Рішення

від 15.07.2020 по справі 910/5701/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2020р.Справа № 910/5701/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські мінеральні

добрива"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель-Інвест"

про стягнення 142 346,83 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські мінеральні добрива" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель-Інвест" (відповідач) про стягнення 142 346,83 грн., з яких 117 454,47 грн штрафу та 24 892,36 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару за Договором поставки №161 від 18.06.2019 р.

Ухвалою від 06.05.2020 р. відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

11.06.2020 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив у якому, зокрема, зазначається, що директор відповідача Договір поставки №161 від 18.06.2019 р. не підписував, у зв`язку з чим просить суд витребувати вказаний Договір та призначити експертизу.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування оригіналів документів долучених до матеріалів справи, а саме: Договору поставки від 18.06.2019 р. суд зазначає наступне.

Частинами 1, ст. 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Клопотання мотивоване відсутністю у відповідача підписаного примірника Договору №161 від 18.06.2019 р. з усіма додатками до нього.

Розглянувши вищезазначене клопотання, суд зазначає, що копії таких документів долучені до матеріалів справи позивачем; долученння оригіналів можливе виключно разі наявності у відповідача обґрунтованих доводів про невідповідність наданих позивачем документів оригіналам.

Відтак, суд вважає за доцільне задовольнити відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Як на підставу для призначення судової почеркознавчої експертизи відповідач посилається на те, що він "не може надати висновок з питання належності підпису на Договорі директору підприємства Відповідача", оскільки в нього відсутній підписаний сторонами примірник Договору.

Проте, оглянувши Договір поставки №161 від 18.06.2019 р. з додатками (наявний в матеріалах справи), суд не вбачає за необхідне встановлювати особу, яка його підписала.

Так, надані для огляду Договір поставки № 61 від 18.06.209 р. та Специфікація № 1 від 18.06.2019 р. містять підпис та відбиток печатки відповідача.

Водночас, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що печаткою відповідача неправомірно та безпідставно скористалась будь-яка неповноважна особа.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Судом враховано, що відповідно до підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами від 04.05.2020 р.) продовжено запроваджений карантин в Україні через спалах у світі коронавірусу COVID-19 до 22 травня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. № 500) продовжено запроваджений карантин в Україні через спалах у світі коронавірусу COVID-19 до 31 липня 2020 року.

Водночас, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог до закінчення запровадженого карантину.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.06.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кабель-Інвест" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські мінеральні добрива" (Покупець) укладено Договір поставки №161 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити кабельні лотки (надалі - товар), на умовах, передбачених цим Договором та Специфікаціями до цього Договору, які є його невідємними частинами.

Кількість, номенклатура товарів вказується у Специфікаціях (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 3.5 Договору, загальна сума Договору визначається як сумарна вартість товару, фактично поставленого згідно Специфікацій до Договору і на дату укладання цього договору орієнтовно становить 1 174 544,71 грн, з урахуванням ПДВ.

Сторони у п. 4.2 Договору погодили, що датою оплати Товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Згідно п. п. 5.3, 5.8 Договору, датою поставки товару вважається дата, зазначена сторонами у видатковій накладній. Строки поставки товарів вказуються в Специфікаціях. У разі поставки товарів відповідно до графіка - графік оформлюється як додаток до Договору, що є його невід`ємною частиною. Постачальник має право здійснити поставку товарів в інші строки виключно на підставі попередньої згоди Покупця у письмовій формі.

Відповідно до п. 10.5 Договору, останній діє до 31.12.2019 р. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Пунктами 1 - 4 Специфікації № 1 від 18.06.2019 р. до Договору передбачено, що загальна вартість товару складає 1 174 544,71 грн. Товар поставляється автомобільним транспортом на умовах поставки СРТ (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1г), відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року. Строк поставки товару: протягом 20 банківських днів, з моменту 30% передоплати. Строк поставки товару: 30% передоплата, 70% протягом двох банківських днів з моменту письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Зобов`язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. ст. 662, 663 ЦК, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК України).

Як встановлено ст. 665 Кодексу, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Позивачем, на виконання п. 3 Специфікації № 1 до Договору, здійснено передоплату за платіжним дорученням № 31 від 20.06.2019 р. на суму 352 363,41 грн та № 47 від 25.07.2019р. на суму 769 466,26 грн.

Відтак, товар Постачальником мав бути поставлений 19.07.2019 р.

Проте, товар було поставлено з порушенням строку, що підтверджується видатковими накладними № М4-0005455 від 26.07.2019 р. на суму 1 085 658,34 грн, М4-0005763 від 06.08.2019 р. на суму 88 496,27 грн та М4-0006708 від 05.09.2019 р. на суму 390,10 грн.

У зв`язку порушенням строків поставки, позивач просить суд стягнути з ТОВ "Кабель-Інвест" 117 454,47 грн неустойки та 24 892,36 грн 15% річних.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків або обсягів поставок Товару, відмови Постачальника від поставки узгоджених сторонами Договору обсягів, Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі 10 % від вартості не поставлених в строк товарів та/або товарів, від поставки яких постачальник відмовився.

Згідно п. 6.6. Договору, у випадку порушення Постачальником строків поставки товарів, передбачених цим Договором, за яке покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, Постачальник за користування грошовими коштами Покупця зобов`язаний сплатити Покупцеві штраф у із розрахунку 15% річних за кожний день порушення стоків поставки, від суми грошових коштів, сплачених Покупцем, за період з дня оплати і до дня фактичної поставки товарів або до повернення грошових коштів.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому порядку відповідачем, останній за порушення зобов`язань за Договором має сплатити 117 454,47 грн штрафу та 24 892,36 грн 15% річних.

Відповідач у відзиві на позов також просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р., якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 р. в справі №902/417/18 зазначила, зокрема, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи предмет і підстави позовних вимог та заперечень відповідача, розмір несвоєчасно виконаного зобов`язання та розмір нарахованого штрафу, а також періоди допущених відповідачем прострочень, суд вважає за можливе зменшити суму нарахованих санкцій на 50%, та стягнути з відповідача на користь позивача 58 727,24 грн штрафу та 12 446,18 грн 15% річних.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 58 727,24 грн штрафу та 12 446,18 грн 15% річних доведеними, обґрунтованими, співмірними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє у зв`язку зі зменшенням нарахувань на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель-Інвест" (04116, м. Київ, вул. Богдана Гаврилишина, б.7, к. 400; код ЄДРПОУ 31515697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські мінеральні добрива" (04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, 12Б; код ЄДРПОУ 41589812) 58 727 (п`ятдесят вісім тисяч сімсот двадцять сім) грн 24 коп. штрафу, 12 446 (дванадцять тисяч чотириста сорок шість) грн 18 коп. 15% річних та 2 135 (дві тисячі сто тридцять п`ять) грн 20 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду в строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна