Ухвала
від 17.07.2020 по справі 1099з-20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


УХВАЛА

"17" липня 2020 р.Справа № 1099з-20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву (вх. № 1099 від 16.07.2020 р.) Селянського (фермерського) господарство "Лебідь" про вжиття заходів по забезпеченню позову до його пред`явлення

заявник Селянське (фермерське) господарство "Лебідь", с. Степне, Богодухівський район, Харківська область особа, яка може отримати статус учасника справи (Відповідач) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків про вжиття заходів по забезпеченню позову до подання позовної заяви

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2020 року до господарського суду Харківської області надійшла заява (вх. №1099) Селянське (фермерське) господарство "Лебідь" про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій господарство просить суд вжити заходи забезпечення позову до подання ним позовної заяви до особи, яка може отримати статус учасника справи (Відповідач) Головного Управління Держгеокадастру в Харківській області про:

1. Зупинення дії наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №9017-СГ "Про впорядкування земельно-облікових відомостей" від 06 травня 2020 року;

2. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 47,8 гектарів, розташовану на території Івано-Шийчинської сільської ради, призначену для ведення селянського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000004, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №142, та віднесена до земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області (код КВЦПЗ -16.00) за наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №9017-СГ "Про впорядкування земельно-облікових відомостей" від 06 травня 2020 року.

3. Заборону Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, (ЄДРПОУ 39792822, 61145, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ КОСМІЧНА, будинок 21, 8-9 ПОВЕРХ) вчиняти будь які дії, пов`язані з припиненням права постійного користування площею 47,8 гектарів, розташованою на території Івано-Шийчинської сільської ради, призначеною для ведення селянського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000004 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №142, у тому числі вчиняти будь які дії спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об`єднання, внесенням відповідних змін до земельно-облікових відомостей, передання у власність чи надання в оренду, в тому числі шляхом проведення земельних торгів (аукціону) щодо спірної земельної ділянки, - до набрання рішенням в даній справі законної сили.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про забезпечення доказів (позову) у справі до подання позову (вхідний номер 1099 від 16.07.2020) передано до розгляду судді Жигалкіну І.П.

Свою заяву Селянське (фермерське) господарство "Лебідь"", з посиланням на статті 136, 137 ГПК України обґрунтовує наступним.

На підставі Рішенням Івано-Шийчинської сільської ради народних депутатів від 25 лютого 1993 року "Про надання землі під селянські (фермерські) господарства Шумило Костантину Яковичу" було надано гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 48,8 га ріллі із земель запасу для ведення селянського господарства у постійне користування, у зв`язку з чим останній замовив Технічний звіт по встановленню окружних меж, підготовці до видачі державного акта на земельну ділянку відведену ОСОБА_2 в постійне користування для ведення селянського господарства.

При отримані координат окружної межі складений план та вирахувана площа земельної ділянки, яка склала 47,80 га.

За результатами проведеного комплексу польових та камеральних робіт був виготовлений Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000004.

Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000004 виданий 05.01.1994 на ім`я ОСОБА_1 та посвідчує право постійного користування земельною ділянкою площею 47,8 гектарів, розташованою на території Івано-Шийчинської сільської ради, призначеною для ведення селянського господарства. Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000004 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №142.

16.02.1994 на виконання вимог ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство" в ред. від 23.07.1993 ОСОБА_1 подав заяву про реєстрацію юридичної особи - селянського (фермерського) господарства. Та зазначив в заяві про Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000004 .

02.03.1994 Розпорядженням Богодухівської РДА Харківської області №10, зареєстровано юридичну особу - Селянське (фермерське) господарство "Лебідь", а на підставі Рішенням №1 Єдиного засновника С(Ф)Г "ЛЕБІДЬ." від 01.12.2017 призначено головою Іванцова ОСОБА_3 , внесено зміни до статуту С(Ф)Г "Лебідь" та затверджено його в новій редакції.

Зі свідоцтва про смерть І-БП №334841 виданого 16.08.2019 вбачається, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник зазначає, що з самого початку створення та реєстрації Селянського (фермерського) господарства "Лебідь" та після зміни Голови С(Ф)Г "Лебідь", у зв`зяку зі смертю ОСОБА_1 , та по теперішній час саме вказане господарство здійснює користування спірною земельною ділянкою, яка була надана саме для його створення, хоча і оформлена на виконання вимог чинного на той час законодавства на ім`я Голови Господарства.

Як зазначає заявник, йому стало відомо, що 06 травня 2020 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області винесло НАКАЗ №9017-СГ "Про впорядкування земельно-облікових відомостей", відповідно до якого наказано у зв`язку із припиненням зі смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 47,8000 гектарів, для ведення селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000004, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №142 від 05 січня 1994 року, зазначену земельну ділянку віднесено до земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області (код КВЦПЗ-16.00).

Наказано вважати таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000004, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №142 від 05 січня 1994 року, у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки.

Заявник вважає, що такий наказ незаконним у з зв`язку з чим С(Ф)Г "Лебідь" в строк передбачений частини З статті 138 Господарського процесуального кодексу України подасть до Господарського суду Харківської області позовну заяву до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання за Селянським (фермерським) господарством "ЛЕБІДЬ" (ЄДРПОУ 23146077, юридична адреса: 62111, Харківська обл., Богодухівський район, село Степне, вул. Свердлова, 2) права постійного користування земельною ділянкою площею 47,8 гектарів, розташованою на території Івано-Шийчинської сільської ради, призначеною для ведення селянського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000004, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №142; та визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №9017- СГ "Про впорядкування земельно-облікових відомостей" від 06 травня 2020 року.

У своїй заяві Заявник вважає, що вищезазначений наказ прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, та є таким, що порушує права С(Ф)Г "Лебідь" на користування зазначеною земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення, яку він обробляв на протязі 26 років.

При цьому звертає увагу суду, що право постійного користування земельною ділянкою в судовому порядку не припинено, але п.3 наказу зобов`язано керівника відділу у Богодухівському району Головного управління Держгеокадастру у Харківській області: повідомити органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про припинення права постійного користування земельної ділянки та забезпечити внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру, пов`язаних із віднесенням вказаної земельної ділянки до земель запасу, що може мати незворотний характер, оскільки земельна ділянка буде передана у користування іншому користувачу, або у власність третім особам, що, окрім втрати права користування, призведе до понесення С(Ф)Г "Лебідь" великих майнових втрат, в т.ч. у зв`язку з неможливістю зібрання вирощеного господарством врожаю посіяного в 2020 році, що призведе до надвеликих матеріальних збитків та зупинення діяльності С(Ф)Г "Лебідь" . Виконання посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області наказу №9017-СГ від 06 травня 2020 року, призведе до утруднення та неможливості захисту та відновлення прав С(Ф)Г "Лебідь".

Розглянувши заяву про вжиття заходів по забезпеченню позову до його пред`явлення, проаналізувавши норми законодавства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У рішенні Конституційного суду України від 16.06.2011 р. № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

В свою чергу слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, як роз`яснено в п.п. 1, 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 №16 (чинної на даний час), у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між ними та предметом позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Оскільки адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, тому оцінка такої відповідності теж здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та, зокрема, майнових наслідків заборони відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні наявності обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (застосування певного виду забезпечення).

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна документально обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зазначені в заяві фактичні обставини та додані до неї документи свідчать про те, що 06 серпня 2020 року Головним Управлінням Держгеокадастру у Харківській області був виданий наказ №9017-СГ "Про впорядкування земельно-облікових відомостей", відповідно до якого наказано у зв`язку із припиненням зі смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 47,8000 гектарів, для ведення селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000004, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №142 від 05 січня 1994 року, зазначену земельну ділянку віднесено до земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області (код КВЦПЗ-16.00).

Також, наказом Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області вважається таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000004, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №142 від 05 січня 1994 року, у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки.

Суд погоджується з доводами заявника про те, що внесення відповідних змін може мати незворотний характер, а саме земельна ділянка може буде передана у користування іншому користувачу на момент розгляду справи, що у такому випадку може мати наслідком понесення заявником фінансових втрат, адже, як вбачається з доданих до заяви доказів, С(Ф)Г "Лебідь" здійснює господарську діяльність на зазначеній земельній ділянці, щодо вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що власне і є ціллю здійснення С(Ф)Г "Лебідь" господарської діяльності.

Згідно з пунктами 4, 10 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Предметом майбутнього віндикаційного позову є захист права коритсування земельної ділянки, оскільки дії відповідальних осіб - Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області спрямовані на передачц у користування іншому користувачу, або у власність третім особам, що, окрім втрати права користування, призведе до понесення С(Ф)Г "Лебідь" великих майнових втрат, в т.ч. у зв`язку з неможливістю зібрання вирощеного господарством врожаю посіяного в 2020 році, що призведе до надвеликих матеріальних збитків та зупинення діяльності С(Ф)Г "Лебідь".

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

При цьому предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, тобто те благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.

Таким чином, наявний зв`язок між заходом до забезпечення позову шляхом заборони відчужувати спірне майно та предметом позовної вимоги - вищезазначеними приміщеннями.

Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Заявник у заяві про вжиття заходів забезпечення зазначив щодо подальшого звернення до суду з позовом немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення, не вимагатиме примусового виконання, то має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до зазначеної правової позиція викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018 року у справі № 915/508/18, тощо, стосовно того, що в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів особи, що звернулася до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між ними та предметом позову.

Заявник наполягає, що після отримання засновником фермерського господарства державного акту на право постійного користування землею та реєстрації фермерського господарства, обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснювало фермерське господарство, яке користується зазначеною ділянкою до цього часу, про що свідчать додані документи, в т.ч. звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай, тощо.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9, 21 і 55 Конституції України право на судовий захист і доступ до правосуддя відноситься до невідчужуваних прав і свобод людини й одночасно виступає гарантією захисту всіх інших прав і свобод, що визнаються та гарантуються згідно із загальноприйнятими принципами і нормами міжнародного права.

Із приведених конституційних положень у взаємозв`язку зі ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що правосуддя як таке повинно забезпечувати ефективне поновлення в правах і відповідати вимогам справедливості.

Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки заявник не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заяви про вжиття заходів по забезпеченню позову до його пред`явлення.

Щодо вимог у заяві про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 47,8 гектарів, розташовану на території Івано-Шийчинської сільської ради, призначену для ведення селянського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000004, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №142, та віднесена до земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області (код КВЦПЗ -16.00) за наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №9017-СГ "Про впорядкування земельно-облікових відомостей" від 06 травня 2020 року, суд зазначає, що заявником не наведено належних обґрунтувань та не доведено в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він має намір звернутися до суду.

У цьому випадку наведені заявником обґрунтування необхідності даного забезпечення фактично зводяться до обґрунтування необхідності забезпечення реалізації прав заявника на користування даною земельною ділянкою, а не предмету майбутнього позову щодо державної реєстрації такої земельної ділянки.

За наслідками дослідження поданої заяви С(Ф)Г "Лебідь" суд зазначає, що заходи забезпечення позову, вказані заявником, суд не уважає адекватними та співмірними із позовними вимогами, що заявлятимуться, оскільки вжиття заходів до забезпечення позовних вимог шляхом арешту земельної ділянки та заборони третім особам вчинення певних дій виходять за межі вказаних позивачем позовних вимог.

Окрім того, суд зауважує, що заявником разом з заявою не подано належних доказів, які б підтверджували основну мету ГУ Держгеокадастру у Харківській області передати вказану земельну ділянку у користування іншій особі, або у власність третій особі.

Так, на думку суду зупинення дії наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №9017-СГ "Про впорядкування земельно-облікових відомостей" від 06 травня 2020 року та заборона Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області вчиняти будь-які дії, пов`язані з припиненням права постійного користування є достатнім та співмірним захистом свого права, та призведе до неможливості реального виконання рішення суду та виникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в заяві наявні обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також чітко зазначено у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Заявником до заяви про забезпечення позову подано достатньо доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів до забезпечення позову лише частково.

За таких обставин, оскільки, заявником доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову до його подання.

На підставі викладеного та керуючись статтями 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх. № 1099 від 16.07.2020 р.) Селянського (фермерського) господарство "Лебідь" про вжиття заходів по забезпеченню позову до його пред`явлення - задовольнити частково.

2. Зупинити дію наказу Головного управлінню Держгеокадастру у Харківській області (ЄДРПОУ 39792822) №9017-СГ Про впорядкування земельно-облікових відомостей від 06 травня 2020 року.

3. Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області, (ЄДРПОУ 39792822, 61145, Харківська обл., місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21, 8-9 поверх) вчиняти будь які дії, пов`язані з припиненням права постійного користування площею 47,8 гектарів, розташованою на території Івано-Шийчинської сільської ради, призначеною для ведення селянського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХР ХР-04-00-000004 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №142, у тому числі вчиняти будь які дії спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об`єднання, внесенням відповідних змін до земельно-облікових відомостей, передання у власність чи надання в оренду, в тому числі шляхом проведення земельних торгів (аукціону) щодо спірної земельної ділянки, - до набрання рішенням в даній справі законної сили.

Стягувач: Селянське (фермерське) господарство ЛЕБІДЬ (ЄДРПОУ 23146077, 62111, Харківська обл., Богодухівський район, село Степне, вул. Свердлова, 2);

Боржник: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, (ЄДРПОУ 39792822, 61145, Харківська обл., місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21, 8-9 поверх).

4. В іншій частині заяви (вх. № 1099 від 16.07.2020 р.) Селянського (фермерського) господарство "Лебідь" про вжиття заходів по забезпеченню позову до його пред`явлення - відмовити.

Ухвала набирає чинності негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст.256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала з урахуванням п.2 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа.

В силу ст.124 Конституції України та Господарського процесуального кодексу України ця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Строк пред`явлення ухвали до виконання 3 роки.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.07.2020.

Суддя І.П. Жигалкін

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення17.07.2020
Оприлюднено17.07.2020
Номер документу90439457
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —1099з-20

Ухвала від 17.07.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Жигалкін І.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні