Рішення

від 14.07.2020 по справі 487/1433/20

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/1433/20

Провадження № 2/487/1346/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

14.07.2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого-судді Карташевої Т.А.,

за участю секретаря Бурятинської В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Заводського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Універсальна Товарна Біржа Миколаїв-Гарант про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

11.03.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна - кв. АДРЕСА_1 , оформленого на Універсальній Товарній Біржі Миколаїв-Гарант від 25.01.2001 року №2-7, дійсним.

Позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що 05.01.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майна, відповідно до якого відповідач продав, а позивачка придбала квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний договір був оформлений на Універсальній Товарній Біржі Миколаїв-Гарант та зареєстрований в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №2-7. 15.02.2001 року вказана угода була зареєстрована у Миколаївському МБТІ за реєстраційним №20102. При укладанні договору сторонами були виконані усі істотні умови договору, проте нотаріально договір посвідчено не було. На теперішній час позивачу стало відомо про недійсність біржової угоди і необхідності підтвердження її дійсності у судовому порядку, оскільки при оформленні сторонами договору купівлі-продажу не були виконані вимоги ст. 227 ЦК України, в частині нотаріального оформлення зазначеної угоди.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась, від її представника - адвоката Рехлецького Р.В. до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, заявлені позовні вимоги підтримують в повному обсязі, наполягають на задоволенні позову, не заперечують проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив до суду не надав, у зв`язку з чим справа розглядалась відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Представник Універсальної Товарної Біржи Миколаїв-Гарант до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, що містяться в ній, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 05.01.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майна, відповідно до якого відповідач продав, а позивачка придбала квартиру АДРЕСА_1 .

Вказаний договір був оформлений на Універсальній Товарній Біржі Миколаїв-Гарант та зареєстрований в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №2-7.

15.02.2001 року вказана угода була зареєстрована у Миколаївському МБТІ за реєстраційним №20102.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 р. встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 19.08.1997 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 Про судову практику в справах про визнання угод недійсними (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Зі змісту договору №2-7 від 25.01.2001 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України Про товарну біржу , зареєстрований на Універсальній Товарній Біржі Миколаїв-Гарант , подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК України підлягає реєстрації в БТІ за місцем знаходження нерухомості.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про товарну біржу в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Відповідно до реєстраційного посвідчення КП Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації від 15.02.2001 року за №20102 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №2-7 від 25.01.2001 року.

На теперішній час позивачу стало відомо про недійсність біржової угоди і необхідності підтвердження її дійсності у судовому порядку, оскільки при оформленні сторонами договору купівлі-продажу не були виконані вимоги ст. 227 ЦК України, в частині нотаріального оформлення зазначеної угоди.

Отримавши державну реєстрацію в КП ММБТІ право власності на вказану квартиру, яку ОСОБА_1 придбала за договором купівлі-продажу №2-7 від 25.01.2001 року, що зареєстрований на Універсальній Товарній Біржі Миколаїв-Гарант , держава цим самим визнала її право власності на спірну квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Закон України Про товарну біржу в редакції, діючий на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржи та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України Про товарну біржу , що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у 1998 році, в самому Законі України Про товарну біржу не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржи.

Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу №2-7 від 25.01.2001 року, що зареєстрований на Універсальній Товарній Біржі Миколаїв-Гарант , за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 .

Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України Про товарну біржу , не визнавався.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України Про товарну біржу , є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 від 25.01.2001 року, реєстраційний № НОМЕР_1 , оформленого на Універсальній Товарній Біржі Миколаїв-Гарант , дійсним.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Універсальна Товарна Біржа Миколаїв-Гарант про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 25.01.2001 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений на Універсальній Товарній Біржі Миколаїв-Гарант за реєстровим №2-7 дійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: відомості відсутні.

Третя особа: Універсальна Товарна Біржа Миколаїв-Гарант , адреса місцезнаходження: 54001, м. Миколаїв, вул. Лазурна, 18-а, код ЄДРПОУ: 31159475.

Суддя Т.А. Карташева