Рішення

від 14.07.2020 по справі 920/609/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.07.2020 Справа № 920/609/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши матеріали справи №920/609/20

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Сумської місцевої прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 79) в інтересах держави в особі:

1. Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, код ЄДРПОУ 39765885),

2. Відділу освіти Хотінської селищної ради Хотінської об`єднаної територіальної громади (42320, Сумська область, Сумський район, смт. Хотінь, вул. Соборна, 45, код ЄДРПОУ 41073892)

до відповідача: Селянського фермерського господарства Мисенко Олексія Тихоновича (42320, Сумська область, Сумський район, с. Писарівка, вул. Шосейна, 128, код ЄДРПОУ 31487879),

про визнання недійсним договору про спільний обробіток землі №08/02 від 06.02.2020,

за участю представників сторін:

від позивачів: 1.,2. не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

прокурор: Луцик О.О., службове посвідчення №047931 від 13.09.2017

Секретар судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 19.06.2020 провадження у справі №920/609/20 відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.07.2020 р.

СУТЬ СПОРУ: прокурор просить суд визнати недійсним договір про спільний обробіток землі № 08/02 від 06.02.2020, який укладений між відділом освіти Хотінської селищної ради Хотінської об`єднаної територіальної громади та Селянським фермерським господарством Мисенко Олексія Тихоновича, щодо використання ним земельної ділянки площею 9,166 га (кадастровий номер 5924756200:08:003:0054), що розташована на території Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області; стягнути з відповідача судові витрати в сумі 2102 грн. на користь прокуратури Сумської області.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники позивачів та відповідача в судове засідання не з`явились.

Від позивача 1 - ГУ Держгеокадастру у Сумській області надійшли письмові пояснення від 09.07.2020, в яких він просить задовольнити позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

Позивач 2 - Відділ освіти Хотінської селищної ради Хотінської об`єднаної територіальної громади письмових пояснень суду не подав.

Відповідач в письмовій заяві від 09.07.2020 повідомив суд про повне визнання позовних вимог. Крім того, просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача 50% судових витрат на користь прокуратури Сумської області, а також здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заява відповідача прийнята судом до розгляду.

Згідно ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч.3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Судом встановлено, що у заяві від 03.07.2020 (вх. №5771/20 від 08.07.2020) відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

Зі змісту п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 цієї ж статті).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Зі змісту п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вбачається, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , зазначеним у частині другій статті 4 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, тлумачення п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

В даному випадку прокурор здійснює представництво інтересів держави в особі позивача у зв`язку з неналежним здійсненням останнім як органом, який розпорядився комунальним майном заходів щодо його повернення у комунальну власність в наслідок користування ним відповідачем без належної правової підстави, що призводить до невизначеності у правовідносинах щодо використання вказаного майна територіальної громади, зокрема, кола суб`єктів, які мають право використовувати останнє, а також зобов`язані забезпечувати схоронність останнього, дбати про належний стан майна, нести відповідальність за його пошкодження чи знищення перед власником майна та третіми особами, що не відповідає державним інтересам та є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Так, прокурор звернувся до позивача 1 з листом №34/1-6594вих20 від 01.06.2020 та позивача 2 з листом №34/1-6595вих20 від 01.06.2020, в якому повідомив позивачів 1 та 2 про необхідність вжиття заходів цивільно-правового характеру щодо визнання недійсними договорів №07/02 та №08/02 від 06.06.2020.

Позивач 1 листом №10-18-0.6-3214/2-20 від 05.06.2020 повідомив прокурора про те, що він не має підстав для звернення до суду з позовом про визнання недійсними договорів №07/02 та №08/02 від 06.06.2020.

Позивач 2 в листі від 03.06.2019 №01-22/475 повідомив прокурора про те, що не вбачає за необхідне звертатись до суду з позовною заявою про визнання зазначених договорів недійсними.

Листом №34-6917вих20 від 10.06.2020 прокурор повідомив позивача 1 про те, що ним підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі: 1. Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, 2. Відділу освіти Хотінської селищної ради Хотінської об`єднаної територіальної громади, до відповідача: Селянського фермерського господарства Мисенко Олексія Тихоновича про визнання недійсним договору про спільний обробіток землі №08/02 від 06.02.2020 до господарського суду Сумської області.

Листом №34-6916вих20 від 10.06.2020 аналогічного змісту прокурор повідомив позивача 2 про звернення до господарського суду з позовом.

Згідно ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, з огляду на викладене, прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча останній, навпаки покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. 3, ст. 8).

В межах даної справи порушення інтересів держави полягає у незаконній передачі в оренду майна закладу освіти, стосовно якого законодавчо встановлена заборона на відчуження та використання не за освітнім призначенням, у недотриманні встановленого чинним земельним законодавством України порядку передачі земельної ділянки в користування суб`єкту господарювання. Вищезазначені порушення призвели до того, що земельна ділянка площею 9,1660 га, яка є складовою матеріально-технічної бази навчального закладу - Хотінської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області, незаконно перейшла у користування відповідача - селянського фермерського господарства Мисенко Олексія Тихоновича (далі за текстом - відповідач , СФГ Мисенко О.Т. ).

У зв`язку із тим, що відповідачем незаконно набуто право користування землею навчального закладу, крім того, державне майно, надане освітньому закладу використовується не за цільовим призначенням, даний позов заявлено в інтересах держави, з метою відновлення порушених прав користування навчального закладу земельною ділянкою.

Прокурор наголошує на тому, що спірна земельна ділянка передана у постійне користування навчальному закладу для освітніх потреб у порядку ст.ст. 22, 24 Земельного кодексу України. Тому, укладення оспорюваного Договору від 06.02.2020 сторонами в порушення установленого чинним законодавством порядку і передача землі навчального закладу іншій особі для підприємницької діяльності, порушує державні інтереси.

У відповідності до ст. 80 Закону України Про освіту до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством. Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом.

Об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України Про освіту юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Освітня діяльність вважається основним видом діяльності, якщо надходження на цей вид діяльності та/або від цього виду діяльності перевищують половину загальних надходжень цієї юридичної особи (фізичної особи - підприємця). Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний. Заклади освіти діють на підставі власних установчих документів, що затверджуються їх засновниками відповідно до законодавства.

Хотінська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області створена, як комунальна установа, засновником якої є Хотінська селищна рада, заклад освіти є юридичною особою, має свої рахунки, самостійний баланс, штамп, гербову печатку і забезпечує реалізацію права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Заклад є правонаступником Писарівського навчально-виховного комплексу загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - Дошкільний навчальний заклад Хотінської селищної ради Сумського району.

Таким чином, наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави. Також, у даному випадку позов поданий прокурором з урахуванням зазначених вище трьох критеріїв доцільності втручання держави у право особи на володіння майном: 1) при укладенні договору допущено очевидне порушення вимог закону щодо заборони використання майна закладу освіти не для освітніх цілей; законодавчій забороні землекористувачу на праві постійного користування виходити за межі прав, передбачених ст.ст. 92, 95 Земельного кодексу України; укладання договору усупереч установленого порядку та з метою приховування іншого договору; 2) вказаний спір має суспільний інтерес, оскільки майно, що передане в оренду - майно освітнього признання, надане закладу освіти в порядку ст. 24 Земельного кодексу України для освітніх та дослідних цілей; 3) втручання у власність є пропорційним визначеним цілям, оскільки спірний Договір укладений сторонами в порушення вимог Земельного кодексу України та Закону України Про освіту , а майно, яке мало використуваватися для освітніх цілей, не використовується з моменту укладення договору за його цільовим призначенням.

Крім того, укладення спірного Договору №08/02 від 06.02.2020 всупереч встановленому державою порядку зачіпає інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель.

За ст. 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Зважаючи на те, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, як розпорядник земель державної власності сільськогосподарського призначення, неналежним чином здійснює захист інтересів держави та реалізацію наданих законом повноважень та не вживає заходи щодо визнання недійсним вказаного Договору, який укладено з порушенням вимог чинного законодавства, що призводить до порушення майнових інтересів держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, вбачаються правові підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду у межах своєї компетенції, передбаченої ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 2 ГПК України.

Крім того, у зв`язку з укладанням вказаного договору і наданням в користування землі для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю, порушуються і права як навчального закладу, як землекористувача на праві постійного користування земельними ділянками, наданими закладу у зв`язку з провадженням освітньої діяльності, так і відділу освіти Хотінської селищної ради.

Відповідно до п.п. 3.3.3., 3.3.11 Положення про відділ освіти Хотінської селищної ради ОТГ, затвердженого рішенням другої сесії восьмого скликання Хотінської селищної ради від 06.01.2017, для досягнення мети відділ вирішує наступні завдання: забезпечує виконання конституційних вимог щодо обов`язковості здобуття дітьми і підлітками повної загальної середньої освіти, визначає потребу в навчальних закладах усіх типів та подає пропозиції до виконавчого комітету селищної ради щодо удосконалення їх мережі відповідно до соціально-економічних і культурно-освітніх потреб за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів.

Хотінська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів створена, як комунальна установа, завданням якої є забезпечення реалізації прав громадян на здобуття повної загальної середньої освіти, вона є юридичною особою. У своїй діяльності керується чинним законодавством, рішеннями засновника, розпорядженнями РДА та наказами відділу освіти Сумської РДА. Виключно для потреб освіти за закладом закріплено майно і передана у постійне користування земля. Порядок використання майна закладів освіти чітко врегульований ст. 80 Закону України Про освіту . Надання землі закладом освіти іншим особам в оренду для цілей, не пов`язаних з освітніми потребами і в порушення встановленого порядку, суперечить вимогам закону та порушує реалізацію державної політики в галузі освіти.

Таким чином, належними позивача в даній справі є Головне управління Держгеокадастру у Сумській області та відділ освіти Хотінської селищної ради.

Сумською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності використання земель сільськогосподарського призначення, переданих у постійне користування навчальним закладам Сумського району встановлено факт незаконного використання земельної ділянки загальною площею 9,166 га, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №138254634 від 19.09.2018, (кадастровий номер 5924756200:08:003:0054), загальною вартістю відповідно до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки 244184,29 грн., розташованої на території Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області, наданої загальноосвітній школі на праві постійного користування для ведення підсобного сільського господарства та факт порушення інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумської області та відділом освіти Хотінської селищної ради Хотінської об`єднаної територіальної громади.

Між відділом освіти Хотінської селищної ради, Хотінської об`єднаної територіальної громади (далі за текстом - відділ освіти ) та селянським фермерським господарством Мисенко Олексія Тихоновича (далі за текстом - Підприємство ), укладено договір про спільний обробіток землі від 06.02.2020 за №08/02 (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого (п. 2.1. Договору) Відділ освіти надає Підприємству земельну ділянку (рілля) площею 9,166 га, яка була надана на праві постійного користування та перебуває у власності Хотінської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів Хотінської селищної ради Сумського району для організації обробітку землі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

При цьому, відповідно до виробничого плану, складеного Підприємством та доведеного Відділу освіти, останній зобов`язаний забезпечити активну участь у виконанні циклу сільськогосподарських виробничих процесів шляхом залучення до роботи (прополка, збирання та інше) працівників Хотінської спеціалізованої школи (п. 2.1 Договору) - тобто саме землекористувача земельної ділянки, але Хотінська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів, як сторона у спірному договорі відсутня, хоча в ньому йдеться про права і обов`язки, як працівників навчального закладу, так і про саме право закладу щодо розпорядження земельною ділянкою.

Предметом даного Договору є сумісна діяльність сторін для забезпечення якісного обробітку землі площею 9,166 га, розташованої на території Хотінської селищної ради (п. 1.1. Договору).

У розділі 3 Договору Сторони дійшли згоди про те, що Підприємство бере на себе обов`язок забезпечити обробіток землі власною сільськогосподарською технікою, працівниками, паливно-мастильними матеріалами, використовувати для посіву власний насіннєвий матеріал, також Підприємство зобов`язане після збору врожаю поточного року здійснити його реалізацію на найбільш вигідних для Сторін умовах.

Підприємство після реалізації зібраного врожаю та отримання за нього грошових коштів, зобов`язано зробити виплату Відділу освіти 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка становить - 244 184, 29 грн.. в сумі 24 418, 43 грн., з розрахунку 2 664, 02 грн., з одного гектара землі, перерахунок вказаних коштів буде здійснюється Підприємством на спеціальний рахунок Відділу освіти (п. 3.4. Договору).

Пунктом 6.1 визначено, що даний Договір набуває юридичної сили з моменту його підписання і діє до 01 грудня 2020 року.

Прокурор наголошує на тому, що Договір про спільний обробіток землі за №08/02 від 06.02.2020 укладено усупереч вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним з наступних підстав:

Досліджуючи правову природу оспорюваного правочину, суд приходить до висновку про те, що укладенням удаваного Договору №08/02 від 06.02.2020 сторони фактично приховали укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту ст. 638 ЦК України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, згідно зі ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Основними елементами договору про спільну діяльність є об`єднання вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності і такі частки мають бути визначеними, обов`язки сторін у таких правовідносинах не мають зустрічного характеру, а кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а у загальному інтересі. Сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором, спільна діяльність учасників чітко скоординована.

В той же час, розділом 2 та 3 спірного Договору встановлено, що Підприємство бере на себе обов`язок забезпечити обробіток земельної ділянки власною технікою, своїми матеріалами та засобами у відповідності до умов цього Договору, зібрати та реалізувати вирощений врожай. Тобто усі роботи, що є предметом цього Договору, здійснюються Підприємством його силами, засобами, фінансами та матеріальними ресурсами.

Відповідно до Статуту Хотінської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів жодного такого обов`язку, а саме, прополки, збирання та інше, ані у вчителів, ані у інших працівників закладу освіти в функціональних обов`язках не передбачено.

Отже, зміст погодженого сторонами умов спірного Договору свідчить про те, що Відділ освіти фактично передав земельну ділянку загальною площею 9,166 га, не будучи наділеним правом розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває на праві постійного користування у навчальному закладі для організації обробітку та вирощування сільськогосподарської продукції, жодної спільної господарської мети Сторони не мали, позаяк лише Підприємство здійснювало господарську діяльність на земельній ділянці тобто всі сільгоспроботи по обробці земельної ділянки власною технікою, проведення посіву насіннєвим матеріалом, а також збору врожаю і лише Підприємство отримало вигоду у вигляді виробленої сільськогосподарської продукції (п.3.4. Договору). При цьому, будь-яких прав на врожай Відділ освіти не набувало.

Крім того, у Договорі не визначені вклади сторін (їх частки), які вони об`єднують для здійснення спільної діяльності, що в силу приписів ст.ст. 1137, 1138, 1139 ЦК України є визначальним при розподілі прибутку, спільних витрат, збитків та відповідальності за спільними зобов`язаннями.

Водночас, оспорюваним договором не визначено, що сторони в процесі здійснення сільськогосподарського виробництва об`єднують свої майнові внески (вклади) у будь-якій формі. Цей Договір не передбачає переходу будь-яких майнових прав на землю, посівний матеріал, матеріали та засоби виробництва тощо (як тих прав, що існували до укладення договору, так і тих що виникають у майбутньому) від однієї сторони до іншої, а також не призводить до виникнення у сторін права спільної власності на майно та отриманий прибуток.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний договір не є за своєю правовою природою договором про спільну діяльність.

В той же час, за нормою ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тобто, під час оренди землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.

З огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки). Так, за умовами оспорюваного Договору сторони погодили, що Підприємство здійснює виробництво сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, площею 9,166 га.

Пунктом 3.4. спірного Договору встановлюється фактичний розрахунок між сторонами, яким передбачено, що розмір плати за користування 1 гектаром землі залежить від нормативно-грошової оцінки землі та встановлено, що сума має бути не менша 10% від її середньої вартості. При цьому, для договору спільної діяльності в силу положень законодавства розмір нормативно грошової оцінки землі не має жодного правового значення, але повністю відповідають вимогам статті 15 Закону України Про оренду землі .

Таким чином, за змістом Договору №08/02 від 06.02.2020 між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов оспорюваного договору вбачається, що Відділ освіти фактично передав Підприємству на платній основі земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні освітнього закладу. Тому положення оспорюваного Договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Таким чином, проаналізувавши положення Договору про спільний обробіток землі №08/02 від 06.02.2020 та зміст правовідносин, що склалися між Відділом освіти та СФГ Мисенко О.Т., можна дійти обґрунтованого висновку, що спірний Договір є удаваним правочином і приховує під собою факт передачі в оренду земельної ділянки, тобто фактично містить істотні умови договору оренди землі, укладення якого регулюється Законом України Про оренду землі та Земельним кодексом України оскільки, у даному випадку Відділ освіти передав майно, а саме (земельну ділянку) Підприємству та поклав на нього обов`язок вносити плату за користування, що суперечить та не відповідає вимогам Цивільного кодексу щодо умов договору спільної діяльності.

За умовами Договору Підприємство фактично користується, володіє, експлуатує земельну ділянку площею 9,166 га за рахунок власної техніки, обладнання, інвентарю, паливно-мастильних матеріалів, насіннєвих матеріалів, мінеральних добрив, відповідних спеціалістів, працівників та повинно сплачувати грошові кошти за її експлуатацію та користування Відділу освіти.

Крім того, зміст погоджених сторонами умов спірного договору свідчить, що взявши на себе зобов`язання надати земельну ділянку для вирощування та збирання товарної сільськогосподарської продукції Відділ освіти фактично був усунутий від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надав право обробки землі та збору врожаю саме Підприємству - СФГ Мисенко О.Т., а тому право на обробку землі та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які згідно ст. 92 ЗК України, складають титул права постійного користування, однак, земельна ділянка, яку використовує фермерське господарство не належать йому на жодному з титулів - праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється господарством за відсутності законодавчо визначеної підстави.

Укладаючи спірний Договір № 08/02 від 06.02.2020, сторони мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки умовами Договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою з метою здійснення підприємницької діяльності (виробництво і сільськогосподарської продукції), договір не містить іншої мети, з якою використовується ця земля. Тобто, фактичний об`єкт договору - земельна ділянка навчального закладу передана у строкове платне користування.

Таким чином, Договір укладено в порушення вимог ЗК України, ЦК України та Закону України Про оренду землі .

В силу приписів ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, оспорюваний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), тож з урахуванням положень ч. 2 ст. 235 ЦК України, сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і до оспорюваних правовідносин повинні бути застосовані правила, що регулюють цей правочин.

У даному випадку зміст договору та його правова природа не залежать від його назви, а умови укладеного між сторонами договору відповідають змісту договору оренди, визначеному ст. 12 Закону України Про оренду землі , згідно з якою договір оренди землі визначений як угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк, та відповідає фактичним правовідносинам сторін, відтак, назва договору не змінює суті останніх, а тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

У п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 106.11.2009 №9, зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічна правова позиція висловлена у п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

Згідно зі ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч. ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.

Оспорюваний договір, який фактично є договором оренди землі, укладено з порушенням викладених вище норм чинного законодавства, якими регламентовано порядок укладення договору оренди земельної ділянки державної власності. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/695/17, виклавши його у постанові від 05.04.2018 та у справі №924/263/17 у постанові від 10.05.2018.

Згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно цільове призначення вказаної земельної ділянки - ведення підсобного сільського господарства. Так, відповідно до п. а ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Згідно з приписами ч. З ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Обов`язок землекористувачів використовувати землю за цільовим призначенням, визначений ст. 96 ЗК України, означає як обов`язок використання землі в межах основного цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) так і в межах цільового призначення (для ведення дослідних та наукових цілей чи для ведення фермерського господарства).

В контексті раціонального використання земель, необхідно зазначити, що відповідне завдання нормативного регулювання земельних відносин не може бути досягнуто шляхом здійснення землекористування суб`єктом, здатним її раціонально використовувати, а не спеціальним суб`єктом, якому вона була надана. І так само відсутність ресурсів у спеціального суб`єкта землекористування не може компенсуватися внаслідок зміни суб`єкта землекористування без зміни титулу чи цільового використання.

Таким чином, спірний договір суперечить положенням п. а ч. 1 ст. 96 ЗК України у зв`язку з використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.

За приписами ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельна торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Отже, в порушення вищенаведених вимог, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду земельної ділянки, що дозволяє стверджувати про укладення удаваного договору про спільний обробіток землі із порушенням вимог Закону України Про оренду землі .

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності №5245-VI від 06.09.2012, який набрав чинності з 01.01.2013, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності чи на яких розташовані об`єкти нерухомого майна комунальної власності, є землями державної власності.

Згідно із п. 31 ч. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальними органами.

Відповідно до п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, ГУ Держгеокадастру розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством на території Сумської області та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони усіх категорій та форм власності, у тому числі щодо дотримання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, у тому числі в оренду, вилучення викупу) земельних ділянок.

Відповідно до п. п. 2, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання правочину недійсним.

Згідно з п. в ч. 3 ст. 152 ЗК України одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання угоди недійсною.

Таким чином, за спірним Договором відбулось розпорядження земельною ділянкою не уповноваженим суб`єктом, а саме-Відділом освіти Хотінської селищної ради, спірний Договір від 06.02.2020 не відповідає вимогам законодавства, а саме - ст.ст. 96, 122 - 124 ЗК України, ст.ст. 6,14 - 16 Закону України Про оренду землі , а також Договір не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність на підставі ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203, 215 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимог є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі, а договір про спільний обробіток землі № 08/02 від 06.02.2020, який укладений між відділом освіти Хотінської селищної ради Хотінської об`єднаної територіальної громади та Селянським фермерським господарством Мисенко Олексія Тихоновича, щодо використання ним земельної ділянки площею 9,166 га (кадастровий номер 5924756200:08:003:0054), що розташована на території Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області, підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В матеріалах справи міститься належний доказ сплати судового збору - платіжне доручення №804 від 02.06.2020 р. про сплату 2102 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що судом встановлено факт визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, 50% сплаченого судового збору підлягають поверненню з державного бюджету на користь позивача, 1051 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь прокуратури Сумської області.

Керуючись ст.ст.73, 74, 86, 130, 185, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву відповідача про визнання позову прийняти до розгляду.

2. Позов задовольнити.

3. Визнати недійсним договір про спільний обробіток землі № 08/02 від 06.02.2020, який укладений між відділом освіти Хотінської селищної ради Хотінської об`єднаної територіальної громади та Селянським фермерським господарством Мисенко Олексія Тихоновича, щодо використання ним земельної ділянки площею 9,166 га (кадастровий номер 5924756200:08:003:0054), що розташована на території Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області.

4. Стягнути з Селянського фермерського господарства Мисенко Олексія Тихоновича (42320, Сумська область, Сумський район, с. Писарівка, вул. Шосейна, 128, код ЄДРПОУ 31487879) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, UA598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ) 1051 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Повернути Прокуратурі Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, UA598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ) з державного бюджету (Сумська міська отг 22030101; код 37970593; Казначейство України; МФО 899998; рахунок UA868999980313181206083018540) 1051 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №804 від 02.06.2020 р.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 16.07.2020.

Суддя О.Ю. Соп`яненко