Рішення

від 14.07.2020 по справі 910/16658/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 липня 2020 року Справа № 910/16658/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайтфуд»

до відповідача: Приватного підприємства «Бізнес-агентство «Профі - Континент»

про стягнення 163480 грн. 34 коп.

за відсутності сторін

встановив: позивач -ТОВ «Вайтфуд» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ПП «Бізнес-агентство «Профі - Континент» 163480грн. 34коп. заборгованості за договором поставки №30/11-16 від 30.11.2017, з яких: 110455грн. 48коп. заборгованості та 53024грн. 86коп. пені. Також просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем в порушення договірних зобов`язань не було здійснено повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в розмірі 110455,48 грн. Також позивачем здійснено нарахування пені в сумі 53024грн. 86коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 позовну заяву ТОВ "Вайтфуд" до ПП "Бізнес-Агенство "Профі-континент" про стягнення 163480,34грн із доданими до неї документами передано за підсудністю до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.12.2019р. відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

13.02.2020р. відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. №01-57/1088/20), в якому заперечив проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що видаткові накладні, акти звірок взаємних розрахунків та графік погашення заборгованості, на які посилається позивач, не стосуються договору поставки N30/11-16 від 30 листопада 2017 року, оскільки, містять посилання на інший правочин - договір поставки №30/11-16 від 30 листопада 2016 року.

Відповідач вказує, що 30 листопада 2016 року між сторонами було укладено договір поставки №30/11-16, відповідно до якого Постачальник зобов`язувався передавати у власність Покупця молочну продукцію, згідно з замовленнями на придбання, а Покупець зобов`язувався провести оплату за товар та прийняти його на умовах даного договору. Після завершення строку дії вказаного договору, тобто після 31 грудня 2016 року нового договору поставки сторони не уклали, зобов`язання виникали за фактом поставки товару за видатковими накладними. Стверджує, що підписаний проект договору поставки №30/11-16 від 30 листопада 2017 року не був направлений відповідачу, а тому він є таким, що не відбувся. Сторони поставок за вказаним договором не здійснювали.

Відповідачем з 01.01.2018р. не здійснено жодної оплати за вказаним договором, ПП Бізнес-Агенство Профі- Континент додає копії платіжних доручень про оплату за товар за 2018 рік, де в розділі призначення платежу міститься посилання на договір поставки №30/11-16 від 30.11.2016р.

Водночас, відповідач зазначає, що дійсно, через складний фінансовий стан підприємства, станом на момент написання відзиву на позовну заяву за даними бухгалтерського обліку ПП Бізнес-Агенство Профі-Континент існує заборгованість перед ТОВ Вайтфуд в розмірі 110 455,48 грн., яка утворилась внаслідок неповної оплати за товар, поставлений згідно видаткових накладних №111 від 28 лютого 2018 року на суму 72 804,00 грн. та №164 від 27 березня 2018 року на суму 73 015,20 грн. Проте, враховуючи відсутність в означених видаткових накладних інформації про поставку товару за договором поставки №30/11-16 від 30 листопада 2017 року, а також те, що строк дії договору поставки №30/11-16 від 30.11.2016р. закінчився 31 грудня 2016 року, відповідач вважає, що продаж товару за вказаними накладними здійснений на підставі договору, укладеного сторонами у спрощений спосіб. Оскільки, існуюча заборгованість між сторонами виникла на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб, що виключає можливість застосування пені, а матеріали справи не містять первинних документів, які б підтверджували заборгованість в розмірі 110 455,48 грн. за договором поставки №30/11- 16 від 30 листопада 2017 року, то позов є повністю безпідставним та необгрунтованим.

17.02.2020р. позивач надіслав на адресу суду клопотання (вх. №01-57/1164/20), в якому просив суд долучити до матеріалів справи оригінал розрахунку суми заборгованості відповідача від 10.02.2020р.; оригінал довідки з банку про здійснення розрахунків за продукцію від 30.01.2020р. та квитанцію про відправку додаткових документів відповідачу.

Ухвалою суду від 17.03.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2020р.

Ухвалою суду від 25.03.2020р. відкладено розгляд справи по суті на 23.04.2020р.

Ухвалою суду від 23.04.2020р. продовжено строк розгляду справи по суті на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та відкладено розгляд спави по суті. Постановлено додатково повідомити учасників справи про дату і час судового засідання ухвалою суду.

Ухвалою суду від 20.05.2020р. повідомлено сторін, що розгляд справи по суті відбудеться "16" червня 2020р.

Ухвалою суду від 16.06.2020 відкладено розгляд справи по суті на 14.07.2020.

Ухвала суду від 16.06.2020 була внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень. У зв`язку із відсутністю в суді коштів на відправку поштової кореспонденції, ухвала суду від 16.06.2020 була направлена сторонам на їх електронні адреси.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а сторонами подані заяви по суті справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності сторін.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

У позовній заяві позивач зазначає, що 30 листопада 2017 року між ТОВ ВАЙТФУД (Постачальник) та ПП БІЗНЕС-АГЕНСТВО ПРОФІ-КОНТИНЕНТ (Покупець) будо укладено Договір поставки №30/11-16.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця молочну продукцію згідно з замовленнями на придбання (надалі - Замовлення), а Покупець зобов`язується провести оплату за товар та прийняти його на умовах даного Договору.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3, 4.4 Договору Постачальник здійснює поставку товару окремими партіями. Асортимент, кількість, ціна товару в кожній окремій партії, що поставляється Постачальником, зазначається у відповідній накладній. Постачальник зобов`язується здійснити поставку товару в термін, що визначений в Замовленні. Постачальник має право на дострокове постачання партії товару по відповідному Замовленню з обов`язковим повідомленням про це Покупця. Перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання сторонами відповідних накладних.

Згідно п. 6.1 Договору розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються Покупцем в повному обсязі з відтермінуванням платежу 14 календарних днів.

Відповідно до п.10.1 Договору, він набирає чинності з 01.12.2017 і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

Позивач стверджує, що на виконання умов вказаного Договору відповідно до видаткових накладних №111 від 28 лютого 2018 року на суму 72 804грн. та №164 від 27 березня 2018 року на суму 73015,20грн. позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар (молокопродукцію). Однак, поставлений товар не було оплачено відповідачем в повному обсязі.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідач не заперечує, як і не заперечує суму основної заборгованості.

21.08.2018 з метою мирного врегулювання спору позивач направив відповідачу лист-претензію №15 з проханням погасити заборгованість, яка виникла згідно видаткових накладних №111 від 28 лютого 2018 року та №164 від 27 березня 2018 року. Претензія позивача залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

За періоди 14.02.2018 - 22.05.2018 та 01.01 2019 - 17.07.2019 між сторонами було підписано акти звірки взаєморозрахунків. Станом на 17.07.2019 була підтверджена заборгованість ПП БІЗНЕС-АГЕНСТВО ПРОФІ-КОНТЕНТ на користь ТОВ ВАЙТФУД у розмірі 110455,48грн.

Також, між сторонами було укладено Графік погашення заборгованості за відвантажену молочну продукцію за договором поставки №30/11-16 від 30.11.16 р., згідно з яким відповідач взяв на себе зобов`язання погасити невиконані зобов`язання щодо сплати вартості товару на загальну суму 110 455, 48 грн. станом на 17.07.2019 р., сплативши 27 613,87 грн. в вересні 2019 року, 27 613,87 грн. в жовтні 2019 року, 27 613,87 грн. в листопаді 2019 року та 27 613,87 грн. в грудні 2019 року.

Отже, на день розгляду спору заборгованість відповідача за отриманий товар становить 110 455,48 грн., яка не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву та пояснюється останнім складним фінансовим становищем підприємства.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язань відповідачем, позивач, на підставі п.9.2.1 договору поставки №30/11-16 від 30.11.2017, нарахував відповідачу - 53024,86грн. пені.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує факт укладення між сторонами договору поставки №30/11-16 від 30.11.2017, на який посилається позивач у позовній заяві. Натомість зазначає, що між сторонами було укладено договір поставки №30/11-16 від 30.11.2016, який 31.12.2016 припинив свою дію у зв`язку із закінченням його строку.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: видаткових накладних №111 від 28 лютого 2018 року та №164 від 27 березня 2018 року, актів звірок взаємних розрахунків, графіку погашення заборгованості, підписаними між сторонами, платіжних доручень про сплату відповідачем за товар за період з 04.01.2018 - 28.12.2018, наданих відповідачем та довідки банку №5-53/159 від 30.01.2020 з реєстром платежів за період 30.11.2016 - 28.01.2020, наданої позивачем, в даних доказах міститься інформація з посиланням на договір поставки №30/11-16 від 30.11.2016. Інформація щодо договору поставки №30/11-16 від 30.11.2017 відсутня.

Тобто матеріли справи не містять жодних доказів, первинних документів, що підтверджують поставку та розрахунки між сторонами згідно договору поставки №30/11-16 від 30.11.2017.

А тому суд дійшов висновку, що поставка товару відповідачу згідно видаткових накладних №111 від 28 лютого 2018 року та №164 від 27 березня 2018 року здійснювалася без укладення письмового договору шляхом підтвердження прийняття замовлення до виконання.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 147 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, письмового договору між сторонами не укладалося, проте у сторін виникли взаємні права та обов`язки з приводу позадоговірної поставки товару.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України при розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, вказані видаткові накладні відповідають вимогам встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції.

Заборгованість відповідача за отриманий товар згідно видаткових накладних становить у розмірі 110455,48грн. підтверджена матеріалами справи, не заперечується відповідачем та є підставною, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Суд зазначає, що вимога про стягнення пені у розмірі 53024,86грн., нарахованої позивачем на підставі п.9.2.1 договору поставки №30/11-16 від 30.11.2017, є необгрунтовано та безпідставною, оскільки вказана пеня нарахована на заборгованість, що виникла за поставлений товар не на умовах договору, а згідно видаткових накладних. А тому вимога щодо стягнення пені не підлягає до задоволення.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Бізнес-агентство «Профі - Континент» (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Новочерчицька, буд.31, кв.4, код ЄДРПОУ 35298242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайтфуд» (02003, м.Київ, вул.Микільсько-Слобідська, буд.4, кв.146, код ЄДРПОУ 39467887) 110455грн. 48коп. заборгованості, а також 1656грн. 84коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В позові в частині стягнення 53024,86грн пені відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 17.07.2020

Суддя О. Г. Слободян