Рішення

від 16.07.2020 по справі 924/49/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2020 р. Справа № 924/49/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюк І.В., при секретарі судового засідання Виноградов Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Доставка", Хмельницька область, с. Малиничі

до Державного підприємства "Нігинський кар`єр", Кам`янець-Подільський район, с. Сахкамінь

про стягнення 1 983 487,81 грн. - суми основного боргу, 253175,22 грн. - пені, 24015,51 грн. - 3% річних, 1894,69 грн. - інфляційних збитків

Представники сторін:

від позивача : Назаренко В.В. - згідно ордеру від 25.02.20р.

від відповідача : Іващенко Ю.А.- представник за довіреністю

16.07.2020р. в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240ГПК України

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 07.02.2020р. (суддя Димбовський В.В.) відкрито провадження у справі №924/49/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Доставка", Хмельницька область, с. Малиничі до Державного підприємства "Нігинський кар`єр", Кам`янець-Подільський район, с. Сахкамінь про стягнення 1983487,81 грн. - суми основного боргу, 253175,22 грн. - пені, 24015,51 грн. - 3% річних, 1894,69 грн. - інфляційних збитків .

В підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 10:00 год. 11.03.2020р.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду від 26.03.2020 №47/20 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2020 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Димбовського В.В. справу передано на розгляд судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 31.03.2020р . справу №924/49/20 прийнято до провадження, призначено підготовче засідання з розгляду справи № 924/49/20 на 11:00 год. 23 квітня 2020 року.

Ухвалою суду від 23.04.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/49/20 на тридцять днів, розгляд справи відкладено 25 травня 2020 р.

Ухвалою суду від 25.05.2020р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.06.2020р.

Ухвалою суду від 12.06.2020 відкладено судовий розгляд справи по суті на 3.07.2020 р.

Згідно довідки від 03.07.2020р. у зв`язку із перебуванням на лікарняному судді у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судове засідання по справі №924/49/20 призначене на 03.07.2020р. не відбулось.

Ухвалою суду від 07.07.2020 судовий розгляд справи призначено на 16 липня 2020 р.

Представник від позивача в судовому засіданні 16.07.2020р. позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.07.2020р. проти позову заперечив.

Ухвалою суду від 16.07.2020р. занесеною до протоколу судового засідання відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ Версанд , оскільки клопотання подане після закінчення підготовчого провадження.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська Доставка" звернулось з позовом до державного підприємства "Нігинський кар`єр" про стягнення 1 983 487,81 грн. - суми основного боргу, 253175,22 грн. - пені, 24015,51 грн. - 3% річних, 1894,69 грн. - інфляційних збитків. Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 01 березня 2019 року між Державним підприємством Нігинський кар`єр та ТОВ Версанд був укладений договір поставки № 01-03/2019 за яким Відповідач зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених цим Договором продати (передати у власність) Первісному кредитору товар, визначений п.1.2 Договору, а Первісний кредитор - купити (прийняти та оплатити) товар. Згідно п. 1.2 Договору товаром за даним договором є: камінь вапняковий різно фракційний (фракційний склад визначається в специфікаціях до цього договору); відсів вапняковий фракція 0-20 мм. Згідно специфікації № 4 від 24.04.2019 року Відповідач зобов`язувався поставити Первісному кредитору 36 000 тн. відсіву вапнякового фракції 0-20 в термін 24.04-31.05.2019 р. Згідно даної специфікації на рахунок Відповідача, Первісним кредитором було сплачено 900 000,00 грн. За даною специфікацією, згідно видаткових накладних № РН-0000082 від 03.05.2019 року, № РН-0000092 від 07.05.2019 року. № РН-0000093 від 08.05.2019 року, Відповідачем було поставлено 479,35 тон відсіву вапнякового фракції 0-20 мм. на загальну суму 11 987,57 грн. з ПДВ. та недопоставлено товару на загальну суму 888 012,43 грн. Згідно специфікації № 8 від 24.06.2019 року та видаткових накладних № РН-0000301 від 11.07.2019 року, № РН-0000302 від 12.07.2019 року, № РН-0000303 від 15.07.2019 року, Відповідачем було поставлено лише 2 140,3 тон відсіву вапнякового фракції 0-20 мм. на загальну суму 53 524,62 грн. з ПДВ. та недопоставлено товару на загальну суму 1 095 475,38 грн. Всього Відповідачем недопоставлено товару на загальну суму 1 983 487,81 грн.

Наголошує на тому, що 25 листопада 2019 року між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір відступлення права вимоги № 25-11/2019, за яким Позивач набув усі права Первісного кредитора за Договором поставки № 01-03/2019 укладеним між Первісним кредитором та Відповідачем 01 березня 2019 року. 29 листопада 2019 року повідомленням № 29-11/19, Відповідач був сповіщений про зміну Кредитора за вищезазначеним договором та про необхідність повернення Позивачу грошових коштів в розмірі 1 983 487,81 грн.

Відповідач у відзиві на позов від 01.07.2020р. та поясненнях від 01.07.2020р. зазначає, що викладені в позовній заяві обставини як підстави для обґрунтування позовних вимог не визнаються відповідачем, оскільки позивачем не надано доказів виконання умов п. 2.2. та п. 2.4. Договору, а саме - не надано доказів прибуття на ст. Нігин (333100), Південно-Західної залізниці люкових напіввагонів для подальшого їх подання на під`їзні колії ДП Нігинський кар`єр під завантаження, не надано доказу направлення до ДП Нігинський кар`єр первісним кредитором письмових повідомлень про дату поставки цих вагонів під завантаження та про їх кількість, як це передбачено п. 2.4. Договору від 01.03.2019 року.

Наголошує на тому, що у позивача відсутнє право на звернення до суду із відповідною позовною заявою, оскільки повідомлення про відступлення права вимоги за договором №01 -03/2019 віл 01 березня 2019 року, датоване 29.11.2019 року №29-11.19 не містить даних про погодження з ДП Нігинський кар`єр відповідно до п.11.4. Договору №01-03/2019 відступлення права вимоги (або) переведення боргу за цим Договором однією із Сторін до третіх осіб. Зазначене повідомлення, в супереч вимог п.11.4. Договору, лише інформує Відповідача про прийняття ТОВ Версанд одноособового рішення про відступлення права вимоги за Договором №01-03/2019 грошових коштів в сумі 1983487.81 грн. Будь яких інших доказів, на підтвердження факту письмового погодження Сторонами по договору відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором Позивачем не надано.

На думку відповідача договір №01-03/2019 від 01 березня 2019 року містить пряму заборону на укладення без письмової згоди з Відповідачем відступлення права вимоги до третіх осіб.

Також відповідач стверджує, що станом па момент подання ТОВ Подільська Доставка позовної заяви, ДП не порушило умов виконання договору №01-03/2019 від 01 березня 2019 року, відповідно у Позивача як і у первісного кредитора (ТОВ Версанд ) станом па 24.06.2020 року відсутні правові підстави вимагати у сплати грошових коштів.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

01.03.2019р. між ТОВ "Версанд" (Покупець) та ДП "Нігинський кар`єр" (Продавець) було укладено Договір поставки. За Договором Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, продати (передати у власність) Покупцеві товар, визначений п.1.2 цього Договору (надалі іменується товар ), а Покупець - купити (прийняти та оплатити) товар. Товаром за даним договором є: камінь вапняковий різно фракційний (фракційний склад визначається в специфікаціях до цього Договору); відсів вапняковий фракція 0-20 мм. Одиницею Товару за цим Договором є одна тонна - 1т. Умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (в реакції 2010 року),, які застосовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають з умов цього Договору. Кожна зі Сторін гарантує, що на момент укладання цього Договору вона не є жодним чином обмеженою законом, судовим рішенням або іншим, передбаченим чинним законодавством способом, у своєму праві укладати цей Договір та виконувати усі визначені в ньому умови (розділ 1 договору).

Загальна кількість Товару, що поставляється у рамках цього Договору становить сумарну кількість товару зазначену у кожній з додаваємих Специфікацій які є невід`ємною частиною Договору. За взаємною згодою Сторін загальна кількість Товару може бути змінена, про що Сторони укладають відповідну додаткову угоду цього договору. Продавець поставляє товар Покупцю на умовах FСА (відповідно Інкотермс - 2010 залізничним транспортом у люкових напіввагонах партіями із розрахунку від 1 (одного) до 22 (двадцяти двох) напіввагонів у кожній партії (від 69 до 1518 тон Товару) на підставі письмової заявки Покупця відповідно до погодженої сторонами Специфікації на кожну окрему партію товару. Відвантаження Товару здійснюється насипом у на піввагонах Укрзалізниці з урахуванням залізничних норм завантаження напіввагонів. Покупець зобов`язується не пізніше ніж, за 1 (один) день до дати поставки вагонів під завантаження письмово інформувати Продавця про дату поставки цих вагонів під завантаження та про їх кількість. У разі не виконання Покупцем цих вимог, всю відповідальність за недотримання Продавцем терміну завантаження вагонів товаром (п. 2.4. ЦЬОГО Договору) несе Покупець. Датою поставки товару вважається дата передачі товару перевізнику, яка зазначається у відповідній накладній. Датою приймання товару вважається дата приймання товару, яка зазначається у відповідній накладній. Товар, завантажується у залізничні напіввагони насипом із урахуванням встановлених перевізником норм завантаження цих вагонів. Постачальник з товаром передає Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну; копію сертифікату відповідності (один примірник на всю партію товару). Маркування товару не передбачено (розділ 2 договору).

Вартість товару, що узгоджена Сторонами під час підписання Специфікації, визначено на підставі цін, передбачених Прейскурантами продавця.

У зв`язку з можливими змінами кон`юнктури ринку ціна Товару може змінюватися і, при необхідності, буде додатково письмово узгоджуватися Сторонами шляхом підписання Сторонами Додаткових угод, Специфікацій до цього Договору. В цьому випадку відвантаження Товару буде здійснюватися за ціною Прейскуранта на момент відвантаження при наявності письмового підтвердження ціни Покупцем.

Загальна сума цього Договору необмежена і визначається як, сукупна вартість Товару який буде поставлено Постачальником Покупцю протягом терміну дії договору (розділ 3 договору).

Розрахунки за даним Договором здійснюються Покупцем з відстрочкою платежу до 60 календарних днів з моменту відвантаження Продавцем кожної окремої партії товару. За цим Договором датою оплати вважається дата зарахування відповідних грошових коштів в повному обсязі на рахунок Продавця. Розрахунки між Сторонами здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Продавця. За взаємною згодою Сторін можливі інші форми розрахунків, які не суперечать діючому в Україні законодавству (розділ 4 договору).

У випадку прострочення Продавцем терміну поставки (відвантаження) товару (п.2.5. цього Договору), Продавець сплачує Покупцю штраф від суми вартості недопоставленого кількості товару, розмір якого визначається подвійною ставкою НБУ за кожен день прострочення (п.7.4).

Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1. цього Договору, та діє до 31 грудня 2019 p., а стосовно проведення Сторонами розрахунків - до повного виконання Сторонами свої зобов`язань за цим Договором (п. 9.2. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток .

Згідно специфікації № 4 від 24.04.2019 року Відповідач зобов`язувався поставити

Первісному кредитору 36 000 тн. відсіву вапнякового фракції 0-20 в термін 24.04-31.05.2019 р. Згідно даної специфікації на рахунок Відповідача, Первісним кредитором було сплачено 900 000,00 грн. з ПДВ. Проте, в порушення умов Договору та даної специфікації узгоджена між сторонами кількість товару у визначені строки поставлена не була.

Згідно видаткових накладних № РН-0000082 від 03.05.2019 року, № РН-0000092 від 07.05.2019 року. № РН-0000093 від 08.05.2019 року, Відповідачем було поставлено товар на загальну суму 11 987,57 грн. з ПДВ. Таким чином, Відповідачем недопоставлено товару на загальну суму 888 012,43 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.

31.07.2019 року Первісний кредитор звернувся до Відповідача з вимогою повернення грошових коштів в сумі 888 012.43 грн. протягом 7 денного строку з дня отримання.

Згідно специфікації № 8 від 24.06.2019 року Відповідач зобов`язувався поставити Первісному кредитору 45 960 тн. відсіву вапнякового фракції 0-20 в термін 24.06-15.10.2019 р. Згідно даної специфікації на рахунок Відповідача, Первісним кредитором було сплачено 1 149 000,00 грн. з ПДВ. Згідно видаткових накладних № РН-0000301 від 11.07.2019 року, № РН-0000302 від 12.07.2019 року, № РН-0000303 від 15.07.2019 року, Відповідачем було поставлено товар на загальну суму 53 524,62 грн. з ПДВ. Таким чином, Відповідачем недопоставлено товару на загальну суму 1 095 475,38 грн., що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків.

31.10.2019 року Первісний кредитор звернувся до Відповідача з вимогою повернення грошових коштів в сумі 1 095 475,38 грн. протягом 7 денного строку з дня отримання. Всього Відповідачем згідно вищезазначеного Договору та специфікацій, недопоставлено товару на загальну суму 1 983 487,81 грн.

25.11.2019р. між ТОВ "Версанд" (Первісний кредитор) та ТОВ "Подільська доставка" (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №25-11/19.

Відповідно до п.п. 1.1 Договору, за цим Договором Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне Первісному кредиторові до ДП "Нігинський кар`єр" за Договором № 01-03/2019 укладеним між Первісним кредитором та Відповідачем 01 березня 2019 року, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Відповідачем (Боржником) зобов`язань за даним договором, сплати грошових коштів на загальну суму 1 983 487,81 грн., а також інші фінансові та господарські санкції (пеня, штраф) які випливають з умов укладеного Договору.

Первісний кредитор також відступає Новому кредитору всі права вимоги, а також способи захисту прав, які доступні Первісному кредитору на момент укладання Договору.

Відповідно до п.п. 2.1 Договору, за відступлення прав вимоги за цим Договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму 337 000грн. 00коп. без ПДВ.

Згідно з п.п. 3.2 Договору, право вимоги в розмірі 1 983 487,81грн., що є предметом відступлення за даним Договором, виникає у нового кредитора з моменту повної сплати ним на користь Первісного кредитора договірної вартості відступлення права вимоги, що передбачена пунктами 2.1 та 4.2 цього Договору, за реквізитами вказаними у п. 8 умов цього Договору.

Підпунктом 4.2 Договору визначено, що договірна вартість відступлення права вимоги за цими договорами складає 337 000грн. 00коп. без ПДВ.

Згідно з п.п. 7.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором .

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток.

Відповідно до Акту приймання-передачі права вимоги від 25.11.2019р. (Додаток №1 до Договору від 25.11.2019р.), ТзОВ "Версанд" передало, а ТзОВ "Подільська доставка" прийняло перелік документів, на підставі п.п. 5.1 Договору відступлення права вимоги №25-11/19 від 25.11.2019р.

Акт підписано представниками сторін та скріплено відтиском печаток.

На виконання умов Договору від 25.11.2019р. (п.п. 2.1 Договору) ТзОВ "Подільська доставка" перераховано ТзОВ "Версанд" 337 000. (згідно платіжного доручення №9 від 26.11.2019р. та №10 від 28.11.2019р.).

Листом від 29.11.2019р. ТзОВ "Подільська доставка" повідомила ДП "Нігинський кар`єр" про те, що з 25.11.2019р. Новим кредитором за Договором від 01.03.2019р. є ТзОВ "Подільська доставка", у зв`язку із чим сума заборгованості підлягає сплаті протягом 7 календарних днів з дня отримання листа.

Представник ДП "Нігинський кар`єр" отримав лист 29.11.2019р., про що засвідчив на ньому своїм підписом.

09.12.2019р. позивачем на адресу відповідача було надіслано письмову вимогу про сплату боргу (вих.№09-12/19), яку отримав його представник, про що засвідчив своїм підписом, проте вона залишена без відповіді та належного реагування.

Оскільки відповідач в добровільному порядку та у встановлені Договором терміни не здійснив оплату заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 1 983 487,81грн. боргу в примусовому порядку.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 253 175,22грн. пені та 24 015,51 грн. 3% річних, 1894,69 грн. інфляційних нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані стороною докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що 01.03.2019р. між ТОВ "Версанд" (Покупець) та ДП "Нігинський кар`єр" (Продавець) було укладено Договір поставки. За Договором Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, продати (передати у власність) Покупцеві товар, визначений п.1.2 цього Договору

(надалі іменується товар ), а Покупець - купити (прийняти та оплатити) товар.

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками Договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 цієї ж статті).

Згідно ст. 629 цього Кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України ).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору від 01.03.2019р. згідно специфікації № 4 від 24.04.2019 року Відповідач зобов`язувався поставити

Первісному кредитору 36 000 тн. відсіву вапнякового фракції 0-20 в термін 24.04-31.05.2019 р. Згідно даної специфікації на рахунок Відповідача, Первісним кредитором було сплачено 900 000,00 грн. з ПДВ. Проте, в порушення умов Договору та даної специфікації узгоджена між сторонами кількість товару у визначені строки поставлена не була.

Згідно видаткових накладних № РН-0000082 від 03.05.2019 року, № РН-0000092 від 07.05.2019 року. № РН-0000093 від 08.05.2019 року, Відповідачем було поставлено товар на загальну суму 11 987,57 грн. з ПДВ. Таким чином, Відповідачем недопоставлено товару на загальну суму 888 012,43 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.

31.07.2019 року Первісний кредитор звернувся до Відповідача з вимогою повернення грошових коштів в сумі 888 012.43 грн. протягом 7 денного строку з дня отримання.

Згідно специфікації № 8 від 24.06.2019 року Відповідач зобов`язувався поставити Первісному кредитору 45 960 тн. відсіву вапнякового фракції 0-20 в термін 24.06-15.10.2019р. Згідно даної специфікації на рахунок Відповідача, Первісним кредитором було сплачено 1 149 000,00 грн. з ПДВ. Згідно видаткових накладних № РН-0000301 від 11.07.2019 року, № РН-0000302 від 12.07.2019 року, № РН-0000303 від 15.07.2019 року, Відповідачем було поставлено товар на загальну суму 53 524,62 грн. з ПДВ. Таким чином, Відповідачем недопоставлено товару на загальну суму 1 095 475,38 грн., що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків.

При цьому суд враховує п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004 №22, за яким реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З урахуванням наведеного вище саме на платника покладається обов`язок визначення повної та достовірної інформації щодо сплачених ним коштів та підставу їх перерахування за платіжними дорученнями. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року по справі № 903/333/17 . Із наданих у матеріали справи банківських виписок Хмельницької філії АТ КБ „Приватбанк» у призначенні платежу на користь відповідача ТОВ „Версанд» вказано „оплата згідно договору №01-03/2019 від 01.03.2019р.» .

31.10.2019 року Первісний кредитор звернувся до Відповідача з вимогою повернення грошових коштів в сумі 1 095 475,38 грн. протягом 7 денного строку з дня отримання. Всього Відповідачем згідно вищезазначеного Договору та специфікацій, недопоставлено товару на загальну суму 1 983 487,81 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як судом вбачається , 25.11.2019р. між ТОВ "Версанд" (Первісний кредитор) та ТОВ "Подільська доставка" (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №25-11/19.

Відповідно до п.п. 1.1 Договору, за цим Договором Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне Первісному кредиторові до ДП "Нігинський кар`єр" за Договором № 01-03/2019 укладеним між Первісним кредитором та Відповідачем 01 березня 2019 року, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Відповідачем (Боржником) зобов`язань за даним договором, сплати грошових коштів на загальну суму 1 983 487,81 грн., а також інші фінансові та господарські санкції (пеня, штраф) які випливають з умов укладеного Договору.

Первісний кредитор також відступає Новому кредитору всі права вимоги, а також способи захисту прав, які доступні Первісному кредитору на момент укладання Договору.

Відповідно до п.п. 2.1 Договору, за відступлення прав вимоги за цим Договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму 337 000грн. 00коп. без ПДВ.

Згідно з п.п. 3.2 Договору, право вимоги в розмірі 1 983 487,81грн., що є предметом відступлення за даним Договором, виникає у нового кредитора з моменту повної сплати ним на користь Первісного кредитора договірної вартості відступлення права вимоги, що передбачена пунктами 2.1 та 4.2 цього Договору, за реквізитами вказаними у п. 8 умов цього Договору.

Підпунктом 4.2 Договору визначено, що договірна вартість відступлення права вимоги за цими договорами складає 337 000грн. 00коп. без ПДВ.

Згідно з п.п. 7.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором .

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток.

Відповідно до Акту приймання-передачі права вимоги від 25.11.2019р. (Додаток №1 до Договору від 25.11.2019р.), ТзОВ "Версанд" передало, а ТзОВ "Подільська доставка" прийняло перелік документів, на підставі п.п. 5.1 Договору відступлення права вимоги №25-11/19 від 25.11.2019р.

Акт підписано представниками сторін та скріплено відтиском печаток.

На виконання умов Договору від 25.11.2019р. (п.п. 2.1 Договору) ТзОВ "Подільська доставка" перераховано ТзОВ "Версанд" 337 000. (згідно платіжного доручення №9 від 26.11.2019р. та №10 від 28.11.2019р.).

Матеріалами справи підтверджено належне виконання Новим кредитором умов Договору про відступлення права вимоги, на підставі чого Новий кредитор наділений правом вимоги до відповідача у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, право вимоги у позивача відповідно до п.п. 3.2 умов Договору про відступлення права вимоги виникло - 28.11.2019р., тобто після проведення ним повної сплати на користь первісного кредитора договірної вартості. Зазначеним спростовуються доводи відповідача про те, що у позивача відсутнє право на звернення до суду із відповідною позовною заявою.

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Листом від 29.11.2019р. (вих.№29-11/19) ТзОВ "Подільська доставка" повідомила ДП "Нігинський кар`єр" про те, що з 25.11.2019р. Новим кредитором за Договором від 01.03.2019р. є ТзОВ "Подільська доставка", у зв`язку із чим сума заборгованості підлягає сплаті протягом 7 календарних днів з дня отримання листа.

Відповідачем своїх зобов`язань щодо проведення розрахунків з новим кредитором не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Доказів в підтвердження оплати боргу в розмірі 1 983 487,81грн. учасниками судового розгляду не подано.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог статей 73, 76, 77 та 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі наведеного суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1 983 487,81грн заборгованості обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Судом критично оцінюються доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів виконання умов п. 2.2. та п. 2.4. Договору. Так п.п. 2.2., 2.4. договору від 01.03.2019р. сторони передбачили, що продавець поставляє товар Покупцю на умовах FСА (відповідно Інкотермс - 2010 залізничним транспортом у люкових напіввагонах партіями із розрахунку від 1 до 22 напіввагонів у кожній партії (від 69 до 1518 тон Товару) на підставі письмової заявки Покупця відповідно до погодженої сторонами Специфікації на кожну окрему партію товару. Покупець зобов`язується не пізніше ніж, за 1 (один) день до дати поставки вагонів під завантаження письмово інформувати Продавця про дату поставки цих вагонів під завантаження та про їх кількість. У разі не виконання Покупцем цих вимог, всю відповідальність за недотримання Продавцем терміну завантаження вагонів товаром.

Згідно специфікації № 4 від 24.04.2019 року Відповідач зобов`язувався поставити Первісному кредитору 36 000 тн. відсіву вапнякового фракції 0-20 в термін 24.04-31.05.2019 р. Згідно специфікації № 8 від 24.06.2019 року Відповідач зобов`язувався поставити Первісному кредитору 45 960 тн. відсіву вапнякового фракції 0-20 в термін 24.06-15.10.2019 р. Вказані специфікації підписані представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток

Таким чином, продавець та покупець саме на виконання п.п. 2.2, 2.4. договору, на підставі письмових та погоджених сторонами Специфікацій на кожну окрему партію товару до дати поставки вагонів під завантаження письмово погодили дату поставки товару, кількість товару, ціну та терміни поставки.

Окрім цього, суд зазначає, що ст . 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦКУ передбачено, що заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Суд звертає увагу, що в постановах від 15.04.2015 р. у справі № 3-43гс15 та від 10.02.2016 р. у справі № 3-4гс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що за загальним правилом заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора в договорі.

Отже, відсутність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові судової палати в господарських справах Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 910/6098/14.

При розгляді справу № 6-979цс15 Верховний Суд України у постанові від 23.09.2015 року зробив наступний висновок: відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору й таке виконання є належним.

Як встановлено судом, п. 11.4 договору сторонами передбачено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із Сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою Стороною. Тобто сторони скориставшись своїм правом додатково врегулювали порядок заміни кредитора в договорі. При цьому, відсутність згоди Державного підприємства "Нігинський кар`єр" як боржника на заміну кредитора в зобов`язанні - договорі від 01.03.2019р. може бути підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України. Однак відповідач не скористався своїм процесуальним правом на звернення до суду із позовом (в т.ч. зустрічним) щодо визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги від 25.11.2019р. №25-11/19, укладеним між ТОВ "Версанд" (Первісний кредитор) та ТОВ "Подільська доставка" (Новий кредитор).

Таким чином, матеріали справи не містять доказів визнання недійсним або розірвання договору відступлення права вимоги від 25.11.2019р. №25-11/19.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 24 015,51грн. 3% річних, та 1894,69 грн. судом враховується наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми коштів за непоставлений товар, тобто перерахованих за поставку товару - попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 15.10.2013 р. у справі 3-30гс13; від 16.09.2014 р. у справі 3-90гс 14.

Суд вважає за можливе відзначити, що обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

В своїй постанові від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17 Верховний суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду відзначив, що частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Аналогічний висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, який викладений у постанові від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14.

За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором №01-03/2019 від 01.03.2019 розмір таких процентів не встановлено.

Враховуючи те, що позивач звернувся з позовними вимогами про повернення суми попередньої оплати, що не є грошовим зобов`язанням у розумінні Цивільного кодексу України, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 24 015,51грн. 3% річних, та 1894,69 грн. інфляційних.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 253175,22 грн. пені судом враховується таке.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п.п. 7.4 Договору від 01.03.2019р. передбачено, що у випадку прострочення Продавцем терміну поставки (відвантаження) товару (п.2.5. цього Договору), Продавець сплачує Покупцю штраф від суми вартості недопоставленого кількості товару, розмір якого визначається подвійною ставкою НБУ за кожен день прострочення.

Враховуючи вказані законодавчі положення, неустойка (штраф та пеня) є договірними способами забезпечення зобов`язання. При цьому, встановлений договором вид забезпечення виконання зобов`язання у вигляді „штрафу від суми вартості недопоставленого кількості товару, розмір якого визначається подвійною ставкою НБУ за кожен день прострочення» , не відповідає змісту поняття штраф та його правовій природі як грошовій сумі, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Тобто позивачем розмір договірної штрафної санкції обраховано у грошовій сумі, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, що, за визначенням ст.549 ЦК, відповідає поняттю неустойка .

Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення в законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017р. по справі №910/29752/15 , постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року № 922/4400/17.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 253 175,22 грн. пені (неустойки) :

за період з 01.06.2019р. по 09.01.2020р. на суму 88801243 грн. та за період з 16.10.2019р. по 09.01.2020р. на суму 1 095 475,38 грн.

Однак, враховуючи кінцеву дату поставки товару - згідно специфікації 8 від 24.06.2019 року 15.10.2019 р. та вимогу ТОВ „Версанд» від 31.10.2019р. (отриману відповідачем 04.11.2019.) повернути кошти в сумі 1095475,38грн. правильним є період нарахування неустойки за період з 16.10.2019р. по 04.11.2019р. включно та становить 19 148,13 грн.

Враховуючи кінцеву дату поставки товару - згідно специфікації 4 від 24.04.2019 року - 31.05.2019 р. та вимогу ТОВ „Версанд» від 31.07.2019р. (отриману відповідачем 05.08.2019.) повернути кошти в сумі 888 012,43 грн. правильним є період нарахування неустойки за період з 01.06.2019р. по 05.08.2019р. включно та становить 55 762,31 грн. Таким чином, суд визнав правомірним нарахування неустойки (пені) у сумі 74 910,62 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В решті 178 264,60 грн. неустойки у позові належить відмовити.

Суд звертає увагу на те, що у разі, якщо розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу. Аналогічна правова позиція висвітлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/20107/17 від 27 травня 2019 року, постанові Верховного Суду від 28.01.2019 по справі № 922/3782/17.

Тобто з огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПКУ господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Також суд звертає увагу на те, що у господарському кодексі України поняття пені (поряд з неустойкою і штрафом) визначено як господарську санкцію у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання .

Тобто, в розумінні ст. 173 та ст. 230 ГКУ пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати не тільки в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), але й в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати інформацію тощо (негрошове зобов`язання). З огляду на викладене, можливим є застосування пені як виду забезпечення належного виконання негрошового зобов`язання.

Постановами Верховного Суду України від 22.11.10 р. № 14/80-09-2056 та від 20.12.10 р. № 06/113-38 встановлено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Таким чином, суд застосування до відповідача як боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді неустойки (пені), передбаченої ст. 231 ГК України, можливо зважаючи на сукупність таких умов: інший розмір неустойки (пені) аніж у п. 7.4. договору не передбачено; порушено господарське зобов`язання, в якому одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується від суми вартості недопоставленого кількості товару, розмір якого визначається подвійною ставкою НБУ за кожен день прострочення (постанова ВСУ від 04.02.2014 в справі №903/610/13, від 06.12.2010 в справі № 3-4гс10, від 20.12.2010 у справі № 3-41гс10, від 28.02.2011 у справі № З-11гс11).

Зважаючи на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 1 983 487,81 грн. основного боргу, 74 910,62 грн. пені. У решті суми позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Нігинський кар`єр" (Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Сахкамінь, вул. Радянська, 1А, код ЄДРПОУ 00373741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Доставка" (Хмельницька область, с. Малиничі, вул. Затишна, 52, код ЄДРПОУ 38232320) 1 983 487,81 грн. (один мільйон дев`ятсот вісімдесят три тисячі чотириста вісімдесят сім гривень 81 коп.) основного боргу, 74 910,62 грн. (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот десять гривень 62 коп.) пені , 30 875,98 грн. (тридцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять гривень 98 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст. 256 продовжується на строк дії такого карантину.

Повний текст складено 16.07.2020р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (31360, Хмельницька область, с. Малиничі, вул. Затишна, буд. 52 ),

3 - відповідачу (32322, Кам`янець-Подільський район, селище Сахкамінь, вул. Радянська, буд. 1А)

Адресатам рекомендованим з повідомленням про вручення.