Ухвала

від 15.07.2020 по справі 320/5886/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

15 липня 2020 року м. Київ № 320/5886/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1

до Таращанської районної державної адміністрації,

Великоберезнянської сільської ради

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Таращанської районної державної адміністрації, Великоберезнянської сільської ради, в якому просить суд:

- визнати дії Таращанської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00731637) щодо виділення земельної ділянки площею 4,38 га спадкодавцю позивача - ОСОБА_2 згідно з розпорядження від 26.02.2007 № 60 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 236 власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великоберезнянської сільської ради Таращанського району Київської області протиправними;

- визнати незаконними дії Великоберезнянської сільської ради (код ЄДРПОУ 04360923) під час замовлення технічної документації із землеустрою, шляхом не врахування при наданні інформації землевпорядній організації, прав спадкодавця позивача - ОСОБА_2 на виділення земельної площею, спів мірній площі розміром 5 в умовних кадастрових гектарах.

У силу положень пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Тобто, з`ясуванню підлягає підстава та обставини, за яких виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Так, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 липня 2018 року по справі № 815/2082/17 (адміністративне провадження №К/9901/4235/18).

Як зазначає позивач у позові, ОСОБА_2 , починаючи з 21.11.2002 мала право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колективного пайового селянського підприємства Прогрес Великоберезнянської сільської ради Таращанського району Київської області, розміром в 5 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

При цьому, позивач зазначив, що право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку розміром 4.3356 га, кадастровий номером 3224480500:02:006:0012, розташованої в Таращанському районі (Великоберезянська сільська рада), цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 948315, виданим Таращанською РДА.

Позивач стверджував, що 04.12.2012 ОСОБА_1 став власником земельної ділянки 4.3356 га № 3224480500:02:006:0012, успадкувавши її від ОСОБА_2 .

Водночас, як зазначив позивач, з листа Таращанської РДА від 08.10.2019 № 07- 22/15 йому стало, що ОСОБА_2 було надано у власність лише одну земельну ділянку площею 2,1678 га під номером 178 згідно схеми поділу,замість надання у власність двох земельних ділянок: одна земельна ділянка - на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0207201 від 05.11.1996, що був виданий Таращанською РДА на її ім`я; 2) інша земельна ділянка - на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0207573 від 05.11.1996, що був виданий Таращанською РДА її чоловікові ОСОБА_3 та успадкований нею на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом зареєстрованому в реєстрі за № 599 від 21.11.2002, виданого державним нотаріусом Таращанської державної нотаріальної контори Бойко Л.В.

На думку позивача, внаслідок незаконних дій посадових осіб Таращанської РДА, допущених ними при формуванні списку, який є додатком до розпорядження Таращанської РДА від 26.02.2007 № 60, порушуються майнові права позивача, як спадкоємця ОСОБА_2 .

Як вбачається з позовної заяви, спірні правовідносини виникли у зв`язку з необхідністю захисту права на володіння земельною ділянкою, яку позивач успадкував від ОСОБА_2 .

Зі змісту позовної заяви слідує, що предмет позову складають вимоги щодо захисту права позивача, передбаченого Цивільним кодексом України - право власності на земельну ділянку. Отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

За практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України ) суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що даний спір є приватно-правовим і не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Суд вважає, що за предметом спору та суб`єктним складом сторін, вказаний спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки стосується захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача, що виникають із земельних відносин та відносин спадкування. Водночас адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність права власності, зокрема, на земельні ділянки.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 184/2470/13.

У силу положень пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 19, 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/5886/20 за позовом ОСОБА_1 до Таращанської районної державної адміністрації, Великоберезнянської сільської ради про визнання дій протиправними.

2. Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд .

Суддя Панова Г. В.