КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа № 372/3935/18 Головуючий у 1 інстанції: Тиханський О.Б.
провадження №22-ц/824/7486/2020 Суддя-доповідач: Олійник В.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 липня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Олійника В.І.,
суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В.,
при секретарі Бондаренко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 лютого 2020 року у справі за позовом Дочірнього підприємства Радпол до ОСОБА_1 , третя особа: Обухівська міська рада Київської області, про заборону здійснювати самовільну забудову та зобов`язання відновити стан земельної ділянки, -
в с т а н о в и в :
У грудні 2018 року позивач ДП Радпол звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , де знаходяться виробничі потужності та видобуток питної води з підземних джерел.
Навколо даної земельної ділянки встановлено санітарну зону, що в свою чергу обмежує право на будівництво в її межах. Проте, на належних відповідачу земельних ділянках, цільове призначення яких - для ведення особистого селянського господарства, здійснюється незаконне будівництво. Що саме будується, стороні позивача невідомо, оскільки належних документів не має.
Вказував, що відповідач за вказані порушення притягувався до адміністративної відповідальності, проте державні органи, які повинні здійснювати контроль за дотриманням законодавства у сфері будівництва до суду не зверталися, а відтак позивач самостійно звернувся до суду з метою захисту порушених прав та просив заборонити відповідачу здійснювати будівництво та зобов`язати знести самовільно побудоване нерухоме майно.
Зазначав, що здійснення ОСОБА_1 на земельних ділянках з кадастровим номером 3223110104:02:001:0144 та 3223110104:02:001:0145 будівництва певних об`єктів, а саме: за наявними даними, індивідуального житлового будинку, суперечить Земельному кодексу України, Водному кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року №2024 Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів , оскільки розташована в межах третього поясу зони санітарної охорони, встановленої для свердловини ДП РАДПОЛ радіусом у 219 м.відтак, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ДП РАДПОЛ шляхом забруднення підземних джерел, а для їх відновлення у разі не вжиття певних заходів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, так як у разі прийняття спірного об`єкту до експлуатації позивач вже не зможе захистити власні права.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 лютого 2020 року позов задоволено.
Заборонено ОСОБА_1 здійснювати самочинне будівництво на земельних ділянках з кадастровими номерами 3223110104:02:001:0144 та 3223110104:02:001:0145, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Київська область, Обухівський район, село Таценки, загальної площею 0,10 га.
Зобов`язано ОСОБА_1 за власний рахунок відновити попередній стан земельних ділянок з кадастровими номерами 3223110104:02:001:0144 та 3223110104:02:001:0145, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Київська область, Обухівський район, село Таценки, загальної площею 0,10 га, шляхом знесення самочинно побудованих будівель.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП Радпол судові витрати у розмірі 3 524 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач ДП Радпол подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 лютого 2020 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вчиняв всі можливі та належні дії щодо звернення до відповідних органів з приводу порушення його права, а відповідач мав можливість усунути порушення з приводу самочинного будівництва, проте жодних належних дій не вчинив, а відтак ефективним способом захисту порушеного права позивача буде покладення обов`язку на відповідача щодо заборони будівництва на земельних ділянках та відновлення попереднього стану земельних ділянок.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.01.2004 року ДП Радпол є власником заводу по вигодуванню та розливу питної води, адреса: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Обухівської міської ради від 25.11.2003 року.
Згідно з договором купівлі-продажу від 19.12.2016 року Обухівська міська рада - продавець передала у приватну власність Дочірньому підприємству Радпол земельну ділянку площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223110104:02:001:0127, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користування надрами. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання - для будівництва резервної свердловини та виробничих приміщень.
Судом встановлено, що 12.09.2006 року ДП Радпол отримало спеціальний дозвіл на користування надрами, вид користування: видобування, Таценківське родовище, Київська область, Обухівський район, північно-західна околиця села Таценки в долині річки Стугна, вид копалин - питні підземні води. Термін дії до 12.09.2026 року.
Як вбачається з відомостей про земельну ділянку від 04.12.2018 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3223110104:02:001:0145, що розташована в селі Таценки Обухівського району Київської області, площею 0,05 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, належить ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації права - 20.04.2018 року.
Відповідно до відомостей про земельну ділянку від 10.08.2018 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3223110104:02:001:0144 належить ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації права - 15.08.2018 року.
Як вбачається з Технічного звіту з розрахунку меж зон санітарної охорони водозабірної свердловини №1, розташованої на території ДП Радпол в селі Таценки Обухівського району Київської області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, від 2007 року, встановлено зону санітарної охорони свердловини (зона суворого режиму - 30 м, зона 2-го поясу - 31 м, зона 3-поясу - 219 м.
19 квітня 2011 року рішенням виконавчого комітету Обухівської міської ради №301, 21.03.2013 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області, 01.03.2013 року Управлінням водних ресурсів у місті Києві та Київській області, 07.03.2013 року Управлінням Держземагенства в Обухівському районі Київської області погоджено вищевказаний технічний звіт.
15.08.2018 року ДП Радпол звернулося до Міністра екології та природних ресурсів України, Голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України, Голови Київської обласної ради, Голови Обухівської РДА, Начальника Обухівського відділу поліції ВП ГУНП в Київській області щодо порушень законодавства у сфері землекористування та природоохоронній сфері, а саме, будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером 3223110104:02:001:0144 від липня 2018 року в межах третього поясу зони санітарної охорони, встановленої для свердловини ДП Радпол радіусом у 2019 метрів, відстань будівництва до свердловини на більше 170 метрів.
05.09.2018 року Обухівська РДА, розглянувши вказане звернення направило його до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.
03.11.2018 року виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області розглянувши вказане звернення повідомило про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.
12.11.2018 року департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області розглянувши вказане звернення направило його до відділу з питань державного архітектурно-будівельної контролю Обухівської міської ради.
22.11.2018 року відділом з питань державного архітектурно-будівельної контролю виконавчого комітету Обухівської міської ради складено акт №1 за результатами проведення планового (позапланового) державного нагляду (контролю) щодо дотримання у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: будівництво за адресою: Київська область, місто Обухів, село Таценки, кадастровий номер 3223110104:02:001:0144. Проведеною перевіркою встановлено, що за вищевказаною адресою виконуються будівельні роботи з будівництва садового будинку на рівні першого поверху з піноблоків. Будівельні роботи виконані без документів, які надають право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ч.1 ст.36 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності .
22.11.2018 року відділом з питань державного архітектурно-будівельної контролю виконавчого комітету Обухівської міської ради складено протокол про адміністративне правопорушення №Л-2211/1 відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.96 КУпАП
23.11.2018 року відділом з питань державного архітектурно-будівельної контролю виконавчого комітету Обухівської міської ради складено постанову №А-2311/1 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.96 КУпАП і накладено штраф у розмір 4250 грн., а також складено приписи С-2211/1, С-2211/1 про зупинення виконання будівельних робіт і усунути допущені правопорушення до 22.01.2019 року.
Як вбачається з інформаційної довідки ТОВ Діловод Кадастр та ситуаційного плану-схеми, в ході проведення геодезичних, проектно-вишукувальних робіт було виявлено, що в зоні 3-го поясу санітарної охоронної зони, яка становить 219 метрів навколо об`єкту, визначеного технічним звітом з розрахунку меж зон санітарної охорони водозабірної свердловини №1, розташованої на території ДП Радпол в селі Таценки, ведеться будівництво на землях сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 3223110104:02:001:0144. Відстань від водозабірної свердловини до об`єкта будівництва складає 149,4 м.
За ст.1 ЗУ Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Згідно зі ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії зокрема: землі сільськогосподарського призначення.
Відповідно до ч.2 ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
За ч.4 ст.24 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач набув право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110104:02:001:0144 та 3223110104:02:001:0145, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
За ч.1 ст.65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.
Відповідно до ст.113 ЗК України зони санітарної охорони створюються навколо об`єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об`єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності. У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені. Правовий режим земель зон санітарної охорони визначається законодавством України.
Згідно зі ст.93 Водного Кодексу України з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Режим зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року за №2024 Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів , ЗСО поверхневих та підземних водних об`єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму: другий і третій пояси (обмежень і спостережень) включають територію, що призначається для охорони джерел водопостачання від забруднення.
За п.8 вказаної Постанови у межах третього поясу ЗСО забороняється: закачування відпрацьованих (зворотних) вод у підземні горизонти з метою їх захоронення, підземного складування твердих відходів і розробки надр землі, що може призвести до забруднення водоносного горизонту; розміщення складів паливно-мастильних матеріалів, а також складів пестицидів і мінеральних добрив, накопичувачів промислових стічних вод, нафтопроводів та продуктопроводів, що створюють небезпеку хімічного забруднення підземних вод.
Як встановлено в судовому засіданні, земельні ділянки відповідача розташовані в межах третього поясу зон санітарної охорони, встановленої для ДП Радпол , що здійснює підприємницьку діяльність з підземного видобутку води.
Згідно зі ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як встановлено в судовому засіданні відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за будівництво без отримання відповідних дозволів, приписи щодо усунення порушень відповідачем не виконані і станом на час розгляду справи будівництво наявне на земельних ділянках. Суду не надано жодного належного та допустимого доказу щодо законності будівництва, зокрема, даних по об`єкту, дозвільну документація, проектів тощо.
Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
За ст.34 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".
Оскільки суду не було надано доказів про право відповідача здійснювати будівництво на вказаних земельних ділянках, то він прийшов до вірного висновку, що таке будівництво підпадає під ознаки самочинного, а саме, будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту.
Також суду не було надано доказів про те, що відповідні органи державної влади та місцевого самоврядування зверталися до суду щодо самочинного будівництва відповідача.
Згідно з Постановою Пленуму ВССУ від 30.03.2013 року №6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК) . Відповідно до положень статті 38 Закону №3038-VI право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.
Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.
Притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності за самочинне будівництво не позбавляє відповідні державні органи, органи місцевого самоврядування або осіб, права яких порушено самочинним будівництвом нерухомого майна, можливості пред`явити позов про перебудову чи знесення самовільно збудованого об`єкта нерухомості, а також про відшкодування витрат, пов`язаних з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Судом встановлено, що позивач звертався щодо даного самочинного будівництва до органів державної влади та місцевого самоврядування, наслідком чого стало притягнення відповідача за вказані дії до адміністративної відповідальності і приписи органу місцевого самоврядування щодо усунення порушень не виконані.
Позивач звертався у відповідні органи щодо захисту свого права на безпечне здійснення своєї підприємницької діяльності, проте державні органи та органи місцевого самоврядування не здійснили ефективних відповідних дій щодо усунення вказаних порушень відповідачем. Крім того, приписи щодо таких порушень відповідачем не виконано і жодної належної реакції від органів державної влади не вчинено.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач вчиняв усі можливі належні дії щодо звернення до відповідних органів з приводу порушення його права, а відповідач мав можливість усунути порушення з приводу самочинного будівництва, проте жодних належних дій не вчинив, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача буде покладення обов`язку на відповідача щодо заборони будівництва на земельних ділянках та відновлення попереднього стану земельних ділянок.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 15 липня 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді:
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.07.2020 |
Оприлюднено | 17.07.2020 |
Номер документу | 90436209 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Олійник Василь Іванович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні