Рішення

від 15.07.2020 по справі 910/5961/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2020Справа № 910/5961/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/5961/20

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Військсервіс-Волонтер

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

29 квітня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Міністерства оборони України (позивач) надійшла позовна заява б/н б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю Військсервіс-Волонтер (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за договором № 286/2/18/172 від 29.12.2018 року у розмірі 22 726,32 грн. (двадцять дві тисячі сімсот двадцять шість гривень 32 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 286/2/18/172 від 29.12.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 року у справі № 910/5961/20 позовну заяву б/н б/д Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю Військсервіс-Волонтер про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Міністерству оборони України строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Міністерству оборони України за адресою: 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105473401360 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 року у справі № 910/5961/20 вручено уповноваженому представнику позивача - 08.05.2020 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 13.05.2020 року (включно).

15 травня 2020 року через відділ діловодства суду від представника Міністерства оборони України надійшла заява б/н б/д Про усунення недоліків. Вказана заява направлена відправленням Укрпошта Стандарт 12.05.2020 року, за штриховим кодовим ідентифікатором 0311328642390, що підтверджується датою оформлення на конверті).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5961/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

28.05.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 29 від 27.05.2020 року, в якому відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушення відповідачем умов договору, за які передбачена відповідальність згідно п. 8.2.1. договору. Крім того, відповідачем заявлено про сплив позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2018 року між Міністерством оборони України (надалі позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Військсервіс-Волонтер (надалі відповідач, виконавець) укладено договір про закупівлю послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації) № 286/2/18/172 (надалі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору виконавець зобов`язується у 2019 році надати Міністерству оборони України послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації), зазначені у специфікації до цього договору, освіження продовольства, а замовник - прийняти послуги і оплатити у строки та за цінами згідно з положеннями цього договору.

Військові частини заклади, установи (далі - військові частини), дислоковані у Харківській, Луганській та Донецькій областях, для особового складу яких будуть надаватися послуги щодо організації харчування, а саме: Харківська обл. А1451 м. Харків, А3074 м. Харків, А1215 м. Харків, ХНУПС м. Харків, ФВП НТУ "ХПІ" м. Харків, НОМЕР_1 м. Харків, НОМЕР_2 (ВМКЦ ПівнР) м. Харків, НОМЕР_3 м. Рогань, НОМЕР_4 м. Балаклія, НОМЕР_5 с. Малинівка, НОМЕР_6 смт. Борова, НОМЕР_7 смт. Башкирівка, НОМЕР_8 м. Чугуїв, НОМЕР_9 м. Лозова, НОМЕР_10 м. Лозова, Харківський ОВК м. Харків; Луганська обл. НОМЕР_11 смт. Мілове, Луганський ОВК м. Сєвєродонецк, НОМЕР_12 м. Сєвєродонецк; Донецька обл. НОМЕР_13 м. Краматорськ, НОМЕР_14 м. Часів Яр, НОМЕР_15 м. Маріуполь, НОМЕР_16 м. Бахмут, НОМЕР_17 м. Краматорськ, НОМЕР_18 смт. Новгородське, НОМЕР_19 м. Маріуполь, НОМЕР_20 м. Маріуполь, НОМЕР_21 м. Святогірськ Донецький ОВК м. Маріуполь.

Військові частини заклади, установи (далі - військові частини), дислоковані у Харківській, Луганській та Донецькій областях, для особового складу яких будуть надаватися послуги щодо забезпечення харчовими продуктами: Харківська обл. НОМЕР_22 м. Харків, НОМЕР_23 м. Харків, НОМЕР_24 м. Харків, ХНУПСм. Харків, ФВПНТУ "ХПГ`м.Харків, НОМЕР_1 м. Харків, НОМЕР_2 (ВМКЦПІвнР) м. Харків, А1933м. Рогань, НОМЕР_4 м. Балаклія, НОМЕР_5 с. Малинівка, НОМЕР_6 смт. Борова, А0501смт. Башкирівка, НОМЕР_8 м. Чугуїв, НОМЕР_9 м. Лозова, НОМЕР_10 м. Лозова, Харківський ОВК м. Харків; Луганська обл. НОМЕР_11 смт. Мілове, Луганський ОВК м. Сєвєродонецк, НОМЕР_12 м. Сєвєродонецк; Донецька обл. НОМЕР_13 м. Краматорськ, НОМЕР_14 м. Часів Яр, НОМЕР_15 м. Маріуполь, НОМЕР_16 м. Бахмут, НОМЕР_17 м. Краматорськ, НОМЕР_18 смт. Новгородське, НОМЕР_19 м. Маріуполь, НОМЕР_20 м. Маріуполь, НОМЕР_21 м. Святогірськ, Донецький ОВК м. Маріуполь.

Послуги надаються особовому складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних сил України, іншим особам, які мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах у тому числі годування штатних тварин, зазначених в пунктах 2.2 та 2.3 цього договору в межах дислокації, а також особовому складу військових частин, що прикріплені на продовольче забезпечення, згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами харчування та вимогам законодавства України.

У разі потреби, послуги можуть надаватися в інших місцях відповідно до заявки представника замовника.

Ціна, кількість та строки надання послуг зазначаються у специфікації договору (п. 2.4. договору).

У відповідності до п. 3.3 договору, харчові продукти, які використовуються виконавцем для надання послуг за цим договором повинні відповідати вимогам чинних стандартів для харчових продуктів: ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ У та ТУ, розробленими та затвердженими Міністерством оборони України, які зареєстровані установленим порядком відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п. 3.4. договору, під час надання послуг із забезпечення харчуванням виконавець забезпечує належні умови для якісного зберігання харчових продуктів на продовольчих складах та у виробничих приміщеннях згідно вимог стандартів з урахуванням актів прийому-передачі майна.

У п. 3.5 договору зазначено, що приймання послуг за якістю та обсягом здійснюють представники замовника відповідно до вимог чинного законодавства у присутності представника виконавця.

Якість та обсяг наданих послуг щодо забезпечення харчуванням оформлюється актом приймання наданих послуг з харчування (додаток № 4 до Наказу № 62 від 09 лютого 2016), який складається представником виконавця та представником замовника щоденно у трьох примірниках: перший - замовнику, другий - представнику замовника, третій представнику виконавця.

Підставою для складання акта приймання наданих послуг з харчування за обсягом є виконана заявка на приготування їжі за основними та додатковими нормами харчування (додаток № 2 до Наказу № 62 від 09 лютого 2016 p., далі - заявка на приготування їжі), за якісними показниками приготовленої їжі - дані книги обліку контролю за якістю приготування їжі (форма 53).

На підставі щоденно оформлених актів приймання наданих послуг з харчування, тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця) складається зведений акт приймання наданих послуг із харчування (додаток № 5 до Наказу № 62 від 09 лютого 2016), який підтверджує виконання своїх зобов`язань виконавцем за відповідний період, та підписується: перший примірник - замовником, представниками замовника та представниками виконавця, другий та третій - представниками замовника і представниками виконавця.

Якість та обсяг наданих послуг щодо забезпечення харчовими продуктами оформлюється актом приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами (додаток № б до Наказу № 62 від 09 лютого 2016), який підтверджує виконання своїх зобов`язань виконавцем за відповідний період. Акт складається не частіше ніж тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця), але не більше ніж 5 робочих днів з часу отримання послуг в повному обсязі: перший примірник - замовнику, другий - представнику замовника, третій - представнику виконавця та підписується: перший примірник замовником, представниками замовника та представниками виконавця, другий та третій представниками замовника і представниками виконавця.

Підставою для складання акта приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами за кількісними та якісними показниками є виконана у повному обсязі заявка на забезпечення харчовими продуктами військової частини (додаток № 3 до Наказу № лютого 2016 p., далі - заявка на харчові продукти), за замовленим асортиментом і кількістю, наявністю документів, що засвідчують якість і безпечність, відповідністю чинним стандартам та своєчасністю поставки до вказаного місця.

За повідомленням замовника дозволяється складання акта за інші періоди.

Відповідно до п. 6.17.1. договору контроль за станом виконання договірних зобов`язань Виконавцем здійснюють Замовник та представники Замовника.

Контроль здійснюється за: технологією приготування їжі, її якістю; відповідністю даних календарних фактичній наявності виданих харчових продуктів; санітарним станом об`єктів продовольчої служби; безпекою якості харчових продуктів під час постачання (у т.ч. для освіження) та зберігання; відповідністю харчових продуктів, що використовуються для надання послуг за цим Договором чинним стандартам; порядком зберігання харчових продуктів на складі (або місцях); якістю та повноти доведення встановлених норм харчування до кожного військо службовця та норм годування для штатних тварин і забезпечення їх нормами та фуражем, вивозом і видачею їжі; порядком освіження харчових продуктів; дотримання санітарних заходів під час кулінарної обробки харових продуктів, приготування і роздачу готової їжі, утримання їдалень, складів, овочесховищ; своєчасним проходженням медичного обстеження обслуговуючим персоналом, який заподіяний в організації продовольчого забезпечення; використання і утриманням виконавцем військового майна та його обслуговуванням відповідно до експлуатаційної документації.

Якщо під час проведення контролю за оцінкою представника замовника існує обґрунтована підозра, яка зазначається у Акті відбору, або встановлено факт, що харчовий продукт або інший об`єкт санітарних заходів є небезпечним чи непридатним до споживання, зразок такого продукту відбирається у трьох юридично та аналітично однакових екземплярах, один з яких повинен бути негайно відправлений в уповноважену лабораторію ветеринарної медицини Міністерства оборони України або Збройних Сил України для проведення досліджень, другій в присутності представника виконавця передається за актом на зберігання військовій частині як контрольний зразок, а тертій передається за актом представнику виконавця. Обіг такого харчового продукту або іншого об`єкта санітарних заходів забороняється на період проведення дослідження, до отримання протоколів випробувань від зазначених лабораторій строком не більш як на 10 календарних днів, а харчових продуктів молочної групи не більше як на 5 календарних днів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що при надані послуг з харчування у військовій частині НОМЕР_1 представником замовника було виявлено порушення відповідачем його договірних зобов`язань, за результатами яких складено Акти про виявлення порушення договірних умов з організації закупівлі послуг харчування № 16 від 26.01.2019 року та № 17 від 28.01.2019 року, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 22 726,32 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 286/2/18/172 від 29.12.2018 року, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже було встановлено судом вище, 29.12.2018 року між позивачем, як замовником та відповідачем, як виконавцем було укладено договір про закупівлю послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації) № 286/2/18/172.

Позивач у позовній заяві зазначає, що при наданні послуг з харчування у військовій частині НОМЕР_1 позивачем 28.01.2019 року було виявлено факт порушення відповідачем умов договору, про що складено Акти про виявлення порушень договірних умов з організації закупівлі послуг харчування № 16 від 26.01.2019 року, № 17 від 28.01.2019 року та зведений акт № 5/1361 приймання наданих послуг щодо забезпечення харчування з 21 по 31 січня 2019 року (включно).

За наведених вище обставин позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 22 726,32 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що звертався до відповідача з претензією № 286/6/1588 від 05.03.2019 року про сплату штрафу у розмірі 22 726,32 грн., проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В той же час, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо направлення на адресу відповідача претензії про сплату штрафу у розмірі 22 726,32 грн., оскільки матеріали справи не містять, а позивачем в свою чергу не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження направлення й отримання вказаної претензії відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК України).

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 8.2.1. договору, у разі виявлення порушень договірних зобов`язань, виконавець сплачує замовнику штраф за кожен встановлений та зафіксований випадок у розмірі 20% від вартості наданої послуги, відповідно до акту приймання наданих послуг з харчування на день виявлення порушення, зокрема використання виконавцем під час надання послуги з харчування харчових продуктів, які є небезпечними та з порушенням маркування.

В п. 8.2.2. договору визначено, що при порушенні умов договору щодо строків надання послуг виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вартості невиконаної суми зобов`язань.

Судом встановлено, що в акті № 16 про виявлення порушення договірних умов з організації закупівлі послуг харчування від 26.01.2019 року, затвердженого тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , внутрішньо перевірочною комісією виявлено наступне продовольство: борошно пшеничне II ґатунку у кількості 50,0 кг, виготовлене ПП «Самріз», м. Дніпро (шрифт на етикетці чорного кольору, а не зеленого відповідно вимог нормативно-технічної документації ГСТУ 46.004-99), що не відповідає додатку 13.1.3 договору.

Крім того, в акті № 16 зазначено, що представник виконавця від підписання акту відмовився, тому що перевірка проведена без представника виконавця. Мішок з борошном 50,0 кг промарковано вірно (зеленого кольору). У сховищі на той момент знаходилась бірка-ксерокс з минулої партії борошна. У зв`язку з чим виникло непорозуміння з перевіряючою комісією.

В той же час, внутрішньо-перевірочною комісію на чолі з начальником продовольчої та речової служби, затвердженого тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 27.01.2019 року було перевірено продовольчий склад, який знаходиться у користуванні ТОВ Військсервіс-Волонтер та встановлено наявність борошна пшеничного II ґатунку у кількості 50,0 кг, виготовленого ПП «Самріз», м. Дніпро (шрифт на етикетці зеленого кольору, відповідно вимог нормативно-технічної документації ГСТУ 46.004-99), що відповідає додатку 13.1.3 договору.

В акті № 17 про виявлення порушення договірних умов з організації закупівлі послуг харчування від 28.01.2019 року, складеного внутрішньо перевірочною комісією на чолі з начальником продовольчої та речової служби, затвердженого тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлено, що 28.01.2019 року ТОВ Військсервіс-Волонтер затримало видачу їжі на 50 хвилин, у зв`язку з несвоєчасним підвезенням хлібу.

Слід зазначити, що представник виконавця відмовився від підписання вказаного акту, у зв`язку з тим, що автомобіль з хлібом прибув до військового містечка № НОМЕР_25 вчасно о 03:00 годині, але по невідомим причинам автомобіль не пропустили на територію військової частини для передачі хлібу.

Вказане підтверджується листом ТОВ «Черкасихліб ЛТД», в якому зазначено, що 28.01.2019 року військова частина НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , о третій годині ночі машину не пропустили на КПП, хліб був не прийнятий. Водій був вимушений їхати по маршруту далі. Хліб було доставлено о 8:30 ранку.

Отже, затримання видачі їжі відбулося з вини представника замовника.

Згідно з п. 6.17.2. договору будь-які контрольні заходи здійснюються в обов`язковій присутності представника виконавця, в разі його відмови та його відсутності - комісійно (у складі не менше трьох осіб представника замовника).

Результати проведення контрольних заходів оформлюється актом контролю, який підписується представником замовника, що здійснював перевірку, та представником виконавця, а у разі його відсутності або відмови - членами комісії.

Акт контрою подається посадовій особі, яка призначила її проведення, для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п. 6.17.3 Договору виявленні порушення умов цього Договору фіксуються в:

1) щоденному акті приймання наданих послуг з харчування, зведеному акті приймання наданих послуг із харчування, в графах книги обліку контролю за якістю приготування їжі (додаток 90) та акті про порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання - у разі надання послуг щодо організації харчування;

2) акті приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами та акті про порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання - у разі надання послуги щодо надання забезпечення харчовими продуктами.

При виявленні порушень будь-яких умов договору представником замовника складається Акт про порушення договірних зобов`язань за участі представника виконавця, а у разі його відсутності або відмови - членами комісії та засвідчується підписами сторін.

У разі відмови представникам виконавця підписувати акт, цей факт фіксується підписами членів комісії, після чого надсилається замовнику.

На підставі акта замовником оформлюється претензія та направляється в установленому порядку виконавцю.

Виконавець має право не допускати до перевірки осіб, які не мають необхідних документів визначених законодавством для її перевірки.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять актів про порушення договірних зобов`язань, які б складалися за участі представника виконавця. Крім того, позивачем не надані належні та допустимі докази в підтвердження своїх позовних вимог, а саме: не надано щоденні акти приймання наданих послуг від 26.01.2019 року та 28.01.2019 року та акти про порушення договірних зобов`язань від 26.01.2019 року та від 28.01.2019 року.

Більше того, матеріали справи також не містять доказів в підтвердження як повідомлення відповідача з метою прибуття останнього для складення таких актів, так і доказів щодо відмови відповідача від підписання таких актів.

Виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу відповідачем.

Разом з тим, враховуючи, що відповідачем заявлено у відзиві на позов про застосування строків позовної давності у даній справі, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, в пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 29.04.2020 року.

В той же час, позивачем заявлено до стягнення суму штрафу у розмірі 22 726,32 грн. на підставі актів про виявлення порушення договірних умов з організації закупівлі послуг харчування № 16 від 26.01.2019 року та № 17 від 28.01.2019 року.

Отже, Міністерство оборони України мало право звернутися до суду з вказаним позовом у строк до 28.01.2020 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду поза межами спеціального строку позовної давності про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 22 726,32 грн.

Оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просить суд у позові, відповідачем не порушено, і суд відмовляє позивачу у позові по суті в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачами прав позивача та охоронюваних законом інтересів, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16.07.2020р.

Суддя О.В. Котков