Рішення

від 08.07.2020 по справі 182/2621/15-ц

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/2621/15-ц

Провадження № 2/0182/1100/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2020 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рибакової В.В. при секретаріЗатуливітер Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Садового товариства Славутич , Комунального підприємства Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Нікопольська міська рада в особі її виконавчого органу Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису реєстрації права власності на садовий будинок, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який неодноразово уточнювала та остаточно просила визнати недійсним договір від 08.09.1992 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про продаж садового будинку А АДРЕСА_1 , підвалу пд, вбиральні Б, що знаходиться в Садовому товаристві АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , посвідчений 08.09.1992 року державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Чубенко І.С., зареєстрований в реєстрі за №2-1977, та скасувати запис реєстрації права власності на вказаний садовий будинок (а.с.3-5,18-20,40-42 том1).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на наступні обставини.

Рішенням Нікопольського міського народного суду від 13.07.1992 року по справі №2-975 було визнано за ОСОБА_2 право володіння садовою ділянкою АДРЕСА_3 та визнано за ним право власності на садовий будинок, підвал, туалет, теплицю, розташовані на ділянці №561. При цьому суду було відомо, що на земельну ділянку АДРЕСА_3 садовому товаристві АДРЕСА_2 претендує вона - співмешканка померлого, що саме їй рішенням СТ за № 322/31 від 18.03.1992 року було виділено у володіння та користування цю земельну ділянку з садовим будинком і яким було скасоване попереднє рішення про виділення ОСОБА_2 цієї земельної ділянки. При розгляді справи її не було залучено в якості відповідача. 24.07.1992 року рішення суду вступило в законну силу.

08.09.1992 року між представником ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір від 08.09.1992 року про купівлю-продаж ОСОБА_3 садового будинку А-2, підвалу пд., вбиральні Б, які знаходяться на земельній ділянці АДРЕСА_4 НОМЕР_1 в Садовому товаристві Славутич при оціночній вартості 4800 рублів за 1521 карб., та зареєстровано право власності на вказане майно в Нікопольському бюро технічної інвентаризації за №1-57.

Постановою президії Дніпропетровського обласного суду від 04.08.1993 року рішення Нікопольського міського народного суду від 13.07.1992 року скасовано та направлено справу на новий розгляд. Ця справа в Нікопольському міському суді до 2004 року не була розглянута.

Садовим товариством Славутич повідомленоОСОБА_4 (племінника ОСОБА_5 ), що згідно рішення дирекції та профкому ПТЗ за №519/33 від 10.04.1992 року володільцем спірної ділянки, будинку та інших споруд є ОСОБА_1 . Також ОСОБА_4 направлялось повідомлення, де було вказано забрати речі, інструмент з ділянки №561 до 20.02.2005 року. Зазначила, що суду надавалась довідка від 17.02.1994 року про те, що садова ділянка №561 значиться не за ОСОБА_3 , а за ОСОБА_6 .

Тільки у 2004 році Нікопольським міськрайонний судом було розглянуто справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Садового товариства Славутич про визнання права власності на садовий будинок і визнання права користування земельною ділянкою. Рішенням від 09.08.2004 року визнано за нею - ОСОБА_1 право власності на садовий будинок та право користування ділянкою АДРЕСА_3 . Рішення вступило в законну силу 10.09.2004 року. Проте вказаним рішенням не прийнято рішення щодо визнання судом договору від 08.09.1992 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про продаж спірного садового будинку недійсним з моменту його вчинення та щодо скасування в Комунальному підприємстві Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації відповідного запису. Позов ОСОБА_2 до Садового товариства Славутич про визнання права володіння садовою ділянкою та права власності на садовий будиночок ухвалою суду від 09.08.2004 року залишено без розгляду.

Зазначила, що рішення суду від 09.08.2004 року не виконано, ОСОБА_3 перешкоджає їй володіти та користуватися спірною садовою ділянкою та садовим будинком, не забрала свої речі, не передала ключі від вхідних дверей.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 203,215,216,236 ЦК України просить поновити строк звернення до суду з вказаним позовом та задовольнити уточнені позовні вимоги.

Протоколом про автоматичний розподіл справи між суддями від 16.04.2015 року (а.с.1 том1) справу передано в провадження судді Шестакової З.С.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області (суддя Шестакова З.С.) від 27.05.2015 року (а.с.25 том1) відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Садового товариства Славутич , Комунального підприємства Нікопольське бюро технічної інвентаризації про скасування договору купівлі-продажу та запису реєстрації права власності на садовий будинок, призначено справу до судового розгляду у відповідності до ст.122 ЦПК України ( в редакції, яка діяла на той час).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2016 року (а.с.71 том1) у зв`язку зі звільненням судді Шестакової З.С. у відставку справу передано в провадження судді Рибакової В.В.

15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено у новій редакції.

У відповідності до п.9 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України (в новій редакції), справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.11.2018 року (а.с.228-229 том1) клопотання представника позивача ОСОБА_7 - задоволено; зупининено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Садового товариства Славутич , Комунального підприємства Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації , про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису реєстрації права власності на садовий будинок, - до набрання законної сили судовим рішенням в справі за заявою ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Садового товариства Славутич про визнання права володіння садовою ділянкою та право власності на садовий будиночок, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Садове товариство Славутич про визнання права власності на садовий будиночок (№182/725/18).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 року (а.с.241-242 том1), поновлено провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Садового товариства Славутич , Комунального підприємства Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації , про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису реєстрації права власності на садовий будинок; продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено проведення судового засідання.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.06.2020 року (а.с.20,21 том2), залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Нікопольську міську раду в особі її виконавчого органу Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (місцезнаходження за адресою: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд.3).

Позивач у судове засідання не з`явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином за відомою суду адресою. До суду повернувся конверт з судовою повісткою, як не вручений (а.с.26 том2). У відповідності до ст.131 ЦПК України, судова повістка вважається доставленою.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав, що вимоги позовної заяви повністю підтримує і просить задовольнити (а.с.157 том1,а.с.34 том2). У судовому засіданні 30.10.2017 року обставини позову підтвердив, пояснив, що за рішенням суду від 09.08.2004 року за позивачем було визнано право власності на спірне майно. До будинку ОСОБА_3 її не пускала, у позивача ключей від будинку не було. Рішенням садового товариства позивачу надана спірна земельна ділянка. Відповідачі здійснили захват земельної ділянки. Вказав, що позовна давність не може бути застосована, позивач вважала, що існує рішення про визнання за нею права власності на спірне майно. Після отримання 29.12.2014 року відповіді з БТІ про те, що за ОСОБА_3 зареєстроване спірне майно, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про місце, день і час розгляду справи повідомлялася належним чином за останнім відомим місцем реєстрації та адресами вказаними в позові. До суду повернулись конверти, як неврученні за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.28,29,30 том2). Про розгляд судом даної справи обізнана, під час розгляду справи її інтереси представляла ОСОБА_8 . Про зміну місця проживання (перебування, знаходження) або місце знаходження під час провадження справи відповідач суд не повідомляла. У відповідності до ст.131 ЦПК України, судова повістка вважається доставленою. Заяв про розгляд справи за її відсутності від ОСОБА_3 до суду не надходило. Представник ОСОБА_3 ОСОБА_8 , яка протягом розгляду справи представляла інтереси відповідача (а.с.34,35том1) 06.07.2020 року надала до суду заяву, в якій вказала, що між нею та ОСОБА_3 договорі про надання правової допомоги не продовжений, тому вона більше не являється її представником, повідомила, що в неї відсутній зв`язок з ОСОБА_3 (а.с.33 том 2). У судовому засіданні 30.10.2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 зазначила, що ОСОБА_3 купила садовий будинок, в якому були наявні тільки стіни, вона з чоловіком добудувала будинок, забетонувала двір. До 2015 року ОСОБА_3 користувалась спірною земельною ділянкою, сплачувала внески. Після 2015 року голова садового товариства заборонила користуватися земельною ділянкою та сплачувати внески.

У матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача ОСОБА_3 проти позову (а.с.115-117 том1), згідно яких просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю, застосувати до позовних вимог строк позовної давності. Вказала, що після виникнення права власності у ОСОБА_2 на спірне майно він ним розпорядився на власний розсуд, а саме продав. У позовній заяві відсутні причини пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом, адже про існування рішення від 13.07.1992 року позивач знала.

Відповідач ОСОБА_2 згідно матеріалів справи проживає: АДРЕСА_5 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 (а.с.84,86 том 1). У матеріалах справи наявні матеріали судового доручення згідно Мінської конвенції стосовно допиту ОСОБА_2 (а.с.62-70, 72-99 том1). Згідно протоколу судового засідання Московського районного суду м. Рязань від 31.08.2016 року (а.с.95 том1) в судовому засідання відповідачу ОСОБА_2 вручені копія позовної заяви, повідомлення про день судового засідання (28.11.2016 року), копія рішення від 13.07.1992 року, копія договору від 08.09.1992 року, копія постанови від 04.08.1993 року №42, копія довідки від 17.02.1994 року, копія рішення від 09.08.2004 року, копія повідомлення, копія довідки від 25.04.2013 року №571, копія рішення від 18.03.2014 року, копія ухвали від 18.08.2014 року. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 вказав, що позовні вимоги не визнає, спірна земельна ділянка була надана його батьку ОСОБА_9 , земельна ділянка ОСОБА_1 була суміжною. Після смерті батька спірна земельна ділянка перейшла до нього у порядку спадкування. Ним була надана довіреність на ім`я його двоюрідного брата ОСОБА_4 . ОСОБА_4 від його- ОСОБА_2 імені у 1992 році уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_3 . Підстав для визнання вказаного договору купівлі-продажу не вбачає. Зазначив, що позивачем пропущений строк давності для звернення до суду з вказаним позовом, адже минуло 24 роки з моменту укладення договору. На розгляд справи у Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області Україна за його відсутності згоден. (а.с.95 том1).

Від Комунального підприємства Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі (а.с.24 том2). У судовому засіданні 11.10.2018 року представник КП НМБТІ проти позову заперечував. Вказав, що з 01.01.2013 року функцію реєстрації забрали у БТІ. Вказану функцію здійснює відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно та реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Представник відповідача Садового товариства Славутич у судове засідання не з`явився, був повідомлений про день, час і місце розгляду справи належним чином. До суду повернувся конверт, як не вручений (а.с.27 том2).

Від Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління адміністративних послуг та дозвільних процедур Нікопольської міської ради до суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх присутності, проти позовних вимог не заперечують (а.с.35,36-37 том2).

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У такому випадку фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, оглянувши інвентаризаційну справу садової ділянки №561 СТ Славутич , суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України , кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК (в редакції закону 2004 року), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Судом встановлено наступне.

Рішенням Нікопольського міського народного суду Дніпропетровської області від 13.07.1992 року (справа №2-975/1992) визнано за ОСОБА_2 право володіння на садову ділянку АДРЕСА_3 та визнано право власності на садовий будинок, підвал, вбиральню, теплицю, розташовані на ділянці №561 (а.с.6том1).

08.09.1992 року між ОСОБА_2 , за якого діє по довіреності від 27.03.1992 року №3-869 ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу садового будинку АДРЕСА_1 , підвалу пд, вбиральні Б, що знаходиться АДРЕСА_6 АДРЕСА_3 , посвідчений 08.09.1992 року державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Чубенко І.С., зареєстрованого в реєстрі за №2-1977 (а.с.7-8 том1). У вказаному договорі зазначено, що садовий будинок належить продавцю ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 13.07.1992 року зареєстрованого в Нікопольському бюро технічної інвентаризації за № 1-57, довідки БТІ від 21.08.1992 р. №6639.

Постановою Президії Дніпропетровського обласного суду від 04.08.1993 року (а.с.9 том1) протест заступника прокурора області задоволено; рішення Нікопольського міського народного суду від 13.07.1992 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж народного суду в іншому складі суду.

Згідно відповіді Комунального підприємства Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації №571 від 25.04.2013 року (а.с.14,55 том1) станом на 31.12.2012 року право власності на садовий будинок АДРЕСА_3 в садівничому суспільстві Славутич , зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.1992 року, р.№2-1977, посвідченого Першою Нікопольською державною нотаріальною конторою.

З листа від 06.08.1999 року №42 адресованого ОСОБА_1 (а.с.10 том1) вбачається, що правління садового товариства Славутич вирішило довести до відома ОСОБА_4 (племінника померлого ОСОБА_9 ), який користується будинком та ділянкою №561 за довіреністю від ОСОБА_2 , про те, що до остаточного розгляду та рішення Нікопольського міського суду володільцем ділянки, будинку та інших споруджень на території садової ділянки є вона - ОСОБА_1 згідно рішення дирекції та профкому ПТЗ за №519/33 від 10.04.1992 року як вдова померлого садовода.

З повідомлення адресованого ОСОБА_4 (а.с.13 том1) вбачається, що Садове товариство Славутич повідомляє про те, що згідно рішення міськрайонного суду володільцем садової ділянки № НОМЕР_1 в Садовому товаристві Славутич є ОСОБА_1 Вказано, що садове товариство Славутич здійснить заходи по відновленню права на користування садовою ділянкою №561 ОСОБА_1 . Зазначено прохання забрати речі, інструмент з незаконно займаної садової ділянки №561 до 20.02.2005 року.

Згідно довідки №9 від 17.02.1994 року (а.с.11том1) садова ділянка №561 дійсно числиться за ОСОБА_6 . Довідка видана в міський суд м. Нікополя.

З копії інвентаризаційної справи садової ділянки АДРЕСА_3 СТ Славутич (а.с.180-224 том1) вбачається, що станом на 13.08.1992 року на садовій ділянці АДРЕСА_7 пд, які зареєстровані за ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 13.07.1992 року. В інвентаризаційні справі наявні копія рішення Нікопольського міського народного суду від 13.07.1992 року, копія договору купівлі-продажу від 08.09.1992 року р.№2-1977.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.08.2004 року (а.с.12 том1) визнано за ОСОБА_1 права власності на садовий будинок та право користування ділянкою АДРЕСА_3 .

З Довідки архіваріуса Нікопольського міськрайонного суду від 09.11.2017 року (а.с.140 том1) вбачається наступне. Перевіркою алфавітних покажчиків цивільних справ за 1992 рік встановлено, що за №2-975/1992 зареєстрована цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Садового товариства Славутич про визнання права власності на садову ділянку. В результаті пожежі суді 03.03.1994 року справа була знищена. Цивільна справа №2-18/04 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , СТ Славутич про визнання права власності на садовий будиночок та визнання права користування земельною ділянкою в архіві суду не збереглася. Було перевірено наявність справи в архіві суду шляхом перевірки справ на полицях, перевірено контрольні журнали видачі справ, контрольні журнали відправки справ за запитами. Перевірка результатів не дала. 18.03.2014 року суддею Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області було винесено рішення про відновлення втраченого судового провадження та залишено без розгляду позов ОСОБА_2 до СТ Славутич про визнання права володіння садовою ділянкою та права власності на садовий будиночок, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: СТ Славутич про визнання права власності на садовий будиночок. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.08.2014 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.03.2014 року скасовано та провадження по справі про відновлення втраченого судового провадження закрито.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.03.2014 року (а.с.15,141-142 том1) вирішено відновити втрачене судове провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Садового товариства „Славутич» про визнання права володіння садовою ділянкою та права власності на садовий будиночок, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Садове товариство „Славутич» про визнання права власності на садовий будиночок; вважати установленим зміст відновленого судового рішення Нікопольського міськрайонного суду від 09.08.2004 року та ухвали від 09.08.2004 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Садового товариства „Славутич» про визнання права володіння садовою ділянкою та права власності на садовий будиночок, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Садове товариство „Славутич» про визнання права власності на садовий будиночок., на підставі якого було: визнано за ОСОБА_1 права власності на садовий будиночок та право користування ділянкою АДРЕСА_3 , позов ОСОБА_2 до Садового товариства „Славутич» про визнання права володіння садовою ділянкою та права власності на садовий будиночок ухвалою суду від 09.08.2004 року залишений без розгляду. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.08.2014 року (а.с.143-145 том1), апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.03.2014 року скасовано; провадження по справі про відновлення втраченого судового провадження за позовом ОСОБА_2 до Садового товариства „Славутич» , про визнання права володіння садовою ділянкою та права власності на садовий будинок, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Садове товариство „Славутич» про визнання права власності на садовий будинок закрито.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 року (а.с.232-233 том1) заяву ОСОБА_1 задоволено; постановлено відновити втрачене судове провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Садового товариства „Славутич" про визнання права володіння садовою ділянкою та права власності на садовий будиночок, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Садове товариство „Славутич" про визнання права власності на садовий будиночок; вважати установленим зміст відновленого судового рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.08.2004 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Садове товариство „Славутич" про визнання права власності на садовий будиночок, на підставі якого: Визнати за ОСОБА_1 право власності на садовий будиночок та право користування ділянкою АДРЕСА_3 , позов ОСОБА_2 до Садового товариства „Славутич" про визнання права володіння садовою ділянкою та права власності на садовий будиночок ухвалою суду від 09.08.2004 року залишений без розгляду. Рішення набрало законної сили 02.12.2019 року.

Суд не бере до уваги заяву від 04.05.2017 року ОСОБА_1 до Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області (а.с.124,125), оскільки вона не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Зазначені норми процесуального права узгоджуються і з положеннями статті 20 ЦК України, згідно якої право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Судом було встановлено, що рішення Нікопольського міського народного суду Дніпропетровської області від 13.07.1992 року (справа №2-975/1992) яким визнано за ОСОБА_2 право володіння на садову ділянку АДРЕСА_3 та визнано право власності на садовий будинок, підвал, вбиральню, теплицю, розташовані на ділянці №561 було скасовано Постановою Президії Дніпропетровського обласного суду від 04.08.1993 року. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.08.2004 року визнано за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок та право користування ділянкою АДРЕСА_3 . Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 року, яка набрала законної сили 02.12.2019 року, заяву ОСОБА_1 було задоволено; постановлено відновити втрачене судове провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Садового товариства „Славутич" про визнання права володіння садовою ділянкою та права власності на садовий будиночок, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Садове товариство „Славутич" про визнання права власності на садовий будиночок; вважати установленим зміст відновленого судового рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.08.2004 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Садове товариство „Славутич" про визнання права власності на садовий будиночок, на підставі якого: Визнати за ОСОБА_1 право власності на садовий будиночок та право користування ділянкою АДРЕСА_3 , позов ОСОБА_2 до Садового товариства „Славутич" про визнання права володіння садовою ділянкою та права власності на садовий будиночок ухвалою суду від 09.08.2004 року, залишений без розгляду.

На момент укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу від 08.09.1992 року, посвідченого 08.09.1992 року державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Чубенко І.С., зареєстрованого в реєстрі за №2-1977, право власності на садовий будинок належало продавцю ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 13.07.1992 року зареєстрованого в Нікопольському бюро технічної інвентаризації за № 1-57, довідки БТІ від 21.08.1992 р. №6639.

Враховуючи викладене, те, що рішення Нікопольського міського народного суду Дніпропетровської області від 13.07.1992 року на підставі якого за ОСОБА_2 визнано право власності на садовий будинок було скасовано Постановою Президії Дніпропетровського обласного суду від 04.08.1993 року, суд вважає за необхідне визнати недійсним договір від 08.09.1992 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про продаж садового будинку АДРЕСА_1 , підвалу пд, вбиральні Б, що знаходиться АДРЕСА_6 АДРЕСА_3 , посвідчений 08.09.1992 року державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Чубенко І.С., зареєстрованого в реєстрі за №2-1977.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Єдиною умовою скасування державної реєстрації права власності, обтяження та іншого речового права є рішення суду, яке набрало законної сили.

Беручі до уваги вищевикладене та враховуючи, що рішення Нікопольського міського народного суду Дніпропетровської області від 13.07.1992 року яке було підставою для проведення державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на садовий будинок було скасовано Постановою Президії Дніпропетровського обласного суду від 04.08.1993 року, судом визнано спірний договір від 08.09.1992 року недійсним, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності на садовий будинок АДРЕСА_3 в Садовому товаристві Славутич .

Суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач не була залучена до участі у справі № 2-975/1992, та про те, що за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на садовий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.1992 року р.№ 2-1977 позивач дізналась 29.12.2014 року після отримання відповіді КП НМБТІ наданої на запит суду, про що нею зазначено на копії цієї відповіді (а.с.14). З даним позовом позивач звернулася до суду 16.04.2015 року, тобто в межах строку позовної давності.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст.12,13,76-78,81,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 203,215,216, 236 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_5 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_9 ; місце проживання вказане в позові за адресами: АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 ) , Садового товариства Славутич (Код ЄДРПОУ 21910723, місцезнаходження за адресою: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Нікітіна, 10, юридична адреса: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 21) , Комунального підприємства Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації (Код ЄДРПОУ 03341807, місцезнаходження за адресою: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Перспективна, 189) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Нікопольська міська рада в особі її виконавчого органу Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Код ЄДРПОУ 37338501, місцезнаходження за адресою: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 3) , про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису реєстрації права власності на садовий будинок - задовольнити.

Визнати договір від 08.09.1992 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про продаж садового будинку АДРЕСА_1 підвалу пд, вбиральні Б, що знаходиться АДРЕСА_6 АДРЕСА_3 , посвідчений 08.09.1992 року державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Чубенко І.С., зареєстрованого в реєстрі за №2-1977, - недійсним.

Скасувати реєстрацію права власності на садовий будинок АДРЕСА_3 в Садовому товаристві Славутич .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. В. Рибакова