Рішення

від 15.07.2020 по справі 913/303/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року Справа № 913/303/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 19.05.2020

за позовом Фізичної особи - підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 )

до відповідача - Комунального підприємства "Комбінат шкільного харчування" Сєвєродонецької міської ради (місцезнаходження: вул. Гоголя, буд. 23, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400)

про стягнення 40813 грн 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

22.05.2020 фізична особа - підприємець Бухонько Ліна Анатоліївна звернулася до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Комбінат шкільного харчування" Сєвєродонецької міської ради про стягнення 40813 грн 00 коп., з яких: основний борг в сумі 40292 грн 50 коп., 3% річних в сумі 198 грн 16 коп., інфляційні втрати в сумі 322 грн 34 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на закупівлю товару № 45/2 від 23.01.2020 щодо своєчасної та повної оплати грошових коштів за поставлений товар.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

03.06.2020 на адресу Господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву без номеру від 03.06.2020, в якому відповідач повідомив про те, що позов визнає у повному обсязі та заборгованість не заперечує. Відзив про визнання позову підписано директором КП "Комбінат шкільного харчування" Сєвєродонецької міської ради - Астаповим Є.А. та засвідчено печаткою підприємства.

Відповідно до ч.4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2020 між комунальним підприємством "Комбінат шкільного харчування" Сєвєродонецької міської ради (відповідач, замовник) та фізичною особою-підприємцем Бухонько Ліною Анатолівною (позивач, виконавець) укладено договір на закупівлю товару №45/2, за умовами п.1.1. якого виконавець зобов`язується у 2020 році поставити замовнику товар згідно Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015-15530000-2 вершкове масло (масло солодковершкове, 82,5% жирності), а замовник - прийняти і оплатити цей товар (далі по тексту - договір).

Пунктом 1.3. договору передбачено, що ціна договору з ПДВ/ без ПДВ становить 113500 грн 00 коп..

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що розрахунки замовником проводяться протягом 15 календарних днів з дня поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Згідно п.5.1. договору, строк поставки товару: з моменту укладення договору до 31.12.2020.

За умовами п.5.5. договору, приймання-здача товару згідно специфікації по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів та відповідного сертифікату якості.

Відповідно до п.6.1. договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, прийняти поставлений товар згідно накладної.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п.7.1 договору).

Відповідно до пп. 6.4.1 п. 6.4 Договору Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за поставлені товари.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 10.1 Договору).

Між сторонами за договором було підписано Специфікацію на загальну суму 113500 грн 00 коп. без ПДВ, а саме масло солодковершкове, 82,5% жирності, кількістю 1000 одиниць, за ціною за одиницю без ПДВ 113 грн 50 коп.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу у січні-березні 2020 року товар на загальну суму 76612 грн 50 коп., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами без зауважень та заперечень щодо кількості, ціни та якості товару, а саме:

- №24463 від 24.01.2020 на суму 13620 грн 00 коп.;

- №24528 від 11.02.2020 на суму 11350 грн 00 коп.;

- №24532 від 12.02.2020 на суму 11350 грн 00 коп.;

- №24574 від 20.02.2020 на суму 20430 грн 00 коп.;

- №24604 від 27.02.2020 на суму 6810 грн 00 коп.;

- №24655 від 06.03.2020 на суму 13052 грн 50 коп.

В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання щодо повної оплати товару не виконав, частково розрахувався за поставлений товар - на суму 36320 грн 00 коп.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача по оплаті отриманого товару за договором становить 40292 грн 50 коп.

Відповідно до двосторонньо підписаного акту звіряння взаємних розрахунків за договором №45/2 від 23.01.2020 станом на 01.04.2020 сальдо на користь фізичної особи - підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни складає 40292 грн 00 коп.

Відповідач повністю визнав заявлений позивачем позов.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 76612 грн. 50 коп., а саме: відповідно до видаткових накладних №24463 від 24.01.2020 на суму 13620 грн 00 коп.; №24528 від 11.02.2020 на суму 11350 грн 00 коп.; №24532 від 12.02.2020 на суму 11350 грн 00 коп.; №24574 від 20.02.2020 на суму 20430 грн 00 коп.; №24604 від 27.02.2020 на суму 6810 грн 00 коп.; №24655 від 06.03.2020 на суму 13052 грн 50 коп., який відповідачем було прийнято, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін без будь яких претензій, зауважень, засвідчені печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи).

Відповідач обов`язок по оплаті поставленого товару виконав частково на суму 36320 грн 00 коп., що підтверджується випискою по банківському рахунку, у зв`язку з чим залишилась заборгованість в сумі 40292 грн 50 коп.

Суму боргу, яка становить 40292 грн 50 коп., відповідач визнав у повному обсязі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за договором на закупівлю товару №45/2 від 23.01.2020 є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 40292 грн 50 коп.

Позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 198 грн 16 коп. за період з 22.03.2020 по 20.05.2020 та інфляційні втрати за квітень 2020 в розмірі 322 грн 34 коп.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За положеннями частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 у справі № 915/14/17).

Суд зазначає, що індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом було перевірено розрахунок 3% річних та розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що вони є арифметично вірними.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 198 грн 16 коп. за період з 22.03.2020 по 20.05.2020 та інфляційних втрат за квітень 2020 в розмірі 322 грн 34 коп. є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, а саме: основний борг в сумі 40292 грн 50 коп., 3% річних в сумі 198 грн 16 коп., інфляційні витрати в сумі 322 грн 34 коп.

Згідно ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Позивач при поданні позову за платіжним дорученням №239 від 20.05.2020 сплатив до Державного бюджету України судовий збір в сумі 2102,00 грн.

У зв`язку з визнанням позову відповідачем, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору в розмірі 1051 грн 00 коп.

Решта судових витрат в сумі 1051 грн 00 коп. покладаються на відповідача відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись п.2 ч.1 ст.129, ч. 1 ст.130, ст.ст.232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір , суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Комбінат шкільного харчування Сєвєродонецької міської ради на користь фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни борг в сумі 40292 грн 50 коп., 3% річних в сумі 198 грн 16 коп., інфляційні втрати в сумі 322 грн 34 коп., судовий збір у сумі 1051 грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути фізичній особі-підприємцю Бухонько Ліні Анатоліївні з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1051 грн 00 коп., сплачений за платіжним дорученням №239 від 20.05.2020.

Повернення судового збору здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: фізична особа-підприємець Бухонько Ліна Анатоліївна ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

Відповідач: Комунальне підприємство Комбінат шкільного харчування Сєвєродонецької міської ради (вул. Гоголя, 43, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404, код ЄДРПОУ 32830931)

Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2020.

Суддя С.В. Масловський