Рішення

від 15.07.2020 по справі 910/14077/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2020Справа № 910/14077/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний край" (02152, м. Київ, вул. І. Миколайчика, буд. 3/1, кв. 39, код ЄДРПОУ 32378885)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Жуляни-17" (03040, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, буд. 90, кв. 41, код ЄДРПОУ 41605521)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черток (раніше - Янцова) Ірина Володимирівна (АДРЕСА_3)

про визнання недійсним договору,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача-1: Сікорський Т.Г.

Від відповідача-2: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний край" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Жуляни-17" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень №142 від 12.12.2017 та № 143 від 12.12.2017.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.10.2019 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

24.10.2019 до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду та заява про залучення третьої особи.

Ухвалою суду від 25.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черток (раніше - Янцову) Ірину Володимирівну у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів; підготовче засідання призначено на 05.11.2019.

Ухвалою суду від 05.11.2019 відкладено підготовче засідання на 04.12.2019.

13.11.2019 до відділу діловодства суду відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти підстав позову та зазначає, що відповідно до інформації, що міститься у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.12.2017 року за № 1003362259, що був отриманий безпосередньо в день укладання оспорюваних правочинів, станом на 12.12.2017, єдиним учасником товариства була ОСОБА_3 , розмір внеску статутного фонду - 18 500, 00 грн. Вже як одноособовий учасник товариства, ОСОБА_3 було прийнято рішення, оформлене протоколом № 3/138 від 12.12.2017 року про продаж нерухомого майна. Оскільки станом на момент укладання спірних договорів позивач вже не була учасником ТОВ Рідний край , а тому прийняття рішення загальних зборів за її участі на укладення спірних договорів не потребувалось.

22.11.2019 до відділу діловодства суду третьою особою подані пояснення по справі, в яких приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черток (раніше - Янцова) Ірина Володимирівна зазначає, що станом на момент укладення та посвідчення договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.12.2017 року, групи приміщень №№ 142, 143, ОСОБА_1. не була учасником ТОВ Рідний край .

У засіданні суду 04.12.2019 представником позивача подано заяву про зупинення провадження у справі, в якій просить зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/14206/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 відкладено підготовче засідання на 18.12.2019; зобов`язано позивача надати суду копії документів, які стосуються розгляду справи № 910/14206/19.

05.12.2019 через відділ діловодства суду відповідачем-1 подано клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

На виконання вимог ухвали суду від 04.12.2019, копії документів, які стосуються розгляду справи № 910/14206/19, станом на 18.12.2019 до суду не надходили.

У підготовче судове засідання 18.12.2019 з`явився представник відповідача-1.

Під час підготовчого засідання 18.12.2019 судом було поставлене на обговорення питання щодо зупинення провадження у справі № 910/14077/19 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/14206/19.

Представник відповідача-1 проти зупинення провадження у справі не заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі Господарського суду міста Києва у справі № 910/14206/19.

10.03.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про поновлення провадження у справі, у зв`язку з набрання законної сили ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/14206/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 поновлено провадження у справі № 910/14077/19, судове засідання призначено на 01.04.2020.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2020 призначено підготовче засідання у даній справі на 06.05.2020.

Листом від 27.04.2020 повідомлено сторонам, що судове засідання у справі, призначене на період дії карантину, тому запропоновано, у зв`язку з протиепідемічними заходами розгляд справи здійснювати за поданими письмовими документами без явки і участі представників (за їх відсутності) сторін в засіданнях; запропоновано сторонам у справі направити клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211. Зокрема, на виконання доручення Президента України та рішення Державної комісії з питань ТЕБ і НС Кабінет Міністрів України прийняв рішення щодо обмеження пасажирських перевезень на території України для запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13 березня 2020 року № 11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19", судові засідання Господарського суду міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., призначені на 06.05.2020, знято з розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 розгляд справи призначено на 03.06.2020.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 03.06.2020 подав клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

Представники позивача, відповідача-2 та третьої особи участь своїх представників у засідання суду 03.06.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 відкладено підготовче засідання на 10.06.2020, запропоновано відповідачу-1 надати суду всі процесуальні документи, які стосуються провадження у справі № 910/14206/19.

Через відділ діловодства суду 10.06.2020 від відповідача-1 надійшли письмові пояснення.

Представники позивача, відповідача-2 та третьої особи участь своїх представників у засідання суду 10.06.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

У підготовчому судовому засіданні 10.06.2020 присутнім представником відповідача-1 надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2020.

У судовому засіданні 01.07.2019 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 15.07.2020.

При цьому, за змістом п. 4. Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (зміни набрали чинності 02.04.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 34, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

15.07.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Рідний край уклало договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з Товариством з обмеженою відповідальністю Жуляни-17 , за яким Товариство з обмеженою відповідальністю Рідний край продало, а Товариство з обмеженою відповідальністю Жуляни-17 придбало:

- групу приміщень № 142 загальною площею 571 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, за ціною 1 801 534,00грн.

Також, 12.12.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Рідний край уклало договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з Товариством з обмеженою відповідальністю Жуляни-17 , за яким Товариство з обмеженою відповідальністю Рідний край продало, а Товариство з обмеженою відповідальністю Жуляни-17 придбало:

- групу приміщень № 143 загальною площею 1 054, 6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, за ціною 1 480 125,00грн.

Уповноваженими особами, які уклали зазначені вище договори приміщення №№ 142, 143 виступили, зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край , директор ОСОБА_2 та директор Товариства з обмеженою відповідальністю Жуляни-17 ОСОБА_4 .

Спір у справі виник внаслідок того, що за твердженнями позивача, станом на 12.12.2017 року останній був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край , який володів 50% статутного капіталу, а отже зазначені договори укладені з грубим порушенням законодавства, є незаконними та підлягають визнанню недійсними. Також позивач зазначає, реальна вартість майна за вказаними договорами перевищує 1 000 000 доларів США, що випливає з ринкової кон`юнктури на дату здійснення правочинів, та станом на момент укладання оспорюваних договорів загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край не приймалося рішення щодо укладання договору сума якого перевищує 1 000 000 доларів США.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

За приписами ст.1 Закону України "Про господарські товариства" (тут і далі в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю, яке діє на підставі статуту.

Відповідно до ст.50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Законодавчі акти, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, передбачають можливість переходу права на частку у статутному капіталі товариства, яка належить його учаснику, до інших осіб.

Такий перехід може відбутись як за волевиявленням учасника (продаж, дарування, міна частки тощо), так і з інших, незалежних від волевиявлення учасника підстав (звернення стягнення на частку, перехід права на частку до спадкоємців тощо).

Об`єктом відчуження є сукупність корпоративних прав та обов`язків, пов`язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку поділу залишків майна товариства у процесі його ліквідації (припинення). При цьому розмір відчужуваної частки визначає обсяг окремих корпоративних прав, які переходять до нового власника частки.

Що ж стосуються вкладів учасників до статутного капіталу товариства, то їх власником з моменту внесення стає саме товариство. Відчуження учасником товариства частки у статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Суд зазначає, що особа, яка придбала частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у встановленому порядку, одночасно отримує право на участь у вказаному товаристві. Так само учасник, який у повному обсязі відступив належну йому частку статутного капіталу на користь іншої особи (осіб), припиняє свою участь у товаристві.

Зважаючи на п.1 ст.147 Цивільного кодексу України та інші загальні норми цивільного законодавства, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю може відчужуватись на підставі договорів купівлі-продажу, дарування, міни та інших правочинів, наслідком яких є перехід права на відчужувану частку (її частину) від однієї особи до іншої (інших).

Чинне законодавство не містить спеціальних вимог до змісту та форми правочинів (договорів) про відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Тому при укладенні таких договорів необхідно керуватись загальними нормами цивільного законодавства з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами, зокрема, Законом України "Про господарські товариства".

Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена лише після повної її сплати (внесення вкладу у повному обсязі) учасником, який її відчужує (ст.53 Закону "Про господарські товариства"). У випадку часткової оплати частки, частка може бути відчужена лише у тій частині, у якій вона вже сплачена.

Для договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю закон прямо не вимагає дотримання певної форми, але виходячи з загальних норм цивільного законодавства, зокрема, п.3 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України, правочин, який укладається між фізичною та юридичною особою, а також між двома фізичними особами на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі. Правочин, який вчинено у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Закон не вимагає нотаріального посвідчення договорів про відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Разом з тим відчуження частки у статутному капіталі тягне за собою внесення та державну реєстрацію відповідних змін до статуту товариства, а також відомостей про товариство, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Договір про відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю має бути укладений з дотриманням загальних умов дійсності правочину та встановлених законом вимог до правочинів конкретного виду (купівлі-продажу, міни, дарування тощо). Як вже зазначалось судом, при укладенні договору купівлі-продажу повинна бути дотримана вимога щодо письмової форми та зазначення усіх істотних умов договору, якими є ціна та об`єкт продажу.

Судом встановлено, що 12.12.2017 року ОСОБА_1 , як продавець, та ОСОБА_3 , як покупець, уклали договір відповідно до якого ОСОБА_1 продала ОСОБА_3 належні їй 50 % частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 12.12.2017 та протоколом загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край № 06/12 від 12.12.2017.

Відповідно до п.3.2. вказаного договору право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край та корпоративні права переходять від продавця до покупця з моменту підписання цього договору.

Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.8.1. договору).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що з дня переходу до ОСОБА_3 , як покупця, права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край до ОСОБА_3 переходять всі права та обов`язки продавця ОСОБА_1 як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край .

Згідно п.3.4. договору, цей договір є підставою для реєстрації змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край .

На підставі цього договору та на виконання п.3.4. договору було внесено зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край , а саме виключено ОСОБА_1 зі складу учасників товариства.

Вказана обставина підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.11.2019 року за № 1005925735 станом на 12.12.2017 року. Згідно інформації, зазначеної у вказаному витягу, станом на 12.12.2017 року єдиним учасником товариства була ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 44 Закону України Про нотаріат , при перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов`язаний ознайомитися з її установчими документами, інформацією про таку особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України Про нотаріат , кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі.

Номери зареєстрованих в реєстри нотаріальних дій, що були вчинені нотаріусом Янцовою І.В. зафіксовані на документах, посвідчених нотаріально 12.12.2017 року. Зокрема, реєстрові номери кожної нотаріальної дії, вчиненої нотаріусом Янцовою І.В. та зафіксовані на кожному останньому аркуші документа, що був посвідчений нотаріусом в наступній послідовності:

- № 617 - посвідчено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край від 12.12.2017 року;

- № 618, 619 - засвідчена справжність підписів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на протоколі загальних зборів № 06/12 Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край про зміну складу учасників від 12.12.2017 року;

- № 620 - засвідчена справжність підпису ОСОБА_3 на статуті Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край в новій редакції від 12.12.2017 року;

- № 623 - засвідчена справжність підписів ОСОБА_3 на протоколі загальних зборів № 3/138 Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край про продаж нерухомого майна від 12.12.2017 року;

- № 624 - посвідчено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12.12.2017 року (група приміщень 142);

- № 625 - посвідчено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12.12.2017 року (група приміщень 143).

Більше того, судом встановлено, що на загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край , присутніми учасниками товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , погоджено продаж Товариству з обмеженою відповідальністю ЖУЛЯНИ-17 нерухомого майна Товариством з обмеженою відповідальністю Рідний край , а саме: група приміщень № 147, загальною площею 694, 4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, приміщення 147 за ціною 974587, 00 грн; група приміщень № 144, загальною площею 671, 4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, приміщення 144 за ціною 942306,00 грн; група приміщень №143, загальною площею 1054,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, приміщення 143 за ціною 1480125, 00 грн; група приміщень № 142, загальною площею 571 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, приміщення 142 за ціною 1801534,00 грн, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край № 2/138 від 12.12.2017 року.

Отже, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 надала згоду на продаж приміщень №№ 147, 142 та 143.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (за приписами ст.16 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Також суд зазначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За змістом Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була обізнана та надала свою згоду на укладення оспорюваних правочинів, а саме: договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.12.2017 року, групи приміщень №№ 142, 143 від 12.12.2017 року.

Суд відзначає, що за змістом ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Позивач звернувся з позовом у даній справі як фізична особа, що не є підприємцем, відповідно до встановленої ст. 20 Господарського процесуального кодексу України юрисдикцією господарських судів щодо спору, який виник з корпоративних відносин (між засновниками юридичної особи, у тому числі засновником, який вибув) та з правочину щодо корпоративних прав у юридичній особі.

Тому для визнання недійсними договору, а також рішення зборів позивач мав довести наявність порушення оспорюваними правочинами та рішенням його корпоративних прав у розумінні ст. 167 Господарського кодексу України, які підлягають захисту господарським судом у межах розгляду корпоративного спору.

Зокрема, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів засновників (учасників) можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення засновника (учасника) можливості взяти участь у загальних зборах; інші порушення прав чи законних інтересів засновника (учасника) рішенням загальних зборів. Якщо за результатами розгляду справи факт відповідного порушення не встановлений, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Проте, в контексті зазначеної норми позивач факту порушення його корпоративних прав оспорюваним правочином суду не довів. Всі аргументи позивача зводяться до невідповідності нормам закону укладених договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень №№ 142, 143 від 12.12.2017.

Разом з тим, щодо твердження позивача, що станом на момент укладення оспорюваних договорів реальна вартість майна за спірними договорами перевищувала 1 000 000 доларів США та те, що станом на укладення спірних договорів зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край не приймалося рішення щодо укладення спірних договорів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що позивачем у порушення ст. ст. 73, 74 ГПК України не надано до суду жодних доказів на підтвердження наведених нею обставин, що на момент укладення оспорюваних договорів реальна вартість майна за спірними договорами перевищувала 1 000 000 доларів США та те, що станом на укладення спірних договорів зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край не приймалося рішення щодо укладення спірних договорів.

Окрім того, ОСОБА_1 , як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю Рідний край , надала свою згоду на продаж приміщень №№ 142, 143,147, а після продажу належної їй частки в товаристві його єдиним учасником стала ОСОБА_3 , яка наділена правом одноособово вирішувати всі питання діяльності товариства.

Вже як одноособовий учасник товариства, ОСОБА_3 було прийняте рішення про продаж нерухомого майна, яке оформлено протоколом № 3/138 від 12.12.2017 року.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках:

- створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;

- реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);

- виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);

- визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;

- приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законодавством, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

- переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

- оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою;

- визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

- в інших випадках за рішенням суду або у зв`язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках застави державного та комунального майна, внесення державними науковими (науково-дослідними, науково-технологічними, науково-технічними, науково-практичними) установами та державними університетами, академіями, інститутами майнових прав інтелектуальної власності як внеску до статутного капіталу господарських товариств, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Відповідно, серед випадків, при яких проведення оцінки є обов`язковим, відсутній укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна між юридичними особами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст. 193 ГК України).

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства ВТБ БАНК в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Стрюкової І.О. не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Зважаючи на викладене, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, а судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рідний край" (02152, м. Київ, вул. І. Миколайчика, буд. 3/1, кв. 39, код ЄДРПОУ 32378885)

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Жуляни-17" (03040, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, буд. 90, кв. 41, код ЄДРПОУ 41605521)

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черток (раніше - Янцова ) Ірина Володимирівна (АДРЕСА_3)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.07.2020

Суддя І.О. Андреїшина