Рішення

від 16.07.2020 по справі 920/320/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.2020 Справа № 920/320/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу № 920/320/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СУМИГАЗ ЗБУТ (40000, м. Суми, вул. Береста, 21, код 39586236),

до відповідача Відділу культури, молоді та спорту Лебединської районної державної адміністрації Сумської області (42238, Сумська область, Лебединський район, с. Будилка, вул. Центральна, 56, код 02230299),

про стягнення 48462 грн. 94 коп.,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2020 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 48462 грн. 94 коп., з яких: 47822 грн. 46 коп. основного боргу, 557 грн. 13 коп. пені, 82 грн. 35 коп. - 3% річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №ЕВ407-340-20 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 14.02.2020, а також судові витрати.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не здійснив оплату отриманого у лютому 2020 року газу, отриманого відповідно до акту №СМ380001930 приймання-передачі природного газу від 14.02.2020, чим порушив п. 4.2.1 договору № ЕВ407-340-20 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 14.02.2020.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.04.2020 відкрито провадження у справі № 920/320/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу надано термін 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження у справі №920/320/20 у зв`язку з відсутністю коштів для здійснення поштових відправлень була надіслана на поштову адресу відповідача лише 08.07.2020 та отримана відповідачем 10.07.2020.

15.07.2020 до господарського суду Сумської області надійшов відзив №01-23/363 від 13.07.2020 на позов, в якому відповідач визнав позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 47822 грн. 46 коп.; в частині стягнення пені та 3% річних заперечує, посилаючись на те, що відповідач є неприбутковою бюджетною установою та на відсутність коштів для здійснення зазначених видатків.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

14 лютого 2020 р. між ТОВ Сумигаз збут і Відділом культури, молоді та спорту Лебединської районної державної адміністрації Сумської області було укладено договір № ЕВ407-340-20 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі за текстом - Договір ), відповідно до якого позивач зобов`язувався передати у власність відповідачу у 2020 році природний газ, а відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строках та порядку, що визначені Договором.

Зі змісту п. 1.2. Договору вбачається, що річний плановий обсяг постачання газу - до 7000 куб. м.

Згідно з п. 2.7.1. Договору за підсумками розрахункового періоду відповідач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати позивачу копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та відповідачем, відповідно до Кодексу ГРМ. Відповідач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути позивачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником відповідача та скріплений печаткою відповідача, або надати в письмові формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.7.3).

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що ціна 1 тис. куб м. газу становить 6666,67 грн., крім того, компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 124,16 грн.

Згідно п. 4.2. Договору оплата газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача в наступному порядку: обсяг газу сплачується до 25 числа місяця постачання газу згідно рахунку-фактури. Остаточний розрахунок за фактично переданий позивачем газ здійснюється відповідачем до 10 числа, наступного за звітним місяцем згідно рахунку-фактури.

Зі змісту п. 4.3. Договору вбачається, що датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок позивача.

Відповідно до п. 11.1. цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01.02.2020 по 20.02.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що він належним чином та в повному обсязі виконав умови Договору та за лютий 2020 р. поставив відповідачу природного газу на суму 47822 грн. 46 коп., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №СМ380001930 від 14.02.2020, підписаним представниками сторін та скріпленим їх печатками /а.с. 16/, рахунком-фактурою на оплату №60002431 від 04.03.2020 /а.с. 17/, підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків від 04.03.2020 за лютий 2020 р., проте відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань не розрахувався в повному обсязі з позивачем за отриманий газ і станом на день розгляду справи його заборгованість становить 47822 грн. 46 коп.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що відповідачем не подано доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень, визнано суму основного боргу, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 47822 грн. 46 коп.. основного боргу.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 557 грн. 13 коп. пені, нарахованої за загальний період з 11.03.2020 р. по 31.03.2020 р., згідно п. 6.2.1. Договору, де зазначено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Зі змісту ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення грошового зобов`язання по Договору з боку відповідача, перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пені за період прострочки оплати платежу, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 557 грн. 13 коп. пені, нарахованої за період з 11.03.2020 р. по 31.03.2020 р., є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 852 грн. 35 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 11.03.2020 р. по 31.03.2020 р. відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Оскільки Договором не визначено інший розмір процентів, а також оскільки штрафні санкції нараховані у відповідності до вимог чинного законодавства, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача 82 грн. 35 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 11.03.2020 р. по 31.03.2020 р., та задовольняє їх.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних з посиланням на відсутність бюджетних коштів на зазначені видатки відповідача, оскільки на підставі ч.2 ст. 617 ЦК України, ч.2. ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини к справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Аналогічна пропозиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. № 11/446.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати в розмірі 2102 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відділу культури, молоді та спорту Лебединської районної державної адміністрації Сумської області (42238, Сумська область, Лебединський район, с. Будилка, вул. Центральна, 56, код 02230299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумигаз збут (40000, м. Суми, вул. Береста, 21, код 39586236) 47822 грн. 46 коп. основного боргу, 557 грн. 13 коп. пені, 82 грн. 35 коп. - 3% річних, 2102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 16.07.2020.

Суддя О.Ю. Соп`яненко