонерного товариства Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7; ідентифікаційний код 05523398) основний борг у розмірі 803 695 (вісімсот три тисячі шістсот дев`яносто п`ять) грн. 19 коп., пеню у розмірі 104 811 (сто чотири тисячі вісімсот одинадцять) грн. 46 коп., штраф у розмірі 160 738 (сто шістдесят тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 10 684 (десять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 4 740 (чотири тисячі сімсот сорок) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 16 270 (шістнадцять тисяч двісті сімдесят) грн. 05 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.07.2020.

Суддя В.П. Босий