Рішення

від 16.07.2020 по справі 420/4185/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року м. Одеса справа № 420/4185/20

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Мрія-В-Крут Новоборисівської сільської ради про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Мрія-В-Крут Новоборисівської сільської ради (далі - КП Мрія-В-Крут НСР) про стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій за невикористання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 34 090,00 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 276,21 грн. у загальній сумі 34 366,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач всупереч вимогам частини 1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні у 2019 році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи, у зв`язку з чим повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 34 090,00 грн. Через порушення відповідачем строків сплати адміністративно-господарської санкції, Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів Комунальному підприємству Мрія-В-Крут Новоборисівської сільської ради було нараховано пеню в сумі 276,21 грн. Оскільки КП Мрія-В-Крут НСР суму санкції та пені в добровільному порядку не сплатило до Державного бюджету України, вони підлягають стягненню в судовому порядку, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Представник Комунального підприємства Мрія-В-Крут Новоборисівської сільської ради надав до суду відзив на адміністративний позов, згідно якого зазначив, що нормами чинного законодавства на підприємства покладено лише обов`язок по створенню робочих місць для інвалідів, однак це не супроводжується обов`язком підприємства щодо пошуку таких осіб для працевлаштування на створені ним робочі місця. В свою чергу обов`язок працевлаштування покладено на органи Державної служби зайнятості, що визначено Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

При цьому відповідачем зазначено, що ним вжито всі необхідні заходи щодо утворення робочих місць для працевлаштування людей з обмеженими можливостями (інвалідів) та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

Також представник відповідача вказав, що з наданого ними звіту до позивача вбачається, що відповідачі створили у себе на підприємстві робоче місце для інваліда.

Разом з тим, представник відповідача вказує на той факт, що відповідно до декларації, прибуток КП Мрія-В-Крут НСР у 2019 році склав 2600 гривень, отже вимога позивача про стягнення з відповідача 34 366,21 грн. - є не обґрунтованою, та не підлягає задоволенню, оскільки відповідач має сплатити господарські санкції в розмірі не більшому ніж прибуток підприємства, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів), а отже не більше 2600 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Комунальне підприємство Мрія-В-Крут Новоборисівської сільської ради зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 07.03.2018 року та знаходиться за адресою: 67121, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, С. Новоборисівка, вул. Центральна, буд. 21.

Так, 19.02.2020 року КП Мрія-В-Крут НСР подало до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми № 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, в якому, зокрема, зазначило, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) склала - 10 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (осіб) складає - 1 (а.с.5).

Як встановлено судом на КП Мрія-В-Крут НСР працював ОСОБА_1 (Накази про прийняття на роботу №17А від 06.03.2018 року, №2 від 05.04.2019 року та №115 від 02.12.2019 року), який згідно довідки МСЕК №245935 від 11.09.2019 року (термін, на який встановлена інвалідність з 11.09.2019 по 11.09.2020 року) є інвалідом III групи (а.с.6).

Позивач в позові зазначив, що особа з інвалідністю яка працювала на підприємстві відповідача, а саме ОСОБА_1 протягом 2019 року працював 4 місяці, що згідно з розрахунку за правилами заокруглення (4:12=0,33=0) відповідає нулю. Отже відповідач не виконав норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом 2019 року.

Разом з тим, на підставі даних наданого звіту 19.02.2020 року відповідачем та встановлених ним обставин щодо працевлаштованого інваліда протягом 2019 року, Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 02.03.2020 року складено та направлено на адресу відповідача розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2019 рік (№586/03) за 1 нестворене робоче місце для інваліда у розмірі 34 090,00 грн. (а.с.7).

Надалі у зв`язку із несплатою позивачем до 15 квітня 2019 року адміністративно-господарських санкцій за 2019 рік позивачем додатково нараховано відповідачу пеню виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України у розмірі 276,21 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами виникнення цього спору стало не виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік, що призвело до накладення на відповідача адміністративного-господарських санкцій та нарахування пені у зв`язку з несплатою вказаних санкцій.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року, який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до положень ч. 1 статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. 3 статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою та другою статті 19 Закону України № 875-ХІІ визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

У відповідності до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною третьою статі 181 Закону № 875-XII визначено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 на реалізацію статей 19, 20 Закону № 875-XII затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок № 70).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI (далі Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до розділу І цього Порядку: 3. Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця; 4. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточняється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку; 5. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Судом встановлено, та підтверджується листом Великомихайлівської районної філії Одеського обласного центру зайнятості від 27.04.2020 року № 289/01-30, що КП Мрія-В-Крут не надавало в 2019 році звіту за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" щодо працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 2 статті 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з до ч. 4 статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Частиною 5 статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Статтею 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 ГК України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

У зв`язку з несплатою відповідачем вказаних адміністративно-господарських санкцій у строк до 15.04.2020 року, останньому була нарахована пеня у розмірі 276, 21 грн.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та податковим законодавством України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду наведеною в постановах від 31.10.2019 у справі № 823/1821/18, від 18.06.2020 у справі № 813/1826/16, від 14.02.2018 у справі №820/2124/16, від 28.02.2018 у справі № 807/612/16 підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Відтак, оскільки відповідачем не надано доказів того, що ним було до вересня 2019 року створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформовано відповідні установи про наявність відповідних вакантних робочих місць, тобто, допущено правопорушення, яке є підставою для застосування до нього відповідальності, визначеної статтею 20 Закону № 875-XII, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому суд вважає помилковим аргумент відповідача що розмір штрафу не повинен перевищувати його прибуток в 2019 році, так як це не ґрунтується на положеннях діючого законодавства, а саме ст.20 Закону №875-ХІІ.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Мрія-В-Крут Новоборисівської сільської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій ґрунтуються на фактичних обставинах справи та положеннях чинного законодавства, а отже підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, оскільки вказаних витрат при розгляді справи не відбулось, підстав для розподілу судових витрат у суду немає.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 192-194, 205, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65107, м. Одеса, вул. Канатна,83, код ЄДРПОУ 38016923) до Комунального підприємства Мрія-В-Крут Новоборисівської сільської ради - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Мрая-В-Крут Новоборисівської сільської ради (67121, Одеська область, Великомихайлівський р-н, с. Новоборисівка, вул. Центральна, 21, код ЄДРПОУ 41988800, р/р НОМЕР_1 , Банк АТ КБ Приватбанк) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, одержувач - УК у Великомихайлівському районі/50070000, р/рUA358999980313171230000015175, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37838652, Тел./факс: (048) 722-52-42, E-mail:Odessa_fszi@ukr.net, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 34 090,00 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 276,21 грн. Всього підлягає стягненню 34 366,21 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.