Рішення

від 09.07.2020 по справі 905/1965/19 (905/55/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.07.2020 Справа № 905/1965/19 (905/55/20)

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання Новікової К.Ю., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор» до Акціонерного товариства «К.Енерго» про стягнення 648 208 грн 42 коп,-

За участю представників сторін:

від позивача: Давиденко Р.О. (за наказом);

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармастор» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «К.Енерго» про стягнення 648 208 грн 42 коп.В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем вимог договору постачання №531/ДМТ3-17 від 19.05.2017 року.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справа №905/55/20 передана до провадження судді Зекунова Е.В. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв`язку з перебуванням у провадженні судді Зекунова Е.В. справи №905/1965/19 про банкрутство Акціонерного товариства «К.Енерго» (код ЄДРПОУ 00131305).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1965/19 (905/55/20) за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 25.02.2020 року

05.02.2020 до Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги визнає частково.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.02.2020 підготовче судове засідання відкладено на 16.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.03.2020 закрито підготовче провадження у справі № 905/1965/19 (905/55/20) та призначено розгляд справи по суті на 14.04.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.04.2020 відкладено розгляд справи та зазначено, що про дату та час проведення судового засідання учасники справи будуть повідомленні додатково ухвалою Господарського суду Донецької області після закінчення дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.06.2020 призначено судове засідання на 09.07.2020 року.

09.07.2020 до Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшли письмові пояснення, в якому останній зазначає, що позивач не отримав відзив на позовну заяву і ознайомився з його змістом лише після ознайомлення з матеріалами справи. Також зазначає, що Відповідачем не додано до відзиву фіскальний чек, що є належним доказом надсилання відзиву Позивачу, у зв`язку з чим просить суд не залучати відзив Відповідача.

У судове засідання 09.07.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Щодо пояснень позивача суд зазначає, що згідно з опису вкладення на якому наявний підпис працівника поштового зв`язку та відбиток календарного штемпеля, вбачається, що АТ К.Енерго було направлено відзив на адресу ТОВ Фармастор (04123, м. Київ, вул.. Межова, 18). Зазначений опис долучено до матеріалів справи та є належним доказом направлення відповідачу відзиву.

Відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

19.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФАРМАСТОР (далі - Постачальник, Позивач) і Публічним акціонерним товариством КИЇВЕНЕРГО (далі - Покупець, Відповідач) був укладений Договір постачання від 19.05.2017 року № 531/ДМТЗ-17.

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця 33600 Фармацевтична продукція (медикаменти) (надалі - Товар ), а Покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату (п. 1.1 Договору).

Загальна ціна Договору становить 479 311,34 (чотириста сімдесят дев`ять тисяч триста одинадцять грн. 34 коп.) без ПДВ, крім того ПДВ 7% 49 458,85 (сорок дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім грн. 85 коп.) та ПДВ 20% 1855,47 грн. (одна тисяча вісімсот п`ятдесят п`ять грн. 66 коп.) (п. 3.1 Договору).

Розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника з відтермінуванням платежу 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки та прийняття Покупцем за кількістю та якістю відповідної партії Товару та підписання Сторонами видаткової накладної (п.4.1 Договору).

На дату виникнення податкових зобов`язань (або підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України (ПКУ) Постачальник складає податкову накладну (ПН), розрахунок коригування до податкової накладної (РК) в електронній формі з дотриманням умови реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої Постачальником особи, Реєстрації ПН (РК) здійснюється Постачальником протягом 3-х календарних днів з дати виникнення податкових зобов`язань (підстав для їх коригування відповідно до ПКУ) (п.4.4 Договору).

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар. Приймати поставлений Товар згідно з видатковою накладною на Товар у разі відсутності зауважень щодо Товару та його відповідності умовам цього Договору (п. 6.1.1 та п. 6.1.2 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання кожною Стороною і діє до 31.12.2017 року включно, а частині проведення розрахунків - до їх повного завершення (п. 10.1 Договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

13.11.2017 між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду № до Договору постачання №531/ДМТЗ-17 від 19.05.2017 року.

Позивачем була поставлена продукція згідно видаткових накладних 31733/18.01.2018/9, 31733/15.03.2018/8, 31733/15.03.2018/10, 31733/15.03.2018/3, 31733/15.03.2018/9, 32180/10.04.2018/10, 32180/10.04.2018/13, 32180/10.04.2018/23, 32180/06.04.2018/5, 32180/06.04.2018/5, 32180/06.04.2018/8, 32180/17.04.2018/14, 32180/17.04.2018/17, 32180/17.04.2018/20, 32180/10.04.2018/20, 32180/17.04.2018/23 на загальну суму 197 583,14 грн. (сто дев`яносто сім тисяч п`ятсот вісімдесят гри гривні) 14 коп.

Згідно п. 4.1. Договору, останній день для оплати Покупцем отриманого Товару:

-згідно видаткової накладної від 23.01.2018 року №31733/18.01.2018/9 сплинув 21.02.2018 року (заборгованість складає 5302,63 грн.);

-згідно видаткової накладної від 16.03.2018 року №31733/15.03.2018/8 сплинув 14.04.2018 (заборгованість складає 5319,35 грн.);

-згідно видаткової накладної від 16.03.2018 року №31733/15.03.2018/10 сплинув 14.04.2018 (заборгованість складає 218, 03 грн.);

-згідно видаткової накладної від 19.03.2018 року №31733/15.03.2018/3 сплинув 14.04.2018 (заборгованість складає 4282, 02 грн.);

-згідно видаткової накладної від 19.03.2018 року №31733/15.03.2018/9 сплинув 17.04.2018 (заборгованість складає 48,21 грн.);

-згідно видаткової накладної від 13.04.2018 року №32180/10.04.2018/10 сплинув 12.05.2018 (заборгованість складає 17626,14 грн.);

-згідно видаткової накладної від 13.04.2018 року №32180/10.04.2018/13 сплинув 12.05.2018 (заборгованість складає 16773,60 грн.);

-згідно видаткової накладної від 13.04.2018 року №32180/10.04.2018/23 сплинув 12.05.2018 (заборгованість складає 27347,10 грн.);

-згідно видаткової накладної від 16.04.2018 року №32180/06.04.2018/5 сплинув 15.05.2018 (заборгованість складає 18171,40 грн.);

-згідно видаткової накладної від 16.04.2018 року №32180/06.04.2018/5 сплинув 15.05.2018 (заборгованість складає 16473,24 грн.);

-згідно видаткової накладної від 16.04.2018 року №32180/06.04.2018/8 сплинув 15.05.2018 (заборгованість складає 16685,28 грн.);

-згідно видаткової накладної від 19.04.2018 року №32180/17.04.2018/14 сплинув 18.05.2018 (заборгованість складає 5850,65 грн.);

-згідно видаткової накладної від 19.04.2018 року №32180/17.04.2018/17 сплинув 18.05.2018 (заборгованість складає 4389,21 грн.);

-згідно видаткової накладної від 19.04.2018 року №32180/17.04.2018/20 сплинув 18.05.2018 (заборгованість складає 3794,86грн.);

-згідно видаткової накладної від 19.04.2018 року №32180/10.04.2018/20 сплинув 18.05.2018 (заборгованість складає 49272,45 грн.);

-згідно видаткової накладної від 19.04.2018 року №32180/17.04.2018/18 сплинув 18.05.2018 (заборгованість складає 6028,97 грн.).

13.07.2018 року Відповідачу було надіслано претензію № 485 від 12.07.2018 року щодо сплати заборгованості за поставлений товар, в якій зазначалось, що в разі не сплати заборгованості, продавець буде змушений звернутись до суду та стягнути заборгованість в судовому порядку.

29 серпня 2019 року на адресу Відповідача була повторно направлена претензія за вих. № 02 від 28.08.2019 року щодо сплати заборгованості за поставлений товар.

Оскільки дані претензії були отримані відповідачем та залишені без відповіді та задоволення, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 648 208,42 грн., з яких 197 583,14 основний борг, 68 152, 13 грн. пеня за договором, 353 673,84 грн. пеня за кожен день прострочення, 19 256,94 грн. інфляційних втрат, 9542,37 грн. 3% річних.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, мотивуючи тим, що за даними АТ К.Енерго заборгованість товариства перед ТОВ Фармастор за договором постачання №531/ДМТ-17 від 19.05.2017 складає 187 715,53 грн.

Відповідач зазначає, що платіжним дорученням від 27.06.2018 №2117202508 було сплачено на користь Позивача 4330,23 грн., платіжним дорученням №2117202514 було сплачено на користь Позивача 5537,38 грн. Проте, вказані платіжні доручення та оплати по ним Позивачем не враховані.

Крім того, Відповідач заперечує проти позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, оскільки вони заявлені Позивачем з пропуском строку позовної давності.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Внаслідок укладення Договору поставки №531/ДМТЗ-17 від 19.05.2017 року між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. вищезазначеного договору визначено строк проведення розрахунку за отриманий Товар - протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки товару, що оформляється шляхом підписання Сторонами видаткової накладної.

Отже, суд вважає, що товар був поставлений постачальником та прийнятий АТ К.Енерго належним чином, без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Таким чином, сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 197 583,14 грн за поставлений товар.

У відзиві на позовну заяву від 05.02.2020 року позивач зазначає, що заборгованість товариства перед ТОВ Фармастор за договором постачання №531/ДМТЗ-17 від 19.05.2017 складає 187 715,53 грн., обґрунтовуючи тим, що платіжним дорученням від 27.06.2018 №2117202508 було сплачено на користь Позивача 4330,23 грн., платіжним дорученням №2117202514 було сплачено на користь Позивача 5537,38 грн. Зазначені платіжні доручення долучені Відповідачем до матеріалів справи.

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт постачання продукції відповідачу на суму 187 715,53 грн. та вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості за поставлений товар підлягають частковому задоволенню.

Також, Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача три проценти річних за період 30.04.2018 по 29.04.2020 в сумі 615,00 грн та інфляційні втрати за період з травня 2018 року по квітень 2020 року в розмірі 956,20 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Виходячи з вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу приписів статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нарахування 3% річних здійснено позивачем:

-за період з 21.02.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 5302,63 грн;

-за період з 14.04.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 5319,35 грн;

-за період з 14.04.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 218,03 грн;

-за період з 17.04.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 4282,02 грн;

-за період з 17.04.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 48,21 грн;

-за період з 12.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 17626,14 грн;

-за період з 12.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 16773,60 грн;

-за період з 12.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 27347,10 грн;

-за період з 15.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 18171,40 грн;

-за період з 15.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 16773,24 грн;

-за період з 15.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 16685,28 грн;

-за період з 18.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 5850,65 грн;

-за період з 18.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 4389,21 грн;

-за період з 18.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 3794,86 грн;

-за період з 18.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 49272,45 грн;

-за період з 18.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 6028,97 грн.

Оскільки останнім днем виконання грошового зобов`язання:

-за накладною 31733/18,01,2018/9 була дата 21.02.2018, то обґрунтованим є період нарахування 3% річних з 22.02.2018;

- за накладною 31733/15.03.2018/8 була дата 14.04.2018, то обґрунтованим є період нарахування 3% річних з 15.04.2018;

-за накладною 31733/15.03.2018/10 була дата 14.04.2018, то обґрунтованим є період нарахування 3% річних з 15.04.2018;

-за накладною 31733/15.03.2018/3 була дата 17.04.2018, то обґрунтованим є період нарахування 3% річних з 18.04.2018;

-за накладною 31733/15.03.2018/9 була дата 17.04.2018, то обґрунтованим є період нарахування 3% річних з 18.04.2018;

-за накладною 32180/10.04.2018/10 була дата 12.05.2018, то обґрунтованим є період нарахування 3% річних з 13.05.2018;

-за накладною 32180/10.04.2018/13 була дата 12.05.2018, то обґрунтованим є період нарахування 3% річних з 13.05.2018;

-за накладною 32180/10.04.2018/12 була дата 12.05.2018, то обґрунтованим є період нарахування 3% річних з 13.05.2018;

-за накладною 32180/06.04.2018/5 була дата 15.05.2018, то обґрунтованим є період нарахування 3% річних з 16.05.2018;

-за накладною 32180/06.04.2018/5 була дата 15.05.2018, то обґрунтованим є період нарахування 3% річних з 16.05.2018;

-за накладною 32180/06.04.2018/8 була дата 15.05.2018, то обґрунтованим є період нарахування 3% річних з 16.05.2018;

-за накладною 32180/17.04.2018/14 була дата 18.05.2018, то обґрунтованим є період нарахування 3% річних з 19.05.2018;

-за накладною 32180/17.04.2018/17 була дата 18.05.2018, то обґрунтованим є період нарахування 3% річних з 19.05.2018;

-за накладною 32180/17.04.2018/20 була дата 18.05.2018, то обґрунтованим є період нарахування 3% річних з 19.05.2018;

-за накладною 32180/17.04.2018/20 була дата 18.05.2018, то обґрунтованим є період нарахування 3% річних з 19.05.2018;

-за накладною 32180/17.04.2018/23 була дата 18.05.2018, то обґрунтованим є період нарахування 3% річних з 19.05.2018.

Крім того, ухвалою господарського суду Донецької області від 18.11.2019 у справі № 905/1965/19 відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «К.Енерго» ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що кінцевою датою нарахування 3% річних є 17.11.2019.

Здійснивши розрахунок з урахуванням вищезазначених норм Закону та з врахуванням обставин справи (платіжних доручень долучених до матеріалів справи відповідачем), судом встановлено, що розмір загальної суми 3% річних складає 8 535,27 грн.

Нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем:

-за період з 21.02.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 5302,63 грн;

-за період з 14.04.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 5319,35 грн;

-за період з 14.04.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 218,03 грн;

-за період з 17.04.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 4282,02 грн;

-за період з 17.04.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 48,21 грн;

-за період з 12.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 17626,14 грн;

-за період з 12.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 16773,60 грн;

-за період з 12.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 27347,10 грн;

-за період з 15.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 18171,40 грн;

-за період з 15.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 16773,24 грн;

-за період з 15.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 16685,28 грн;

-за період з 18.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 5850,65 грн;

-за період з 18.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 4389,21 грн;

-за період з 18.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 3794,86 грн;

-за період з 18.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 49272,45 грн;

-за період з 18.05.2018 року по 19.12.2019 року на суму боргу 6028,97 грн.

Відповідно до рекомендації Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду.

Між тим, відповідно до п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013р., розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Практичною проблемою застосування означених рекомендацій в розглядуваному випадку полягає у визначені методики розрахунку інфляційної індексації у випадку часткових платежів (зменшення бази нарахування індексації) протягом розглядуваного періоду, оскільки зазначені методичні роз`яснення безпосередньо не містять таких правил підрахунку. Втім, за висновком суду, такі правила можуть бути логічно виведені з наявної нормативної регламентації у розглядуваній сфері, зважаючи на таке:

а) згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України період нарахування інфляційної індексації визначається всім часом прострочення грошового зобов`язання;

б) початок відліку (момент прострочення) періоду прострочення відповідної суми грошового зобов`язання, що становить базу нарахування (перший множник) у відповідності до ст.253 Цивільного кодексу України є наступний після визначеної (кінцевої) дати платежу день.

в) кінець відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов`язання, оскільки з урахуванням п.30.1 ст.30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою - тобто день погашення визначає термін припинення відповідного зобов`язання у розумінні ч.2 ст.251 Цивільного кодексу України (як вказано в п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. - день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань).

г) кількість місячних індексів інфляційної індексації в межах визначеного з урахуванням пп. а) та б) проміжку часу (перемноження яких між собою утворюють сукупний коефіцієнт другий множник), визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеним відповідна сума грошового зобов`язання тобто починаючи з наступного, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, в якому відбулося погашення. Суд наголошує на принциповості врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистки №265 від 27.07.2007р. однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові №910/9938/17 від 10.10.2018р.

Враховуючи вищевикладене суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за цілі місяця існування прострочення суми, та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 18053,41 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставку НБУ в загальному розмірі 68 152,13 грн та пеню (штраф) - 1% в загальному розмірі 353 673,84 грн, нараховані за порушення грошових зобов`язань по 16 видатковим накладним з кінцевими строками оплати у період з 21.02.2018 по 18.05.2018.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.7.8 Договору, у випадку порушення строків проведення розрахунку за даним Договором, Покупець на підставі письмової вимоги Постачальника зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійну облікову ставку НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу та штраф у розмірі 1% від суми заборгованості.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву, поданому 05.02.2020 через відділ діловодства суду, заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц та міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2018 у справі № 910/7394/17, від 14.08.2018 у справі № 9/057-09/6/13, від 18.07.2018 у справі № 910/24346/16, від 17.07.2018 у справі № 910/10056/17 та від 10.07.2018 у справі № 922/1898/17.

Фактично, судом встановлено порушення Відповідачем строків проведення розрахунку за даним Договором, тому Покупець на підставі письмової вимоги Постачальника зобов`язаний мав сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійну облікову ставку НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу та штраф у розмірі 1% від суми заборгованості.

Проте, стягнення неустойки можливе лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною 1 статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 ЦК України, від дня порушення грошового зобов`язання (відповідна позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Отже, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України із вимогою про стягнення неустойки (штрафу, пені) особа може звернутись до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов`язання.

Тобто, позивач з вимогами про стягнення неустойки з відповідача за спірним Договором мав звернутися до 15.11.2019.

Проте, позивач звернувся з даним позовом до суду 09.01.2020 (що підтверджується датою штампу Господарського суду Донецької області про одержання та реєстрацію позовної заяви в базі діловодства суду), тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій на підставі п. 7.8 Договору заявлені позивачем із пропуском позовної давності.

Отже, згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки, про застосування якої заявлено Відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові в цій частині.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор» до Акціонерного товариства «К.Енерго» про стягнення 648 208 грн 42 коп - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «К.Енерго» (85612, Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор» (04123, м. Київ, вулиця Межова, будинок 18, код ЄДРПОУ 34048360) основну заборгованість у розмірі 187 715,53 грн, 3% річних у розмірі 8535,27 грн, інфляційні втрати - 18053,41 грн та судовий збір у розмірі 3214,85 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 09 липня 2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2020 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов