Рішення

від 15.07.2020 по справі 910/4404/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2020Справа № 910/4404/20 за позовом Приватного акціонерного товариства Кальчицький кар`єр

до Товариства з обмеженою відповідальністю Алмітрейд

про стягнення 850 532,19 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Кальчицький кар`єр звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Алмітрейд про стягнення 850 532,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати коштів у повному обсязі за договором поставки №ДГ-20/09 від 20.09.2018, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 850 532, 19 грн.

Ухвалою від 30.03.2020р. відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.04.2020р.

29.04.2020р. судом було відкладено підготовче засідання на 27.05.2020р.

27.05.2020р. підготовче засідання було відкладено на 24.06.2020р.

24.06.2020р. судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.07.2020р.

Представник позивача у судове засідання 15.07.2020 не з`явився, проте, подав клопотання про розгляд справи без участі представника Приватного акціонерного товариства Кальчицький кар`єр .

Представник відповідача у судове засідання 15.07.2020р., як і в попередні судові засідання, не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З приводу неявки вказаного учасника судового процесу суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 15.07.2020р.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 15.07.2020р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.09.2018р. між Приватним акціонерним товариством Кальчицький кар`єр (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Алмітрейд (покупець) було укладено договір постачання №ДГ-20/09, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію, вид, кількість, сортамент, ціна, а також інші умови постачання, які визначені цим договором, а також додатками до нього.

Ціна цього договору визначається як сума вартості всіх постачань, виконаних впродовж терміну дії цього договору (п.1.2 договору №ДГ-20/09 від 20.09.2018р.).

У п.3.1 договору №ДГ-20/09 від 20.09.2018р. вказано, що ціна на продукцію, з урахуванням умов постачання, визначається в додатках до цього договору.

Згідно до п.4.1 договору №ДГ-20/09 від 20.09.2018р. розрахунки за даною угодою здійснюється в національній валюті України.

Пунктами 4.2, 4.3 договору №ДГ-20/09 від 20.09.2018р. передбачено, що оплата продукції робиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі. Покупець зобов`язаний зробити оплату кожної партії продукції, в порядку і на умовах обумовлених в додатках до цього договору.

Цей договір діє з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2019р. (п.8.6 договору №ДГ-20/09 від 20.09.2018р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №ДГ-20/09 від 20.09.2018р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 20.09.2018р. по 19.02.2019р. Приватним акціонерним товариством Кальчицький кар`єр було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю Алмітрейд прийнято товар на загальну суму 4 464 412,38 грн., про що сторонами складено та підписано відповідні видаткові накладні.

Одночасно, згідно представленої суду банківської виписки з рахунку Приватного акціонерного товариства Кальчицький кар`єр покупцем було перераховано на рахунок постачальника в якості оплати поставленого товару грошові кошти на загальну суму 3 613 880,19 грн., тобто, в повному обсязі товар, який був поставлений в межах договору №ДГ-20/09 від 20.09.2018р., оплачено не було, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість на загальну суму 850 532,19 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 11.04.2019р. по справі №904/2164/18.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно до п.4.1 договору №ДГ-20/09 від 20.09.2018р. розрахунки за даною угодою здійснюється в національній валюті України.

Пунктами 4.2, 4.3 договору №ДГ-20/09 від 20.09.2018р. передбачено, що оплата продукції робиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі. Покупець зобов`язаний зробити оплату кожної партії продукції, в порядку і на умовах обумовлених в додатках до цього договору.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, з огляду на приписи ст.692 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати покупцем товару, який було поставлено у період з 20.09.2018р. по 19.02.2019р., настав.

Проте, як було встановлено судом вище, відповідачем було лише частково проведено розрахунок за договором, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю Алмітрейд утворилась перед Приватним акціонерним товариством Кальчицький кар`єр заборгованість на суму 850 532,19 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та доказів виконання в повному обсязі своїх обов`язків за договором №ДГ-20/09 від 20.09.2018р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства Кальчицький кар`єр до Товариства з обмеженою відповідальністю Алмітрейд про стягнення основного боргу в сумі 850 532,19 грн.

Щодо розподілу судових витрат господарський суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з висновків суду стосовно задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України ).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Наразі, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до матеріалів справи:

- договір №2019/02/01-К від 01.02.2019р. про надання правової допомоги, укладений між Приватним акціонерним товариством Кальчицький кар`єр та адвокатом Курібло В.В.

- доручення №2 від 02.01.2020р., за умовами якого клієнтом доручено адвокату надати правову допомогу з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості за поставленому продукцію з Товариства з обмеженою відповідальністю Алмітрейд за договором №ДГ-20/09 від 20.09.2018р., здійснювати представництво під час розгляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції. Відповідно до п.5 вказаного доручення розмір винагороди (гонорар) адвоката за виконання зазначеного доручення становить 5000 грн., включаючи податки та збори, передбачені чинним законодавством України, та може переглядатись сторонами. Остаточна вартість послуг визначається сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг, без підписання додаткових угод до договору. Вказаним дорученням передбачено, що гонорар адвоката підлягає сплаті у безготівковій формі в строк до 31.03.2020р.;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- ордер серії ДН №056270 від 02.03.2020р.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що останні не є достатнім підтвердженнями понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Зокрема, судом вказувалось, що згідно доручення №2 від 02.01.2020р. до договору №2019/02/01-К від 01.02.2019р. розмір винагороди (гонорар) адвоката за виконання зазначеного доручення становить 5000 грн., включаючи податки та збори, передбачені чинним законодавством України, та може переглядатись сторонами. Остаточна вартість послуг визначається сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг, без підписання додаткових угод до договору. Вказаним дорученням передбачено, що гонорар адвоката підлягає сплаті у безготівковій формі в строк до 31.03.2020р.

Проте, всупереч наведеного жодного акту приймання-передачі наданих послуг, як і детального опису робіт (наданих послуг) позивачем не надано. Доказів оплати (платіжне доручення, банківська виписка, тощо) послуг адвоката також не представлено. Про надання вказаних документів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення не заявлено.

Тобто, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо не підтвердження позивачем обставин понесення витрат на професійну правничу допомогу, а отже, як наслідок, відсутність підстав для їх розподілу за наслідками розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алмітрейд (01010, м.Київ, Кечерський район, вулиця Левандовська, будинок 3в, ЄДРПОУ 39093155) на користь Приватного акціонерного товариства Кальчицький кар`єр (87040, Донецька обл., Нікольський район, село Кальчик, ЄДРПОУ 00292238) основний борг в сумі 850 532,19 грн. та судовий збір в розмірі 12 757,98 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. З урахуванням п.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вказаний строк продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2020р.

Суддя Спичак О.М.