Рішення

від 17.07.2020 по справі 911/1384/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1384/20

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства Таращанської районної ради Таращатепломережа

про стягнення 98 725,75грн

Суддя Чонгова С.І.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Таращанської районної ради Таращатепломережа про стягнення 98 725,75грн, а саме:

- 56584,36грн - пеня за період з 28.11.2017 по 29.11.2017; з 26.12.2017 по 27.12.2017; 26.01.2018 по 08.02.2018; з 27.02.2018 по 11.04.2018; з 27.03.2018 по 15.05.2018; з 26.04.2018 по 25.10.2018; з 26.05.2018. по 25.11.2018;

- 28823,03грн - інфляційних втрат за період з 01.03.2018 по 31.03.2018; з 27.03.2018 по 15.05.2018; з 01.04.2018 по 30.04.2018; 01.05.2018 по 30.11.2018; з 01.06.2018 по 30.11.2018;

- 13318,36грн - 3% річних за період з з 28.11.2017 по 29.11.2017; з 26.12.2017 по 27.12.2017; з 26.01.2018 по 08.02.2018; з 27.02.2018 по 11.04.2018; з 27.03.2018 по 15.05.2018; з 26.04.2018 по 26.12.2018; з 26.05.2018 по 26.12.2018;

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №2176/1718-БО-17 від 21.09.2017 в частині оплати за поставлений природний газ у встановлений договором строк.

Відповідачем у справі - Комунальне підприємство Таращанської районної ради Таращатепломережа у своєму відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог вказуючи, що несвоєчасність виконання зобов`язання відповідача перед позивачем по оплаті за поставлений газ виникла зважаючи на наступні обставини: відповідач у зв`язку зі специфікацією своєї діяльності не є кінцевим споживачем товару, наданого позивачем по договору, відповідач, купуючи газ у позивача, надає послуги з теплопостачання населенню і саме від вчасності та повноти розрахунку споживачів з відповідачем і залежить вчасність виконання зобов`язань по договору перед позивачем; відповідач надає послуги з теплопостачання по регульованих тарифах, що встановлюються органами державної влади або органом місцевого самоврядування. Встановлені тарифи не відповідають дійсним затратам підприємства і тому, встановлені тарифи не покривають витрати підприємства, а держава в свою чергу не вчасно відшкодовує різницю в тарифах; відповідач, не має повноважень здійснити відключення теплопостачання для населення у разі наявності заборгованості. Зважаючи на невчасність розрахунків споживачів перед відповідачем, несвоєчасність відшкодування державою різниці в тарифах, відповідач був позбавлений можливості своєчасно розрахуватися з позивачем за поставлений природний газ.

Позивачем подано відповідь на відзив в якій вказує, що позивачем дотримано усіх вимог визначених як умовами договору та і чинним законодавством. Крім того, в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору.

Ухвалою господарського суду від 15.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами у справі без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та докази, суд

ВСТАНОВИВ

21.09.2017 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (постачальник) та Комунальним підприємством Таращанської районної ради Таращатпломережа (споживач) було укладено договір №2176/1718-БО-17 постачання природного газу (далі - договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 газ обсягом до 260 тис. куб. м.

Як визначено п. 5.1 договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладення договору ціна на природний газ становить 4942,00грн за 1000куб м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1:6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Згідно з п.5.2 договору, ціна за 1000 куб м. природного газу за цим договором на дату його укладення становить 7907,20грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ)-20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64грн.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступним за місяцем поставки газу.

У відповідності до п.8.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 договору).

Додатковою угодою №1 від 11.01.2018 до договору, сторони погодили внести зміни до п.8.2 договору, а саме у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення .

Додатковою угодою №2 від 04.04.2018 до договору, сторони внесли зміни до п. 2.1 договору, а саме виклавши в наступній редакції: Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 18.0 тис куб.м. .

Крім того, вказаною додатковою угодою, сторони виклали п. 12.1 договору у наступній редакції: Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), а в частині проведенні розрахунків - до їх повного здійснення .

На виконання п. 2.1 договору, позивач поставив протягом жовтня 2017 - квітня 2018 років, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 260 696,94грн, що підтверджується актоми приймання-передачі природного газу, копії яких долучено до матеріалів справи.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за прострочення виконання зобов`язання.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступним за місяцем поставки газу.

Проте, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, за природний газ, поставлений протягом жовтня 2017 - квітня 2018 років, розрахувався з порушенням встановленого договором строку. Як вбачається з банківських виписок та довідки по операціях з 01.09.2017 по 29.02.2020, відповідач здійснив остаточний розрахунок за поставлений природний газ - 27.12.2018.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на те, що розрахунки з позивачем були несвоєчасними, у зв`язку з несвоєчасністю розрахунків споживачів з відповідачем та несвоєчасність відшкодування державою різниці в тарифах, відповідач був позбавлений можливості своєчасно розрахуватися з позивачем за поставлений природний газ.

Судом не приймаються до уваги вказані заперечення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Як передбачено ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання, аналогічну норму містить ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому, відповідно до ч. 2 вказаної статті не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів .

Крім того, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю, тому у випадках порушення грошового зобов`язання не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (див. п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України у від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» ).

Таким чином, судом не приймаються до уваги заперечення щодо несвоєчасного виконання третіми особами зобов`язань перед відповідачем з відшкодування вартості вироблення теплової енергії, оскільки такі факти не звільняють відповідача від відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки зобов`язання з оплати природного газу виконані не у встановлений договором строк відповідач є таким, що допустив порушення зобов`язання.

Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13318,36грн за період з 28.11.2017 по 29.11.2017; з 26.12.2017 по 27.12.2017; з 26.01.2018 по 08.02.2018; з 27.02.2018 по 11.04.2018; з 27.03.2018 по 15.05.2018; з 26.04.2018 по 26.12.2018; з 26.05.2018 по 26.12.2018 та збитки від інфляції у розмірі 28823,03грн за період з 01.03.2018 по 31.03.2018; з 27.03.2018 по 15.05.2018; з 01.04.2018 по 30.04.2018; 01.05.2018 по 30.11.2018; з 01.06.2018 по 30.11.2018;

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Статтею 253 ЦК України передбачено перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1, ч.3 та ч.5 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступним за місяцем поставки газу.

Позивач не врахував, що 25 число у грудні 2017 відповідно до Закону України Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів від 16.11.2017 від 2211-VIII є вихідним днем, а отже останнім днем виконання зобов`язання є 26.12.2017, тому прострочення виконання зобов`язання починається з 27.12.2017.

Виходячи з викладеного, за розрахунком суду сума 3% річних, яка підлягає стягненню становить 13292,60грн, вимога щодо стягнення 25,76грн 3% річних задоволенню не підлягає.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у розмірі 28823,03грн, суд вважає його арифметично вірним, а вимоги позивача у відповідній частині таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 56584,36грн пені за період з 28.11.2017 по 29.11.2017; з 26.12.2017 по 27.12.2017; 26.01.2018 по 08.02.2018; з 27.02.2018 по 11.04.2018; з 27.03.2018 по 15.05.2018; з 26.04.2018 по 25.10.2018; з 26.05.2018. по 25.11.2018.

В силу ч.1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

У відповідності до п.8.2 договору (з урахуванням Додаткової угоди №1 від 11.01.2018) передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За розрахунком суду, з урахуванням ст. 254 ЦК України, вимога щодо стягнення пені, яка підлягає задоволенню становить 56443,53грн, вимога щодо стягнення 140,83грн пені задоволеннію не підлягає

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 2102,00грн.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Таращанської районної ради Таращатепломережа (09500, Київська область, Таращанський район, м. Тараща, вул. Короленка, буд. 15-А; ідентифікаційний код 25296527) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 56443,53грн пені, 13292,60грн 3% річних, 28823,03грн інфляційних втрат, а також 2102,00грн витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 25,76грн 3% річних та 140,83грн пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 17.07.2020

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова