Рішення

від 09.07.2020 по справі 914/936/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2020 справа № 914/936/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Кияк І. В., розглянув по суті у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: дочірнього підприємства Львівський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , м. Львів, до відповідача:Львівського комунального підприємства Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району , м. Львів, про: стягнення 54'404,88 грн (з яких: 36'125,39 грн - основний борг, 6'129,44 грн - пеня, 3'241,53 грн - три відсотки річних та 8'908,52 грн - інфляційні втрати). За участю представників сторін: позивача:не з`явився, відповідача:не з`явився. 1. Судові процедури.

1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов дочірнього підприємства Львівський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до Львівського комунального підприємства Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району про стягнення 54'404,88 грн (з яких: 36'125,39 грн - основний борг, 6'129,44 грн - пеня, 3'241,53 грн - три відсотки річних та 8'908,52 грн - інфляційні втрати).

1.2. Ухвалою суду від 21.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.05.2020.

Розгляд справи по суті відкладався на 01.06.2020 та на 06.07.2020 з підстав вказаних в попередніх ухвалах та протоколах суду.

1.3. 01 червня 2020 року позивачем подано до суду заяву на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3'200,00 грн. Відповідач, 01.06.2020 подав заяву про відкладення розгляду справи.

1.4. 17 червня 2020 року позивачем подано до суду письмові пояснення з додатками, в яких позивач вказує, що заперечує проти затвердження запропонованої відповідачем мирової угоди та просить долучити відповідні докази до матеріалів справи. Також, 06.07.2020 позивачем подано заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5' 200,00 грн.

1.5. В судовому засіданні з розгляду справи по суті 06.07.2020 повноважними представниками сторін надано свої доводи та заперечення щодо заявлених позовних вимог, відповідач письмового відзиву на позов не подав, проте у судовому засіданні надав усні пояснення щодо предмету спору. В судовому засіданні 06.07.2020 оголошено перерву до 09.07.2020.

1.6. Враховуючи наведене та беручи до уваги строк розгляду справи за правилами спрощеного провадження, який встановлений законом у 60 календарних днів, враховуючи і продовження вказаного строку відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України, достатність доказів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті та відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд не вважає відсутність представників позивача та відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положення ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

У судовому засіданні 09.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. Аргументи сторін

2.1. У позовній заяві ДП Львівський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (Позивач у справі) вказує про неналежне виконання ЛКП Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району (Відповідач у справі) своїх договірних зобов`язань щодо оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим у Відповідача виник борг перед Позивачем у загальному розмірі 54'404,88 грн (з яких: 36'125,39 грн - основний борг, 6'129,44 грн - пеня, 3'241,53 грн - три відсотки річних та 8'908,52 грн - інфляційні втрати).

2.2. Відповідач - ЛКП Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району письмового відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, проте в судовому засіданні повноважний представник надав усі пояснення щодо позовних вимог.

3. Обставини справи.

3.1. 13 квітня 2017 року між Філією Стрийська ДЕД ДП Львівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (надалі - Постачальник) та Львівським комунвльним підприємством Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району (надалі - Покупець) укладено Договір поставки № 5/1 (надалі - Договір). За умовами цього Договору Постачальник на умовах цього Договору зобов`язується передати у власність Покупцеві асфальтобетон, надалі - Товар, а Покупець зобов`язується прийняти і оплачувати вартість вказаного Товару на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

3.2. Згідно з п. 6.1.1. Договору, Загальна вартість цього Договору визначається як загальна сума вартості усіх поставлених за цим Договором партій Товару згідно видаткових накладних. Партією є кількість Товару, вказана в одній накладній. Пунктом 6.1.2. Договору закріплено, що ціна за одиницю товару згідно видаткових накладних.

Відповідно до п. 6.2.1. Договору, порядок оплати Сторонами погоджується окремо в додатках до цього Договору або накладних, рахунках чи заявках.

Пунктом 6.3.1. Договору встановлено, що розрахунки за цим Договором здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) днів.

3.3. На виконання умов Договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв Товар на загальну суму 36'125,39 грн, що підтверджується:

- накладною № 99 від 14.04.2017 та товарно-транспортною накладною № 99 від 14.04.2017 на суму 12'121,81 грн;

- накладною № 100 від 14.04.2017 та товарно-транспортною накладною № 100 від 14.04.2017 на суму 11'881,77 грн;

- накладною № 101 від 14.04.2017 та товарно-транспортною накладною № 101 від 14.04.2017 на суму 12'121,81 грн.

3.4. Свій обов`язок з оплати відповідач не виконав, доказів протилежного до матеріалів справи не долучено.

3.5. Претензією про погашення заборгованості за договорами поставки, Позивач просив Відповідача сплатити заборгованість за Договором № 5/1 від 13.04.2017. Позивачем як доказ надіслання претензії долучено повідомлення про вручення поштового відправлення, однак не долучено опису вкладення у цінний лист, який міг би підтвердити надіслання саме цієї претензії. Таким чином, позивачем не надано належних доказів надіслання претензії відповідачу.

3.6. У зв`язку з порушенням умов Договору в частині оплати за поставлений товар, Позивач для відновлення порушених прав звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Відповідач письмового відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

4. Позиція суду.

4.1. Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пункт 6.2.1. Договору вказує, що порядок оплати Сторонами погоджується окремо в додатках до цього Договору або накладних, рахунках чи заявках. Пунктом 6.3.1. Договору встановлено, що розрахунки за цим Договором здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) днів.

Як з`ясовано судом, про що підтвердили представники сторін у судовому засіданні 06.07.2020, між сторонами не укладались додаткові договори, а також сторонами не погоджували жодні інші порядки оплати за поставлений товар, ніж передбачено Договором.

За таких умов, суд дійшов висновку, що у спірному Договорі поставки № 5/1 від 13.04.2017 немає чітко встановленого строку його виконання в частині оплати за отриманий товар, вказано лише протягом 3 (трьох) днів, а тому така оплата повинна бути здійснена відповідно до положень закону, а саме ч. 1 ст. 692 ЦК України та умов Договору, а саме протягом 3 (трьох) днів з моменту прийняття Товару або товаророзпорядчих документів.

4.2. Судом встановлено, що Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято Товар на загальну суму 36'125,39 грн, що підтверджується матеріалами справи, зокрема вказане відображено в п. 3.3. даного рішення.

Кореспондуючий обов`язок з оплати за отриманий Товар за Договором Відповідач не виконав. Будь-яких інших доказів щодо оплати Товару за Договором у матеріалах справи немає та сторонами суду не надано. Відтак, вимоги позивача про стягнення 36'125,39 грн -основного боргу є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення.

4.3. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, розглянувши вимоги позивача про стягнення 3'241,53 грн - трьох відсотків річних та 8'908,52 грн - інфляційних втрат, перевіривши надані розрахунок, зазначає, що розрахунок трьох відсотків річних здійснено правильно, а інфляційних втрат - частково. Таким чином, заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 3'241,53 грн - три відсотки річних та 8'908,03 грн - інфляційні втрати.

4.4. Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до умов пункту 7.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати партії Товару, Покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати Покупця.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, розглянувши вимоги Позивача про стягнення 6'129,44 грн - пені, перевіривши наданий останнім розрахунок, вказує, що заявлений період за який просить стягнути пеню позивач є за межами визначеними ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому заявлені вимоги про стягнення пені є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

4.5. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5. Судові витрати

5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає стягненню 1'865,11 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

5.2. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначенено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, 03 січня 2020 року між ДП Львівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (надалі - Клієнт) та адвокатським об`єднанням Сенатор (надалі - Об`єднання) укладено Договір про надання правової допомоги. За умовами цього Договору Клієнт доручає, а Об`єднання через своїх учасників, перелічених у п. 2.2. Договору, зобов`язується надавати йому, згідно з умовами даного Договору, комплексну правову допомогу з представництва інтересів Клієнта в судах загальної юрисдикції будь-якої інстанції, включаючи адміністративні, господарські суди, підготовки всіх необхідних правових документів. А Клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти вказані послуги та оплатити їх на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).

Пунктами 4.1. - 4.4. Договору про надання правової допомоги встановлено, що ціна даного Договору становить загальну вартість послуг Об`єднання, які будуть надані на користь Клієнта та будуть визначені у Актах приймання наданих послуг впродовж строку д ії Договору, загальна ціна договору не може перевищувати 320000 (триста двадцять тисяч гривень 00 копійок). При розрахунку вартості правової допомоги (юридичних послуг) враховується час, витрачений Об`єднанням, його учасниками та співробітниками (людино-години), для виконання завдань (доручень) Клієнта. Визначення вартості наданих Об`єднанням на користь Клієнта послуг здійснюється з розрахунку вартості однієї людино-години надання послуг, що становить 800,00 грн. (без ПДВ). Клієнт сплачує на користь Об`єднання суму за надання певної послуги протягом 10 днів з дня підписання сторонами акту приймання надання послуг та виставлення відповідного рахунку Об`єднання, при наявності відповідного фінансування Клієнта. За результатами надання правової допомоги (юридичної послуги) у межах певної справи та/або щодо вирішення певного правового питання Сторонами складається акт приймання наданих послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Об`єднанням правової допомоги (юридичних послуг) і її вартість з урахуванням вимог п. 4.2. даного Договору.

Згідно з Актом приймання наданих послуг № 1.10 від 30.04.2020 підписаним між Клієнтом та Об`єднанням, останнє надало правової допомоги у справі № 914/936/20 на загальну суму 3'200,00 грн (час витрачений об`єднанням 04:00 год., вартість однієї години - 800,00 грн).

Згідно з Актом приймання наданих послуг № 1.1 від 30.06.2020 підписаним між Клієнтом та Об`єднанням, останнє надало правової допомоги у справі № 914/936/20 на загальну суму 2'200,00 грн (час витрачений об`єднанням 02:30 год., вартість однієї години - 800,00 грн).

У заяві від 06.07.2020 позивач зазначає, що отримав наступні правові послуги:

- Консультація клієнта щодо правової позиції; збирання доказів та опрацювання матеріалів необхідних для складення позовної заяви; складення проекту позовної заяви - 04:00 год.;

- Представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 01.06.2020 - 00:30 год.;

- Складення проекту заяви від 01.06.2020 - 01:00 год.;

- Складення проекту письмових пояснень від 04.06.2020 - 01:00 год.

Платіжними дорученнями № 2622 від 28.05.2020 на суму 3'200,00 грн та № 2794 від 03.07.2020 на суму 2'000,00 грн Позивач (Клієнт) здійснив оплату послуг згідно з Договором правової допомоги від 03.01.2020.

Так, Позивач просить стягнути з Відповідача вказану вище суму коштів як відшкодування витрат на послуги правової допомоги.

З огляду на викладені обставини, враховуючи право суду передбачене у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 4'612,40 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи також пропорційність задоволених позовних вимог.

Варто зазначити, що аналогічних висновків у подібних правовідносинах дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 235, 236, 237, 238, 240, 241, 252, пунктом 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району ( 79019, місто Львів, вулиця Льва, будинок 4; ідентифікаційний код 03349022) на користь дочірнього підприємства Львівський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України ( 79053, місто Львів, вулиця В. Великого, будинок 54; ідентифікаційний код 31978981) 36'125,39 грн - основного боргу, 3'241,53 грн - три відсотки річних, 8'908,03 грн - інфляційних втрат та 1'865,11 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору, 4'612,40 грн - відшкодування витрат на оплату правничої допомоги.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 14.07.2020.

Суддя В.П. Трускавецький