Рішення

від 03.06.2020 по справі 757/33960/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33960/19-ц

Категорія 17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року Печерський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Остапчук Т.В. при секретарі судових засідань - Ткаченко Ю.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЗАРО ГРУП до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, пені 3% річних, інфляційних витрат,-

ВСТАНОВИВ :

У липні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, пені 3% річних, інфляційних витрат. В обґрунтування позову позивач зазначав, що 27 грудня 2018 року між сторонами уклався договір позики №1/2018, за якими позивач позичив відповідно до видаткових касових ордерів від 27 грудня 2018 року №1/2018 надав ОСОБА_1 49 000 грн та від 28 грудня 2018 року №1/2018 надав ОСОБА_1 33950 грн з кінцевим терміном повернення до 30 січня 2019 року. У встановлений договорами строк позику не повернуто, внаслідок чого утворилась заборгованість. Крім того, позивач просив стягнути пеню, штраф, інфляційні збитки відповідно до статті 625 ЦК України. Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. Представник позивача подав до суду заяву, в якому просив позов задовольнити та розглянути справу без його участі, проти заочного рішення не заперечує. Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за зареєстрованим місцем проживання та у порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що 27 грудня 2018 року між сторонами уклався договір позики №1/2018, за якими позивач позичив відповідно до видаткових касових ордерів від 27 грудня 2018 року №1/2018 надав ОСОБА_1 49 000 грн та від 28 грудня 2018 року №1/2018 надав ОСОБА_1 33950 грн з кінцевим терміном повернення до 30 січня 2019 року. Таким чином, загальна сума взятих в борг грошових коштів складає 82 950 грн. За умовами договору позики, останньою датою, коли відповідач мав повернути залишок грошових коштів є 30 січня 2019 року. Однак, як зазначає позивач, відповідач на сьогоднішній день ухиляється від повернення позивачеві суми позики у розмірі 82 950,00 грн, що стало підставою для звернення до суду. Позивач надсилав відповідачеві заяву про врегулювання спору, з вимогою, щодо повернення суми позики у розмірі 82 950, 00 грн, однак останнім борг за договором позики не повернуто. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1662цс17. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладених договорів незалежно від найменування документа, і з огляду на установлені результати робити відповідні правові висновки. У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому порядку, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням наведених правил правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Верховний Суд України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 виклав правовий висновок, відповідно до якого за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. У справі, що розглядається між сторонами виникли договірні правовідносини за договором позики, внаслідок порушення позичальником умов такого договору за ним утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку. Таким чином, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу, що становить 82 950 грн. Щодо заявлених вимог про стягнення інфляційних витрат, пені та штрафу, суд приходить до наступного. Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно наданих розрахунків позивача, які не спростовані відповідачем, розмір інфляційних збитків становить 2 571 грн, 45 коп., а 3% річних 1 022 грн., 66 коп., які суд вважає за можливе стягнути з відповідача за порушення зобов`язання. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України). Згідно наданих розрахунків позивача, які не спростовані відповідачем, розмір пені становить 12 122,05 грн., які суд вважає за можливе стягнути з відповідача за порушення зобов`язання. Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись статтями 1046, 1047, 625, 610 України, статтями 12, 19, 81, 82, 89, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АЗАРО ГРУП до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, пені 3% річних, інфляційних витрат - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 23 березня 2007 р., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Азор Груп , код ЄРДПОУ 31450731,суму боргу у розмірі 82 950,00 грн ( вісімдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят гривень 00 коп.), інфляційні втрати у розмірі 2 571,45 грн. ( дві тисячі п`ятсот сімдесят одна гривня 45 коп), 3% річних у розмірі 1 022,66 грн. ( одна тисяча двадцять дві гривні 66 коп.), пеня у розмірі 12 122, 05 грн ( двадцять тисяч сто двадцять дві гривні 05 коп.), а всього на суму 98 666,16 грн ( дев`ятсот вісім тисяч шістсот шістдесят шість гривень 16 коп.). Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 23 березня 2007 р., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Азор Груп , код ЄРДПОУ 31450731, суму сплаченого судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Остапчук