Рішення

від 17.07.2020 по справі 400/1522/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2020 р. справа № 400/1522/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Березнегуватської районної державної адміністрації Миколаївської області, Соборна-Миколаївська площа, 1,Березнегувате,Березнегуватський район, Миколаївська область,56203 третя особа:Голова Березнегуватської районної державної адміністрації Дмитрів Владислав Мирославович, про:стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; поновлення на посаді, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Березнегуватської районної державної адміністрації Миколаївської області, за участю третьої особи - ОСОБА_2 , в якому просить поновити позивача на посаді адміністратора, у зв`язку із ліквідацією відділу організаційного забезпечення діяльності центру надання адміністративних послу апарату Березнегуватської райдержадміністрації та створенням шляхом перетворення сектору державної реєстрації Березнегуватської районної державної адміністрації, у відділі з питань державної реєстрації та надання адміністративних послуг Березнегуватської районної державної адміністрації; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.03.2020 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час його звільнення відповідач протиправно не врахував зміни у законодавстві, а саме постанову Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 р. №1096, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 р. №91 щодо того, що не скорочується численність адміністраторів ЦНАП, утворених місцевими державними адміністраціями.

Ухвалою від 15.04.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що на виконання постанов Кабінету Міністрів України №179 від 12.03.2005 р., №606 від 18.04.2012 р. та розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 26.11.2019 р. №539-р прийнято розпорядження №229 від 06.12.2019 "Про упорядкування структури та штату працівників Березнегуватської районної державної адміністрації. З урахуванням вимог вищевказаних актів відповідачем розроблено та затверджено структуру та граничну чисельність працівників, яким зокрема, перейменовано відділ з питань надання адміністративних послуг на відділ з питань державної реєстрації та надання адміністративних послуг Березнегуватської райдержадміністрації, та встановлено граничну кількість працівників, зокрема два адміністратори. Позивачу було вручено попередження про майбутнє звільнення згідно Закону України Про державну службу , при цьому йому було запропоновано іншу посаду від якої він відмовився. Відповідач вважає, що ним не порушено чинне законодавство під час звільнення позивача з посади.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд встановив наступне.

З 03.10.2016 р. позивач працював адміністратором відділу організаційного забезпечення діяльності центру надання адміністративних послуг апарату Березнегуватської районної державної адміністрації Миколаївської області (Розпорядження від 03.10.2016 р. №40-к).

Наказом №14-к від 03.03.2020 р. позивач був звільнений з 10.03.2020 р., у зв`язку з ліквідацією відділу організаційного забезпечення діяльності центру надання адміністративних послуг апарату райдержадміністрації та скороченням посади адміністратора відділу.

Посилаючись на відсутність правових підстав для звільнення позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що прийняттю розпорядження №229 від 06.12.2019 р. передували законодавчі зміни, внесені до Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій" № 91 від 25 березня 2014 року.

Так Постановами Кабінету Міністрів України № 926 та № 923 від 03 листопада 2019 року до Постанови Кабінету Міністрів України № 91 від 25 березня 2014 року внесено зміни щодо граничної чисельності працівників районних державних адміністрацій та затверджено рекомендаційний перелік структурних підрозділів районної державної адміністрації.

На виконання вищевказаних нормативно-правових актів Миколаївською ОДА прийнято розпорядження "Про розподіл граничної чисельності працівників районних державних адміністрацій" № 539-р від 26.11.2019 р.

Відповідачем прийнято розпорядження №229 від 06.12.2019 "Про упорядкування структури та штату працівників Березнегуватської районної державної адміністрації, яким ліквідовано відділ організаційного забезпечення діяльності Центру надання адміністративних послуг апарату Березнегуватської райдержадміністрації та реорганізовано шляхом перетворення сектор державної реєстрації Березнегуватської районної державної адміністрації у відділ з питань державної реєстрації та надання адміністративних послуг Березнегуватської районної державної адміністрації із встановленням граничної кількості 4 штатних одиниці.

Таким чином, вищезазначеним розпорядженням фактично було перетворено сектор держаної реєстрації Березнегуватської райдержадміністрації у відділ з питань державної реєстрації та надання адміністративних послуг Березнегуватської районної державної адміністрації та скорочено посади, зокрема, двох адміністраторів.

У подальшому 24 грудня 2019 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1096 примітки до додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 91 від 25 березня 2014 року доповнено пунктом 3 такого змісту: "Під час визначення граничної чисельності працівників місцевих держадміністрацій не скорочується чисельність адміністраторів центрів надання адміністративних послуг, утворених зазначеними держадміністраціями, до набрання чинності змін до Закону України "Про адміністративні послуги" щодо ліквідації таких центрів та за умови утворення на відповідній території органами місцевого самоврядування центрів надання адміністративних послуг, яким будуть передані функції і завдання ліквідованих центрів".

03.03.2020 року, всупереч чинній редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 91 від 25 березня 2014 року Наказом №14-к, позивача звільнено із зазначеної посади у зв`язку зі скороченням посади адміністративного відділу.

На переконання суду до спірних правовідносин, пов`язаних зі звільненням позивача з посади, належить застосовувати нормативно-правові акти, що діяли станом на дату його звільнення, тобто відповідачем протиправно не враховано зміни у законодавстві щодо заборони скорочення посади адміністратора.

Як встановлено судом, розпорядження про скорочення чисельності адміністраторів ЦНАП відповідачем ухвалено ще до прийняття зазначеної Постанови. При цьому, відповідач не заперечує того, що йому у подальшому було відомо про заборону такого скорочення, однак, не зважаючи на Постанову Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1096, звільнення позивача все ж було здійснено.

Умовою для проведення скорочення чисельності адміністраторів ЦНАП, яка визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1096, є утворення на відповідній території органами місцевого самоврядування центрів надання адміністративних послуг, яким будуть передані функції і завдання ліквідованих центрів при райдержадміністраціях.

Відповідач не надав суду доказів щодо утворення на території району органами місцевого самоврядування центрів надання адміністративних послуг з передачею відповідних функцій та доказів ліквідації відділу надання адміністративних послуг при райдержадміністрації, адже розпорядженням №299 від 06.12.2019 р. також, реорганізовано шляхом перетворення сектор державної реєстрації Березнегуватської районної державної адміністрації у відділ з питань державної реєстрації та надання адміністративних послуг Березнегуватської районної державної адміністрації.

Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася в постановах Верховного Суду, зокрема від 12 грудня 2018 року в справі № 826/25887/15, від 17 липня 2019 року в справі №820/2932/16.

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для звільнення позивача з посади адміністратора, у зв`язку з скороченням чисельності державних службовців районної державної адміністрації.

Відповідно до вимог частини першої статті 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір, порушене відповідачем право на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом її поновлення на попередній посаді.

Таким чином, суд вважає, що необхідно поновити на посаді адміністратора, у зв`язку із ліквідацією відділу організаційного забезпечення діяльності центру надання адміністративних послу апарату Березнегуватської райдержадміністрації та створенням шляхом перетворення сектору державної реєстрації Березнегуватської районної державної адміністрації, у відділі з питань державної реєстрації та надання адміністративних послуг Березнегуватської районної державної адміністрації. Також, суд вважає задовільне вийти за межі позовних вимог та скасувати наказ про звільнення позивача, оскільки саме цим наказом порушено права позивача.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11.03.2020 року по день поновлення на роботі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У зв`язку з протиправним звільненням позивача, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто з 11.03.2020 до 17.07.2020 року (дата ухвалення судом рішення про поновлення позивача на державній службі).

При цьому суд позбавлений можливості встановити дату фактичного поновлення відповідачем позивача на посаді, тому вимога про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 28 січня 2020 року і до моменту фактичного поновлення на роботі підлягає задоволенню частково, а саме за період з 11.03.2020 р. по 17.07.2020 р., тобто до дня ухвалення рішення суду у цій справі.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1).

З урахуванням норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 згаданого Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Згідно з довідкою від 25.03.2020 року №04-32/34, а також враховуючи положення Порядку судом встановлено, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу із 11.03.2020 року по 17.07.2020 року становить 35049,52 грн. (88 робочих днів х 398,29 грн. - середньоденна заробітна плата).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 35049,52 грн.

Водночас, суд зазначає, що рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8165 грн., підлягає негайному виконанню відповідно до пунктів 2-3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Березнегуватської районної державної адміністрації Миколаївської області (Соборна-Миколаївська площа, 1,Березнегувате,Березнегуватський район, Миколаївська область,56203 ідентифікаційний код 04056701) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Березнегуватської районної державної адміністрації Миколаївської області (Соборно-Миколаївська площа, 1, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56203, ідентифікаційний код 04056701) №14-к від 03.03.2020 р. про звільнення ОСОБА_3

3. Поновити на посаді ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді адміністратора, у зв`язку із ліквідацією відділу організаційного забезпечення діяльності центру надання адміністративних послу апарату Березнегуватської райдержадміністрації та створенням шляхом перетворення сектору державної реєстрації Березнегуватської районної державної адміністрації, у відділі з питань державної реєстрації та надання адміністративних послуг Березнегуватської районної державної адміністрації.

4. Стягнути з Березнегуватської районної державної адміністрації Миколаївської області (Соборно-Миколаївська площа, 1, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56203, ідентифікаційний код 04056701) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.03.2020 р. по 17.07.2020 р. в сумі 26884,52 грн.

5. Стягнути з Березнегуватської районної державної адміністрації Миколаївської області (Соборно-Миколаївська площа, 1, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56203, ідентифікаційний код 04056701) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8165 грн.

6. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8165 грн. підлягає до негайного виконання.

7. В решті позовних вимог відмовити.

8. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич