Справа № 472/982/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" липня 2020 р. смт.Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого-судді - Кучерявенко С.С.,
при секретарі - Чорній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Веселинове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якій просить визнати транспортний засіб автомобіль марки TOYOTA CAMRY спільною сумісною власністю подружжя, провести поділ спільного сумісного майна - автомобіля марки TOYOTA CAMRY, визначивши 2/3 частки автомобіля за нею, а 1/3 частки за відповідачем , стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості 2/3 частки автомобіля у сумі 110658, 23 грн., припинити її право на 2/3 частки у спільній частковій власності з дня отримання грошової компенсації, а також стягнути судовий збір за подання позову у розмірі 1106, 58 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5017, 50 грн.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що 12.09.2009 року вона з відповідачем зареєстрували шлюб. Від даного шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з нею, знаходяться на її утриманні.
Рішенням Веселинівського районного суду від 02.10.2017 року шлюб між ними розірвано. З того часу вони не проживають разом, спільне господарство не ведуть.
Перебуваючи у шлюбі, на підставі договору купівлі-продажу ними спільно було придбано автомобіль марки TOYOTA CAMRY, рік випуску - 2001, державний номерний знак НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2164, номер кузову НОМЕР_2 , власником якого є відповідач ОСОБА_2 .
Згідно з даним Єдиного державного реєстру МВС України станом на 19.06.2019 року відповідач з 06.10. 2016 року є власником автомобіля. Відповідно до роздруківок з офіційногго сайту AUTO RIA середня вартість транспортних засобів TOYOTA CAMRY, 2001 року випуску становить 165 987, 34 грн.
Документів на придбання вказаного автомобіля у неї не має. Оскільки всі вони залишилися у відповідача. Позивач в межах обсягу своїх цивільних прав визначила саме такий спосіб захисту свого порушеного права шляхом стягнення на її користь 2/3 вартості майна в зв`язку з неможливістю поділити дане майно в натурі. Ними не досягнуто згоди щодо питання поділу сумісного майна, а саме сумісно придбаного за час шлюбу автомобіля, що примусило її звернутися до суду.
Ухвалою суду від 15.10.2019 року відкрито провадження по цивільній справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.
25.11.2019 року до суду надійшло пояснення від відповідача ОСОБА_2 , в якому він не заперечує, що дійсно на час придбання автомобіля марки TOYOTA CAMRY, він з позивачем перебували у шлюбі. В той же час вказує на те, що спірний автомобіль був проданий третім особам та право спільної сумісної власності подружжя на автомобіль припинено, тому поділити автомобіль в натурі неможливо. Автомобіль був проданий за спільним рішенням позивача та відповідача громадяну ОСОБА_5 у серпні 2017 року за 112 000, 00 грн. Грошові кошти ОСОБА_5 передав позивачці, а вона в свою чергу передала йому автомобіль та технічний паспорт. З вказаного періоду ОСОБА_5 користується вказаним автомобілем як власник. У зв`язку з тим, що у ОСОБА_5 на момент покупки автомобіля були відсутні кошти на оформлення права власності автомобіля на себе, сторони договору дійшли згоди, що оформлення права власності здійснюватиметься згодом, що було здійснено сторонами 23.07.2019 року. На даний час спірний автомобіль за відповідачем не зареєстровано, крім того кошти за продаж автомобіля він не отримував, їх отримала позивач, яка на той момент була його дружиною та погодилась відчужувати автомобіль. Отримані кошти позивач витратила на утримання сім`ї, зокрема на купівлю меблів, продуктів харчування, одягу, тощо. Заборгованості по аліментам у нього немає, він бере участь у вихованні та утриманні дітей. На підставі вищевикладеного, вважає, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими, а позов не підлягає задоволенню.
03 грудня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив (пояснення) , в якій позивач ОСОБА_1 зазначає, що відзив (пояснення) на позовну заяву відповідач надав з порушенням строків встановлених судом, а тому вважає, що відзив (пояснення) відповідача не повинні враховуватись судом . Також вказує на те, що вона не приймала жодного рішення щодо продажу спірного автомобіля та не надавала відповідачу згоди на його продаж, не отримувала від покупця грошових коштів за продаж автомобіля, не передавала покупцю спірний автомобіль. Про відчуження спірного автомобіля ій стало відомо лише з відзиву (пояснення) відповідача . Також звернула увагу, що у Веселинівському РВ ДВС знаходиться виконавче провадження відносно відповідача про стягнення аліментів .
Ухвалою суду від 11.12.2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач та представник позивача ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, надали до суду заяву про розгляд справи в письмовому порядку за навними матеріалами справи без участі позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Заявлене клопотання про виклик свідка та долучення доказів.
В судове засідання відповідач та представник відповідача ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, надали до суду зяву про розгляд справи в письмовому порядку без виклику представників сторін з урахуванням свідчень свідків, позовні вимоги не визнають.
Враховуючи, що розгляд справи проводився у відсутності сторін, фіксація судового засідання технічними засобами, у відповідності до ст.247 ЦПК України, не здійснювалась.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом . Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом . Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що 12 вересня 2009 року між сторонами було зареєстровано шлюб.
Від даного шлюбу сторони мають малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час перебування сторін у шлюбі, на підставі договору купівлі-продажу ними спільно було придбано автомобіль марки TOYOTA CAMRY, рік випуску - 2001, державний номерний знак НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2164, номер кузову НОМЕР_2 , власником став відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру МВС України станом на 19.06.2019 року. Отже, як встановлено судом, договір про купівлю вказаного автомобіля був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї.
Рішенням Веселинівського районного суду від 02.10.2017 року шлюб між сторонами розірвано. Відповідно до рішенням суду встановлено, що з того часу шлюбні відносини між сторонами припинені, разом вони не мешкають, спільне господарство ними не ведеться.
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний
об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст. 65 СК України, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року № 6-486цс16.
Отже, як встановлено судом, автомобіль марки TOYOTA CAMRY, рік випуску - 2001, державний номерний знак НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2164, номер кузову НОМЕР_2 , був набутий сторонами за час проживання в шлюбі.
Проте, згідно договору купівлі-продажу транспортний засіб марки TOYOTA CAMRY, рік випуску - 2001, державний номерний знак НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2164, номер кузову НОМЕР_2 , був проданий відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 4841/2019/1577514 від 23 липня 2019 року за кошти в сумі 168 682, 00 гривень, що підтверджується копією відповідного договору.
Доказів того, що вказаний транспортний засіб був проданий за спільною згодою подружжя судом не встановлено. Даний транспортний засіб був проданий ОСОБА_2 і враховуючи докази у справі та позиції сторін у той час, коли сторони перестали проживати спільно однією сім`єю.
Враховуючи, що в силу Закону, а саме статті 60 СК України, вказаний транспортний засіб є спільним майном подружжя, а тому задовольняти позов ОСОБА_1 в частині визнання транспортного засобу спільним майном подружжя підстав немає.
Щодо відступлення від рівності часток, суд вважає зазначити наступне.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сімї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Крім того, у п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз`яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2 , 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК ).
Позивачка як на підставу відступлення від засади рівності часток, просила врахувати, що на її утриманні знаходяться їх спільні з відповідачем діти, на яких він зобов`язаний сплачувати
аліменти, але від їх сплати злісно ухиляється та має заборгованість станом на 01.01.2020 року в сумі 25 813, 89 грн. На підтвердження погашення заборгованості по аліментам, відповідач ОСОБА_2 надав до суду копії квитанцій № ПН329 від 11.12.2019 року, № 29605857-1 від 13.01.2020 року, № 29690579-1 від 20.01.2020 року на загальну суму 46 000, 00 грн. Однак, суд вважає, що таку обставину, не можна вважати підставою для відступлення від засади рівності часток подружжя відповідно до ст. 70 СК України .
В судовому засіданні встановлено, що за час шлюбу шлюбний договір (контракт) сторони не укладали та домовленості між ними не було, передбачені законом підстави для відступлення від засад рівності часток відсутні.
У відповідності до вищевказаного договору купівлі-продажу автомобіля, 1/2 вартості вищевказаного транспортного засобу марки TOYOTA CAMRY, рік випуску - 2001, державний номерний знак НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2164, номер кузову НОМЕР_2 , який був придбаний сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час шлюбу у 2016 році на момент його продажу, а саме станом на 23.07.2019 року склала 84 341 (вісімдесят чотири тисячі триста сорок одна) гривня 00 (нуль) копійок.
Таким чином, суд дійшов до переконання, що автомобіль TOYOTA CAMRY, рік випуску - 2001, державний номерний знак НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2164, номер кузову НОМЕР_2 , придбаний сторонами під час шлюбу, а тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу шляхом стягнення з відповідача грошової компенсації вартості 1/2 частини цього автомобіля 84 341 (вісімдесят чотири тисячі триста сорок одна) гривня 00 (нуль) копійок.
Зазначені правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду України від 12.02.2020 року справа № 725/1776/18, та від 21.03.2018 року справа № 726/2165/15-ц, від 27 грудня 2019 року № 61-7846св19
Щодо розподілу судових витрат в частині витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно ст. 137 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура
У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи .
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу
За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як встановлено судом за матеріалами цивільної справи, до закінчення судових дебатів у даній справі позивачем подано до суду докази витрат на професійну правничу допомогу, а саме:
1. Договір про надання правничої допомоги № 13/19 від 11.06.2019 року;
2. Додаткова угода до договору про надання правничої (правової допомоги) № 13/19;
3. Акт приймання - передачі наданих послуг від 27.06.2019 року на суму 5017 грн.50 коп.
4. Акт приймання передачі від 07.07.2020 року на суму 9700 грн.00 коп.
5. Платіжне доручення № P24AP24A166842284C37197 від 22.01.2020 року на суму 2412 грн. 06 коп.
6. Витяг з договору про надання правничої (првової ) допомоги від 09.11.2019 року;
7. Ордер серія ВЕ № 1006689 від 10.12.2019;
8. Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія МК № 001614 від 24.05.2019;
За результатами оцінки відповідних доказів суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 14717, 50 грн. є документально доведеними.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат відповідачем ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 до суду не подавалось.
Таким чином, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 14717, 50 грн є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг.
За такого, у відповідності до положень п. 3 ч. 4 ст. 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7358, 75 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У пропорції до задоволених вимог, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 553, 29 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3 , 10 , 12 , 13 , 81 , 89 , 133 , 141 , 259 , 263 - 265 ЦПК України ,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , вартість 1/2 частки транспортного засобу марки TOYOTA CAMRY, рік випуску - 2001, державний номерний знак НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2164, номер кузову НОМЕР_2 , у розмірі 84 341 (вісімдесят чотири тисячі триста сорок одна) гривня 00 (нуль) копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 553 (п`ятсот п`ятдесят три) гривні 29 (двадцять дев`ять) копійок та витрати на професійну правничу допомогу 7358 (сім тисяч триста п`ятдесят вісім) гривень 75 (сімдесят п`ять) грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Веселинівський районний суду Миколаївської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області С.С. Кучерявенко
Дата ухвалення рішення | 09.07.2020 |
Оприлюднено | 17.07.2020 |
Цивільне
Веселинівський районний суд Миколаївської області
Кучерявенко С. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні