Постанова

від 16.07.2020 по справі 320/4781/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4781/19 Головуючий у І інстанції - Лапій С.М.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕКСПЕРТ" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми В4 від 16.05.2019 року № 0014151411 про зменшення суми від`ємного значення ПДВ за вересень 2018 року в сумі 573 229,00 грн.

Свої вимоги Позивач обґрунтовував тим, що висновки, викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, а відповідно прийняте за результатами перевірки оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 16.05.2019 року № 0014151411.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема зазначає, що в ході перевірки було встановлено відсутність реального здійснення операцій, спостерігався пересорт товару та обрив ланцюга без наявності імпортера та виробника по ланцюгу постачання Карамба Турбо 5 л., у зв`язку з чим контролюючий орган дійшов висновку, що постачальники мають ознаки нереальності реалізації товару, у зв`язку з відсутністю основних засобів, матеріальних, трудових ресурсів, управлінського персоналу.

На думку Відповідача, встановлені факти свідчать про невідповідність даних та відсутність реального джерела (походження) товару (послуг), що у свою чергу унеможливлює рух по ланцюгу всіх платників податків.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що у період з 27.03.2019 року по 02.04. 2019 року відповідно до наказу від 22.03.2019 року № 635, на підставі направлення від 27.03.2019 року № 791 на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОС за період з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року, за результатами якої складено акт від 09 квітня 2019 року за № 272/10-36-14-11/32010004.

Як слідує з акту перевірки, ГУ ДФС у Київській області встановлені порушення ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ вимог п.198.1, п.198.3 ст.198, ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2018 року на суму 573 229,00 грн.

На підставі акту перевірки від 09 квітня 2019 року за № 272/10-36-14-11/32010004 Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми В4 від 16.05.2019 року № 0014151411 про зменшення суми від`ємного значення ПДВ за податковою декларацією за вересень 2018 року у сумі 573 229, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням, Позивач звернувся до ДФС України зі скаргою від 06.06.2019 року.

Рішенням ДФС України від 01.08.2019 року № 36836/6/99-99-11-04-01-25 скаргу Позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що доводи контролюючого органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами, а відсутність доведення факту правопорушення призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п. 2 ст. З Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для зменшення суми від`ємного значення ПДВ за податковою декларацією за вересень 2018 року в сумі 573 229, 00 грн. слугував висновок Відповідача про не підтвердження реальності здійснених господарських операцій при придбанні Позивачем товарно-матеріальних цінностей (фунгіциду, засобу для захисту рослин Карамба Турбо 5 л.) у ТОВ Український колос (І ланцюг постачання).

В акті перевірки зазначено, що при дослідженні ланцюга постачання згідно проведеного аналізу зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, що включені ТОВ Український колос до податкового кредиту у січні - вересні 2018 року, встановлено нереальність здійснення господарських операцій ТОВ Український колос по взаємовідносинам з ТОВ КОМПАНІЯ ТОРГ-ЕЛЬ-ПРОМ (код 38439419), ТОВ ВІТАРА СТАР (код 41189506), ТОВ АЛАН ХАУС (код 41491678) та ТОВ КАУСА (код 42124193) - контрагенти ІІ ланцюга постачання - в частині придбання фунгіциду, засобу для захисту рослин Карамба Турбо 5 л, який був реалізований на адресу ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ у вересні 2018 року.

Щодо господарських операцій Позивача з ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОС , колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.08.2018 року між ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ та ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОС укладено договір поставки № 070801, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити на адресу Позивача товар, асортимент, кількість, ціна і вартість якого зазначається в специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до специфікації від 10.09.2018 року № 3 до Договору поставки від 07.08.2018 року № 070801, ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОС зобов`язується поставити до 18.09.2018 року на адресу ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ фунгіцид (засіб для захисту рослин) Карамба Турбо (BASF), 5 л у кількості 3500 л за ціною без ПДВ за одиницю 735,55 грн., вартістю без ПДВ - 2 574 425,00 грн., сума ПДВ - 514 885,00 грн.

Оплата за товар здійснюється до 18.09.2018 року шляхом перерахування Позивачем грошових коштів на рахунок постачальника 100% загальною вартості товару. Документом, що підтверджує факти отримання товару ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ є видаткова накладна, у якій вказується найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару.

Відповідно до специфікації від 25.09.2018 року № 4 до Договору поставки від 07.08.2018 року № 070801, ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОС зобов`язується поставити до 25.09.2018 року на адресу ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ фунгіцид (засіб для захисту рослин) Карамба Турбо (BASF), 5 л у кількості 400 л за ціною без ПДВ за одиницю 729,30 грн., вартістю без ПДВ - 291 720,00 грн., сума ПДВ - 58 344,00 грн.

Оплата за товар здійснюється до 25.09.2018 року шляхом перерахування Позивачем грошових коштів на рахунок постачальника 100% загальною вартості товару. Документом, що підтверджує факти отримання товару ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ є видаткова накладна, у якій вказується найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару.

На виконання умов специфікацій від 10.09.2018 року № 3 та від 25.09.2018 року № 4 до Договору поставки від 07.08.2018 року № 070801, ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОС поставлено на адресу ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ товарно - матеріальні цінності фунгіцид (засіб для захисту рослин) Карамба Турбо (BASF) у кількості 3900 л у сумі з ПДВ 3 439 374,00 грн., сума без ПДВ - 2 866 145,00 грн., ПДВ - 573 229,01 грн. відповідно до видаткових накладних: від 14 вересня 2018 № 33 у кількості 3500 л у сумі з ПДВ 3 089 310,00 грн., сума без ПДВ - 2 574 425,00 грн., ПДВ - 514 885,00 грн.; від 25 вересня 2018 № 39 у кількості 400л у сумі з ПДВ 350 064,00 грн., сума без ПДВ - 291 720,00 грн., ПДВ - 58 344,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОС виписано податкові накладні, які містять всі необхідні обов`язкові реквізити, на суму з ПДВ 3 439 374,00 грн., сума без ПДВ - 2 866 145,00 грн., ПДВ - 573 229,01 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит та суми податку на додану вартість за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОС був сформований Позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, на підставі чого суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що їх обсяг є достатнім для висновку про те, що рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце.

Як слідує з акту перевірки, первинні бухгалтерські документи, якими Позивач та його контрагент супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОС був зареєстрований як юридична особа та був платниками податку на додану вартість.

При цьому, в акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість вказаного контрагента Позивача - ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОС було скасоване чи визнано недійсним за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Також в акті перевірки відсутні посилання на випадки ухиляння ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов`язань, винесення вироків посадовим особам підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угод з метою неправомірного отримання податкових вигод.

Окрім того Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як Позивачем, так і його контрагентом, сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

Щодо оформлених товарно - транспортних накладних контрагентом Позивача ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОС , колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, товар на адресу Позивача поставляється на умовах DDH - склад покупця (вул. Довженка, буд.15/1, м. Кагарлик, Київська область) згідно із Правилами Інкотермс 2010, на підставі письмової заявки Позивача із зазначенням адреси складу поставки товару, направленої на адресу ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОС . Доставка товару здійснюється власним транспортом постачальника.

Доставка (транспортування) придбаних Позивачем у ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОС товарно - матеріальних цінностей до складських приміщень у м. Кагарлик Київської області підтверджується товарно - транспортними накладними від 14 вересня 2018 року № 33-1, № 33-2, № 33-3 та № 33-4, від 25 вересня 2018 року № 39.

Крім того, судом першої інстанції було досліджено використання Позивачем придбаного товару в господарській діяльності, шляхом подальшої реалізації товару.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем (постачальник) та ПП АДЛЕР (покупець) укладено договір поставки від 24.11.2017 року № АЕ-53-2411/18, відповідно до якого постачальником передано у власність покупцю товар - Карамба Турбо в.р.к. - 180 л. у сумі 164 160,00 грн. у т.ч. ПДВ 27 360, 00 грн.

На виконання умов договору Позивачем здійснена реалізація товару згідно видаткової накладної від 21.09.2018 року № 2640 у сумі 164 160,00 грн. в т.ч. ПДВ 27 360 грн.

Отримання товару підтверджується дорученням представника покупця від 21.09.2018 року № 1021.

Транспортування товару на адресу покупця здійснювалося Позивачем згідно товарно - транспортної накладної від 21.09.2018 року № Р2640.

Оплата за поставлений товар здійснена шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача відповідно до банківської виписки від 21.09.2018 року № 12673 у розмірі 164 160,00 грн. у т.ч. ПДВ 27 360,00грн.

Також між Позивачем (постачальник) та СТОВ Виробнича фірма Гуменецьке (покупець) укладено договір поставки від 15.02.2018 року № АЕ-209-1502/18, відповідно до якого постачальником реалізовано товар - Карамба Турбо в.р.к. - 110 л. у сумі 104 632,44 грн.

На виконання умов договору Позивачем здійснена реалізація товару згідно видаткової накладної від 16.10.2018 року № 2754 у сумі 104 632,44 грн у т.ч. ПДВ 17 438,74 грн.

Отримання товару підтверджується дорученням представника покупця від 16.10.2018 року № 90.

Транспортування товару на адресу покупця здійснювалося Позивачем згідно товарно -транспортної накладної від 16.10.2018 року № Р2754.

Оплата за поставлений товар здійснена шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача, відповідно до банківської виписки від 19.10.2018 року № 931 у розмірі 104 632,44 грн. у т.ч. ПДВ 17 438,74 грн.

Відповідно до договору поставки від 15.02.2018 року № АЕ-207-1502/18, укладеного між Позивачем та ТОВ Торгівельна компанія Успіх , Позивачем реалізовано товар - Карамба Турбо в.р.к. - 100 л. у сумі 101 986,80 грн. у т.ч. ПДВ 16 997,80 грн.

На виконання умов договору Позивачем здійснена реалізація товару згідно видаткової накладної від 14.09.2018 року № 2547 у сумі 101 986,80 грн. у т.ч. ПДВ 16 997,80 грн.

Отримання товару підтверджується дорученням представника покупця від 14.09.2018 року № ТКУ232.

Транспортування товару на адресу покупця здійснювалося Позивачем, згідно товарно - транспортної накладної від 14.09.2018 року № Р2547.

Оплата за поставлений товар здійснена шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача, відповідно до банківської виписки від 19.09.2018 року № 2043 у розмірі 101 986,80 грн. у т.ч. ПДВ 16 997,80 грн.

Між Позивачем та ПП Західний Буг укладено договір поставки від 04.04.2018 року № АЕ-355-0404/18, відповідно до якого Позивачем продано товар - Карамба Турбо в.р.к. - 365 л. у сумі 380 166,48 грн. у т.ч. ПДВ 63 361,08 грн. та 500 л. у сумі 517098,00 грн. у т.ч. ПДВ 86183,00 грн.

На виконання умов договору Позивачем здійснена реалізація товару згідно видаткових накладних, а саме: від 14.09.2018 року № 2534 у сумі 380 166,48 грн. у т.ч. ПДВ 63361,08 грн.; від 14.09.2018 року № 2546 у сумі 517098,00 грн. у т.ч. ПДВ 86183,00 грн.

Отримання товару підтверджується дорученням представника покупця від 14.09.2018 року № 1082.

Транспортування товару на адресу покупця здійснювалося Позивачем, згідно товарно - транспортної накладної від 14.09.2018 року № Р2534.

Оплата за поставлений товар здійснена шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача відповідно до банківської виписки від 13.09.2018 року № 63934 в розмірі 380 166,48 грн. в т.ч. ПДВ 63361,08 грн. та від 13.09.2018 року № 63935 у розмірі 517098,00 грн. в т.ч. ПДВ 86183,00 грн.

Відповідно до договору поставки від 03.01.2018 № АЕ-125-0301/18, укладеного між Позивачем та ТОВ Хавест-агро , реалізовано товар - Карамба Турбо в.р.к. - 30 л. у сумі 43638,91 грн. у т.ч. ПДВ 7273,15 грн.

На виконання умов договору Позивачем здійснена реалізація товару згідно видаткової накладної від 10.10.2018 року № 2741 у сумі 43638,91 грн. у т.ч. ПДВ 7273,15 грн.

Отримання товару підтверджується дорученням представника Покупця від 10.10.2018 № 266.

Транспортування товару на адресу покупця здійснювалося Позивачем згідно товарно - транспортної накладної від 10.10.2018 року № Р2741.

Оплата за поставлений товар здійснена шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача відповідно до банківської виписки від 11.10.2018 року № 6611 у розмірі 43638,91 грн. у т.ч. ПДВ 7273,15 грн.

Між позивачем та ПСП Переселенське-К укладено договір поставки від 10.11.2017 року № АЕ-32-1011/18, відповідно до якого Позивачем реалізовано товар - Карамба Турбо в.р.к. - 535 л. у сумі 507237,78 грн. у т.ч. ПДВ 84539,63 грн.

На виконання умов договору Позивачем здійснена реалізація товару згідно видаткової накладної від 17.09.2018 року № 2569.

Транспортування товару на адресу покупця здійснювалося силами Позивача згідно товарно - транспортної накладної від 17.09.2018 № Р2569.

Оплата за поставлений товар здійснена шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача відповідно до банківської виписки від 15.11.2018 № 3753 та № 3754.

Відповідно до договору поставки від 19.02.2018 № 19/18, укладеного між Позивачем та ПрАТ Володимир-Волинська птахофабрика, позивачем реалізовано товар - Карамба Турбо в.р.к. - 1000 л. у сумі 1047096,00 грн. у т.ч. ПДВ 174516,00 грн. та 1000 л. у сумі 1047096,00 грн. у т.ч. ПДВ 174516,00 грн.

На виконання умов договору позивачем здійснена реалізація товару згідно видаткових накладних від 14.09.2018 року № 2523 та № 2545.

Отримання товару підтверджується дорученням представника покупця від 12.09.2018 № 469 та від 11.09.2018 № 462.

Транспортування товару на адресу покупця здійснювалося силами Позивача згідно товарно - транспортної накладної від 14.09.2018 № Р2523.

Оплата за поставлений товар здійснена шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача відповідно до банківської виписки від 11.09.2018 № 39354 та від 18.09.2018 № 39726.

Щодо доводів, викладених Відповідачем в акті перевірки стосовно обмеженої кількість трудових ресурсів ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОС , колегія суддів зазначає, що контролюючим органом було залишено поза увагою, що залучення фізичних осіб до виконання відповідних робіт контрагентом може здійснюватися за договорами цивільно-правового характеру.

Таким чином доводи Відповідача щодо браку персоналу та засобів, необхідних для виконання розглядуваних фінансово-господарських операцій, ґрунтуються переважно на дослідженні показників податкової звітності контрагента, хоча достовірність показників податкової звітності є предметом виключно документальних перевірок, у ході якої податковий орган зобов`язаний дослідити первинні документи.

Таким чином, наведені в акті перевірки аргументи про недостатність у ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОС персоналу та основних засобів для виконання взятих на себе зобов`язань за договором з Позивачем є лише припущеннями, що не можуть бути покладені в основу висновку про нереальність розглядуваних фінансово-господарських операцій.

Згідно зі статтею 1 цього Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції взагалі, і для цілей податкового обліку зокрема, є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків.

Формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд першої інстанції правомірно зауважив, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв`язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 817/149/17 та від 29.03.2018 року у справі № 813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність Позивача як платника податків, Відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між Позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та, які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд першої інстанції також правомірно виходив з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства чи походження товару під час його придбання, перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту, з чим погоджується колегія суддів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № К/9901/2558718.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що первинні бухгалтерські та податкові документи, які складені з дотримання закону і не були визнані судами нікчемними, документально підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з його контрагентами, що призвело до реальних змін майнового стану платника податків.

Щодо нереальність господарських операцій Позивача по ланцюгу постачання його контрагента ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОС та реєстрації кримінальних проваджень по контрагентах ІІІ (третього) ланцюга постачання - ТОВ АРГА СІСТЕМ (за ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України); ТОВ РЕЗАР ГРУП (за ч.1,2 ст.205 Кримінального кодексу України ); ТОВ БАГГЕР-МК (за ч.1 ст.205, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України ); ТОВ ТД ДЮНА-777 (за ч.1,2 ст.205 Кримінального кодексу України); ТОВ СЕЛМА ЛАЙН (за ч.1 ст.205, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України), колегія суддів зазначає наступне.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 78 КАС України).

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

За певних обставин докази, отримані в межах кримінального судочинства, в т.ч. під час досудового розслідування, мають враховуватися адміністративними судами, однак такі докази в жодному разі не мають наперед встановленої сили для суду та мають оцінюватися з урахуванням вимог належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення у справі. Крім того, має бути забезпечено право особи, що є стороною адміністративного спору та проти якої може свідчити даний доказ, на надання пояснень та заперечень стосовно нього.

Сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Окрім того, один лише факт здійснення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №826/24815/15, від 26.03.2020 року у справі № 826/9967/16, від 04.02.2020 року у справі № 810/847/16.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що наявність кримінального провадження не може бути належним та достатнім доказом нереальності господарських операцій.

Нереальність господарських операцій Позивача по ланцюгу постачання його контрагента ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОС , реєстрації кримінальних проваджень по контрагентах ІІІ (третього) ланцюга постачання - ТОВ АРГА СІСТЕМ (за ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України); ТОВ РЕЗАР ГРУП (за ч.1,2 ст.205 Кримінального кодексу України ); ТОВ БАГГЕР-МК (за ч.1 ст.205, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України ); ТОВ ТД ДЮНА-777 (за ч.1,2 ст.205 Кримінального кодексу України); ТОВ СЕЛМА ЛАЙН (за ч.1 ст.205, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України) не може слугувати доказом, оскільки відповідно до усталеної практики Верховного Суду наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені Відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст. 73 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що висновки Відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій Позивача з його контрагентом.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Київській області викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 16.07.2020 року.