Рішення

від 15.07.2020 по справі 624/360/20

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/360/20

№ провадження 2/624/184/20

РІШЕННЯ

іменем України

смт. Кегичівка 15 липня 2020 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі:

головуючого судді - Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Проскурні Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №624/360/20,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області,

третя особа: орган опіки та піклування Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області,

суть вимог: про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

ВСТАНОВИВ:

1.Позиція сторони позивача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи від дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення донькою повноліття.

В обґрунтування заяви зазначає, що вона з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 16 листопада 2015 року.

Від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів. На даний час він перебуває в СІЗО м. Кривий Ріг (справа №216/2420/16-к Центрально-Міський районний суд м. Кривий Ріг).

Всі питання щодо утримання і виховання дитини вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на її повному утриманні. Для повноцінного розвитку дитини вона докладає всі свої зусилля та можливості. Ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини відповідач ніколи не надав і не надає.

Відповідач ухиляється від своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не цікавиться її життям, успіхам, навчанням, станом здоров`я, не забезпечує дитині необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною і жодного разу її не бачив, хоча до 2018 року він перебував на волі, тобто в повному обсязі не виконує батьківські права та обов`язки, визначені ст. 12 ЗУ Про охорону дитинства .

Процесуальні питання пов`язанні з розглядом справи.

20 травня 2020 року позивач звернулась до Кегичівського районного суду Харківської області з позовом.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України 21 травня 2020 року судом направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо місця перебування та місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 21 травня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче засідання 19 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 19 червня 2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, належно повідомлені про його місце, дату і час, натомість надали заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність, окрім того:

позивач: про підтримання позову;

відповідач: про визнання позову;

треті особи: заперечень проти позову не мають.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За змістом ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як передбачено 4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , є батьком малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 09 серпня 2013 року Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №816 (а.с.6).

Відповідно до довідки виданої виконкомом Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області від 20 травня 2020 року №02-29/707 ОСОБА_1 має склад сім`ї - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

Відповідно до рішення №22 від 26 грудня 2019 року органу опіки та піклування виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області заперечень стосовно позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 вирішили не надавати (а.с.9).

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 18 травня 2020 року №02-24/369 ОСОБА_1 розлучена, має малолітню доньку, яку виховує одна, дитина забезпечена всім необхідним. Батько дитини ОСОБА_2 з сім`єю не проживає, участі у вихованні доньки не приймає, матеріальної допомоги не надає (а.с.10).

Відповідно до вимоги про судимості ОСОБА_2 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності (а.с.11).

В висновку органу опіки та піклування Кегичівської районної державної адміністрації від 05 червня 2020 року №01-49/1870 зазначено, що ОСОБА_2 після народження доньки залишив родину, не спілкувався з донькою, матеріальної допомоги не надавав та не надає, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини. Не піклується про фізичний та духовний розвиток доньки, її навчання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини. Тому орган опіки та піклування Кегичівської РДА Харківської області вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.

Відповідно до довідки ДУ Криворізька установа виконання покарань (№3) від 24 червня 2020 року №3/5-24979 ОСОБА_2 утримується в ДУ Криворізька УВП №3 з 27 лютого 2018 року по теперішній час (а.с.72).

Правові норми законодавства застосовані судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. (стаття 153, частини перша-третя статті 157 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 8, 11, 12, 15 Закону України Про охорону дитинства .

Згідно ст.157 СК України той з батьків, що проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до керівних роз`яснень, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Згідно п. 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Стаття 171 СК України закріплює, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Нормою ч. 2 ст. 166 СК України передбачено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів , інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Пленум Верховного Суду України в п. 17 своєї Постанови від 15.05.2006 року №3 роз`яснив судам, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Положенням ст. 191 СК України визначено, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Висновки та мотиви прийнятого рішення.

Суд зазначає, що батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і батьками конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком батько не займається, свідчить про те, що він не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо, умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він/вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.

Отже, ухилення від виконання своїх обов`язків ОСОБА_2 з виховання його малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлення щодо неї батьківського піклування, який не цікавиться дитиною, її розвитком, матеріальним забезпеченням, станом здоров`я, не приймає жодної участі у її житті, а тому встановлені фактичні обставини узгоджуються з приписами ч. 1 ст. 164 СК України, та є підставою для позбавлення батьківських прав відповідача з врахуванням наявності його винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками.

Також, зважаючи на пріоритетність інтересів дитини, враховуючи те, що відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, враховуючи, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів на дитину повністю відповідають вимогам закону та відповідач позов визнає, суд вирішив задовольнити вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дитини.

9. Судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, які підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Також, при зверненні до суду позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів, відповідно до ст. 5 Закону України Про судовий збір , від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому у порядку ст. 141 ЦПК України суму судового збору необхідно стягнути із відповідача у дохід держави у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265, ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області, орган опіки та піклування Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав по відношенню до його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 20 травня 2020 року і до досягнення нею повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Кегичівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Чапаєве Кегичівського району Харківської області, паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , утримується в Криворізькому слідчому ізоляторі за адресою: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Світла, 2.

третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області, місце знаходження: 64020, Харківська область, Кегичівський район, смт. Слобожанське, вул. Шкільна, 2, ЄДРПОУ 04396979.

третя особа: орган опіки та піклування Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, місце знаходження: 64003, Харківська область Кегичівський район смт. Кегичівка, вул. Волошина, буд.50, ЄДРПОУ 26420395.

Суддя Н.М. Куст