Рішення

від 16.07.2020 по справі 923/245/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2020 року Справа № 923/245/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. , при секретарі судового засідання Короткій Ю.А.

за участю представників судового процесу:

від прокуратури: Коваленко Т.О., посвідчення № 056019 від 25.03.2020,

від позивача-1 : Каверіна О.Б., представник за довіреністю № 32-21-0.62-10/62-20 від 02.01.2020,

від позивача-2: не прибув,

від відповідача: не прибув,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора-керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, Херсонська область, м. Берислав, вул. 1 Травня, 223, код ЄДР 04851120 в інтересах держави в особі

позивача-1 : Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області,

м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДР 39766281,

позивача-2: Професійно-технічного училища № 26 с. Гаврилівка Херсонської області, Херсонська область, Нововоронцовський район, с. Гаврилівка, пров. Кооперативний,2, код ЄДР 02548185

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс", Херсонська область, смт. Нововоронцовка, вул. Промислова, 15, код ЄДР 30439741

про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви, клопотання, процесуальні дії суду.

10.03.2020р. до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Прокурора-керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області (надалі по тексту рішення - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (надалі по тексту рішення - позивач-1, Держгеокадастр) та Професійного - технічного училища №26 (надалі по тексту рішення - позивач-2, ПТУ №26) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" (надалі по тексту рішення - відповідач, ТОВ "Агросервіс") про визнання недійсним договору про спільну (сумісну) діяльність від 04.09.2018р., а також про зобов`язання ТОВ "Агросервіс" звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 141,919га розташовану на учбовому господарстві професійно-технічного училища №26 на території Гаврилівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області та повернути її Професійно-технічному училищу №26 шляхом підписання акту прийому-передачі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір містить усі істотні умови договору оренди землі, тому він є удаваним, оскільки уклавши договір від 04.09.2018р., сторони фактично приховали договір оренди земельної ділянки.

За твердженнями прокурора, аналіз умов оскаржуваного договору свідчить про те, що його виконання ТОВ "Агросервіс" можливе лише за умови володіння та використання ним земельної ділянки навчального закладу площею 141,919га. Прокурор вказує, що умови оскаржуваного договору не містять посилань на зобов`язання сторін, спрямовані на досягнення спільної мети діяльності. Також умовами договору не підтверджується наявність спільної мети сторін на спільний обробіток земельної ділянки, об`єднання зусиль та певних внесків сторін для досягнення певних господарських цілей, наведених в предметі договору, кінцевої мети та діяльності сторін в досягненні результату спільної діяльності. На думку прокурора, дослідження умов оскаржуваного договору дає підстави вважати, що основною його ознакою є платне володіння та користування ТОВ "Агросервіс" протягом певного строку земельною ділянкою.

Прокурор зазначає, що земельна ділянка, яка є предметом спірного договору, перебуває у державній власності. Відповідно до положень Статуту ПТУ №29, приписів Земельного кодексу України у ПТУ №29 відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою державної форми власності, у т.ч. щодо передання її в оренду. Крім того, оскаржуваний правочин вчинено без волевиявлення відповідного компетентного органу державної виконавчої влади - Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Окрім того, прокурор, звертаючись з даним позовом, обґрунтовує порушення інтересів держави та підстави звернення прокурора до суду тим, що ТОВ "Агросервіс" незаконно набуло право на користування земельною ділянкою навчального закладу, державне майно (земля) використовується не за цільовим призначенням, а даний позов заявлено в інтересах держави з метою відновлення порушених прав користування училищем земельною ділянкою. Оскільки спірна ділянка відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення, то органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження ними на території області, на даний час є Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області. Однак, оскаржуваний правочин, вчинено без волевиявлення, відповідного компетентного органу - Держгеокадастру. За твердженнями прокурора, невжиття Держгеокадастром протягом тривалого часу заходів до усунення порушень, а саме щодо визнання недійсним договору, свідчить про невиконання обов`язку щодо захисту інтересів держави. Вказані обставини обумовлюють необхідність звернення прокурора з даним позовом до суду на підставі ст.23 ЗУ "Про прокуратуру" та ст.53 ГПК України.

Підстави для подання позову в інтересах ПТУ №26 прокурор обґрунтовує тим, що ПТУ №26 є постійними користувачами спірної земельної ділянки. Внаслідок укладання оскаржуваного договору, земельна ділянка фактично вибула з користування навчального закладу, а керівництво училища упродовж тривалого часу не вживає заходів на поновлення порушеного права.

Ухвалою суду від 11.03.2020р. позовна заява була залишена без руху у зв`язку з наявністю недоліків у її тексті.

19.03.2020р. судом отримано заяву (вх.№2158/20) прокурора та докази усунення недоліку позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.03.2020р. було прийнято позовну заяву прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі, цією ж ухвалою суду було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з підстав викладених в ухвалі суду, а розгляд справи було постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

06.04.2020р. за вх.№2659/21 від ТОВ "Агросервіс" надійшла заява, в якій відповідач вказує, мовою оригіналу: "ТОВ "Агросервіс" не заперечує проти задоволення судом позовних вимог прокурора-керівника Бериславської прокуратури Херсонської області про визнання недійсним договору про спільну (сумісну діяльність), укладеного ПТУ №26 с.Гаврилівка та ТОВ "Агросервіс" 04.09.2018 та повернення земельної ділянки ПТУ №26, т.т. позов визнаємо ".

Суд не приймає означену заяву відповідача в якості визнання позову ТОВ "Агросервіс", враховуючи, що далі по тексту заяви відповідач просить проводити підготовче засідання та розгляд справи по суті без його участі.

Так, відповідно до ч.2 ст.191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Враховуючи нез`явлення представника відповідача в підготовче засідання, суд був позбавлений можливості роз`яснити відповідачу наслідки його дій (визнання позову), а вимоги про розгляд справи по суті без участі представника відповідача, суд розцінює як ту обставину, що відповідач не розуміє процесуальні наслідки заяви про визнання позову та потребує роз`яснення.

Враховуючи викладене, а також положення ч.5 ст.13 ГПК України, за якою суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, суд постановив продовжувати розгляд справи, та за відсутності представника відповідача, не розцінювати заяву від 06.04.2020р., як заяву про визнання позову.

13.04.2020р. за вх.№2851/20 від позивача-1 до суду електронною поштою надійшли письмові пояснення з викладенням правової позиції до позовної заяви, з доказами направлення поштою - 10.04.2020р. сторонам. У наведених поясненнях позивач-1 підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Позивач-1 серед іншого вказує, що оскаржуваним договором приховано фактичні орендні відносини між ПТУ №26 та відповідачем, він містить усі істотні умови договору оренди землі та за своєю правовою суттю регулює орендні відносини, а тому є удаваним правочином.

Ухвалою суду від 21.04.2020р. підготовче засідання було відкладене до 19.05.2020р..

Ухвалою суду від 19.05.2020р. підготовче засідання було відкладене до 16.06.2020р., цією ж ухвалою суду було постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 22.06.2020р. включно.

Ухвалою суду від 16.06.2020р. підготовче засідання по справі було закрито, а розгляд справи по суті було призначено в судовому засіданні на 16.07.2020р.

У судовому засіданні 16.07.2020р. прокурор, представник позивача-1 підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Позивач-2 не прибув у підготовче засідання та судове засідання з розгляду справи по суті, при цьому подав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.84).

Від представника відповідача також надійшла заява, про розгляд справи без участі відповідача (а.с.73).

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Враховуючи предмет та підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі, належать: факт укладання сторонами оскаржуваного договору (договору про спільну (сумісну) діяльність та пропаганди досвіду ведення сільського господарства у вирощуванні сільськогосподарських рослин на учбовому господарстві від 04.09.2018р.) для приховання іншого правочину, факт того, що насправді ПТУ №26 та ТОВ "Агросервіс" уклали договір оренди, факт того, що оскаржуваний договір суперечить закону.

Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Прокурором до позовної заяви надано:

- засвідчену копію договору про спільну (сумісну) діяльність та пропаганди досвіду ведення сільського господарства у вирощуванні сільськогосподарських рослин на учбовому господарстві ПТУ №26 від 04.09.2018р. (а.с. 18-21);

- засвідчену копію державного акта на право постійного користування землею серія ХС-ХІV-108, зареєстрованого за №10 від 25.03.2002р., копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 30.04.2018р., якими прокурор підтверджує, що ПТУ №26 є постійним користувачем земельних ділянок загальною площею 292,9га, переданих за оскаржуваним договором відповідачу;

- копію листів ПТУ №26 від 11.02.2020р. №21 та №22 (а.с. 28-30), якою прокурор підтверджує, ту обставину що сторони оскаржуваного договору жодної участі у виконані договору про сумісну діяльність не приймали, а саме, що учні училища виробниче навчання та виробничу практику у ТОВ "Агросервіс" не проходили. Договори між ПТУ №26 та ТОВ "Агросервіс" про навчально-виробничу практику або про підготовку кваліфікованих робітників не укладалися;

Обставини, які встановленні судом та мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, мотивована оцінка аргументів наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до рішення Гаврилівської сільської Ради народних депутатів від 10.01.2002р. №197 та Розпорядження голови Нововоронцовської районної адміністрації від 19.03.2002р. №136. ПТУ №26 видано державний акт на право постійного користування землею серія ХС-ХІV-108 від 25.03.2002 згідно якого в постійне користування передано 292,9га землі для ведення навчального процесу.

04.09.2018р. між ПТУ №26 (сторона 1) та ТОВ "Агросервіс" (сторона 2) було укладено договір про спільну (сумісну) діяльність та пропаганди досвіду ведення сільського господарства у вирощуванні сільськогосподарських рослин на учбовому господарстві ПТУ №26.

На умовах даного договору сторони зобов`язуються діяти спільно шляхом об`єднання своїх зусиль, майна та грошових коштів для досягнення спільних господарських цілей, а саме: вирощування сільськогосподарських рослин, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, на умовах зазначених цим договором (п. 1.1. договору).

Метою договору є розвиток інтересів сторін, підвищення та покращення їх професійних знань, навичок у вирощуванні сільськогосподарської продукції; закріплення теоретичних знань та практичного досвіду; ознайомлення і використання новітньої сільськогосподарської техніки на виробництві (п. 2.1. договору).

Згідно п. 3.1. договору сторона 1 та сторона 2 сумісно використовують земельну ділянку площею 141,919га згідно Державного акту ХС-ХІV-108 виданого 25.03.2002р. (кадастровий номер земельної ділянки 6524181000:02:001:0107 частково), що розташована на території Гаврилівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області та належить стороні 1, для дослідних та практичних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства з вирщування сільськогосподарської продукції.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що сторона 2 бере на себе зобов`язання щодо виконання технологічного процесу пов`язаного з вирощуванням сільськогосподарських культур: закуповує необхідні паливно-мастильні матеріали, насіння сільськогосподарських рослин, а також засоби захисту рослин, тощо; забезпечує технікою виконання усіх видів робіт; здійснює підготовку та обробку грунту, знешкоджує бур`яни, здійснює засів сільськогосподарських культур; здійснює діяльність щодо збирання, транспортування та зберігання отриманого врожаю, а також реалізує його на власний розсуд.

Керівництво за договором, щодо використання земельної ділянки орієнтовною площею 141,919га, а також ведення спільних справ, бухгалтерського та податкового обліку доручається стороні-2 (п.4.1. договору)

Згідно п.5.1. та п.5.2. продукція що є результатом діяльності, буде реалізовуватися стороною 2. Всі доходи що отримуються у результаті діяльності, використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних витрат пов`язаних з використанням земельної ділянки площею 1412,919га, стороною 2.

Сторони у п.5.3. договору узгодили, що прибуток що отримується сторонами від сумісної діяльності на зазначеній земельній ділянці за мінусом витрат пов`язаних з використанням земельної ділянки площею 141,919га, підлягає розподілу, а саме:

- сторона 1 отримує від сторони 2 грошові кошти в розмірі 6% від нормативної оцінки землі по земельній ділянці 141,919га розташованій на території Гаврилівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області;

- - залишкова сума грошових коштів залишається у розпорядженні сторони 2.

Фактично розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частини прибутку стороні 1 та отримання відповідної частини прибутку стороною 2.

Після підписання договору сторона 2 в термін до 30.03.2019р. зобов`язується перераховувати виплати за 2018рік в повному обсязі, в подальшому виплати здійснюватимуться в період з 15 вересня по 30 жовтня кожного року або за домовленістю між сторонами. (п.5.4., п.5.5. договору).

Відповідно п.7.1. договору, останій набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом семи років.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив про користування земельною ділянкою відповідачем з порушенням земельного законодавства, прокурором визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, а також правильно вказаний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги прокурора обґрунтовано недійсністю укладеного між ПТУ №26 та ТОВ "Агросервіс" договору №3 про сумісну діяльність від 04.09.2018р. як удаваного правочину.

За змістом положень ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним. У розумінні приписів наведеної норми недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

Частина статті 216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Разом з цим, статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень статті 1131 цього ж Кодексу умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

У відповідності до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема заклади освіти незалежно від форми власності.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі.

Право самостійного господарювання на землі означає, що землекористувачі мають право без втручання інших осіб використовувати земельні ділянки в межах їх цільового призначення.

Землекористувачі також мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (п. б ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України).

Дане положення встановлює виняток із загального правила, передбаченого ч. 2 ст. 189 Цивільного кодексу України, відповідно до якої продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проаналізувавши умови спірного договору, суд вважає, що виплати передбачені п.5.5. договору, які відповідач зобов`язується перераховувати за 2018 рік в повному обсязі, а в подальшому виплати здійснюватимуться в період з 15 вересня по 30 жовтня кожного року або за домовленістю між сторонами, є фактично орендною платою за право користування земельною ділянкою для, в даному випадку, вирощування сільськогосподарської продукції.

Тобто, за умовами договору вирощування, переробка та реалізація товарної сільськогосподарської продукції здійснюється тільки відповідачем без участі позивача-2. Позивач-2 лише отримує грошові кошти у розмірі, визначеному договором.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарської культур, які там вирощуються.

Суд зазначає, що умови укладеного між відповідачем та ПТУ №26 правочину свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки.

Разом з цим, частиною 1 статті 235 ЦК України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Отже, встановивши, що спільної діяльності за спірним договором від 04.09.2018 не велося, а відбувалось платне користування відповідачем земельною ділянкою, наданою ПТУ №26 у користування для отримання прибутку, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Так, відносини пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Вказаними законодавчими актами визначено істотні умови та порядок укладання договору оренди, якого, як встановлено судами, в даному випадку сторонами дотримано не було.

Також суд зазначає, що Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (ПТУ №26) надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Враховуючи зміст вищенаведених умов оспорюваного правочину, досліджуючи правову природу означеного договору, суд вважає, що договір на сумісну діяльність від 04.09.2018 є недійсним, оскільки не відповідає нормам законодавства, на підставі яких він був укладений.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на час укладання договору від 04.09.2018) укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України у частинах 1, 2 (в редакції, яка діяла на час укладання договору від 04.09.2018) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1). Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2).

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Розглядаючи вимогу прокурора та позивачів про звільнення та поверення відповідачем земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права землекористувачів визначені в ст. 95 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі;

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Таким чином, саме ПТУ №26, як землекоритсувач на титулі права постійного користування, наділений передбаченими правами щодо земельної ділянки.

Законодавець не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав земелекористувача на праві постійного користування, зокрема, і в частині самостійного користування на землі. Договором щодо права постійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах.

Зміст погоджених сторонами умов спірного договору свідчить, що взявши на себе зобов`язання надати відповідачу земельну ділянку для сільсогосподарських цілей ПТУ №26 фактично усунулась від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надало право обробки земельної ділянки та збору врожаюТОВ "Агросервіс".

Право володіння та користування, що належить землекоримстувачеві на підставі ст. 92 Земельного кодексу України, за умовами спірного договору реалізується не землекористувачем - ПТУ №26, а ТОВ "Агросервіс".

Право самостійного господарювання, як право, надане ч.1 ст. 95 Земельного кодексу України саме землекористувачеві, згідно умов спірного Договору використовується не землекористувачем, а ТОВ "Агросервіс", що суперечить вказаній нормі.

Таким чином, договір від 04.09.2018 року на сумісну діяльність не відповідає вимогам ст.ст.92, 95 Земельного кодексу України.

У зв`язку із викладеним суд дійшов висновку, що вимога прокурора про звільнення та повернення ТОВ "Агросервіс" земельної ділянки підлягає задоволенню, оскільки ТОВ "Агросервіс" незаконно набуло право користування земельної ділянки за договором від 04.09.2018.

Розподіл судових витрат.

Прокурором, з урахуванням заяви про усунення недоліків було заявлено до стягнення з відповідача 4204грн. в якості судових витрат.

Враховуючи задоволення позовних вимог, відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Прокурора-керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та Професійно-технічного училища № 26 задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір про спільну (сумісну) діяльність та пропаганди досвіду ведення сільського господарства у вирощуванні сільськогосподарських рослин на учбовому господарстві Професійно-технічного училища № 26, укладений 04.09.2018 між Професійно-технічним училищем № 26 (код ЄДРПОУ 02548185) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" (код ЄДРПОУ 30439741).

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" (код ЄДРПОУ 30439741) звільнити займану земельну ділянку державної форми власності площею 141,919 га розташовану на учбовому господарстві Професійно-технічного училища № 26 на території Гаврилівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області та повернути її Професійно-технічному училищу № 26 (код ЄДРПОУ 02548185) шляхом підписання акту прийому-передачі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" (код ЄДРПОУ 30439741) на користь прокуратури Херсонської області (м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДР 04851120) 4204,00 грн. витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення, із врахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. № 540-ІX.

Повне рішення складено та підписано 17.07.2020

Суддя Н.А. Павленко