Рішення

від 16.07.2020 по справі 500/314/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/314/20

16 липня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

позивача: ОСОБА_1 ;

представника позивача: Данильчук Н.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (надалі позивач) до Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області (надалі відповідач) із адміністративним позовом про скасування рішення Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області від 22 січня 2020 року № 366 щодо висловлення недовіри ОСОБА_1 , секретарю Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області та про дострокове припинення повноважень та звільнення із займаної посади у зв`язку з достроковим припиненням повноважень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 була висловлена недовіра як секретарю сільської ради, достроково припинені її повноваження та звільнено із займаної посади у зв`язку з достроковими припиненням повноважень. З таким рішенням позивач не погоджується і вважає його прийнятим з порушенням діючого законодавства. Позивач вказує, що це рішення необхідно скасувати, оскільки не було підстав для висловлення недовіри, які передбачені законодавством. Позивач також вказує, що звернення депутатів не було зареєстроване і у ньому відсутні необхідні реквізити. Питання про дострокове припинення повноважень позивача не вносилися до порядку денного засідання сесії сільської ради. Крім того рішення є незаконне, оскільки при його прийнятті не було кворуму. В голосуванні брало участь 8 депутатів, хоча для прийняття рішення необхідно 2/3 голосів депутатів. Таким чином позивач вказує на суттєве порушення вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , що призвело, на її думку, до прийняття незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Ухвалою від 28 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалами від 27 лютого 2020 року розгляд справи відкладено та витребувано у відповідача додаткові докази.

Судове засідання 06 березня 2020 року не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

20 березня 2020 року на адресу суду надійшла заява від відповідача про розгляд справи без участі представника. В заяві відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову.

24 березня 2020 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою представника позивача

Ухвалою суду від 09 квітня 2020 року розгляд справи відкладено із клопотанням представника позивача.

Судові засідання 16 квітня 2020 року та 13 травня 2020 року не відбулися у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалами від 28 травня 2020 року, 10 червня 2020 року та 22 червня 2020 року розгляд справи відкладено у зв`язку із клопотанням позивача.

Ухвалою суду від 06 липня 2020 року розгляд справи відкладено із клопотанням представника позивача.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві, просили суд позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обрана депутатом Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області, що підтверджується рішенням сільської ради від 16 листопада 2015 року № 1.

Відповідно до рішення Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області від 16 листопада 2015 року № 4 позивача обрано секретарем сільської ради.

Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2019 року у справі № 597/1358/18 вирішено звільнити позивача від кримінальної відповідальності за ст.ст.366 ч.1, 358 ч.4, 190 ч.1 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження внесене в ЄРДР 19.06.2018 року за №12018210000000345 закрити. Цією ухвалою встановлено що позивач, під час виконання обов`язків сільського голови, шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволоділа земельними ділянками загальною площею 1,19 га на території Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області в межах села Зозулинці.

Рішенням Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області від 22 січня 2020 року № 366 позивачу, як секретарю сільської ради, висловлено недовіру. Також цим рішенням достроково припинено її повноваження та звільнено із займаної посади.

Відповідно до протоколу засідання сільської ради від 22 січня 2020 року підставою для прийняття цього рішення слугувало вчинення позивачем дій із незаконного заволодіння земельними ділянками що призвело до порушення щодо неї кримінального провадження, що порочить звання депутата .

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з наступного.

Відповідно до положень частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України Про службу в органах місцевого самоврядування .

Відповідно до статті 1 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Пунктом 4 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання про обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 1 ст. 50 статті 50 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Згідно з частиною п`ятою статті 50 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

Посада секретаря ради є виборною, на яку особа обирається сільською радою, а тому при визначенні підстав і критеріїв, як обрання на посаду, так і звільнення з неї (дострокового припинення повноважень) відповідна рада має певну дискрецію (розсуд) у вирішенні цих питань.

При цьому, здійснення таких дискреційних повноважень, як дострокове припинення повноважень секретаря ради, має відбуватися в рамках встановленої процедури дострокового припинення повноважень з дотриманням критеріїв правової (справедливої) процедури, як складової принципу верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) і принципу законності (частина друга статті 19 Конституції України).

Правова (справедлива) процедура, яка спрямована на справедливе ставлення суб`єкта владних повноважень до особи, якраз передбачає вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. У разі відсутності таких вимог, які й власне виступають критеріями правомірності дій суб`єкта владних повноважень у спеціальних законах, такими критеріями якраз можуть виступати приписи частини другої статті 2 КАС України, які спрямовані на обмеження дискреції суб`єкта владних повноважень.

Зазначений висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №495/5105/17.

Статтею 20 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування встановлені підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування, які можуть бути як загальними, що передбачені Кодексом законів про працю України, так і спеціальними, що визначені Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , цим та іншими законами України, а також у разі:

- порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;

- порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);

- виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);

- досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Частиною 2 статті 12 цього Закону також передбачено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України Про запобігання корупції , недотримання яких є підставою для припинення служби в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 22 Законом України Про запобігання корупції встановлено обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища. Цією нормою встановлено, що особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (до яких також віднесено депутатів сільських рад), забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Таким чином, відповідно до вимог статті 20 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування , служба в органах місцевого самоврядування може бути припинена у разі недотримання обмежень встановлених Законом України Про запобігання корупції , зокрема у випадках використання депутатом сільської ради своїх службових повноважень або свого становища та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовуючи будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Як вже зазначалося, в протоколі засідання сесії Зозулинської ради зазначено, що прийняттю оскаржуваного рішення слугувало вчинення позивачем дій із незаконного заволодіння земельними ділянками в с. Зозулинці, що призвело до порушення щодо неї кримінального провадження і це порочить звання депутата.

При цьому, підставою для прийняття рішення про дострокове припинення повноваження секретаря сільської є ч. 5 ст. 50 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . Підпунктом 8 п. 4 Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 500 передбачено, що НАДС оприлюднює узагальнені роз`яснення з питань застосування Законів України Про державну службу , Про службу в органах місцевого самоврядування та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Методичними рекомендаціями щодо особливостей прийняття (обрання) на службу посадових осіб органів місцевого самоврядування, що є додатком до листа Головдержслужби від 06.02.2002 року за № 42/621 роз`яснено, що рішення про дострокове припинення повноважень секретаря відповідної ради приймається у відповідності до ч. 5 ст. 50 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , про що робиться запис у трудовій книжці.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському голові. Суд бере до уваги те, що ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2019 року у справі № 597/1358/18 встановлено, що при вчинення зазначених протиправних дій позивач виконувала обов`язки саме сільського голови.

Стосовно доводів щодо відсутності кворуму при прийнятті оскаржуваного рішення суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім цього, згідно із ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради затвердження регламенту ради.

Рішенням Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області від 27 листопада 2015 року № 9 затверджено Регламент Зозулинської сільської ради сьомого скликання. Пунктом 2.9.3 Регламенту передбачено, що рішення з питань, що не має процедурного характеру, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини депутатів від загального складу.

Відповідно до рішення Зозулинської сільської ради від 16 листопада 2015 року № 1 загальний склад сільської ради складає 14 депутатів, отже рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосує 8 депутатів.

З протоколу засідання сесії Зозулинської сільської ради від 22 січня 2020 року слідує, що при прийняті оскаржуваного рішення були присутні 8 депутатів, які одноголосно проголосували за прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином судом не встановлено відсутність кворуму при прийнятті оскаржуваного рішення. При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.5 Регламенту сільська рада вважається правомочною за умови обрання не менше 2/3 депутатів від загального складу. Разом з цим цей пункт Регламенту не стосується прийняття рішень радою, а визначає умови її правомочності.

Також, з матеріалів справи слідує, що рішення про припинення повноваження позивача, як секретаря сільської ради, було прийнято на підставі розгляду зави депутатів Зозулинської сільської ради та сільського голови від 01 січня 2020 року

З протоколу засідання сесії Зозулинської сільської ради від 22 січня 2020 року вбачається, що зазначене питання було внесено в порядок денний сесії сільради.

Питання дострокового припинення повноважень секретаря міської ради не потребує розгляду в депутатських комісіях, що також підтверджується ч. 4, 5 ст. 47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Так, у відповідності до ч. 5 ст. 47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань.

Законодавством чітко визначено, які питання підлягають обов`язковому розгляду депутатськими комісіями. Серед них не міститься питання про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради.

Таким чином, питання про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради було включено до порядку денного і це питання не потребувало попереднього розгляду у депутатських комісіях.

Доводи позивача про те, що вказаний лист не був зареєстрований в сільській раді не спростовує того, що порушенні у ньому питання були включенні до порядку денного сесії Зозулинської сільської ради 22 січня 2020 року. Відсутність у цьому листі реквізитів про його отримання Зозулинською сільською радою не спростовує того, що цей лист був розглянутий депутатами сільської ради, про що свідчить протокол сесії від 22 січня 2020 року. Порушення порядку здійснення діловодства, за даних умов, не свідчить про незаконність прийнятого рішення. Суд також бере до уваги пояснення позивача, що повноваження стосовно реєстрації вхідної кореспонденції у сільраді покладено саме на секретаря сільської ради.

Підсумовуючи наведене, суд прийшов до переконання, що оскаржуване рішення Зозулинської сільської ради відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, оскільки прийняте в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначений законами України. Тому суд вважає, що у задоволенні позову про скасування цього рішення слід відмовити.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача не є обґрунтованими і не підлягають задоволенню. З огляду на висновки суду по суті спору, понесені позивача судові витрати, відповідно до вимог статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області про скасування рішення від 22 січня 2020 року № 366 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 липня 2020 року.

днів.Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: Зозулинська сільська рада Заліщицького району Тернопільської області місцезнаходження: вул. Шевченка, 96, с. Зозулинці, Заліщицький район, Тернопільська область, 48663, код ЄДРПОУ 34037054.

Головуючий суддя Баранюк А.З.