Рішення

від 16.07.2020 по справі 360/1747/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1747/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 60349,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8 (далі - відповідач) в якому позивач простить суд, стягнути з Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8 адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році в розмірі 60241,03 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, яка нарахована за період з 16 квітня 2020 року по 21 квітня 2020 року у розмірі 108,42 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» , відповідач здійснив реєстрацію у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач надав Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою 10-ПІ.

05 лютого 2020 року, позивачем направлено до державної служби зайнятості запит про надання відповідачем інформації про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування інвалідів, а також про випадки відмови у працевлаштуванні осіб, направлених для працевлаштування та здійснення роботодавцем замовлення на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед застрахованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю.

05 березня 2020 року на адресу позивача надійшла відповідь на запит, з якої вбачається, що відповідач у 2017 - 2019 роках не здійснив всі можливі заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З посиланням на норми Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» , позивач просить стягнути з відповідача адміністративно- господарські санкції та пеню.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення по справі, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог (арк. спр. 50-54).

В обґрунтування зазначив, що відповідачем у 2019 році подано до Лисичанського міського центру зайнятості звітність форми № 3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю та звіт 10-Ш за 2019 рік, що підтверджується листом Лисичанського міського центру зайнятості № 306/05-20 від 20 лютого 2020 року, який додано до матеріалів справи позивачем.

Факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів у кількості 4% середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік не є безумовною підставою для застосування адміністративно - господарських санкцій, оскільки відповідно до листа Лисичанського міського центру зайнятості № 306/05-20 від 20 лютого 2020 року відмови від працевлаштування інвалідів зі сторони Відповідача не було, для працевлаштування інваліди не направлялись.

Разом із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік поданим підприємством до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів додано пояснення, що з 15 серпня 2019 року на підприємстві працює дві особи з інвалідністю та додано підтверджуючі документи. У листі зазначено, що станом на 01 січня 2020 року на підприємстві працює дві особи з інвалідністю, а отже норматив виконується. Такі пояснення позивачем проігноровано та не враховано.

Позивачем не надано жодних доказів, які б вказували на відмову від працевлаштування інвалідів зі сторони відповідача.

Відповідальність за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не може бути покладена на учасника господарських правовідносин за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутності у населеному пункті осіб з інвалідністю, бажаючих працювати на даному підприємстві.

Відповідач шляхом надання звітів про наявність робочих місць та потребу у працівниках (форма № З-ПН) інформував центри зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів.

Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

12 червня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) позивачем надано відповідь на відзив (арк. спр. 87-89).

Судом у справі здійснено наступні процесуальні дії:

Ухвалою суду від 04 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 44-45).

Ухвалою суду від 01 червня 2020 року у задоволенні клопотання представника Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено (арк. спр. 84).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» , ідентифікаційний код 32507163, місцезнаходження: 93108, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Жовтнева, буд. 311, є юридичною особою та зареєстроване як роботодавець Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 28 вересня 2009 року за № 44/118/292, що підтверджується довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 28 вересня 2009 року № 99 (арк. спр. 12).

На виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 відповідачем подано до позивача 05 лютого 2020 року за вхідним номером 516 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік від 03 лютого 2020 року, у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 39 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 2; фонд оплати праці штатних працівників - 2349,40 тис. грн; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 60241,03 грн; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 60241,03 грн (арк. спр. 20, 72).

У звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік відповідач самостійно визначив суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за одне нестворене робоче місце у сумі 60241,03 грн.

05 лютого 2020 року за вих. № 108/03-10 позивачем на адресу відповідача направлено лист з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році до 15 квітня 2020 року, не допускаючи нарахування пені за несвоєчасну сплату адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, а також з метою уникнення сплати додаткових витрат, пов`язаних зі звернення до суду за примусовим стягненням боргу (арк. спр. 25).

Позивачем 05 лютого 2020 року за вих. № 05/01-02/103 на адресу Лисичанського міського центру зайнятості населення направлено запит про те, чи надавалися відповідачем до Лисичанського міського центру зайнятості населення відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017, 2018, 2019 років; чи здійснювалося відповідачем замовлення до Лисичанського міського центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (арк. спр. 21).

Листом від 20 лютого 2020 року № 306/05-20 Лисичанський міський центр зайнятості населення підтвердив подання відповідачем протягом, зокрема 2019 року звітів про наявність вакансій для осіб з інвалідністю, з березня по грудень 2019 року; випадків відмови в працевлаштуванні особам з інвалідністю протягом 2019 року не було; відповідачем не надавались до Лисичанського міського центру зайнятості замовлень на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю за відповідними професіями для вирішення питання працевлаштування (арк. спр. 29).

На запит позивача від 05 лютого 2020 року № 05/01-02/105 до Головного управління ДПС у Луганській області, останнім надано відповідь вих. №1649/10/12-32-50-06 від 05 березня 2020 року щодо застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про середньооблікову кількість працівників, у тому числі осіб з інвалідністю у розрізі по місяцям, зокрема за 2019 рік, а також про суми нарахованого єдиного внеску. Також, із зазначеної відповіді вбачається, що у 2019 року на підприємстві відповідача працювало працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність: січень - 1; лютий - 1; березень - 1; квітень - 1; травень - 1; червень - 1; липень - 1; серпень - 1; вересень - 1; жовтень - 1; листопад - 1; грудень - 1 (арк. спр. 30-31).

За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за 2019 рік позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 108,42 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (арк. спр. 32).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Фонд соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 року за № 528/19266 (далі - Положення), є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.

Згідно з пунктом 6 Положення Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо: реєстрації у них підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю; організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; обліку підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тощо.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів (пункт 1 Положення).

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 (далі - Закон № 875).

Відповідно до статті 7 Закону № 875 законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875).

Статтею 18-1 Закону № 875 визначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця(частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга).

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом встановлено, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Такий обов`язок покладений на державну службу зайнятості.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17 та від 15 квітня 2019 року у справі № 825/699/17.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення» , звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Відповідно до пункту 3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Порядку форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу вказаних положень законодавства вбачається, що Закон зобов`язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров`я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону № 875.

З наданих позивачем до суду документів встановлено, що на момент розгляду справи у відповідача працює дві особи, яким встановлено інвалідність: ОСОБА_1 , якій встановлено третю групу інвалідності з 15 серпня 2019 року (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ № 140846) та ОСОБА_2 , який має інвалідність з дитинства (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 775501) (арк. спр. 98, 99, 99 зв.б. - 101, 102, 103, 104).

Тобто, відповідач станом на 01 січня 2019 року працевлаштував одну особу з інвалідністю, а з 15 серпня 2020 року ним працевлаштовано 2 особи з інвалідністю.

Судом встановлено, що відповідач подавав у 2019 році до Лисичанського міського центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» щомісячно у період з березня 2019 року по грудень 2019 року, у яких роботодавцем визначено потребу робочій силі (вакансії) - 1 вакансія (арк. спр. 62-71).

Таким чином, судом установлено, що фактично у відповідача у січні 2019 року працювала одна особа з інвалідністю при нормативі створення робочих місць для інвалідів для однієї особи.

У лютому 2019 року середньооблікова кількість працівників збільшилась до 39 осіб, а тому за 4% нормативом відповідач повинен був створити два робочих місця для інвалідів. Натомість, у нього продовжувала працювати лише одна особа з інвалідністю, звіт форми № 3-ПН не подано.

Отже, відповідачем у лютому 2019 року допущено порушення вимог чинного законодавства в частині створення робочих місць для інвалідів та не подано своєчасно звіт форми № 3-ПН до центру зайнятості.

Так, про наявність однієї вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю відповідач не подавав звіт лютому 2019 року. Вперше такий звіт подано лише в березні 2019 року.

Слід зазначити, що штатна кількість працівників формується заздалегідь шляхом затвердження штатного розкладу. Працівники приймаються на роботу на вже створені робочі місця. Відповідно до цього паралельно створюються робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Твердження позивача про невжиття відповідачем у 2019 році всіх обов`язкових заходів для роботодавців при виконанні нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, суд при вирішенні адміністративної справи не враховує, оскільки відповідальність, визначена статтею 20 Закону № 875, настає для роботодавців за не створення у необхідній кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не за невжиття заходів по пошуку інвалідів для працевлаштування, про які йдеться у зазначеному листі.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Щодо доводів позивача про неподання відповідачем до Лисичанського центру зайнятості звіту форми 3-ПН у лютому 2019 року, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі - Порядок № 70) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Згідно із пунктом 5 розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2003 № 316, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Судом встановлено, що необхідність створення робочого місця для інваліда у лютому 2019 року виникла у відповідача не у зв`язку зі звільненням певної особи, а через збільшення штатної чисельності.

Отже, відповідачу потрібен був певний час для створення робочого місця для інваліда з метою його відповідності медико-соціальним стандартам.

Після створення відповідних умов вже в березні 2019 року відповідачем направлено до Лисичанського міського центру зайнятості звіт форми 3-ПН із визначенням попиту на працевлаштування особи з інвалідністю на посаду пічника.

Не зважаючи на те, що відповідач щомісяця з березні по грудень 2019 року інформував центр зайнятості про наявне вакантне місце для інваліда така особа була направлена для працевлаштування лише 21.08.2019 та працевлаштована відповідачем з 22.08.2019, що підтверджено наданими відповідачем документами (наказ про прийняття на роботу, довідка до акту огляду МСЕК) (арк. спр. 95-96).

Випадків відмови підприємства у працевлаштуванні особам з інвалідністю не допущено, про що вказано в листі Лисичанського міського центру зайнятості від 20.02.2020 (арк.спр. 29).

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що формальне неповідомлення відповідачем Лисичанського міського центру зайнятості у лютому 2019 року про наявність потреби у працевлаштуванні однієї особи з інвалідністю не призвело до тяжких наслідків, оскільки позивачем не надано доказів того, що у лютому 2019 року у центрі зайнятості перебували на обліку особи з інвалідністю, яких можна було працевлаштувати до Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» .

Зважаючи на вжиття КП «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд вважає, що позивач намагається покласти на відповідача відповідальність у вигляді фінансових санкцій та пені за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, що є неприпустимим.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Слов`янська, будинок 28, код за ЄДРПОУ 13396264) до Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» (ідентифікаційний код 32507163, місцезнаходження: 93108, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Жовтнева, буд. 311) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році та пені у загальній сумі 60349,45 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива