Рішення

від 16.07.2020 по справі 120/2033/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 липня 2020 р. Справа № 120/2033/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до керівника апарату Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_3, Вінницького міського суду Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до керівника апарату Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_3 (далі - відповідач 1), Вінницького міського суду Вінницької області (далі -відповідач 2) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 10.09.2019 звернувся до керівника апарату Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_3 зі скаргою, розгляд скарги просив здійснювати за його участі. Разом з тим, відповідачем 1 протиправно не запрошено ОСОБА_1 на розгляд скарги. Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому позивач просив:

-визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_3 при розгляді звернення, що виявилося у не запрошенні на розгляд звернення;

- зобов`язати Вінницький міський суд Вінницької області розглянути у встановленому законом порядку, з дотриманням ст.18-19 ЗУ №393/96-ВР, звернення від 10.09.2019. Відповідь продублювати на електронну скриньку.

- допустити рішення до негайного виконання.

Ухвалою від 25.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 263 КАС України.

11.06.2020 на адресу суду надійшов відзив представника відповідача 2, в якому останній заперечив щодо заявлених вимог та просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , вказавши про наступне.

10.09.2019 на адресу суду надійшла скарга ОСОБА_1 , в якій він, посилаючись на те, що став свідком запізнення на роботу на 15 хвилин 10.09.2019 секретаря судового засідання ОСОБА_2., просив провести службове розслідування. При цьому скаргу просив розглянути за його участі.

Представник зауважив, що в даному випадку права і законні інтереси ОСОБА_1 не були порушені діями секретаря судового засідання ОСОБА_2., а тому незрозумілими були підстави написання вищевказаної скарги. Крім того, додатково звернув увагу суду, що 10.09.2019 до початку робочого дня ОСОБА_2 повідомила (в телефонному режимі) керівника апарату суду ОСОБА_3 про своє запізнення в зв`язку з отриманням травми та наданням її лікарської допомоги, що в подальшому, також було підтверджено письмовими пояснення ОСОБА_2 .

Представник відповідача 2 звернув увагу, що керівник апарату суду ОСОБА_3, дослідивши описані скаржником обставини, без проведення засідання стосовно розгляду зазначеної скарги, дійшла висновку про відсутність ознак порушень правил внутрішнього службового розпорядку секретарем судового засідання ОСОБА_2. та відповідно відсутності підстав для прийняття рішення про проведення службового розслідування. Адже, згідно з пунктом 1 розділу V Правил службового розпорядку Вінницького міського суду Вінницької області, затверджених загальними зборами державних службовців Вінницького міського суду Вінницької області від 22.06.2017, державний службовець повідомляє керівника апарату суду про свою відсутність на роботі у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв`язку або іншим доступним способом. Така відсутність не повинна перевищувати двох годин робочого часу. Пунктом 1 розділу X вищезазначених Правил передбачено, що лише недотримання їх вимог є підставою для притягнення державного службовця до відповідальності у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Вказав, що керівник апарату суду ОСОБА_3 з метою дотримання конституційного принципу недоторканність особистого і сімейного життя ОСОБА_2 , одноособово розглянула вищезазначену скаргу. Адже, системний аналіз положень статей 24 та 32 Конституції України дає підстави вважати, що реалізація права на недоторканність особистого і сімейного життя гарантується кожній особі незалежно від статі, політичних, майнових, соціальних, мовних чи інших ознак, а також статусу публічної особи, зокрема державного службовця, державного чи громадського діяча, який відіграє певну роль у політичній, економічній, соціальній, культурній або іншій сфері державного та суспільного життя.

В межах розгляду даної позовної заяви, представник звернув увагу на помилкове трактування позивачем протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень ОСОБА_3 при розгляді його скарги від 10.09.2019, оскільки сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити (Постанова Верховного Суду України від 24 листопада 2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а 15)). Натомість, керівником апарату суду ОСОБА_3 було вчинено ряд дій з метою недопущення порушення прав і законних інтересів чи свобод громадянина ОСОБА_1 шляхом повного та всебічного дослідження викладених в скарзі обставин, за результатами розгляду якої 23.09.2019 скаржнику ОСОБА_1 було направлено повну та обґрунтовану відповідь щодо відсутності підстав для притягнення секретаря судового засідання ОСОБА_2. до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, представник відповідача 2 повідомив суд, що наказом ТУ ДСА Державної судової адміністрації України в Вінницькій області від 04.05.2020 №037-к ОСОБА_3 звільнено з посади керівника апарату Вінницького міського суду Вінницької області 04.05.2020 за угодою сторін. На даний час, обов`язки керівника апарату Вінницького міського суду Вінницької області виконує Цибко О .В., який призначений на цю посаду наказом ТУ ДСА України в Вінницькій області від 19.05.2020 № 057-к.

Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

10.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до керівника апарату Вінницького міського суду Вінницької області зі скаргою щодо щодо порушення службової дисципліни секретарем судового засідання. Просив провести службове розслідування для визначення міри відповідальності, розгляд скарги провести за його участі, відповідь надати на електронну пошту.

23.09.2019 листом №03-47/328/2019 керівник апарату Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_3 на електронну пошту скаржника надала відповідь за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 10.09.2019, при цьому на розгляд скарги (звернення) позивача не запросила. Повідомила, що право скаржника бути присутнім при розгляді скарги не є абсолютним та залежить від певних умов і обставин. Зокрема, може бути реалізовано особою на власний розсуд відповідно до його волі і бажання, однак лише в разі, якщо розгляд звернення відбувається на засіданні відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу, та якщо такий порядок розгляду передбачено чинним законодавством.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, при розгляді його скарги від 10.09.2019, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею першою Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон) визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Зокрема, скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до положень статті 5 Закону звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Статтею 15 Закону встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 18 ЗУ "Про звернення громадян" визначено права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Так, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Як передбачено статтею 19 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Судом встановлено та вказана обставина не спростована відповідачами, що ОСОБА_1 у скарзі від 10.09.2019 просив розгляд скарги провести за його участі.

Варто зауважити, що положеннями ЗУ "Про звернення громадян", зокрема статтями 18-19 визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, а органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Отже, з наведеного слідує, що відповідач зобов`язаний був запросити позивача для розгляду його скарги, оскільки, в іншому випадку, унеможливлюється практична реалізація права заявника особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви та бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 31.01.2019 у справі № 826/12287/16, від 28.11.2018 у справі №820/4881/17, від 31.10.2019 у справі № 826/13435/15, від 24.10.2019 у справі № 826/5333/17.

Крім того, у відповіді від 23.09.2019 №03-47/328/2019 на скаргу від 10.09.2019, відповідач посилається на те, що право скаржника бути присутнім при розгляді скарги не є абсолютним та залежить від певних умов і обставин, зокрема, може бути реалізовано особою на власний розсуд у відповідності до його волі та бажання, однак лише у разі, якщо розгляд звернення відбувається на засіданні відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу і якщо такий порядок розгляду передбачено законодавством.

Разом з тим, варто наголосити, що ні Закон України "Про звернення громадян", ні будь-який інший нормативний акт не ставить у залежність можливість реалізації права заявника особисто викласти аргументи особі, що перевіряла його скаргу, від форми розгляду цієї скарги (колегіально, одноособово тощо).

Аналогічного змісту висновки викладено у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду № 120/1513/19-а від 05.11.2019 та № 120/1443/19-а від 19.08.2019.

Таким чином, в контексті даної спірної ситуації відповідачем 1 не було дотримано вимог статті 19 Закону № 393/96-ВР, зокрема, щодо забезпечення участі позивача при розгляді його звернення (скарги), а тому допущено протиправну бездіяльність.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача 2 в особі керівника апарату суду розглянути звернення (скаргу) від 10.09.2019 з дотриманням статей 18, 19 Закону № 393/96-ВР, суд зазначає наступне.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано доказів належного розгляду звернення ОСОБА_1 від 10.09.2019 з дотриманням норм ЗУ № 393/96-ВР, зокрема статей 18-19.

З огляду на встановлені обставини, з метою належного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Вінницький міський суд Вінницької області в особі керівника апарату суду, розглянути у встановленому законом порядку звернення (скаргу) ОСОБА_1 від 10.09.2019 з урахуванням правових висновків суду у даній справі.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача продублювати відповідь на електронну пошту позивача, то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки така вимога (прохання) дублює вимогу, зазначену у скарзі (зверненні) від 10.09.2019. Крім того, власне самим позивачем підтверджується факт отримання відповіді від 23.09.2019 на його електронну скриньку.

За приписами вимог пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправними дії суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Щодо вимоги позивача про допущення рішення суду за результатами розгляду даної справи до негайного виконання, то суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Суд звертає увагу, що частиною 1 статті 371 КАС України передбачено перелік судових рішень, які виконуються негайно.

В силу положень вказаної статті негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Суд, враховує, що предметом даного спору є оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію (п.1 ч.1 ст.263 КАС України), відтак, рішення суду підлягає негайному виконанню.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність керівника апарату Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_3 щодо незабезпечення 23.09.2019 участі ОСОБА_1 при розгляді його звернення (скарги) від 10.09.2019.

Зобов`язати Вінницький міський суд Вінницької області розглянути звернення (скаргу) ОСОБА_1 від 10.09.2019 з дотриманням положень Закону України "Про звернення громадян" з урахуванням правових висновків суду, висловлених у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення суду в частині зобов`язання Вінницького міського суду Вінницької області розглянути звернення (скаргу) ОСОБА_1 від 10.09.2019 з дотриманням положень Закону України "Про звернення громадян", - допустити до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач 1: Керівник апарату Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_3 (вул. Грушевського, 17, м.Вінниця)

Відповідач 2: Вінницький міський суд Вінницької області (вул. Грушевського, 17, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 38328720)

Повний текст рішення складено 16.07.2020

Суддя /підпис/ Томчук Андрій Валерійович

Виготовлено з АСДС

Помічник судді Олійник В.В.

16.07.2020