Рішення

від 16.07.2020 по справі 913/287/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року Справа № 913/287/20

Провадження №34/913/287/20

Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Єрьоміної Олени Миколаївни , м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Комунального підприємства Комбінат шкільного харчування Сєвєродонецької міської ради , м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про стягнення 79 421 грн. 95 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Фізична особа-підприємець Єрьоміна Олена Миколаївна звернулася до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства Комбінат шкільного харчування Сєвєродонецької міської ради, в якій просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 78 400 грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 627 грн. 20 коп. та 3% річних в розмірі 394 грн. 75 коп., а всього 79 421 грн. 95 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.01.2020 між сторонами було укладено Договір на закупівлю товару №44/2, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити у 2020 році відповідачу продукти харчування, а відповідач зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість.

Як зазначає позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином та поставив в лютому-березні 2020 року товар п`ятьма окремими партіями в загальній кількості 1 240,0 кг на загальну вартість 99 200 грн. 00 коп. В свою чергу, відповідач здійснив лише часткову оплату першої партії поставленого товару на суму 20 800 грн. 00 коп. та в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 78 400 грн. 00 коп., що стало підставою для звернення позивача до суду.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначив, що ним понесені витрати на сплату судового збору і очікується понесення витрат на оплату відрядних, транспортні витрати та витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно в сумі 10 000 грн. В зв`язку з чим, позивач просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2020 справу № 913/287/20 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.05.2020 відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.

05.06.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив б/н від 03.06.2020 на позовну заяву, в якому зазначає, що обставини, викладені у позовні заяві, визнає повністю, заборгованість не заперечує.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2020 між Фізичною особою-підприємцем Єрьоміною Оленою Миколаївною (виконавець, позивач) та Комунальним підприємством Комбінат шкільного харчування Сєвєродонецької міської ради (замовник, відповідач) було укладено Договір №44/2 на закупівлю товару (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого виконавець зобов`язався поставити у 2019 році покупцю товар згідно Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015 по коду - 15220000-6 Риба, рибне філе та інше м`ясо риби морожені (риба морська, випотрошена, заморожена, без голови - хек, скумбрія; мойва морожена), а замовник - прийняти і оплатити цей товар.

Сторони узгодили найменування товару: риба морожена хек, скумбрія, мойва морожена (згідно специфікації), а також те, що кількість товару і ціна за одиницю, технічні вимоги визначаються у Специфікації (Додаток 1 до Договору), яка є невід`ємною частиною Договору (п.п. 1.2., 1.3. Договору).

За умовами п. 3.1. Договору ціна цього Договору без ПДВ становить: 190 400 грн. 00 коп.

Розрахунки замовником проводяться протягом 15 календарних днів з дня поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п. 4.1. Договору).

Пунктами 5.1.-5.3. Договору передбачено строк поставки товару: з моменту укладання Договору до 31.12.2020. Місце поставки товару: складське приміщення Комунального підприємства Комбінат шкільного харчування Сєвєродонецької міської ради. Товар поставляється в складське приміщення Комунального підприємства Комбінат шкільного харчування Сєвєродонецької міської ради. Доставка виконується узгодженими партіями, транспортом виконавця, на наступний день з моменту отримання заявки, з урахуванням терміну придатності до споживання. Розвантажувальні роботи виконуються представником виконавця.

Сторони визначили в п. 10.1., що цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2020 р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами.

Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без жодних застережень та зауважень.

Також сторони підписали та скріпили печатками Специфікацію до Договору №44/2 на закупівлю товару від 23.01.2020, яка є Додатком №1 та невід`ємною частиною Договору, в якій визначили найменування товару, який має бути поставлено, його кількість, одиницю виміру, ціну та загальну вартість товару (а.с. 14-15).

Як зазначає позивач, свої зобов`язання за Договором №44/2 на закупівлю товару від 23.01.2020 він виконав належним чином та поставив відповідачу в лютому-березні 2020 року товар п`ятьма окремими партіями в загальній кількості 1 240,0 кг на загальну вартість 99 200 грн. 00 коп. В свою чергу, відповідач здійснив лише часткову оплату першої партії поставленого товару на суму 20 800 грн. 00 коп. та в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався.

Оскільки відповідачем обов`язок щодо оплати товару за Договором в повному обсязі не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 78 400 грн. 00 коп., інфляційних втрат в сумі 627 грн. 20 коп. та 3% річних в сумі 394 грн. 75 коп., а всього 79 421 грн. 95 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, Договором встановлений строк виконання зобов`язання щодо оплати за поставлений товар - протягом 15 календарних днів з дня поставки товару (п. 4.1. Договору).

Судом встановлено, що позивач в лютому та березні 2020 року поставив відповідачу товар згідно умов Договору №44/2 на закупівлю товару від 23.01.2020 на загальну суму 99 200 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними №28263 від 11.02.2020, №28273 від 18.02.2020, №28280 від 25.02.2020, №28287 від 03.03.2020 та №28292 від 10.03.2020, які містяться в матеріалах справи (а.с. 16-18).

Відповідач, в свою чергу, здійснив лише часткову оплату поставленої продукції в розмірі 20 800 грн. 00 коп. за видатковою накладною №28263 від 11.02.2020, про що свідчить акт звіряння взаємних розрахунків сторін за січень-березень 2020 (а.с. 19).

Разом з тим, строк оплати за продукцію за видатковою накладною №28273 від 18.02.2020 в сумі 19 200 грн. 00 коп. закінчився 04.03.2020, за видатковою накладною №28280 від 25.02.2020 в сумі 20 000 грн. 00 коп. - 11.03.2020, за видатковою накладною №28287 від 03.03.2020 в сумі 19 200 грн. 00 коп. - 18.03.2020, а за видатковою накладною №28292 від 10.03.2020 в сумі 20 000 грн. 00 коп. - 25.03.2020.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що у встановлений договором строк, відповідачем не сплачено вартість товару за видатковими накладними №28273 від 18.02.2020, №28280 від 25.02.2020, №28287 від 03.03.2020 та №28292 від 10.03.2020.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі, та не сплатив за поставлену продукцію, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором №44/2 на закупівлю товару від 23.01.2020.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 78 400 грн. 00 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Також позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 627 грн. 20 коп. та 3% річних в розмірі 394 грн. 75 коп. стосовно, яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до розрахунку позивача нарахування 3% річних в розмірі 394 грн. 75 коп. здійснено за такі періоди:

з 05.03.2020 по 15.05.2020 на суму 19 200 грн. 00 коп. в розмірі 113 грн. 31 коп.;

з 12.03.2020 по 15.05.2020 на суму 20 000 грн. 00 коп. в розмірі 106 грн. 56 коп.,

з 19.03.2020 по 15.05.2020 на суму 19 200 грн. 00 коп. в розмірі 91 грн. 28 коп.;

з 26.03.2020 по 15.05.2020 на суму 20 000 грн. 00 коп. в розмірі 83 грн. 61 коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд вважає його обґрунтованим, зробленим у відповідності до умов Договору та норм чинного законодавства.

Крім того, позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні втрати за квітень 2020 року в сумі 627 грн. 20 коп.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, є обґрунтованим та зробленим у відповідності до умов Договору та норм чинного законодавства.

З огляду на вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 627 грн. 20 коп. та 3% річних в розмірі 394 грн. 75 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг за Договором №44/2 на закупівлю товару від 23.01.2020 в розмірі 78 400 грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 627 грн. 20 коп. та 3% річних в розмірі 394 грн. 75 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп. та витрати на оплату відрядних, транспортні витрати та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Вказана норма міститься також в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

З матеріалів справи вбачається, що 05.06.2020, тобто до початку розгляду справи по суті, відповідач у відзиві б/н від 03.06.2020 на позовну заяву фактично визнав позов повністю і не заперечував наявність у нього заборгованості перед позивачем.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позову до суду судового збору, що складає 1 050 грн. 00 коп. Решту сплаченого позивачем судового збору в сумі 1 051 грн. 00 коп. слід покласти на відповідача.

Стосовно заявлених позивачем витрат на оплату відрядних, транспортних витрат та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн., які позивач просив розподілити, суд зазначає наступне.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Суд наголошує, що склад та розмір витрат на оплату відрядних, транспортних витрат та витрат на професійну правничу допомогу входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату таких витрат. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на оплату відрядних, транспортних витрат та витрат на професійну правничу допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

З урахуванням того, що документів на підтвердження витрат на оплату відрядних, транспортних витрат та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн., позивачем до матеріалів справи надано не було, суд вважає суму таких витрат необґрунтованою та відмовляє у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат та їх відшкодуванні, в зв`язку з недоведеністю та безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Єрьоміної Олени Миколаївни задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Комбінат шкільного харчування Сєвєродонецької міської ради (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, буд. 43, ідентифікаційний код 32830931) на користь Фізичної особи-підприємця Єрьоміної Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг за Договором №44/2 на закупівлю товару від 23.01.2020 в розмірі 78 400 грн. 00 коп. , інфляційні втрати в сумі 627 грн. 20 коп. , 3% річних в розмірі 394 грн. 75 коп. та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 050 грн. 00 коп.

3. Повернути Фізичній особі-підприємцю Єрьоміній Олені Миколаївні ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 051 грн. 00 коп. , сплачений за квитанцією №15 від 15.05.2020 року.

Повернення судового збору здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

4. В задоволенні заяви про розподіл судових витрат на оплату відрядних, транспортних витрат та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. відмовити.

5. Видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Рішення підписано господарським судом, у відповідності до положень ч. 4 ст. 240 ГПК України, без його проголошення 16.07.2020.

Суддя А.В. Іванов