Рішення

від 14.07.2020 по справі 904/1990/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2020м. ДніпроСправа № 904/1990/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" (61166, Харківська область, м. Харків, проспект Науки, буд. 36, кімната 514, ідентифікаційний код 35598049)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Перспектива" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Пушкіна, буд. 15-Б, ідентифікаційний код 24445053)

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаларбуд" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Загородня, буд. 1, ідентифікаційний код 41592579)

про стягнення 766 587,52 грн. заборгованості за поставлений товар, 3 816,81 грн. інфляційних втрат, 90 701,96 грн. 25% річних, 96 109,38 грн. пені

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Укрросконтрактбуд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №07/04/20 від 07.04.2020 про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Перспектива" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаларбуд" заборгованості на загальну суму 957 215,66 грн., з яких:

- 766 587,52 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 3 816,81 грн. інфляційні втрати за період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року;

- 90 701,95 грн. 25% річних за період з 13.10.2019 по 02.04.2020;

- 96 109,38 грн. пеня за період з 13.10.2019 по 02.04.2020.

Також позивач просить суд покласти на відповідачів судові витрати, а саме судовий збір у сумі 14 358,23 грн. та витрати на надання правової допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору №19/08-19 від 19.08.2019 в частині своєчасної та повної оплати за обладнання поставлене відповідно до видаткових накладних на загальну суму 1 039 904,88 грн.:

- №213 від 12.09.2019 на суму 1 026 452,88 грн.;

- №411 від 02.12.2019 на суму 13 452,00 грн.

З метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань в повному обсязі укладено договір поруки №23/08-19 від 23.08.2019 відповідно до якого відповідач-2 поручається перед позивачем за виконання обов`язку відповідачем-1 щодо оплати товару за договором №19/08-19 від 19.08.2019.

Крім того, позивач просить суд розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №904/1990/20, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

До суду 12.05.2020 надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Перспектива" яким просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що юридична природа договору поставки №19/08-19 від 19.08.2019, який укладений між Приватним підприємством "Укрросконтрактбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Перспектива", свідчить про те, що даний договір є неукладеним. Враховуючи положення ч. 1 ст. 265, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України та ст. 712 Цивільного кодексу України по відношенню до договору поставки строки поставки є істотними умовами договору поставки. Відповідач-1 стверджує, що відсутність таких строків саме в договорі поставки згідно з ч. 2 ст. 180 та ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України свідчить про неукладеність договору або такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), а відповідно неукладений договір не є підставою виникнення зобов`язань та обов`язків щодо його виконання. В свою чергу, строки оплати товару, встановлені пунктом 5.1 договору протягом 30 календарних днів з дати поставки є недійсними, оскільки даний договір є неукладеним. Також недійсними та незаконними можна вважати надані позивачем розрахунки штрафних санкцій та пені, оскільки порядок розрахунків визначений в договорі, що є неукладеним.

Також до суду 12.05.2020 надійшло клопотання відповідача-1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 13.05.2020 клопотання відповідача-1 задоволено, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.05.2020 о 09:30 год.

До суду 18.05.2020 надійшла відповідь позивача на відзив де вказує, що відповідач-1 погодив факт укладання договору №19/08-19 від 19.08.2019 та фактично визнав виникнення прав та обов`язків за договором, адже на виконання умов договору відповідачем-1 було здійснено платежі на суму 274 639,94 грн. згідно платіжних доручень №2079 від 02.10.2019 на суму 100 000,00 грн., №2082 від 09.10.2019 на суму 73 317,36 грн., №2224 від 02.12.2019 на суму 50 000,00 грн., №2281 від 23.12.2019 на суму 20 000,00 грн., №2308 від 27.12.2019 на суму 30 000,00 грн. Призначення платежу - оплата за товар, трубу, згідно рахунку №203 від 09.09.2019, виставленого позивачем на підставі договору № 19/08-19 від 19.08.2019. Таким чином, відповідач-1 погодився з умовами договору та приступив до його виконання.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що на виконання вимог Податкового кодексу України позивачем у встановленому порядку були складені, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та надіслані засобами електродного зв`язку відповідачу-1 податкові накладні на усю суму вартості товару за договором, а саме на суму 1 041 227,46 грн. З вищевказаних податкових накладних видно, що вони були отримані відповідачем-1 та використані у оподаткуванні своєї господарської діяльності (зменшення податкових зобов`язань). Факт отримання та використання відповідачем-1 податкових накладних позивача підтверджує безспірність прийняття відповідачем-1 товару за договором №19/08-19 від 19.08.2019. Однак у порушення взятих на себе за договором зобов`язань відповідачем-1 вартості товару у добровільному порядку не сплачена.

Таким чином, позивач стверджує, що відповідач-1 зловживає наведеною практикою у своєму відзиві на позовну заяву, тим самим маючі на меті не виконати умови договору, що відбувся, а уникнути відповідальності за вказаними договором. Також вбачається умисне невиконання посадовими особами відповідача-1 своїх зобов`язань за договором, що нанесли непоправної матеріальної шкоди позивачу, адже поставлений товар відповідачу-1 був використаний у своїх господарській діяльності відповідачем-1.

На електрону пошту суду 21.05.2020 надійшло клопотання відповідача-1 про визнання поважною причину для відкладення розгляду справи розповсюдження територією України пандемії коронавірусу COVID-19 та відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 21.05.2020 задоволено клопотання відповідача-1 та відкладено розгляд справи на 09.06.2020 о 12:00 год.

У судовому засіданні 09.06.2020 відкладено розгляд справи на 30.06.2020 о 11:30 год.

До суду 12.06.2020 надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі Приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" та його представника за наявними в справі матеріалами у зв`язку з неможливістю з`явитись в судове засідання. Також позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та надає додаткові документи.

До суду 30.06.2020 представником Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Перспектива" Маслова К.В. подано клопотання про надання останньому додатковий строк для ознайомлення з матеріалами справи у зв`язку із початком його повноважень 26.06.2020 у межах розумного строку, передбаченого для розгляду справи.

У судовому засіданні 30.06.2020 відкладено розгляд справи на 14.07.2020 о 16:00 год.

До суду 08.07.2020 надійшло клопотання позивача про розгляд справи №904/1990/20 без участі позивача та його представника за наявними в справі матеріалами.

Враховуючи запроваджені на території України заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань, суд визнає причини неявки у судове засідання представників сторін поважними.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.07.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством "Укрросконтрактбуд" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Перспектива" (далі - відповідач-1, покупець) 19.08.2019 укладено договір №19/08-19 (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (далі - товар), партіями в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до до п.4.1 договору сторони визначили наступний порядок узгодження умов постачання партії товару:

- покупець направляє постачальнику письмове замовлення, з зазначенням асортименту та кількості партії товару. В замовленні також вказується кінцевий пункт доставки, крім випадків передбачених п.4.3 договору. Замовлення покупця є пропозицією (офертою) до поставки партії товару (щодо асортименту та кількості партії товару) та його згодою (акцептом) з цінами постачальника, що діяли на момент замовлення товару (п.4.1.1 договору);

- постачальник протягом нормально необхідного часу направляє покупцю по факсу рахунок-фактуру з зазначенням вартості вказаного у замовленні товару, строку його постачання та оплати. Рахунок-фактура є підтвердженням (акцептом) постачальника замовлення покупця. Відповідно до п.3 ст. 205 Цивільного кодексу України умови щодо строків поставки і оплати партії товару, та/або інші умови, визначені рахунком-фактурою, вважаються узгодженими покупцем, якщо протягом двох робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури від нього не надійде зауважень, про що також свідчить підпис покупця за договором (п.4.1.2 договору);

- достатнім підтвердженням всіх умов поставки, зазначених в товаросупровідних документах, буде також приймання покупцем товару в порядку, передбаченому п.4.4 договору, незалежно від наявності замовлення або підтвердження покупцем умов поставки, зазначених у рахунку-фактурі (п.4.1.3 договору);

- умови постачання партії товару вважаються також повністю узгодженими сторонами після отримання постачальником передоплати в розмірі, визначеному рахунком-фактурою, та в передбачені строки (п.4.1.4 договору).

Відповідно до п.4.3 договору поставка товару здійснюється на базисних умовах постачання згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, визначеним у рахунку-фактурі або специфікації.

Згідно з п.4.4 договору поставка партії товару повинна супроводжуватись передачею покупцю накладної постачальника та/або акта здавання-приймання вантажу до перевезення, підписання кожного з яких представником покупця або експедитором (у випадку доставки товару перевізником), буде свідчити про отримання покупцем товару. Представник покупця повинен надати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання матеріальних цінностей (довіреність ТМЦ). На момент передачі товару допускається узгодження довіреності ТМЦ від покупця за факсом, з наступною передачею оригіналу в порядку п.4.5 договору.

Датою поставки товару та датою переходу права власності на товар вважається дата накладної постачальника, що передається покупцю. При цьому обов`язок постачальника поставити товар покупцю вважається виконаним у момент передачі товару перевізнику для доставки покупцю або з моменту забезпечення наявності товару на складі постачальника (допускається інформування про це в телефонному режимі), якщо специфікацією передбачена вибірка товару зі складу постачальника (п.4.7 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в специфікації, в порядку передбаченому договором.

Покупець у платіжному дорученні (або іншому платіжному документі) на оплату призначенні платежу вказує номер договору та/або номер відповідного рахунку-фактури/специфікації. У разі, якщо реквізит "призначення платежу" заповнений невірно або неможливо визначити, зав яку партію товару здійснюється оплата, або у разі наявності заборгованості за раніше поставлений товар, постачальник має право зарахувати всі перераховані покупцем кошти у рахунок за раніше поставлений неоплачений товар (п.5.3 договору).

Сторони домовились, що Акт звірки взаєморозрахунків є неоспорюваним фактом підтвердження здійсненної господарської операції між сторонами, а саме є фактом поставки, передачі, прийняття, оплати товару (п.5.4.1 договору).

Відповідно до п.8.2 договору у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно з п.6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.

У випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, постачальник, згідно ч.3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, має право стягнути з покупця проценти за використання чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати (п.8.3 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов`язань, що виникли в період дії договору - до їх повного виконання. Якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення дії договору письмово не повідомить іншу сторону про своє бажання розірвати договір, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах. (п.12.1 договору).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем виставлено рахунок на оплату №203 від 09.09.2019 на суму 2 788 541,89 грн. та поставлено товар відповідно до видаткових накладних на загальну суму 1 039 904,88 грн.:

- №213 від 12.09.2019 на суму 1 026 452,88 грн.;

- №411 від 02.12.2019 на суму 13 452,00 грн.

Відповідач-1 за отриманий товар розрахувався частково на суму 273 317,36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2079 від 02.10.2019 на суму 100 000,00 грн., №2082 від 09.10.2019 на суму 73 317,36 грн., №2224 від 02.12.2019 на суму 50 000,00 грн., №2281 від 23.12.2019 на суму 20 000,00 грн., №2308 від 27.12.2019 на суму 30 000,00 грн. Призначення платежу - оплата за товар, трубу, згідно рахунку №203 від 09.09.2019.

Внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 766 587,52 грн.

Між Приватним підприємством "Укрросконтрактбуд" (далі - позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адаларбуд" (далі - відповідач-2, поручитель) 23.08.2019 укладено договір поруки №23/08-19 (далі - договір поруки) відповідно до п.1.1 якого поручитель поручается перед кредитором за виконання обов`язку Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Перспектива" щодо оплати товару за договором, передбаченим ст.2 договору (далі - основний договір). Порукою забезпечується виконання зобов`язань боржника в повному обсязі (п. 1.2 договору поруки).

Під основний договором в договорі поруки розуміють договір №19/08-19 від 19.08.2019, укладений між кредитором (в основному договорі іменується постачальник) та боржником (в основному договорі іменується покупець). Термін основний договір також включає всі рахунки-фактури, накладні, специфікації та додатки до договору, які були узгоджені в порядку, передбаченому договором постачання, та, відповідно, є підставою для виникнення обов`язку боржника зі сплати грошових коштів на користь кредитора, що були укладені на момент підписання договору або будуть узгоджені сторонам протягом дії основного договору (п.3.1 договору поруки).

Поручитель та боржник відповідають за виконання обов`язку, забезпеченого порукою, перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель не може висувати проти вимог кредитора заперечення на підставі того, що кредитор попередньо не звернувся з вимогою оплати до боржника (п.3.4 договору поруки).

Поручитель згоден з порядком та умовами узгодження партій товару, передбаченого основним договором, зобов`язується за цим договором в порядку поруки виконувати всі зобов`язання з оплати узгодженого боржником та кредитором товару. Поручитель не може заперечувати проти збільшення обсягу його відповідальності, якщо воно відбувається при зміні або виникненні зобов`язань боржник в порядку, визначеному основним договором (п.3.5 договору).

Договір поруки набуває чинності з моменту його підписання і втрачає чинність через п`ять років з моменту його укладення, але в будь-якому разі не раніше закінчення строку дії основного договору (п.4.1 договору поруки).

З вимогою №20/03-2 від 20.03.2020 про сплату поручителем 918 889,28 грн. заборгованості, з яких 766 587,52 грн. основний борг та 152 301,76 грн. штрафні санкції, кредитор звернувся 20.03.2020, що підтверджується поштовою накладною від 20.03.2020 №6116610451691 та описом вкладення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач-1 частково виконав свої зобов`язання з оплати поставленого товару за договором, у зв`язку з чим його заборгованість становить 766 587,52 грн. та на час розгляду справи доказів погашення заборгованості суду не надано. Ураховуючи прострочення оплати, поряд з сумою основного боргу позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 як боржника та відповідача-2 як його поручителя 3 816,81 грн. інфляційні втрати за період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року, 90 701,95 грн. 25% річних за період з 13.10.2019 по 02.04.2020 та 96 109,38 грн. пеню за період з 13.10.2019 по 02.04.2020.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати, відповідність за порушення умов договору.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Належних та достатніх доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем-1 заборгованості перед позивачем у розмірі 766 587,52 грн. до матеріалів справи не подано.

За наведених обставин суд зазначає, що відповідач-1 порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 766 587,52 грн., факт існування якої належним чином доведений та відповідачем-1 не спростований.

Поряд з сумою основного боргу позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 3 816,81 грн. за період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року та 25% річних у сумі 90 701,95 грн. за період з 13.10.2019 по 02.04.2020.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 25% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі 90 701,95 грн. 25% річних та 3 816,81 грн. інфляційних втрат.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 96 109,38 грн. за загальний період прострочення з 13.10.2019 по 02.04.2020.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 8.2 договору сторони досягли згоди, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на суму 96 109,38 грн.

Отже, відповідно до викладеного вище, з відповідача-1 на користь позивача слід стягнути 766 587,52 грн. заборгованості за поставлений товар, 3 816,81 грн. інфляційних втрат, 90 701,95 грн. 25% річних та 96 109,38 грн. пені.

Разом з тим, як встановлено вище, 23.08.2019 між Приватним підприємством "Укрросконтрактбуд" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адаларбуд" (поручитель) 23.08.2019 укладено договір поруки №23/08-19 відповідно до п.1.1 якого поручитель поручается перед кредитором за виконання обов`язку Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Перспектива" щодо оплати товару за договором №19/08-19 від 19.08.2019.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

З огляду на викладене вище суд доходить до висновку, що у даному випадку відповідач-2 має відповідати з відподвіачем-1 за невиконання грошових зобов`язань перед позивачем за договором солідарно.

У зв`язку з порушенням боржником зобов`язань за договором поставки №19/08-19 від 19.08.2019 позивачем було пред`явлено відповідачу-2 як поручителю вимогу №20/03-2 20.03.2020 про погашення заборгованості за вказаним договором.

Доказів виконання взятих на себе зобов`язань поручителем перед позивачем до матеріалів справи не надано, наявності обставин, з якими закон пов`язує припинення поруки, судом також не встановлено.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У складі судових витрат позивач просить стягнути судовий збір та витрати на надання правової допомоги. У позовній заяві позивач вказує, що на підставі угоди про надання правової допомоги від 01.04.2020 позивачем сплачено адвокату 10 000,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування суми понесення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., позивачем подано до матеріалів справи копії угоди про надання правової допомоги від 01.04.2020 та квитанції від 03.04.2020 на суму 10 000,00 грн.

Оцінюючи зазначені докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статями 73-79, 86, 91, 126, 129, 231, 233, 238, 240, 241, 247, 251 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Перспектива" та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаларбуд" про стягнення 766 587,52 грн. заборгованості за поставлений товар, 3 816,81 грн. інфляційних втрат, 90 701,96 грн. 25% річних, 96 109,38 грн. пені задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Перспектива" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Пушкіна, буд. 15-Б, ідентифікаційний код 24445053) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаларбуд" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Загородня, буд. 1, ідентифікаційний код 41592579) на користь Приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" (61166, Харківська область, м. Харків, проспект Науки, буд. 36, кімната 514, ідентифікаційний код 35598049) 766 587,52 грн. заборгованості за поставлений товар, 3 816,81 грн. інфляційних втрат, 90 701,96 грн. 25% річних, 96 109,38 грн. пені

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Перспектива" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Пушкіна, буд. 15-Б, ідентифікаційний код 24445053) на користь Приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" (61166, Харківська область, м. Харків, проспект Науки, буд. 36, кімната 514, ідентифікаційний код 35598049) 7 179, 12 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаларбуд" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Загородня, буд. 1, ідентифікаційний код 41592579) на користь Приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" (61166, Харківська область, м. Харків, проспект Науки, буд. 36, кімната 514, ідентифікаційний код 35598049) 7 179, 11 грн. витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 17.07.2020.

Суддя Е.М. Бондарєв